Рішення № 39079675, 03.06.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2014 р. Справа № 914/918/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Бобаку Т.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Трускавець,

до відповідача Державного підприємства Міністерства оборони України (надалі - ДПМО України) «Львівський завод збірних конструкцій», м. Львів,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерства оборони України, м. Київ,

про стягнення 964706,96 грн.

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_4 - представник,

від відповідача - не з'явився,

від третьої особи - не з"явився.

Суть спору: Приватний підприємець ОСОБА_2, м. Трускавець, звернувся до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ДПМО України «Львівський завод збірних конструкцій», м. Львів, 824931,92 грн. заборгованості за поставлений товар, 2146,22 грн. втрат від інфляції, 14037,38 грн. процентів за користування коштами, 62713,6 грн. пені та 60877,84 грн. штрафу. Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов Договору поставки № 3 від 02.01.2013 р. щодо своєчасності оплати поставленої продукції, а також нормами ст.ст. 530, 611, 625, 692, 712 ЦК України. Згодом позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог,в якій він зменшує позовні вимоги в частині стягнення заборгованості до 778364,08 грн. та збільшує позовні вимоги в частині втрат від інфляції до 56786,97 грн., процентів за користування коштами - до 19901,76 грн., пені - до 85225,46 грн., штрафу - до 76466,31 грн.

Ухвалою суду від 15.04.2014 р. на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерство оборони України.

Представник позивача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач надав суду клопотання про зменшення розміру неустойки в вз'язку з перебуванням у вкрай важкому фінансовому становищі, наявністю заборгованості перед державним бюджетом, складною економічною та політичною ситуацією у державі.

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених у наявних в матеріалах справи ухвалах суду, у судовому засіданні, призначеному на 23.05.2014 р., оголошувалась перерва до 27.05.2014 р. Ухвалою суду від 14.05.2014 р. продовжено строк вирішення справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов, з урахуванням заяви позивача від 23 травня 2014 р. про зменшення позовних вимог в частині основного боргу та збільшення щодо решти позовних вимог, підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 549, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Договір є обов'язковим до виконання сторонами. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Між сторонами у справі 02.01.2013 укладено Договір купівлі-продажу № 3. На виконання умов цього договору за період з 13 лютого 2013 р. по 12 грудня 2013 р. позивач поставив відповідачу по наявних у матеріалах справи належно завірених копіях видаткових накладних та довіреностей товари загальною вартістю 1649931,92 грн. Представник відповідача у судових засіданнях 14.05.2014 р. та 23.05.2014 р. факт поставки продукції по Договору купівлі-продажу № 3 від 02.01.2013 р. на вищезгадану суму визнав. Відповідно до наявних у матеріалах справи банківських виписок відповідач за отриману продукцію розрахувався частково, в сумі 871567,84 грн., з порушенням строків, встановлених п. 2.4. Договору № 3. Відтак, 778364,08 грн. заборгованості на день вирішення справи судом залишаються не сплаченими. У матеріалах справи відсутні та відповідачем на вимоги суду не подані докази, які б спростовували позовні вимоги в цій частині або свідчили про добровільне погашення боргу. За наведених обставин, 778364,08 грн. заборгованості підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення на підставі п.п. 2.7., 5.2., 5.3. Договору № 3, ст.ст. 549, 625 ЦК України 56786,97 грн. інфляційних за період прострочення виконання грошового зобов'язання з березня 2013 р. по квітень 2014 р. включно, з урахуванням виникнення заборгованості з наростаючим підсумком та часткових оплат відповідача, 19777,03 грн. трьох процентів річних за період з 25.02.2013 р. по 23.05.2014 р., 84814,92 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період з 25.02.2013 р. по 23.05.2014 р., з урахуванням дат виникнення заборгованості по кожній окремій накладній та часткових оплат відповідача, а також 76466,31 грн. штрафу. Позовні вимоги в частині стягнення решти пені та трьох процентів річних необґрунтовані, оскільки позивачем при їх обчисленні у 25 випадках не враховано норми ст.ст. 253, 254 ЦК України щодо початку перебігу строку та його закінчення.

Враховуючи скрутне матеріальне становище Збройних сил України та відповідача, який є державним підприємством Міністерства оборони України, важкий фінансовий стан котрого підтверджується звітом про фінансовий стан на 31 березня 2014 р. (заборгованість за розрахунками з бюджетом 204 тис. грн., заборгованість за розрахунками з оплати праці 230 тис. грн., заборгованість за розрахунками за роботи, послуги - 1783 тис. грн.), а також економічну і політичну ситуацію у державі, збитки позивача, понесені внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір пені до 67851,94 грн., а штрафу до 38233,16 грн.

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, при цьому на відповідача покладаються судові витрати також пропорційно розміру позовних вимог в частині зменшеної суми пені і штрафу, оскільки спір у справі в цій частині виник внаслідок їхніх неправильних дій.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» (79040, м. Львів, вул. Городоцька, 222, ЄДРПОУ 08006864) на користь Приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) 778364,08 грн. заборгованості, 19777,03 грн. трьох процентів річних, 56786,97 грн. інфляційних, 67851,94 грн. пені, 38233,16 грн. штрафу та 20324,19 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.

Суддя Бортник О.Ю.