Рішення № 39081457, 02.06.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.06.14р. Справа № 904/1896/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД", м. Новомосковськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГСЕРВІС", м. Дніпропетровськ

про стягнення 41 665,50 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Шемякін Л.Т. - представник (дов. № 19-6 від 09.01.2014 року)

від відповідача: Гудим В.І.- директор

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство „ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГСЕРВІС" про стягнення пені у сумі 41 665,50 грн. за договором поставки № 340/13 від 03.06.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 340/13 від 03.06.2013 року, в частині своєчасної поставки товару.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 16.04.2014 року.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 16.04.2014 року на 13.05.2014 року.

12.05.2014 року представник відповідача надіслав до господарського суду Дніпропетровської області заяву, в якій просить суд відкласти розгляд справи на іншу дати.

Розгляд справи відкладався з 13.05.2014 року на 26.05.2014 року.

23.05.2014 року представник відповідача надав відзив на позов, в якому визнає факт затримки поставки товару та просить суд зменшити розмір штрафних санкцій відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України та надав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, в якому просить суд зменшити розмір пені на 75 %, тобто до 10 416,38 грн., у зв'язку з тим, що прострочення строків поставки не завдало збитків ні позивачу, а ні третім особам.

Крім того, відповідач зазначає, що ТОВ "Торгсервіс" є суб'єктом малого бізнесу, з невеликим грошовим обігом коштів та кількістю працюючих. У зв'язку з фінансово-політичною кризою, обсяги наданих послуг і робіт зменшились, тому у випадку стягнення пені у повному обсязі, це значно погіршить фінансовий стан відповідача.

26.05.2014 року представник відповідача надав клопотання, в якому просить суд продовжити строк розгляду справи до 10.06.2014 року для надання додаткових доказів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2014 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 10.06.2014 року та розгляд справи відкладено на 02.06.2014 року.

02.06.2014 року представник позивача надав пояснення, в яких зазначає, що заявка на постачання товару, відповідно до п. 3.2 договору, подається продавцю будь-яким зручним способом: телефоном, факсом, електронною поштою, при цьому підтвердження її отримання контрагентом за договором не визначені. Оскільки, позивачем був отриманий товар, тому заявка надіслана на адресу відповідача електронною поштою від 26.07.2013 року є належним доказом дати подачі заявки.

02.06.2014 року представник позивача погодився на зменшення пені на 75 %, тобто до 10 416,38 грн.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 02.06.2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.06.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГСЕРВІС" (постачальник) та Публічним акціонерним товариство „ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" (покупець) було укладено договір поставки № 340/13 (а.с.8).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується здійснити поставку товару, а покупець прийняти та оплатити товар. Асортимент, кількість та ціна товару вказується в специфікації, оформленої у вигляді додатку № 1 до даного договору, який є його невід'ємною частиною.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що строк поставки товару протягом 10 календарних днів від дати надання покупцем заявки на поставку товару. Датою поставки товару вважається дата, вказана у товарно-транспортної накладній.

17.07.2013 року сторонами була підписана специфікація до договору, в якій вони узгодили конкретний асортимент, ціну, кількість, умови поставки товару (а.с.11).

Загальна вартість товару у специфікації складає 423 000,00 грн. за "Електромагніт КЄМ-165М" в кількості 2 шт. Вартість одного електромагніту - 211 500,00 грн.

Відповідно до п. 6 специфікації строк поставка товару протягом 21 календарного дня від дати подачі покупцем заявки на поставку товару. Датою поставки товару вважається дата, вказана покупцем у товарно-транспортній накладній.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача 26.07.2013 року електронною поштою була надіслана заявка від 26.07.2013 року. Відповідач усно в судовому засіданні підтвердив факт отримання 26.07.2013 року вищезазначеної заявки.

Відповідач поставив позивачу товар, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000059 від 29.10.2013 року на суму 211 500,00 грн. та № РН-0000082 від 19.12.2013 року на суму 211 500,00 грн. (а.с.12-13), тобто з порушенням строків, передбачених п. 6 специфікації до договору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Оскільки, строк поставки товару є таким, що настав 16.08.2013 року, а відповідачем товар був поставлений лише 29.10.2013 року та 19.12.2013 року, господарський суд дійшов висновку, що відповідачем не додержано вимог щодо строків поставки товару відповідно до п. 6 специфікації до договору.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 9.2 договору за порушення строків поставки постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого у строк товару за кожен день прострочки.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо поставки товару, позивачем нараховано пеню за період з 17.08.2013 року по 18.12.2013 року у сумі 41 665,50 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд зазначає наступне.

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені та згоди позивача на зменшення, а також з огляду на те, що товар було поставлено, враховуючи інші доводи на які посилався відповідач у своєму клопотанні, господарський суд вважає за можливе на підставі пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені на 75 % від належної до стягнення суми, що буде становити 10 416,38 грн.

Відповідно до пункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача становить 1 827,00 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГСЕРВІС" (49100, м. Дніпропетровськ, вул. Варейкіса, 2, кв. 333; ідентифікаційний код 30669675) на користь Публічного акціонерного товариство „ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Сучкова, 115; ідентифікаційний код 05393139) - 10 416,38 грн. та пеню 1 827,00 грн. судовий збір, про що видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 03.06.2014р.

Суддя Я.С. Золотарьова