Постанова № 39074855, 20.05.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"20" травня 2014 р. Справа № 906/40/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Чекеренда Т.М.,

без участі представників сторін, які в судове засідання не з’явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Позивача-Селянського (фермер-ського) господарства «Явір» на рішення господарського суду Житомирської області від 11.03. 2014р. у справі №906/40/14

за позовом Селянського (фермерського) господарства «Явір»

до Яроповицька сільська рада

третя особа, яка не заявляює самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача:

Реєстраційна служба Андрушівського районного Управління юстиції

про визнання права власності,-

Рішенням господарського суду Житомирської області від 11.03.2014р. у справі №906/40/14 (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.) відмовлено в задоволенні позову Селянського (фермерського) гос-подарства «Явір» (надалі в тексті – СФГ «Явір») до Яроповицької сільської ради (надалі в тексті – Сільрада) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Реєстраційної служби Андрушівського районного Управління юстиції про визнання права власності на нерухоме майно.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що об’єкт нерухомого майна - частина нежитлової будівлі магазину-складу по вул.Леніна,132 в селі Яроповичі Андрушівського району Житомирської області був побудований попереднім правонабувачем господарським спосо-бом без належних дозвільних документів. Даний об’єкт у експлуатацію не вводився та первинна державна реєстрація його відсутня. Також невідомий і рік побудови даного об’єкта. В якості доку-менту, який підтверджує виникнення та перехід права власності на нерухоме майно СФГ «Явір» надало лише протокол співвласників №2 від 15.07.2005р. та акт приймання-передачі нерухомого майна №2 від 15.07.2005р., які місцевий суд не визнав належними правовстановлюючими доку-ментами.(арк.справи 99-100).

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Житомирської області від 11.03.2014р., СФГ «Явір» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в даній справі та прийняти нове рішення, яким задоволити позов.

Скаржник вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим і таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржник вважає, що протокол співвла-сників №2 від 15.07.2005р. та акт приймання-передачі нерухомого майна №2 від 15.07.2005р. є до-кументами, які підтверджують набуття СФГ «Явір» права на майнові активи, виділені під забезпе-чення п.7 Порядку №62, тому право власності Позивача на майно реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства «Яроповицьке» може бути визнано у судовому порядку і на-далі зареєстровано за СФГ «Явір».(арк.справи 107-108).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2014р. у даній справі апеляційну скаргу СФГ «Явір» прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(арк. справи 105).

Третя особа надіслала відзив на апеляційну скаргу, в якому повністю підтримує доводи апеляційної скарги Скаржника, та просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.(арк.справи 120-121).

В судове засідання 20.05.2014р. представники сторін не з’явились, хоч про час та місце розгляду скарги сторони були повідомлені у встановленому порядку.(арк.справи 115-118).

Проте, така неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги оскільки, ухвалою від 11.04.2014р. у даній справі, явка представників сторін не визнавалась обов’язковою – колегія суд-дів вважає за можливе розглянути скаргу по суті.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, переві-ривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Селянське (фермерське) господарство «Явір» 23.12.2002 року зареєстроване як юридична особа Андрушівською районною державною адміністрацією Жи-томирської області.(арк.справи 10).

Матеріали справи свідчать, що рішенням зборів громадян-співвласників майнових паїв ре-організованого Колективного сільськогосподарського підприємства «Яроповицьке» від 15.07.2005р. (протокол №2) затверджено перелік майна для погашення кредиторської заборгованості станом на 01.04.2005р. на суму 128 760 грн., яке передано Позивачу згідно акту прийому-передачі від 23.08.2005р. До переліку даного майна включено і частину магазину складу по вул.Леніна, 132 у с. Яроповичі Андрушівського району Житомирської області.(арк.справи 18-22).

Матеріалами справи стверджено, що рішенням Виконавчого комітету Яроповицької сільсь-кої ради Андрушівського району Житомирської області від 17.12.2012р. №64 Позивачу надано дозвіл на оформлення права власності на нерухоме майно, яке складається із приміщення коридо-ру площею 6,9 м2, підсобного приміщення площею 88,7 м2, приміщення магазину площею 98,9 м2. (арк.справи 16).

Крім того вбачається, що у 2013 році покликаючись на норми Закону України «Про дер-жавну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Позивач звернувся до Реєст-раційної служби Андрушівського районного управління юстиції із заявою про реєстрацію права власності на вказане майно. Проте, отримав рішення від 25.06.2012р. про відмову у державній ре-єстрації права власності у зв’язку з неподанням необхідних документів (документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку).(арк.справи 17).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваної ухвали, апеляційний суд вважає, що апеляціна скарга не підлягає задоволенню з огля-ду на наступне:

Предметом даного спору є визнання права власності на нерухоме майно.

Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України (надалі в тексті – ЦК України), визначе-но, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.(ст.321 ЦК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнан-ня або оспорювання.(ст.15 ЦК України). Способи захисту цивільних прав та інтересів судом пе-редбачені у ст.16 ЦК України. Одним з таких способів, як зазначено у п.1 ч.2 вказаної статті, є виз-нання права. Аналогічні приписи містить частина 2 ст.20 ГК України.

Згідно з приписами ст.392 ЦК України, власник майна може пред’явити позов про визнан-ня його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відтак, позов про право власності подається у випадках, коли належне певній особі або на-буття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують належність їй такого права.

Як зазначалося вище, до переліку майна, за рахунок якого погашено кредиторську забор-гованість Колективного сільськогосподарського підприємства «Яроповицьке», яка існувала станом на 01.04.2005р. – збори громадян-співвласників майнових паїв реорганізованого КСП своїм рі-шенням від 15.07.2005р. включили і частину магазину-складу в с.Яроповичі, вул.Леніна, 132 (про-токол №2). Майно згідно затвердженого переліку на загальну суму 128 760 грн. передано СФГ «Явір» за актом прийому-передачі від 23.08.2005р.(арк.справи 18-22).

Згідно з п.4 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільсь-когосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України № 62 від 14.03.2001р. (надалі в тексті – Порядок №62), у процесі реорганізації підприємств, у тому числі при вирішенні майнових питань, належні їм активи, відображені у загальному переліку на дату реорганізації, поділяються на такі групи: активи, для задоволення кредиторської за боргова-ності реорганізованого підприємства, які передаються підприємству-правонаступнику; активи, які не підлягають паюванню; майно соціальної інфраструктури; активи пайового фонду.

Складання (уточнення) переліків активів та зобов’язань підприємств здійснюються комісі-єю з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки, відповідно до Методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затвердже-ної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001р. №177 «Про врегулювання питань що-до забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору еконо-міки».(п.5 Порядку №62)

До переліку активів для задоволення кредиторського боргу реорганізованого підприємства, включаються: активи, реалізовані правонаступником, на суму фактично погашеного боргу за період між датою реорганізації та датою уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємства, за умови, що ціни реалізації не нижче справедливої вартості; інші активи, реаліза-ція яких дала б можливість підприємству-правонаступнику розрахуватися за зобов’язаннями попе-редника, – із загального переліку активів підприємства на дату реорганізації за їх ринковою вартіс-тю за погодженням між підприємством-правонаступником та співвласниками майна.(п.6 Порядку №62)

Перелік активів, передбачених для задоволення кредиторської заборгованості, затвердже-ний загальними зборами колишніх членів підприємства, що є співвласниками його майна, і підпи-саний членами зборів співвласників, яким затверджено цей перелік активів, відповідно до п.7 По-рядку №62 – є підставою для оформлення прав власності підприємства-правонаступника на це май-но реорганізованого підприємства.

Згідно п.19 Порядку №62, оформлення правонаступництва за зобов’язаннями реорганізова-них колективних сільськогосподарських підприємств – передача майна КСП правонаступникам, яке виділене під забезпечення боргових зобов’язань, здійснюється після їх державної реєстрації протягом терміну, що визначається вищим органом управління КСП та оформляється актом прий-мання-передачі.

Проте, матеріали справи свідчать, що передачі Позивачеві вищим органом КСП майна, яке було виділене під забезпечення боргових зобов’язань – державна реєстрація цього майна не пере-дувала.

Матеріалами справи стверджено і правомірно встановлено місцевим судом, що частина бу-дівлі магазину-складу, яка упродовж восьми років перебуває на утриманні Позивача є складовою частиною нежитлової будівлі №132 по вул.Леніна у с.Яроповичі Андрушівського району Жито-мирської області. Об’єкт був побудований попереднім правонабувачем господарським способом без належних дозвільних документів. Даний об’єкт у експлуатацію не вводився, його первинна державна реєстрація відсутня. Також невідомий рік побудови даного об’єкта.

Колегія суддів зауважує, що до 01.01.2013р. відповідно до діючого на той час законодавс-тва порядок реєстрації права власності та отримання свідоцтва про право власності на об’єкти не-рухомого майна регулювався, зокрема п.п. «а» п.8.1 Тимчасового положення про порядок держав-ної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції Ук-раїни від 07.02.2002р. №7/5 (із змінами та доповненнями), де зазначалось, що оформлення права власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно органами місцевого само-врядування фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують права власності на об’єкти нерухомого майна та не віднесені до правовстанов-люючих документів, передбачених у додатку 2 до Положення.

Одним із способів захисту права власності є визнання його в судовому порядку. В силу ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його пору-шення, невизнання або опорювання та кожна особа має право на захист свого інтересу, який не су-перечить загальним засадам цивільного законодавства; для цього кожній особі надано право звер-нутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не за-боронені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Правовий аналіз приписів чинного законодавства дає колегії суддів підстави для висновку, що Позивач не довів факту виникнення у нього права власності на спірний об’єкт нерухомості. Правомірним є і висновок суду першої інстанції, що правовстановлюючі документи на магазин-склад в с.Яроповичі відсутні і у попереднього власника – КСП «Яроповицьке».

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник вправі пред’явити позов про визнання його пра-ва власності, якщо це право не визнається або оспорюється іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Проте, матеріали справи не містять доказів невизнання або оспорення Відповідачем права Позивача на спрний об’єкт.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, не визнаються апеляційним судом такими, що можуть згідно ст.104 ГПК України бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому рішення місцевого господарського суду визнається таким, що прийняте у відповідності до норм мaтеріального та процесуального права і його належить за-лишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Явір» на рішення господар-ського суду Житомирської області від 11.03.2014р. у справі №906/40/14 залищити без задоволен-ня, а рішення суду першої інстанції – без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційно-му порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №906/40/14 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.