Ухвала суду № 39079981, 05.02.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 лютого 2014 року

справа № 2а/0470/10084/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Кругового О.О.

за участю секретаря: Федосєєвої Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Інвест»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року у справі №2а/0470/10084/12

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Інвест»

до

про

Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Інвест» (далі по тексту - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (далі по тексту – відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000602301 від 06.08.2012р. та податкове повідомлення-рішення №0000562301 від 06.08.2012р. (т.1, а.с.4-8)

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0470/10084/12. (т.1, а.с.1)

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що висновки, зроблені в акті перевірки від 23.07.2012р. не відповідають дійсності і спростовуються наявними доказами, а тому оспорювані податкові повідомлення-рішення є такими, що винесені протиправно без належних на те підстав та підлягають скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року у справі №2а/0470/10084/12 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. (суддя – Конєва С.О.) (т.2, а.с.135-142)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що відсутні підстави для визнання протиправними та скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень, оскільки зазначені рішення прийняті у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Інвест», не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року у справі №2а/0470/10084/12 та задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що дії податкового органу щодо визнання нікчемним зазначених у акті перевірки від 31.05.2012 р. № 289/231/37064740 правочинів - договорів купівлі-продажу, укладених позивачем та безтоварності здійснених ним господарських операцій є неправомірними та такими, що прийняті за межами наданих контролюючому органу повноважень та у спосіб, що не передбачений Конституцією та Законами України.

27 лютого 2013 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх.№18444/13 надійшли заперечення відповідача на апеляційну скаргу, в яких він, посилаючись на дотримання норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Інвест» без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року у справі №2а/0470/10084/12 – без змін.

Також 05 лютого 2014 року за вх.№6542/14 на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду позивачем надано клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з хворобою представника.

Винісши на розгляд зазначене клопотання позивача, колегія суддів, з урахуванням належного повідомлення позивача про апеляційний розгляд справи, відсутності поважних підстав для його задоволення, прийшла до висновку про його необґрунтованість.

Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників сторін по справі.

У судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, в період з 25 червня 2012 року по 16 липня 2012 року посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2012 року, результати якої оформлено актом №1279/220/23651148 від 23 липня 2012 року.

Висновками зазначеного акту встановлено порушення позивачем:

- ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по право чинах, здійснених ТОВ «Моноліт Інвест» при придбанні та продажу товарів ТОВ «Авитек Груп», ТОВ «А-Прайм», ТОВ «ОВД-Груп», а також при придбанні товару у ПП «Протор» та його продажу. Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України;

- відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012р., які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість та ст. 185 Податкового Кодексу України;

- п.п.4.1.1 п.4.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.39 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.44.1, п.44.6 ст.44,п.п.134.1.1. п.134.1 ст.134,п.п.135.4.1 п.135.4, п.п.135.5.4,п.135.5 ст.135, п.149.1 ст.149,п.п.139.1.1, п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього на суму 390 080 грн., а саме за: 1 квартал 2011р. - 155 731 грн.; ІІ квартал 2011р. - 117 508 грн.; Ш квартал 2011р. - 72 606 грн.; ІУ квартал 2011р. - 34 972 грн.; 1 квартал 2011р. - 9261 грн.;

- п.187.1 ст.187, п.44.1, п.44.6 ст. 44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого ТОВ «Моноліт-Інвест» за період 01.01.2011р. - 31.03.2012р. занижено податок на додану вартість у загальній сумі 205 911 грн., в тому числі: січень 2011р. - 10 441 грн.; лютий 2011р. - 41 386 грн.; квітень 2011р. - 26 871 грн.; травень 2011р. - 22 321 грн.; червень 2011р. - 19 592 грн.; липень 2011р. - 18 864 грн.; серпень 2011р. - 27 613 грн.; вересень 2011р. - 16 659 грн.; жовтень 2011р. - 8049 грн.; листопад 2011р. - 5079 грн.; грудень 2011р. - 1884 грн.; лютий 2012р. - 6168 грн.; березень 2021р. - 984 грн.

06 серпня 2012 року на підставі акту перевірки №1279/220/23651148 від 23 липня 2012 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000602301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 390080 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4631 грн.;

- №0000562301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 205911 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 42655 грн.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини як рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо.

Судом встановлено, що відповідні первинні бухгалтерські документи податковому органу під час перевірки не були надані, що підтверджується змістом акту перевірки від 23.07.2012р.

Згідно п.44.1, 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Позивачем ні у ході проведення перевірки, ні у ході судового розгляду суду першої інстанції не були надані відповідні докази на підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем з контрагентами - з ТОВ «Авитек Груп», ПП «А-Прайм», ПП «ОВД-Трейд», ПП «Протор».

Сам факт складання податкових та видаткових накладних не може свідчити про реальність здійснення господарської операції.

Таким чином, судом не встановлено у ході судового розгляду справи руху активів позивача, що свідчить про відсутність факту реальності вчинення господарської операції з контрагентами позивача - з ТОВ «Авитек Груп», ПП «А-Прайм», ПП «ОВД-Трейд», ПП «Протор».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки зазначені рішення прийняті у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову у задоволенні прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 05 березня 2013 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги позивача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. ст.160, 195,196,198,200,205,206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Інвест» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року у справі №2а/0470/10084/12 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу – з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено – 21 квітня 2014 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: О.О. Круговий