Рішення № 39074694, 04.06.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.06.14р. Справа № 904/3208/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОВАРИ-ПЛАСТМАС", м.Бровари, Київська обл.

до Приватного підприємства "АвтоБудЦентр", м. Дніпропетровськ

про стягнення 198 165,20 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Завалєй Я.О.

Представники:

від позивача: Кіптенко М.В., представник за довіреністю № б/н від 10.01.14р.

від відповідача:не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БРОВАРИ-ПЛАСТМАС" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "АвтоБудЦентр" (далі - відповідач) про стягнення 198 165,20 грн.

Ухвалою господарського суду від 14.05.14р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 05.06.14р.

05.06.14р. повноважний представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а для долучення до матеріалів справи витребувані судом документи та додаткові письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. В матеріалах справи знаходиться конверт з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.12р. про порушення провадження у справі, який направлявся на адресу відповідача та був повернутий поштою з відміткою "за закінченням строку зберігання".

Повноважний представник позивача наполягав на розгляді справи в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, оскільки судом та позивачем були вчинені усі необхідні дії щодо належного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи.

В матеріалах справи є витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно якого адреса відповідача співпадає з адресою зазначеною у позовній заяві, і на яку судом та позивачем направлялась поштова кореспонденція з повідомленням про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки судом було належним чином виконано вимоги ч.1 ст.64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 05.06.14р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.01.13р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № БПТ 01/01-13 (далі - Договір купівлі-продажу), відповідно до умов п.1.1. якого, позивач зобов'язується поставити та передати у власність відповідача товар в кількості, асортименті та по цінах, указаних в рахунку - фактурі. Відповідач зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Пунктом 1.2. Договору купівлі-продажу передбачено найменування товару, що поставляється.

В п. 4.1. Договору купівлі-продажу зазначено про те, що датою поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання товару.

Відповідно до п. 6.1. Договору купівлі-продажу оплата товару по даному Договору здійснюється в національній валюті України - гривнях, в безготівковій формі, шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок позивача, вказаний цим Договором, платіжним дорученням. Оплата здійснюється на підставі рахунків-фактури, наданих позивачем.

Згідно з п. 6.2. Договору купівлі-продажу оплата за товар проводиться відповідачем з відстрочкою 14 календарних днів згідно Специфікації (Додатку) виставленої позивачем.

Датою оплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок позивача (п. 6.3. Договору купівлі-продажу).

Як зазначено у п. 10.1. Договору купівлі-продажу, у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати за поставлений товар, позивач має право вимагати від відповідача сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, згідно з п. 6 ст. 232 ГК України.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.13р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором.

Позивач зазначає, що відповідно до умов Договору купівлі-продажу за період з 03.04.13р. по 25.06.13р. відповідачу було передано у власність товар на загальну суму 562 182,00 грн., що підтверджують видаткові накладні та довіреності на отримання цінностей(а.с.12-18).

Позивач звертає увагу, що відповідачем здійснено часткову оплату за отриманий товар на суму 365 000,00 грн., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 197182,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу за № 4/б від 10.01.14р. про сплату заборгованості та штрафних санкцій за Договором купівлі - продажу (а.с.19-21). Як зазначає позивач, зазначені вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися з позовом до суду.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу, позивач відповідно до п. 10.1. нарахував пеню у розмірі 983,20 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товару у розмірі 197 182,00 грн., пеню у розмірі 983,20 грн., всього 198 165,20 грн.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору купівлі-продажу на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарювання відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 694 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі невиконання продавцем обов'язку щодо передання товару, проданого в кредит, застосовуються положення статті 665 цього Кодексу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем. З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його неналежне виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, умови Договору купівлі - продажу та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості у розмірі 197 182,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки заборгованість підтверджується матеріалами справи, а зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк.

Господарський суд бере до уваги той факт, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу може відноситись часткове погашення самим боржником основного боргу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 10.1. Договору купівлі-продажу передбачено, що у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати за поставлений товар, позивач має право вимагати від відповідача сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, згідно з п. 6 ст. 232 ГК України.

На підставі п. 10.1. Договору купівлі-продажу позивачем була нарахована пеня у розмірі 983,20грн., розрахунок якої судом перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Викладене є підставою для задоволення позову у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про адвокатуру" адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань. Адвокатські об'єднання діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Реєстрація адвокатських об'єднань провадиться у Міністерстві юстиції України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом (ст. 12 Закону України "Про адвокатуру").

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката за договором про надання правової допомоги від 01.01.12р. у розмірі 11 200,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п. 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (абзац третій пункту 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 N 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права").

Дослідивши договір про надання правової допомоги від 01.01.12р., акт приймання-передачі наданих послуг та враховуючи вищевикладене, господарський суд, виходячи з принципів розумності та справедливості, оцінює правові послуги, надані адвокатом Кіптенко М.В. позивачу по даній справі у розмірі 5 600,00 грн.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 612, 625, 629, 655, 692, 694 Цивільного кодексу України, Законом України "Про адвокатуру", ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства "АвтоБудЦентр" (49089, м. Дніпропетровськ, вул.Будівельників, буд. 45-А, код ЄДРПОУ 32634382) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОВАРИ-ПЛАСТМАС" (юридична адреса: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул.Київська, буд. 159: фактична адреса: 08304, м. Бориспіль, вул. Завокзальна, буд. 13, код ЄДРПОУ 31648195) заборгованість за поставлений товару у розмірі 197 182,00 грн. (сто дев'яносто сім тисяч сто вісімдесят дві грн. 00 коп.), пеню у розмірі 983,20 грн. (дев'ятсот вісімдесят три грн. 20 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 963, 30 грн. (три тисячі дев'ятсот шістдесят три грн. 30 коп.), витрати на послуги адвоката у розмірі 5 600,00 грн. (п'ять тисяч шістсот грн. 00 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Н.Е. Петренко

Повне рішення складено 05.06.14р.