Ухвала суду № 39076666, 29.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/545/14 Головуючий у 1-й інстанції: Маруліна Л.О. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Костюченка М.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алай» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно до частини четвертої ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до частини першої ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи, в період з 13.08.2013 по 21.08.2013 відповідачем проведено фактичну перевірку ТОВ «Алай» з питань дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та перевірки правильності обчислення і своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, подання відомостей про нараховані та виплачені фізичним особам суми доходів і суми утриманих з них податків за період з 01.01.2012 по 31.03.2013, за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 27.08.2013 №17/17-50/35648326.

Зі змісту акту фактичної перевірки вбачається, що відповідачем, крім іншого, на підставі письмових пояснень слюсаря-інструментальника ТОВ «Алай» ОСОБА_2 встановлено, що останній у період з 01.01.2013 по 31.06.2013 отримував заробітну плату за місяць в розмірі 4000 грн, загальна сума отриманого фактичного доходу - 12 000 грн, загальна сума нарахованого доходу - 3946 грн 24 коп., утримано ПДФО 224 грн 19 коп., необхідно було утримати та перерахувати до бюджету - 2117 грн 64 коп. Таким чином, сума не утриманого та не перерахованого до Державного бюджету податку на доходи фізичних осіб склала - 1893 грн 45 коп.

Також, згідно письмових пояснень громадянина ОСОБА_3 з 04.12.2012 до 30.04.2013 він працював слюсарем-інструментальником, отримував фактично заробітну плату за місяць в розмірі 4000 грн, загальна сума фактично отриманого сукупного доходу - 16 000 грн, при цьому з ним не було укладеного трудового договору відповідно до вимог чинного законодавства. Сума ПДФО, яку необхідно було утримати та перерахувати, становить - 2400 грн. Всього сума ПДФО, яку необхідно було утримати та перерахувати, становить - 4293 грн 45 коп.

Наведене на думку податкового органу є порушенням: п. 167.1 ст. 167, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п.п. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169, п. 171.1, п.п. «а» п. 171.2 ст. 171, п.п. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 4621 грн 72 коп.

Відтак, на підставі акту фактичної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.09.2013 №00001011710, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 4621 грн 72 коп. за основним платежем та 1155 грн 43 коп. по сплаті штрафних санкцій.

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення ТОВ «Алай» звернулось за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що не взявши до уваги офіційних первинних бухгалтерських документів ТОВ «Алай», податкової звітності, відомостей про нарахування зарплати, які мали обов'язково бути прийняті до уваги та належним чином відображені в акті перевірки, а в подальшому слугувати належними доказами при складанні висновку, - податковий орган необґрунтовано посилався як на підставу для висновку в акті перевірки про виплату відповідачем не облікованих доходів у вигляді заробітної плати лише на пояснення осіб, які, за їх твердженнями, працювали у ТОВ «Алай» та отримували на вказаному підприємстві заробітну плату, оскільки жодними належними та допустимими доказами здійснення фактичної виплати заробітної плати «в конвертах» у ТОВ «Алай», на яку посилається податковий орган, - не підтверджують.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції, в акті фактичної перевірки, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відображено дані, що містяться у відомостях про нарахування заробітної плати працівникам, які перебували у трудових відносинах з позивачем (ОСОБА_2 - згідно наказу про прийняття на роботу № 108-к від 26.11.2012), дані про суми заробітку, які належали до виплати громадянам, а також суми утриманого податку з доходів фізичних осіб, які працювали у перевірений період у позивача.

Зі змісту Акту фактичної перевірки слідує, що висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за перевірений період ґрунтуються виключно на інших відомостях, які також відображені в даному акті, - поясненнях громадян ОСОБА_2 від 19.08.2013 та ОСОБА_3 від 04.09.2013.

Так, Статтею 83 Податкового кодексу України визначено перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, це - документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

Таким чином, пояснення зазначених вище громадян, на підставі яких відповідач дійшов висновку про заниження податку з доходів фізичних осіб, не можуть свідчити про допущення порушень податкового законодавства в розумінні статті 83 Податкового кодексу України.

Відтак, зазначені паперові носії інформації (пояснення громадян) не можна вважати належними і допустимими доказами податкового правопорушення, оскільки твердження вказаних осіб про перебування в трудових відносинах з ТОВ «Алай», а також про нарахування та (чи) виплату їм необлікованого заробітку не підкріплено та не підтверджено жодними належними первинними бухгалтерськими чи іншими фінансово-господарськими документами.

Водночас, слід акцентувати увагу на тому, що дії стосовно перевірки встановлення фактів виплат заробітної плати в «конвертах», виявлення працівників, трудові відносини з якими не оформлено належним чином, утримання податку з доходів фізичних осіб не було здійснено податковим органом при перевірці позивача у відповідності з приписами пунктів 3-6 Розділу ІІ «Рекомендації щодо дій при встановленні фактів виплат заробітної плати в "конвертах", оформлення з найманими працівниками офіційно трудових відносин» Методичних рекомендацій ДПА України від 01.04.2010 № 6584/7/23-4017/199.

Пунктом 4 Розділу ІІ «Рекомендації щодо дій при встановленні фактів виплат заробітної плати в "конвертах", оформлення з найманими працівниками офіційно трудових відносин» Методичних рекомендацій ДПА України від 01.04.2010 № 6584/7/23-4017/199 встановлено, що з метою визначення повноти нарахування заробітної плати, а також повноти декларування податку з доходів фізичних осіб в обов'язковому порядку необхідно провести порівняльний аналіз даних бухгалтерського та податкового обліку, що стосуються фонду оплати труда, розміру заробітної плати, чисельності працівників та здійснити такі дії, зокрема: провести аналіз показників: розмір окладу (ставки), зазначеного у штатному розписі, трудових договорах (контрактах, угодах) з законодавчо встановленим розміром мінімальної заробітної плати, а також з фактично нарахованим та виплаченим розміром заробітної плати, зазначеним у розрахункових та платіжних відомостях. У разі встановлення фактів невідповідності нарахованої та виплаченої заробітної плати разом із залученими працівниками податкової міліції провести опитування найманих працівників щодо причин невідповідності або щодо фактичного розміру отриманої ними заробітної плати.

Більше того, письмові пояснення громадянина ОСОБА_3 отримано податковим органом вже після складення Акту фактичної перевірки - 04 вересня 2013 року.

Однак, жодне з цих пояснень не було отримано податковим органом як таке, що відбиралось вже за фактом невідповідності нарахованої та виплаченої заробітної плати та із відповідним залученням працівників податкової міліції.

Так само ні в ході проведення перевірки, ні станом на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем не було отримано будь-яких інших додаткових документальних доказів, які б підтверджували пояснення вказаних осіб, та які б дійсно свідчили про виплату ТОВ «Алай» заробітної плати в «конвертах», а також нарахування заробітної плати в іншому розмірі, аніж вказано у документах його бухгалтерського обліку, та які б, відповідно доказували наявність документально підтверджених фактів порушення відповідачем вимог трудового та податкового законодавства, а відтак, підтверджували б і висновок податкового органу про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб.

Не надано таких документів в підтвердження висновків відповідача і в ході розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції.

Разом з тим, згідно з підпунктом 162.1.3. статті 162 Податкового кодексу України платником податку на доходи фізичних осіб є податковий агент.

Пунктом 14.1.180. статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що, податковий агент щодо податку з доходів фізичних осіб - це юридична особа (її філії, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента по податку з доходів фізичних осіб є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Підпунктом 168.1.2. п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України встановлено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Підпунктом 168.1.1. пункту 168.1. статті 168 Податкового кодексу України встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Таким чином, виходячи з системного тлумачення зазначених норм, позивач був зобов'язаний утримувати та перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб з заробітної плати, нарахованої (виплаченої, наданої) найманим працівникам.

У правовідносинах позивача та його працівника ОСОБА_2, позивач виступав як податковий агент та у виконання вимог Податкового кодексу України нараховував, отримував та сплачував податок з доходів фізичних осіб.

Підсумовуючи наведені обставини, судова колегія приходить до переконання, що відповідачем не взято до уваги офіційних первинних бухгалтерських документів ТОВ «Алай», податкової звітності, відомостей про нарахування зарплати, які мали обов'язково бути прийняті до уваги та належним чином відображені в акті перевірки, а в подальшому слугувати належними доказами при складанні висновку, що призвело до необґрунтованих висновків щодо виплати позивачем необлікованих доходів у вигляді заробітної плати лише на пояснення осіб, які, за їх твердженнями, працювали у ТОВ «Алай» та отримували на вказаному підприємстві заробітну плату.

Також на думку судової колегії безпідставним є і те, що податковий орган обмежився лише співставленням пояснень осіб, які лише стверджували, що вони працювали у ТОВ «Алай», з даними первинного обліку платника податків, що не є достатнім для визначення грошового зобов'язання.

Згідно до частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

В.А. Твердохліб

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.