Ухвала суду № 39076758, 27.05.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 р.Справа № 818/558/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.03.2014р. по справі № 818/558/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"

до Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 14.02.2014 р. № 0001061502/8760 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 70 897, 50 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" судовий збір в розмірі 182 грн. 70 коп.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ненадання належної правової оцінки обставинам справи, просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що податкове законодавство ставить у пряму залежність факт включення постачальником товарів (послуг) податкових зобов'язань (відповідне їх декларування) з наданням податкової накладної і, відповідно, унеможливлює надання податкової накладної покупцю чи одержувачу послуг без включення податкових зобов'язань до декларації з боку контрагентів. У разі отримання податкової накладної підприємством-покупцем або одержувачем послуг без декларування податкових зобов'язань постачальником, ця податкова накладна не може вважатись підставою для формування податкового кредиту першим. Також, на переконання ДПІ у м. Сумах, неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента через його відсутність за місцезнаходженням або ліквідацію, так само, як і висновки податкових органів викладені в актах перевірки цих контрагентів, є достатніми підставами для того, щоб вважати господарські операції не реальними, здійсненими без наміру настання правових наслідків, з метою надання податкової вигоди у вигляді формування штучного податкового кредиту. Отже, у позивача відсутнє право заявляти дану суму до відшкодування.

Сторони в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлялися про дату, місце та час розгляду справи.

Відповідно до положень ч.4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) справа розглянута без участі представників сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому продавцями, тому сума податкового кредиту та відповідно суму бюджетного відшкодування позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Державною податковою інспекцією у м. Сумах проведено невиїзну документальну перевірку ПАТ "Сумихімпром" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника банку за липень 2013 року, про що складено акт від 31.01.2014р. №329/18-19-15-02/05766356 (а.с.10-23).

На підставі висновків акту від 31.01.2014 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 14.02.2014 року № 0001061502/8760, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2013 року в сумі 47265,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 23632,50 грн. (а.с.24).

Порушення, які були підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення виникли по взаємовідносинам ПАТ "Сумихімпром" та ТОВ СУ «Хіммонтаж-14».

З акту перевірки вбачається, що підставою для висновків про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, стало завищення ТОВ СУ «Хіммонтаж-14» податкового зобов'язання за червень 2013 року, а саме до складу податкового зобов'язання включена сума реалізації послуг до ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» на суму 32793, 00 грн., ПАТ «Сумихімпром» на суму 47265,05 грн. та ПАТ «Охтирський пивоварний завод» в сумі 3333,33 грн. по ланцюгу придбання у ТОВ «Золота Вежа» у червні 2013 року, що підтверджується актом ДПІ у м. Сумах про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ СУ «Хіммонтаж-14» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Золота Вежа» за період з 01.06.2013 року по 30.06.2013 року.

Перевіряючи правомірність дій податкового органу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу)

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України , податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України , бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до абз. а п. 200.4 ст. 200 ПК України, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Так, п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України, містить загальні норми щодо самого поняття „бюджетне відшкодування" та джерела його формування для подальшого використання, а норми ст. 200 Кодексу передбачає підстави та порядок одержання платником податку бюджетного відшкодування і не вказує на те, що кошти повертаються платнику податку лише за умови сплати такого податку його контрагентами.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

З матеріалів справи, а саме з акту перевірки, вбачається, що позивач виконав вимоги ПК України, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосередніх постачальників, які, в свою чергу, виконали вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України - видали покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені покупцем суми податку.

Крім того, сама податкова інспекція м. Суми в акті перевірки підтверджує наявність у позивача необхідних первинних документів, що свідчать про реальність виконання господарських операцій, а саме: податкових та видаткових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, платіжних доручень на перерахування грошових коштів, товарно-транспортних накладних, тощо.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому продавцями. Із зазначеного випливає, що сума податкового кредиту та відповідно суму бюджетного відшкодування позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Оскільки податок на додану вартість є непрямим податком, то обов'язком покупця є сплата податку на додану вартість у ціні товару продавцю товару, а обов'язок утримання такого непрямого податку із вартості проданого товару та перерахування його до бюджету несе продавець такого товару. Обов'язок покупця товару в сплаті непрямого податку завершується із сплатою вартості придбаного товару, обов'язку покупця при включенні сум податку, сплаченого в ціні товару або послуги, до податкового кредиту пересвідчитися у фактичному надходженні таких сум до бюджету та не наділено її відповідними повноваженнями для таких дій. Незважаючи на це, відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності інших осіб.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сама по собі несплата податку контрагентами продавця (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Податковий орган не надав під час судового розгляду безпосередніх доказів і того що вказані операції по придбанню ТМЦ та послуг мали фіктивний чи безтоварний характер.

Доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає такими що не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач не довів обґрунтованість своїх заперечень на позов, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року по справі № 818/558/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 02.06.2014 р.

Головний спеціаліст Зливко І.М.