Постанова № 39079864, 26.05.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2014 р. Справа № 804/6442/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОзерянської С.І. при секретаріЖижиній К.П. за участю: представника позивача представника відповідача Комлик О.М. Шевченко А.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська будівельна компанія "Бест" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікопольська будівельна компанія «Бест» (далі ТОВ «НБК «Бест ») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 24.01.2014 року № 0000241501.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірні господарські операції підтверджені необхідними бухгалтерськими документами, а висновки податкового органу щодо заниження ПДВ не відповідають дійсності. На час перебування у господарських відносинах з ТОВ «Голдлайн» підприємство було зареєстроване в установленому порядку, у тому числі як платник податку на додану вартість. Враховуючи наявність всіх первинних документів бухгалтерського обліку, які підтверджують здійснення зазначених господарських операцій, позивач вважає, що має право на відображення їх у податковому обліку, зокрема формуванні податкового кредиту при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, зазначаючи про те, що у відповідача були відсутні підстави для висновку про неможливість підтвердження реальності проведених господарських відносин позивача з ТОВ «Голдлайн» та відповідно заниження податку на додану вартість.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив в його задоволенні відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши чинне законодавство, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікопольська будівельна компанія «Бест» зареєстроване 28 березня 2007 року Виконавчим комітетом Нікопольської міської ради та знаходиться на обліку в Нікопольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 30.03.2007 року за № 462.

З 19.12.2013 року по 25.12.2013 року на підставі наданих ТОВ «НБК «Бест» копій первинних та бухгалтерських документів Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині ПДВ при здійсненні операцій з ТОВ «Голдлайн» (реєстраційний номер облікової справи платника податків 38329524) за період діяльності з 01.06.2013 року по 31.07.2013 року.

8 січня 2014 року відповідачем було складено акт № 10/2201/35004356 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «НБК «Бест» (реєстраційний номер облікової справи платника податків 35004356 з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині ПДВ при здійсненні операцій з ТОВ «Голдлайн» (реєстраційний номер облікової справи платника податків 38329524) за період діяльності з 01.06.2013 року по 31.07.2013 року. Перевіркою встановлено порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за № 2755- VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 21 345 грн., у т.ч. за червень 2013 року - 11 352 грн., за липень 2013 року - 9 993 грн.

Не погоджуючись із висновками податкового органу, 17 січня 2014 року позивач подав до податкової інспекції заперечення до акту перевірки № 10/22- 01/35004356 від 08.01.2014 року, в яких посилаючись на не доведеність податковим органом відсутності використання в оподаткованих операціях робіт та послуг, що придбані у ТОВ «Голдлайн» в межах господарської діяльності та помилкове посилання Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на порушення вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, за наявності податкових накладних, які підтверджують право позивача на задекларований підприємством податковий кредит у зв'язку з здійсненням операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Голдлайн», просив переглянути висновки акту перевірки.

24 січня 2014 року, Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, розглянувши зазначені заперечення, надала позивачу відповідь, згідно якої ТОВ «НБК «Бест» не надано достатніх аргументів та додаткових документів для задоволення заперечень, отже висновки, викладені в акті № 10/2201/35004356 від 08.01.2014 року, відповідають вимогам чинного законодавства.

24 січня 2014 року Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоході в у Дніпропетровській області винесене податкове повідомлення - рішення № 0000241501, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Нікопольська будівельна компанія «Бест» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 32 017,50грн., з яких 21345,00 грн. - за основним платежем, 10672,50 грн. - за штрафними санкціями.

05 лютого 2014 року не погодившись з податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до податкового органу зі скаргою про його перегляд.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 31.03.2014 року за № 1855/10/04-36-10-08-09 Головним управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області було залишено без змін податкове повідомлення - рішення від 24.01.2014 року за № 0000241501.

07 квітня 2014 року ТОВ «Нікопольська будівельна компанія «Бест» подало по Міністерства доходів і зборів повторну скаргу з проханням скасувати податкове повідомлення-рішення як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Міністерством доходів і зборів України рішенням від 18.04.2014 року за № 7174/6/99-99-10-01-15, залишено без змін зазначене податкове повідомлення - рішення.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, податковий орган визначив здійснення ТОВ «НБК «Бест» операцій з ТОВ «Голдлайн», які не направлені на реальне настання правових наслідків, про що свідчить неможливість підтвердити реальність проведених господарських відносин між ТОВ «Голдлайн» та ТОВ «НБК «Бест» у червні-липні 2013 року, з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

Проте, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд не може погодитись з зазначеними висновками відповідача, з огляду на нижченаведене.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, в тому числі формування податкового кредиту, визначається Податковим кодексом України.

Так, підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що позивачем ТОВ «Нікопольська будівельна компанія «Бест » (підрядник) було укладено договір субпідряду від 01.06.2013 року № 2 з ТОВ «Голдлайн» (субпідрядник), відповідно якого останнє приймає на себе зобов'язання надати послуги - поставити машини, механізми, матеріали або товари, а також надати послуги для виконання різноманітних робіт.

Позивачем ТОВ «Нікопольська будівельна компанія «Бест» (підрядник) було укладено договір субпідряду від 01.07.2013 року № 3 з ТОВ «Голдлайн» (субпідрядник), відповідно якого останнє приймає на себе зобов'язання надати послуги - поставити машини, механізми, матеріали або товари, а також надати послуги для виконання різноманітних робіт.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними вказаних договорів, укладених позивачем з вищезазначеним контрагентом. Факт укладення таких договорів і їх виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами справи, зокрема первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договорів.

На виконання умов договору між ТОВ «НБК «Бест» та ТОВ «Голдлайн» у червні 2013 року підписано акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) за № № 61036, 61724, 61928, 62027, 62461, 62640 та виписані податкові накладні за № 218, 368, 426, 461, 592, 591. Роботи були виконані на загальну суму 68111,23 грн., у тому числі ПДВ - 11351,87 грн.

На виконання умов договору між ТОВ «НБК «Бест» та ТОВ «Голдлайн» у липні 2013 року підписано акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) за № № 708047, 708048, 709049, 725036 та виписані податкові накладні за № 364, 365, 415, 2161. Роботи були виконані на загальну суму 59960,90 грн., у тому числі ПДВ - 9993,48 грн.

В процесі розгляду справи, позивачем були надані всі первинні документи, копії яких знаходяться в матеріалах справи, на підтвердження факту здійснення господарських операцій з замовниками на використання у власній господарській діяльності, сумнівність яких зазначена в акті перевірки.

Надані первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Окрім того, в процесі розгляду справи позивачем було надано витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ «Голдлайн», які не містять записів щодо відсутності контрагента позивача за місцезнаходженням враховуючи період здійснення господарських операцій. Наявна також інформація, що контрагент позивача був зареєстрований платником ПДВ та мав право видавати податкові накладні.

Отже, враховуючи, що первинні бухгалтерські документи на поставку товарів (надання робіт/послуг) від контрагента, виписані особами, які на час їх видання не втратили статус платника податку на додану вартість, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ.

Судом також встановлено, що всі зазначені роботи/ послуги були використані у власній господарській діяльності, зокрема на виконання умов договору підряду № 16 з Вишетарасівською сільською радою Томаківського району Дніпропетровської області від 19 вересня 2012 року, договору підряду №33 від 06.06.2013 року з Новокиївською сільською радою Томаківського району Дніпропетровської області та договорів - підряду з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб», зокрема договір від 14 травня 2012 року за № 612 та договір від 547 від 16 травня 2013 року.

Єдиною підставою для висновку податкового органу про те, що операції між ТОВ «НВК «Бест» та ТОВ «Голдлайн» не мають реального характеру став акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Голдлайн» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за період з 01.02.2013 року по 31.07.2013 року.

Суд не погоджується з висновками відповідача стосовно того, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача є безперечним доказом нереальності операцій, оскільки перевірці підлягала діяльність зазначеного товариства і його контрагентів, а не діяльність безпосередньо ТОВ «НВК «Бест», реальність укладених правочинів якого, підлягає встановленню передусім на підставі наявних у нього первинних документів.

Окрім того, судом встановлено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2013 року по адміністративній справі №804/12408/13-а за позовом ТОВ «Голдлайн» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, залишеною в силі ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.04.2014 року, зокрема визнано протиправними дії Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо формування в акті № 9/22/3-38329524 від 23.08.2013 року «про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Голдлайн» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за період з 01.02.2013 року по 31.07.2013 року» висновку про не підтвердження реальності проведення господарських відносин між ТОВ «Голдлайн» та контрагентами у лютому-липні 2013 року з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунку.

З огляду на встановлені обставини, які підтверджують рух активів в процесі здійснення господарських операцій, зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача та досліджені докази, суд вважає, помилковим висновок податкового органу, щодо непідтвердженості реальності проведених господарських відносин між ТОВ «Голдлайн» та ТОВ «НБК «Бест» у червні, липні 2013 року.

З огляду на наведене, на переконання суду, господарські операції ТОВ «НБК «Бест» та ТОВ «Голдлайн» є реальними, направленими на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами. Тобто, ТОВ «НБК «Бест» має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку зокрема при визначені об'єкту оподаткування податком на додану вартість .

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності ТОВ «НБК «Бест». Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не відповідає ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим адміністративний позов ТОВ «Нікопольської будівельної компанії «Бест» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, на користь позивача з Державного бюджету України мають бути стягнуті судові витрати у розмірі 182,70грн.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольська будівельна компанія «Бест» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Дніпропетровської області - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Дніпропетровської області від 24.01.2014 року №0000241501.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольська будівельна компанія «Бест» суму у розмірі 182, 70 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 30 травня 2014 року

Суддя С.І. Озерянська