Постанова № 39076425, 22.05.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2014 р. Справа №805/5252/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 40 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., при секретарі судового засідання Максімчук М.О., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКО-ТРЕЙДІНГ»

до

Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про

скасування податкової вимоги № 387-25 від 31.03.2014 року, зобов'язання вчинити певні дії,-

за участю представників:

від позивача: Жихарська К.В. за дов. від 03.03.2014р.,

Акімушкіна О.В. за дов. № 52/02 від 31.01.2014р.,

від відповідача: Лапшинков Я.В. за дов. від 23.07.2013р. № 2289/10/05-62-18

ВСТАНОВИВ:

25.04.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКО-ТРЕЙДІНГ» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкової вимоги № 387-25 від 31.03.2014 року, зобов'язання здійснити коригування даних в картці особового рахунку шляхом виключення з неї відомостей про наявність податкового богу з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 21738664,92 грн., звільнення майна з податкової застави.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 31.03.2014 року ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька винесла податкову вимогу № 387-25 відповідно до якої відповідач вимагає терміново сплатити суму податкового боргу, включаючи штрафні фінансові санкції та пеню, нараховану на нього у сумі 21738664,92 грн., що утворився через несплату авансового внеску на прибуток приватних підприємств. Позивач вважає зазначену податкову вимогу неправомірною з наступних підстав.

26.02.2014 року позивач надав відповідачу в електронному форматі за реєстраційним № 9090664795 податкову декларацію з податку на прибуток підприємства. Відповідно до рядка 34 декларації "авансовий внесок (1/12 нарахованої до сплати загальної суми податку при прибуток за звітний податковий рік), що підлягає сплаті щомісячно у березні-грудні 2013 року та січні-лютому 2014 (рядок 33/12)) позивач зобов'язався сплачувати щомісячно податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 8531162,00 грн.

Відповідно до рядка 11 декларації «податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню» нарахований податок на прибуток за 2013 рік складає 132151221,00 грн.

Позивач зазначив, податок на прибуток у сумі 132151221,00 грн. сплачений в повному обсязі, вважає , що станом на 31.03.2014 року не має податкового боргу зі сплати податку на прибуток.

Також позивач зазначив, що сума податкового боргу в розмірі 21738664,92 грн., яка вказана в податковій вимозі № 387-25 не є сумою узгодженого грошового зобов'язання, вважає, що дії відповідача стосовно визначення податкового боргу в сумі 21738664,92 грн. необґрунтовані, винесені всупереч Податкового кодексу України. Враховуючи, те, що сама податкова вимога винесена податковим органом безпідставно, тому і вважає, що дії здійсненні податковим органом після прийняття вимоги здійсненні податковим органом всупереч діючому законодавству.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги, просили позов задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що позивачем у річній податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік у рядку 20 сума авансового внеску при виплаті дивідендів, що має бути сплачена у звітному (податковому) періоді за місцезнаходженням юридичної особи, відображено 52944465,00 грн.; у рядку 34 Авансовий внесок (1/12 нарахованої до сплати загальної суми податку на прибуток за звітний (податковій) рік), що підлягатиме сплаті щомісяця у березні - грудні 2014 року відображено суму 11012602,00 грн. яку підприємство повинно сплачувати кожного місяця.

Відповідно до вимог Бюджетного кодексу України, Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік", наказу Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11 "Про бюджетну класифікацію та її запровадження" та Постанови КМ України від 16.02.2011 року "Про деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету" із змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2011 року N 277 затверджено реквізити рахунків для зарахування у 2013 році надходжень до державного бюджету України та місцевих бюджетів:

- авансовий внесок на дивіденди сплачується за кодом 11021000;

- авансовий щомісячний внесок сплачується за кодом 11024000.

Позивачем невірно сплачена сума авансового внеску при виплаті дивідендів, що має бути сплачена у звітному періоді за місцезнаходженням юридичної особи (сплачується за кодом 11021) у зв'язку з чим виник податковий борг, внаслідок чого було винесена спірну податкову вимогу та здійсненні податковою дії, передбачені Податковим кодексом України.

З наведених підстав представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКО-ТРЕЙДІНГ» зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Донецької міської ради 07.12.2011 року, включено до ЄДРПОУ за номером 37967910, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 701433 (а.с. 50). З 21.12.2011 року є платником податку на додану вартість, про що свідчить Свідоцтво № 200016132 про реєстрацію платника податку на додану вартість НБ № 126620 (а.с. 51).

Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків від 11.06.2012 року № 60592 позивач узятий на облік в органах державної податкової служби 08.12.2011 року та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області за № 55130 (а.с. 12).

Відповідач - Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, який у правовідносинах з юридичними особами, в тому числі пов'язаними із контролем за повнотою нарахування та сплати податків, обов'язкових платежів, реалізують владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні п.п. 7 п. 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства.

23.01.2013 року позивачем подано до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2012 рік. (а.с. 63-70). У річній податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2012 року у рядку 20 сума авансового внеску при виплаті дивідендів, що має бути сплачена у звітному (податковому) період за місцезнаходженням юридичної особи позивачем відображено суму 30819919 грн.; у рядку 34 Авансовий внесок (1/12 нарахованої до сплати загальної суми податку на прибуток за звітний (податковій) рік), що підлягатиме сплаті щомісяця у березні - грудні 2013 року та у січні-лютому 2014 року відображено суму 8531162 грн. (а.с. 63-70).

26.02.2014 року позивачем подано до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2013 рік за реєстраційним № 9090664795. У річній податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік у рядку 11 декларації податок на прибуток від діяльності,що не підлягає патентуванню нарахований податок на прибуток за 2013 рік складає 132 151 221,00 грн.(арк.спр.39-47).

Відповідно до платіжних доручень платником ТОВ «МАКО-ТРЕЙДІНГ» сплачено податок за 2013 рік, призначення платежу податок на прибуток за кодом 11021000: платіжне доручення № 120 від 18.01.2013 року на суму 7850000,00 грн. податок на прибуток за січень 2013 року; за призначенням платежу авансовий внесок з податку на прибуток,код 11024000: платіжне доручення № 334 від 14.02.2013 року в сумі 7 850 000,00 грн. за лютий 2013 р., платіжне доручення № 759 від 29.03.2013 року в сумі 1 496 132,00 грн. за березень 2013 р., платіжне доручення № 909 від 12.04.2013 р. в сумі 2 000 000,00 грн. за квітень 2013 р., платіжне доручення № 967 від 19.04.2013 р. в сумі 5 000 000,00 грн. за квітень 2013 р., платіжне доручення № 1046 від 25.04.2013 р. в сумі 1 531 162,00 грн. за квітень 2013 р., платіжне доручення № 1286 від 30.05.2013 р. в сумі 8 531 162,00 грн. за травень 2013 р., платіжне доручення №1513 від 25.06.2013 р. в сумі 241 624,74 грн. за червень 2013 р., платіжне доручення № 1667 від 05.07.2013 р. в сумі 2 000 000,00 грн. за липень 2013 р., платіжне доручення №1851 від 20.07.2013 р. в сумі 6 531 162,00 грн., платіжне доручення № 2339 від 06.09.2013 р. в сумі 3 500 000,00 грн. за вересень 2013 р., платіжне доручення № 2411 від 13.09.2013 р. в сумі 3 000 000,00 грн. за вересень 2013 р., платіжне доручення № 2705 від 11.10.2013р. в сумі 4 000 000,00 грн. за жовтень 2013 р., платіжне доручення № 2766 від 18.10.2013 р. в сумі 4 531 162,00 за жовтень 2013 р., платіжне доручення №3123 від 29.11.2013 р. в сумі 4 000 000,00 грн. за грудень 2013 р., платіжне доручення №3292 від 13.12.2013р. в сумі 1000 000,00 грн. за грудень 2013р., платіжне доручення № 3339 від 20.12.2013 р. в сумі 3 531 162,00 грн. за грудень 2013р.; платіжним дорученням № 2558 від 27.09.2013 р. в сумі 2 031 162,00 грн. сплачено за кодом 11021000 авансовий платіж з податку на прибуток за 9 місяців 2013 р. при виплаті дивідендів. (а.с. 13-30); платіжне доручення № 422 від 22.02.2013 р. в сумі 7 035 030,00 грн. сплачено за кодом 11021000 авансовий внесок з податку на прибуток за 4 кв.2012 р. при виплаті дивідендів; платіжне доручення № 1432 від 14.06.2013 р. в сумі 2 500 000,00 грн. сплачено за кодом 11024000 авансовий внесок з податку на прибуток за 2013 р. при виплаті дивідендів, платіжне доручення № 1437 від 17.06.2013 р. в сумі 500 000,00 грн. сплачено за кодом 11024000 авансовий внесок з податку на прибуток за 2013 р. при виплаті дивідендів, платіжне доручення № 1574 від 27.06.2013 р. в сумі 5 289 537,26 грн. сплачено за кодом 11024000 авансовий внесок з податку на прибуток за 2013 р. при виплаті дивідендів, платіжне доручення № 2059 від 14.08.2013 р. в сумі 10 711 568,00 грн. сплачено за кодом 11024000 авансовий внесок з податку на прибуток за 2013 р. при виплаті дивідендів, платіжне доручення № 2980 від 08.11.2013 р. в сумі 10 000 000,00 грн. сплачено за кодом 11021000 авансовий платіж з податку на прибуток за 9 місяців 2013 р. при виплаті дивідендів, платіжне доручення № 3014 від 15.11.2013 р. в сумі 13 628 329,00 грн. сплачено за кодом 11021000 авансовий платіж з податку на прибуток за 9 місяців 2013 р. при виплаті дивідендів (а.с.32-38).

Самостійно визначені позивачем зобов'язання були сплачені в повному обсязі,у визначені законодавцем строки, що також не заперечувалось представником відповідача.

Крім того, всі сплачені суми з податку на прибуток, зі сплати авансового внеску податку на прибуток відображено в наданої представником відповідача витягу з особової картки платника податків ТОВ «МАКО-ТРЕЙДІНГ» за 2014 рік за кодом платежу 11024000,11021000 (а.с. 76-78, 90). З пояснень наданих представником відповідача за 2013 рік вказані витяги надати не вбачається можливим в зв'язку з порушеннями в програмному забезпечені відповідача.

31.03.2014 року ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області винесено оспорювальну податкову вимогу № 387-25 відповідно до якої відповідач вимагає позивача терміново сплатити суму податкового боргу, включаючи пеню, нараховану на нього у сумі 21738664,92 грн., що утворився через несплату податку за узгодженим грошовим зобов'язанням , а саме з податку на прибуток приватних підприємств за кодом бюджетної класифікації 11021000 (а.с. 8).

31.03.2014 року за № 9872/10/05-62-25-01 на адресу Керівника ТОВ «МАКО- Трейдінг» за підписом заступника начальника ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька направлено лист про надання інформації щодо надання податковому керуючому переліку майна, товарів або запасів на суму, визначену в податковій вимоги, яка перебуває у власності для складання акту опису майна для подальшого включення їх до податкової застави.

31.03.2014 року за № 9873/10/05-62-25-01 заступником начальника ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька прийнято рішення про опис майна у податкову заставу відповідно до ст.89 Податкового Кодексу України.

10.04.2014 року податковим органом складено Акт опису № 8 майна позивача , а саме грошових коштів на суму 21738664,92 грн.

Згідно п.п.3.1.3 п.3.1 довідки від 23.04.2014 року за № 264/05-62-22-01/37967910 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МАКО-ТРЕЙДІНГ» з питань дотримання вимог податкового,валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, складеною ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області встановлено,що за перевіряє мий період позивач задекларував податок на прибуток у розмірі 132 151 221,00 грн. Перевіркою повноти визначення податку на прибуток не встановлено його заниження або завищення. (а.с. 99-142). Таким чином сума податку на прибуток сплачена в повному обсязі,що також підтверджується платіжними дорученнями, що долучені до матеріалів справи.

Крім того між позивачем і відповідачем станом на 21.05.2014 року підписано акт звірення розрахунків з бюджетом за період з 01.01.2014 року по 21.05.2014 року з податку на прибуток приватних підприємств за кодом платежу 11021000- сальдо на 21.05.2014 року складає 21 738 573,07 грн., з авансових внесків з податку на прибуток за кодом платежу 11024000- складає 26 049 915,73 грн. (арк.спр.149-150). Враховуючи проведене звіряння між сторонами та надані суду акти станом на 01.05.2014 року позивач має переплату з податку на прибуток в сумі 4 311 342,66 грн.

Відповідно до статті 1 Податкового Кодексу України ( далі - ПК України), цей кодекс визначає вичерпний перелік податків та зборів.

Згідно зі статтею 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 46.1. статті 46 ПК України нарахування та сплата податкового зобов'язання здійснюється на підставі документа, що подається контролюючому органу у випадках, передбаченим Кодексом. Таким документом є декларація, розрахунок.

Статтею 57 ПК України передбачено, що у складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань. Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 Кодексу грошове зобов'язання платника податків - сума грошових коштів, які платник податків зобов'язаний сплатити до відповідного бюджету в якості податкового зобов'язання.

Згідно з підпунктом 14.1.156. пункту 14.1 статті 14 Кодексу податкове зобов'язання - сума грошових коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, сплачує до відповідного бюджету в якості податку або збору на основі, в порядку і терміни, визначені податковим законодавством.

Таким чином, з аналізу приведених норм права, суд погоджується з висновками позивача про те, що авансові внески з податку на прибуток, які підлягають сплаті протягом звітного року, є саме податком на прибуток, що розрахований на підставі розрахунку щомісячних авансових внесків у складі річної декларації та підлягає обов'язковій сплаті протягом звітного року.

Суд не погоджується з висновком відповідача, що авансові внески з податку на прибуток не є податком на прибуток звітного (податкового) року, та з доводами, що зарахування суми авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів можливо виключно в рахунок зменшення суми податку на прибуток, обчисленої у податковій декларації за той звітний період, протягом якого було здійснено таку виплату.

Відповідно до статті 33 ПК України базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним у абзаці 1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до абзаців 4 -10 статті 57 ПК України нарахування та сплата податку на прибуток платників (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) відбувається за особливими правилами нарахування та сплати податку на прибуток. Зокрема, звітним податковим періодом, встановленим для нарахування податку на прибуток, відповідно до абзацу 3 статті 57 Кодексу, є річний податковий період, а звітним податковим періодом, встановленим для сплати податку на прибуток, є місячний податковий період.

Авансові платежі з податку на прибуток є узгодженою сумою податкових зобов'язань з податку на прибуток 2013 року. Так, в рядку 34 податковій декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2011 № 1213, зазначені суми авансових внесків, що підлягають сплаті у березні - грудні 2013 року. А отже, звітний податковим періодом за який сплачується податок, визначений 2013 рік.

Відповідно до абз.1 п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації.

Суд зазначає, що відповідно до статті 153 Податкового кодексу України емітент корпоративних прав нараховує і вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої п. 151.1 ст. 151 Кодексу, нарахованої на суму виплачуваних дивідендів, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Платник податку зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, що заздалегідь сплачується впродовж такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів. Тобто, як було зазначено вище, позивач сплатив дивіденди та керуючись п.п.153.3.2 п.153.3 ст.153 ПК України одночасно з виплатою дивідендів сплачував авансові платежі з податку на прибуток.

Згідно з абзацом 5, 6 п. 57.1 ст. 57 ПК України на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до п. 153.3 статті 153 Кодексу зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом. Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток , сплачена при виплаті дивідендів відповідно до п.153.3 статті 153 Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків у наступних звітних місяцях до повного її погашення. Керуючись абзацом 5, 6 п. 57.1 ст. 57 ПК України позивач на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до п.153.3 статті 153 Кодексу зменшував суму авансових внесків з податку на прибуток.

Отже, позивач враховуючи суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток у 2013 році у сумі 121 569 193,00 грн. сплатив податок на прибуток у розмірі 10 582 028, грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 370 від 25.02.2014р. та № 414 від 26.02.2014 р.

З огляду на наведене, суд вважає, що авансові платежі з податку на прибуток, які сплачуються протягом звітного річного періоду, є складовою частиною податку на прибуток того звітного періоду, протягом якого вони сплачуються та який визначений для сплати в розрахунку щомісячних авансових платежів у складі річної декларації.

При вирішенні справи суд також не приймає до уваги посилання відповідача на різні коди бюджетної класифікації для зарахування авансових внесків та суми нарахованого податку при виплаті дивідендів, оскільки такі коди, що застосовуються для ведення обліку податків і зборів, не можуть змінювати порядку нарахування та сплати податку на прибуток, визначеного правилами Податкового кодексу України та з огляду на наступне.

Згідно з п.п. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 ПК України податок на прибуток підприємств є загальнодержавним податком. Авансовий внесок з податку на прибуток , авансовий внесок з податку при виплаті дивідендів являється невід'ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватись як окремий вид податку, враховуючи те, що вичерпний перелік податків встановлено ст.ст. 8, 9 ПК України.

Згідно п. 9.3 ст. 9 ПК України зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України визначено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до ч. 4 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

При цьому, ч. 5 ст. 45 цього Кодексу передбачено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

В контексті наведеного слід додати, що відповідно до Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України 26.06.2002 № 122, Єдиний казначейський рахунок - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Відповідно до абз. 1 п. 2.1, абз. 3 п. 2.2, п. 2.3 вищевказаного Положення Єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством. Єдиний казначейський рахунок відкритий на балансі Державного казначейства України, об'єднує кошти субрахунків, що відкриті на балансі Головних управлінь Державного казначейства України. На субрахунках Єдиного казначейського рахунку ведеться аналітичний облік коштів державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позивачем чітко було визначено намір перерахувати відповідну суму в рахунок погашення податкового зобов'язання з податку на прибуток. Позивачем було чітко зазначено призначення платежу, код бюджетної класифікації, а також сплаченого його в межах встановленого чинним податковим законодавством строк погашення відповідного податкового зобов'язання. При цьому кошти до Державного бюджету надійшли своєчасно, тобто борг перед Державним бюджетом не виник. Оскільки, податок на прибуток надійшов до Державного бюджету України в межах встановленого податковим законом строку, що не може бути підставою для винесення податкової вимоги.

В зв'язку з зазначеним вище, суд вказує, що сплата коштів до державного бюджету за самостійно узгодженими податковими зобов'язаннями була здійснена позивачем своєчасно, кошти фактично надійшли до бюджету, Державному бюджету України не спричинено будь-яких негативних наслідків або збитків.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем в строк була сплачена сума грошових зобов'язань, в зв'язку з чим у податкового органу були відсутні підстави для винесення податкової вимоги № 387-25 на суму податкового боргу 21738664,92 грн., на підставі чого вказана податкова вимога підлягає скасуванню.

Стосовно вимог позивача про зобов'язання відповідача здійснити коригування даних в картці особового рахунку шляхом виключення з неї відомостей про наявність податкового богу з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 21738664,92 грн., звільнення майна з податкової застави суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України податкова вимога-письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно п.п. 14.1.175 п.14.1. ст.14 Податкового Кодексу України податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно з п.54.1 ст. 54 ПК України узгодженою сумою грошових зобов'язань є самостійно обчислена сума податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку,що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом, що вказана в податковій декларації.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового Кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки,орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно зі п. 88.1 ст. 88 ПК України з метою виконання платником податків своїх зобов'язань, майно платника податків, який має податковий борг, передається в податкову заставу.

Пунктом 89.1 ст. 89 ПК України передбачено, що право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до вимог п. 94.1 ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Пунктом 94.2 ст. 94 ПК України вказано, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Суд вважає за потрібне вказати, що в зв'язку з тим, що спірна вимога підлягає скасування, скасовується і сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі, на підставі чого і заходи здійсненні податковим органом підлягають скасуванню самим податковим органом.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що податковим органом не доведено правомірність винесення вимоги та здійснення відповідних заходів.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За приписами ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Тому, враховуючи часткове задоволення позову, на користь позивача підлягає стягненню три четвертих частини сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254, 267 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКО-Трейдінг» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкової вимоги № 387-25 від 31.03.2014 року, зобов'язання здійснити коригування даних в картці особового рахунку шляхом виключення з неї відомостей про наявність податкового богу з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 21738664,92 грн., звільнення майна з податкової застави - задовольнити частково.

Скасувати податкову вимогу ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області від 31.03.2014 року № 387-25 про сплату податкового боргу на прибуток приватних підприємству сумі 21738664,92 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Зобов'язати відповідача, Державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, надати суду звіт про виконання постанови суду у 15-денний строк з моменту набрання постановою законної сили.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКО-Трейдінг» судовий збір у розмірі 4798 (чотири тисячі сімсот дев'яносто вісім) грн. 92 коп.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 22 травня 2014 року.

Повний текст постанови складений 26 травня 2014 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Троянова О.В.