Постанова № 39074963, 03.06.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2014 р.Справа № 916/411/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів: Головея В.М., Лисенко В.А.

(відповідно до розпорядження в.о. голови суду від 02.06.2014р. №274 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

на рішення господарського суду Одеської області від 02 квітня 2014 року

у справі №916/411/14

за позовом Приватного підприємства "Стандарт-Ком"

до Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення 756563 грн.

В С Т А Н О В И В:

ПП "Стандарт-Ком" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ДП "Одеський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про стягнення 756563 грн. заборгованості.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02 квітня 2014 року у справі №916/411/14 (суддя Зайцев Ю.О.) задоволено позовні вимоги ПП "Стандарт-Ком" задоволено в повному обсязі, з відповідача на користь позивача стягнуто 756563 грн. заборгованості та 15131,26 грн. судового збору. Приймаючи рішення господарський суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги підтверджуються матеріалами справи в повному обсязі.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач (ДП "Одеський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПП "Стандарт-Ком" у повному обсязі, з посиланням при цьому на порушення господарським судом першої інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення, норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин справи, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні 27.05.2014р. представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, та наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача у судовому засіданні 27.05.2014р. надав пояснення, відповідно до яких позивач не погоджується з апеляційною скаргою ДП "Одеський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу ДП "Одеський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" - без задоволення.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 лютого 2013 року між ПП "Стандарт-Ком" (позивач, постачальник) та ДП "Одеський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (відповідач, покупець) було укладено договір поставки товарів №27/02 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити наступний товар: мазут у кількості 10000 тон. Обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені (п. 1.3 договору).

За п.2.2 договору підтвердження якості товару надаються постачальником до кожної партії товару. Якість кожної поставленої партії товару повинна супроводжуватись паспортом якості, сертифікату відповідності заводу виробника.

Згідно з п.3.1 договору ціна за тонну мазуту складає 6900 грн. з ПДВ. Загальна вартість товару за договором складається із вартості кожної партії товару, поставленої в межах строку дії договору.

Відповідно до п.4.1 договору розрахунки між постачальником та покупцем здійснюються у національній грошовій одиниці шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати покупцем після отримання товару, пред'явлення постачальником рахунку на оплату товару і передачі документів, зазначених п. 4.2 договору.

Приписами п.4.2 договору сторони погодили, що до рахунка додаються: документи, що підтверджують належну якість товару, видаткові накладні, податкові накладні та інші первинні документи, передбачені для даного виду товару чинним законодавством.

Пунктом 5.5 договору встановлено, що датою передачі товару від постачальника покупцю, вважається дата підписання акту приймання-передачі товару.

Покупець, зокрема, зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари; приймати поставлені товари згідно з актом приймання-передачі товару (п.п. 6.1.1, 6.1.2 договору).

За п.10.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

На виконання умов договору, у період з березня по липень 2013 року позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 2089263 грн., що підтверджується:

1.Актами приймання-передачі до договору №27/02 від 27.02.2013р. підписаними належними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств (а.с. 15-19);

2.Видатковими накладними, підписаними належними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств (а.с. 20-44);

3.Товарно-транспортними накладними (а.с. 45-69);

4.Довіреностями відповідача на отримання товару (а.с.131-134).

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами, відповідачем свої зобов'язання з оплати поставленого товару виконані лише частково, про що свідчать банківські виписки по рахунку ПП "Стандарт-Ком", а саме:

- 07.03.2013 року здійснено оплату у розмірі 155 000 грн., з яких згідно листа № 8-1/466 від 28.03.2013 р. у рахунок оплати за договором №27/02 зараховано 49 244 грн.;

- 21 березня 2013 року здійснено оплату у розмірі 220 000 грн.;

- 27 березня 2013 року здійснено оплату у розмірі 210 000 грн.;

- 24 квітня 2013 року здійснено оплату у розмірі 438 456 грн.;

- 17 травня 2013 року здійснено оплату у розмірі 200 000 грн.;

- 04 липня 2013 року здійснено оплату у розмірі 70 000 грн.;

- 29 липня 2013 року здійснено оплату у розмірі 100 000 грн.

Таким чином, відповідачем здійснено оплату за поставлений товар на загальну суму 1287700 грн.

З наведеного слідує, що за відповідачем залишилась сума вартості неоплаченого товару в розмірі 756563,00 грн., що останнім не спростовується.

27 листопада 2013 року позивачем направлена на адресу відповідача претензія №1 з вимогою сплатити, в тому числі, вказану заборгованість, однак зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Вищенаведене стало підставою для звернення ПП "Стандарт-Ком" до господарського суду Одеської області з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з актів приймання-передачі до договору №27/02 від 27.02.2013р., видаткових накладних, товарно-транспортних накладних (а.с. 45-69), довіреностей відповідача на отримання товару (а.с.131-134) та не спростовується сторонами, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 2089263 грн., а відповідачем отримано товар та частково оплачено на суму 1287700 грн.

За вимогами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника стосовно неотримання від позивача рахунків та документів, які підтверджують належну якість товару, з огляду на наступне.

Приписами п.4.2 договору сторони погодили, що до рахунка додаються: документи, що підтверджують належну якість товару, видаткові накладні, податкові накладні та інші первинні документи, передбачені для даного виду товару чинним законодавством.

Таким чином сторонами фактично погоджено, що передачі та підписанню видаткових накладних передує надання відповідного рахунку.

Враховуючи факт підписання належними представниками відповідача спірних видаткових накладних (а.с. 20-44) та часткову оплату відповідачем отриманого товару на суму 1287700 грн., приймаючи до уваги надані позивачем супровідні листи (а.с. 135-148), відповідно до яких позивачем передавався відповідачу весь пакет документів, передбачений спірним договором, та документи, які засвідчують якість товари, який постачався, (а.с. 149-176), враховуючи наявність у позивача відповідних довіреностей відповідача на отримання товару, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що відповідачем було отримано всі документи, як то передбачено спірним договором, зокрема рахунки та документи, що підтверджують належну якість товару.

Також апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи скаржника стосовно того, що в матеріалах справи відсутні відповідні довіреності відповідача на отримання спірного товару, що на думку скаржника є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог позивача, оскільки вказані твердження відповідача спростовуються матеріалами справи, а саме відповідними довіреностями (а.с.131-134).

Щодо доводів скаржника стосовно невідповідності спірних видаткових накладних вимогам чинного законодавства, зокрема Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Статтею 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши зміст видаткових накладних (а.с. 20-44) апеляційний господарський суд приходить до висновку, що вказані видаткові накладні відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки містять всі необхідні реквізити, як то передбачено чинним законодавством.

Окрім того, вищезазначені накладні скріплені печатками відділу постачання відповідача, що також свідчить про отримання товару належним представником відповідача.

Апеляційний господарський суд зауважує, що відповідачем не надано жодних доказів, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, на підтвердження відсутності заборгованості по сплаті вартості отриманого товару за спірним договором 756563 грн., або на підтвердження погашення відповідної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПП "Стандарт-Ком" про стягнення з ДП "Одеський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" 756563 грн. заборгованості за отриманий за договором №27/02 від 27.02.2013р. товар є обґрунтованими, правомірними, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

За умовами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин апеляційний господарський суд повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ПП "Стандарт-Ком".

Враховуючи вищевикладене, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 02 квітня 2014 року у справі №916/411/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 05 червня 2014 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов В.М. Головей В.А. Лисенко