Рішення № 39079769, 02.06.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2014 р. Справа № 914/1236/14

За позовом: Акціонерного товариства «Укр-АВТО» Дочірнього підприємства «Львівський регіональний центр «Захід-Авто», м. Львів

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів

про: стягнення 24 134,64 грн.,

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Вашкевич Н.І.

За участю представників:

позивача : Зданкевич О.З. - дов. №50 від 23.04.2014 року,

відповідача : ОСОБА_3 - дов. від 17.04.2014 року, Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Акціонерного товариства «Укр-АВТО» Дочірнього підприємства «Львівський регіональний центр «Захід-Авто» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 24 134,64 грн. Ухвалою від 09.04.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 24.04.2014р.

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених в ухвалах господарського суду Львівської області які містяться в матеріалах справи.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач в порушення умов Договору №33/09, не своєчасно та не в повному обсязі сплатив за отриманий товар по видаткових накладних: № 152 від 11.12.2012 р. на суму 2 497,56 грн., № 83 від 08.11.2012 р. на суму 2 337,73 грн., № 448 від 31.10.2012 р. на суму 2 121,76 грн., № 158 від 11.10.2012 р. на суму 930,40 грн., № 103 від 09.10.2012 р. на суму 1 001,99 грн., № 26 від 04.10.2012 р. на суму 1 154,00 грн., № 12 від 03.10.2012 р. на суму 4 238,34 грн., № 271 від 19.04.2013 р. на суму 1 385,16 грн., № 56 від 05.04.2013 р. на суму 1 572,72 грн., № 131 від 13.02.2013 р. на суму 2 652,28 грн., № 186 від 23.01.2013 р. на суму 146,28 грн., № 19 від 04.01.2013 р. на суму 1 309,14 грн., № 233 від 22.03.2013 р. на суму 1 067,14 грн., внаслідок чого виникла основна заборгованість у сумі 18 297,39 грн. станом на 27.03.2014 р. Крім того, відповідачу нараховано 4 574,25 грн. - штрафу у відповідності до п. 7.3. Договору та 1 263,00 грн. - пені згідно приведених розрахунків.

В судове засідання 02.06.2014 р. представник позивача з'явився, позов підтримав, вимоги ухвали суду виконав.

В судове засідання 02.06.2014 р. представник відповідача з'явився, подав відзив на позов, в якому просить зменшити розмір штрафу, та просить відмовити в задоволенні пені так як сплив строк позовної давності. Щодо стягнення основної суми заборгованості, то зазначив, що платіжним дорученням №13 від 15.04.2014 р. відповідач перерахував позивачу 2 000,00 грн. (доказ є в матеріалах справи), а отже основна сума заборгованості складає на даний час 16 297,39 грн.

В судовому засіданні 02.06.2014 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши і проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, оглянувши оригінали документів, суд встановив таке.

11.12.2009 р. між позивачем (надалі - продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі -відповідач, покупець) укладено договір №33/09 (надалі - Договір). Згідно умов п. 1.1. Договору, продавець зобов'язується систематично передавати у власність покупцеві мастильні матеріали та автозапчастини (надалі - товар) окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджується сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною Договору, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах Даного Договору.

У відповідності до Договору, продавець продає покупцю товар окремими партіями в строк, кількості, асортименті та за ціною, остаточно погоджених сторонами, на підставі видаткових накладних, якщо інше не буде обумовлене сторонами (п. 3.1. Договору). Датою продажу є дата видаткової накладної продавця (п.3.2. Договору).

Згідно п. 4.1. Договору, покупець зобов'язується сплатити вартість кожної партії товарів у строк до 28 календарних днів від дати продажу.

Відповідачем було отримано від позивача товар на загальну суму 22 414,50 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 152 від 11.12.2012 р. на суму 2 497,56 грн., № 83 від 08.11.2012 р. на суму 2 337,73 грн., № 448 від 31.10.2012 р. на суму 2 121,76 грн., № 158 від 11.10.2012 р. на суму 930,40 грн., № 103 від 09.10.2012 р. на суму 1 001,99 грн., № 26 від 04.10.2012 р. на суму 1 154,00 грн., № 12 від 03.10.2012 р. на суму 4 238,34 грн., № 271 від 19.04.2013 р. на суму 1 385,16 грн., № 56 від 05.04.2013 р. на суму 1 572,72 грн., № 131 від 13.02.2013 р. на суму 2 652,28 грн., № 186 від 23.01.2013 р. на суму 146,28 грн., № 19 від 04.01.2013 р. на суму 1 309,14 грн., № 233 від 22.03.2013 р. на суму 1 067,14 грн., підписаними та завіреними печатками сторін.

Відповідач заборгованість оплатив частково в сумі 4 117,11 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становила на час заявлення позову в суд 18 297,39 грн.

Під час розгляду справи в суді відповідачем частково погашено основна заборгованість, в сумі 2000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №13 від 15.04.2014 р.

Відтак, залишок основного боргу відповідача перед позивачем станом на час прийняття рішення у справі становить 16 297,39 грн., що не заперечується представниками сторін в судовому засідання, а також письмово визнається відповідачем у відзиві на позов (вх. №20889 від 15.05.2014 р.).

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія №15 від 03.03.2014 р. про оплату заборгованості в розмірі 18 297,39 грн., однак відповідач боргу не погасив, відповіді на претензію не надав.

Станом на день розгляду справи відповідач заборгованість у сумі 16 297,39 грн., 4 574,25 грн. - штрафу та 1 263,00 грн. - пені не сплатив, доказів зворотнього суду не представив. Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

При прийнятті рішення у справі суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частина 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, вказує на те, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 4.1. Договору, покупець зобов'язується сплатити вартість кожної партії товарів у строк до 28 календарних днів від дати продажу.

Як підтверджено матеріалами справи, а саме копіями накладних зазначених вище видаткових накладних, копіями банківських виписок та актом звірки взаємних розрахунків від 26.01.2012 р., відповідач отримав товар у позивача на загальну суму 22 414,50 грн., оплатив за них відповідач позивачу частково, 4 117 ,11 грн. - до подачі позовної заяви в суд і таким чином основна заборгованість відповідача перед позивачем на час звернення з позовом в суд складна 18 297,39 грн. 2 000,00 грн. - відповідач оплатив в процесі справи в суді платіжним дорученням №13 від 15.04.2014 р. А відтак сума основної заборгованості на час прийняття рішення становить 16 297,39 грн. Станом на момент прийняття рішення судом основна заборгованість в розмірі 16 297,39 грн. доведена, не сплачена відповідачем та підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Так як, позивачем оплачено частково заборгованість під час розгляду справи в суді в сумі 2000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №13 від 15.04.2014 р., то слід припинити провадження в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2 000,00 грн. основної заборгованості на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (див. постанову Верховного Суду України від 27.04.2012 та постанову Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі № 06/5026/1052/2011). Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 № 42/252, від 09.04.2012 № 20/246-08.

Відповідно до п. 7.3. Договору, у разі несвоєчасної оплати товару покупець за вимогою продавця сплачує останньому суму боргу з ураху встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також шираф у розмірі 25 % річних від простроченої суми (у відповідності зі ст.. 625 ЦК України).

Таким чином, відповідно до розрахунків, які додаються, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача штрафу у розмірі 25% річних від простроченої суми , що складає 4 574,25 грн.

Перевіривши розрахунки, суд прийшов до висновку, що дана позовно вимога підлягає до задоволення.

Однак щодо нарахованої позивачем пені, суд відмовляє у її стягненні оскільки у відповідності до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано. Тому нарахування штрафних санкцій у відповідності до норм ГК України можливе лише за перших 6 місяців прострочення оплати боржником.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог, що пов"язані із стягненням неустойки (пені, штрафу) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

З огляду на викладене, позивач пропустив строк позовної давності по нарахуванню пені, в зв'язку з тим, що: по видатковій накладній №152 від 11.12.2012 р. сплив строк позовної давності 09.01.2014 р., по видатковій накладній №83 від 07.11.2012 р. сплив строк позовної давності 07.12.2013 р., по видатковій накладній №448 від 31.10.2012 р. сплив строк позовної давності 29.11.2013 р., по видатковій накладній №158 від 11.10.2012 р. сплив строк позовної давності 09.11.2013 р., по видатковій накладній №26 від 04.10.2012 р. сплив строк позовної давності 02.11.2013 р., по видатковій накладній №12 від 03.10.2012 р. сплив строк позовної давності 01.11.2013 р., по видатковій накладній №131 від 13.02.2013 р. сплив строк позовної давності 14.03.2014 р. Дата звернення до суду з позовом про стягнення в тому числі неустойки - 27.03.2014 р. Враховуючи викладене, розрахунок ціни позову, в якому пеня нараховується позивачем за шість місяців, які передували моменту звернення із позовом, суперечить вимогам частини шостої ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 4.1. Договору, покупець зобов'язується сплатити вартість кожної партії товарів у строк до 28 календарних днів від дати продажу.

У відповідності до п. 4.2. Постанови Пленуму вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків.

Таким чином, враховуючи відзив відповідача за вх. №2390/14 від 02.06.2014 р. суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 1 263,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача так як спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, п.1-1 ч.1 ст. 80, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства «Укр-АВТО» Дочірнього підприємства «Львівський регіональний центр «Захід-Авто» (79036, м. Львів, вул. Шевченка, 329, код ЄДРПОУ 19331863) 16 297,39 грн. основної заборгованості, 4 574,25 грн. - штрафу 25% річних та 1 827,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. В частині стягнення з відповідача пені в сумі 1 263,00 грн. відмовити.

4. Припинити провадження в частині стягнення з відповідача на користь

позивача 2 000,00 грн. основної заборгованості.

5. Наказ видати відповідно до ст. 116, 117 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 05.06.2014 р.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Долінська О.З.