Постанова № 39074977, 29.05.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 року Справа № 07/138-38.1

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демянчук Ю.Г.

судді Крейбух О.Г. ,

судді Юрчук М.І.

при секретарі судового засідання Лелех І.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Нестерук А.П. за довіреністю №39/10 від 30.12.2013р.

відповідача - Наумчук В.А. за довіреністю №27/08 від 08.01.2014р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на ухвалу господарського суду Волинської області від 05.05.14 р. у справі № 07/138-38.1 за заявою державного комунального підприємства "Луцьктепло" про відстрочку виконання рішення господарського суду Волинської області від 13.10.2010 р. у справі № 07/138-38.1

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Державного комунального підприємства "Луцьктепло", м. Луцьк

про стягнення 21 705 900 грн.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 13.10.2010р. у справі №07/138-38.1, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2010р. та постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2011р., позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволені частково; з державного комунального підприємства "Луцьктепло" на користь дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" стягнуто 20 000 000 грн. основної заборгованості, 146 482 грн. пені та 241 080 грн. 3% річних (всього 20 387 562 грн.), а також 23 951,23 грн. витрат по сплаті державного мита та 221,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (загальна сума стягнення - 20 411 734,90 грн.); в решті позовних вимог відмовлено.

17.04.2014 року державне комунальне підприємство "Луцьктепло" звернулось до господарського суду Волинської області із заявою №2365/08 від 16.04.2014р. про відстрочку виконання рішення суду від 13.10.2010р. у справі №07/138-38.1 до 31 грудня 2014 року, посилаючись на неможливість своєчасного виконання рішення суду щодо сплати стягнутої суми заборгованості, оскільки останній знаходиться у скрутному фінансовому становищі, яке виклакано специфікою його основного різновиду господарської діяльності з постачання пари та гарячої води, чинні тарифи, які затверджені постановами НКРЕ та рішеннями виконавчого комітету Луцької міської ради не є економічно обґрунтованими та не покривають затрат підприємства на виробництво теплової енергії та надання послуг з теплопостачання, основними споживачами теплової енергії, яка виробляється підприємством із спожитого природного газу, є бюджетні установи та організації, населення, інші споживачі, котрі, в свою чергу, несвоєчасно і не в повній мірі оплачують отримані послуги.

Заявник стверджує, що усі ці обставини роблять неможливим своєчасне виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 05.05.2014 року у даній справі (суддя Войціховський В.А.) заяву державного комунального підприємства "Луцьктепло" задоволено та відстрочено виконання рішення господарського суду Волинської області від 13.10.2010 року до 30.09.2014 року. Приймаючи вказану ухвалу місцевий господарський суд виходив з того, що доводи заявника є обґрунтованими, а обставини які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим виключними, і враховуючи необхідність підготовки міста до наступного опалювального сезону та для надання можливості комунальному підприємству "Луцьктепло" здійснювати господарську діяльність суд вважав за доцільне відстрочити виконання рішення господарського суду до 30.09.2014 року.

Позивач з ухвалою суду не погодився, звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій, просив ухвалу скасувати, оскільки вважає, її безпідставною, необґрунтованою, прийнятою при недоведеності обставин, що мають значення для справи та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвалою господарського суду Волинської області від 17.02.2014 року у справі №07/138-38.1 відповідачу вже надавалася відстрочка виконання рішення, проте боржник не здійснив жодного заходу, спрямованого на виконання рішення, і знов звернувся із заявою про відстрочення його виконання, що в черговий раз свідчить про намагання останнього всіляко уникнути відповідальності за взяті на себе зобов'язання по договору.

Також, скаржник посилається на те, що невчасне виконання контрагентами своїх зобов'язань перед позивачем, в тому числі за судовими рішеннями, збільшить ризик невчасних розрахунків позивача за зовнішньоекономічними контрактами за поставлений природний газ, також збільшить можливі фінансові втрати позивача.

Окрім того зазначає, що при вирішенні питання про відстрочку виконання рішення суду, місцевим господарським судом не було враховано матеріальні інтереси обох сторін, а саме те, що позивач забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом та є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави і внаслідок неналежного виконання контрагентами своїх зобов'язань перед позивачем, а в даному випадку таких як відповідач, діяльність апелянта є збитковою. Також, вказує на те, що посилання боржника на важкий фінансовий стан не є винятковою обставиною в розумінні ст. 121 ГПК України, за наявності якої можливе надання відстрочки виконання рішення.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 року у складі колегії суддів: головуючий-суддя Демянчук О.Г., судді Юрчук М.І., судді Крейбух О.Г. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 29.05.2014 року.

На виконання вимог ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 року відповідач подав відзив б/н від 23.05.2014 року на апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", в якому зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на рахунках відповідача немає достатніх коштів для погашення своїх фінансових зобов'язань перед кредитором, а отже в разі негайного виконання рішення суду призведе до неможливості нормального функціонування юридичної особи боржника, а тому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскільки вважає ухвалу господарського суду Волинської області законною та прийнятою з урахуванням норм чинного законодавства.

В судове засідання прибули представники скаржника та відповідача, які надали суду усні пояснення по суті доводів та заперечень, викладених відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" № 31/10-2848 від 08.05.2014 року (вх. №1589/14 від 19.05.2014 року) слід задовольнити, а ухвалу господарського суду Волинської області від 05.05.2014 року у справі № 07/138-38.1 скасувати, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи колегією суддів Рівненського апеляційного господарського суду встановлено, що рішенням господарського суду Волинської області від 13.10.2010р. у справі №07/138-38.1 позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволені частково; з державного комунального підприємства "Луцьктепло" на користь дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" стягнуто 20 000 000 грн. основної заборгованості, 146 482 грн. пені та 241 080 грн. 3% річних (всього 20 387 562 грн.), а також 23 951,23 грн. витрат по сплаті державного мита та 221,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (загальна сума стягнення - 20 411 734,90 грн.); в решті позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення господарського суду Волинської області від 13.10.2010 року у справі №07/138-38.1, 03.06.2011 року господарським судом Волинської області видано наказ.

17.04.2014 року державне комунальне підприємство "Луцьктепло" звернулось до господарського суду із заявою №2365/08 від 16.06.2014р. про відстрочку виконання рішення суду від 13.10.2010р. у справі №07/138-38.1, посилаючись на ту обставину, що підприємство перебуває у важкому фінансово-економічному становищі і виконання вищезазначеного рішення суду унеможливить нормальне функціонування підприємства. На переконання державне комунальне підприємство "Луцьктепло", саме ця обставина є винятковою в розумінні ст. 121 ГПК України.

В підтвердження винятковості обставин, що зумовлюють відстрочення виконання рішення господарського суду Волинської області від 13.10.2010 року державне комунальне підприємство "Луцьктепло" подало місцевому господарському суду ряд довідок, що на думку заявника, підтверджують відсутність фінансових засобів для погашення боргу перед Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання; про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку; в необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю.

Рівненський апеляційний господарський суд, звертає увагу на те, що відповідно до пункту 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", господарський суд на підставі статті 121 Господарського процесуального кодексу України має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі-рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно із пунктом 7.1.1 даної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України: відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Як вбачається з пункту 7.2 вищевказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України: підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

При цьому, слід також враховувати, що за змістом частини першої статті 229 ГК України та частини першої ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання, тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Окрім того, ч. 2 ст. 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності. Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Задовольняючи відповідну заяву відповідача про відстрочку виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив не з того, що виконати рішення неможливо або з певних причин складно, а помилково взяв до уваги негативні наслідки виконання такого рішення для відповідача, що суперечить вимогам ст. 121 ГПК України, так як наявність заборгованості перед відповідачем інших осіб, тяжкий його фінансовий стан, за змістом названої норми права, не є винятковим випадком та підставою для відстрочення виконання рішення, оскільки в оскарженій ухвалі місцевий суд взагалі не зазначив які саме обставини справи він вважає винятковими та конкретно в чому полягає неможливість виконання судового рішення чи його ускладнення, а також не зазначив докази, що підтверджують ці висновки.

Відповідно до пункту 7.6. згаданої Постанови Пленуму Вищого господарського суду України: частина третя статті 121 Господарського процесуального кодексу України передбачає від господарського суду винесення ухвали про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку його виконання. Відповідна ухвала може бути оскаржена в апеляційному та в касаційному порядку. За відсутності підстав для вчинення зазначених процесуальних дій господарський суд виносить ухвалу про відмову відповідно у відстрочці або розстрочці виконання рішення, у зміні способу і порядку його виконання.

Аналіз наведеного вище свідчить про те, що відстрочка або розстрочка виконання рішення суду чи зміна способу його виконання можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Таким чином, виходячи із зазначеного законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

З огляду на викладене вище та аналізуючи матеріали справи колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду приходить до висновку про необґрунтованість задоволення місцевим судом заяви державного комунального підприємства "Луцьктепло" про відстрочку виконання рішення, оскільки боржником не подано належних доказів, які свідчать про наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а подані відповідачем документи не розцінюються колегією суддів як належні докази на підтвердження факту скрутного матеріального становища скаржника чи відсутність надходжень коштів від своїх контрагентів та населення для подальшого розрахунку перед стягувачем.

Обставини, викладені у заяві про надання відстрочки не є достатньою підставою для надання відстрочки виконання рішення господарського суду, незадовільний фінансовий стан підприємства через наявність дебіторської заборгованості населення за спожиті послуги та непогашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, на які, зокрема, посилався заявник, носять загальний характер, дані правовідносини є самостійними та у повній мірі стосуються обох сторін, в яких відповідач, якщо вважає, що його право порушено, може звернутись до суду та бути позивачем у справі, тому такі не можуть вважатися виключними обставинами.

Відповідач є підприємством, яке надає послуги з теплопостачання та інші, всім категоріям споживачів та володіє обіговими коштами та активами, на які може бути накладене стягнення. Таким чином, обставини, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим відсутні.

Також, боржник у своїй заяві не наводить жодних доказів про те, що виконати рішення неможливо або з певних причин складно, а обґрунтовує свою заяву лише можливими збитками та можливим погіршенням свого майнового стану, однак такі обставини надання відстрочки виконання рішення суперечать ст.121 ГПК України.

Крім того, боржник не надав належних доказів платоспроможності підприємства, доказів реальної можливості проведення розрахунків зі стягувачем - Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в майбутньому. При цьому Рівненський апеляційний господарський суд враховує можливі наслідки для відповідача при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але, перш за все, враховує такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, на підставі ст. 121 ГПК України, місцевий господарський суд не встановив матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушує матеріальні інтереси позивача та також може призвести до негативних наслідків для нього. Поряд з цим, слід зазначити, що заборгованість відповідача перед Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" виникла з вини відповідача, а саме через неналежне виконання державного комунального підприємства "Луцьктепло" взятих на себе зобов'язань.

Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічні положення містить і ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" норми якої передбачають, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проте, задовольняючи заяву відповідача про відстрочку виконання рішення, господарський суд обмежився лише посиланням на передбачене ст. 121 ГПК України право сторони на відстрочку виконання судового рішення, та не навів обґрунтованих доводів, які б могли бути підставою для надання такої відстрочки, не обґрунтував необхідність відстрочки саме до 30.09.2014 року.

Зважаючи на вищенаведене, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку про скасування ухвали господарського суду Волинської області від 05.05.2014 року та про відмову у задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення господарського суду Волинської області від 13.10.2010 року у справі №07/138-38.1, оскільки відповідач не довів наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Судовий збір за перегляд ухвали господарського суду Волинської області від 05.05.2014 року в апеляційному порядку покласти на відповідача в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105, 106 ГПК України, - Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволити.

Ухвалу господарського суду Волинської області від 05.05.2014 року зі справи №07/138-38.1 скасувати. Прийняти нове рішення. У задоволенні заяви Державного комунального підприємства "Луцьктепло" про відстрочку виконання рішення господарського суду Волинської області від 13.10.2010 року у справі №07/138-38.1 до 31 грудня 2014 року - відмовити.

Стянути з Державного комунального підприємства "Луцьктепло" (м.Луцьк, вул. Гулака-Артемовського, 20, код ЄДРПОУ 30391925, р/р260033005465 в КБ "Захід інкомбанк" м.Луцьк, МФО 303484) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м.Київ, вул.Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827, р/р26008301970 в ВАТ "Ощадбанк", м. Київ, МФО 300465) судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 609,00 грн.

Господарському суду Волинської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Матеріали справи № 07/138-38.1 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.