Вирок № 39074552, 05.06.2014, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 759/9094/14-к

пр. № 1-кп/759/370/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 року Святошинський районний суд м. Києва в складі

головуючого - судді Скоріна А.В.;

при секретарі - Левадному Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12014100080003277 за обвинувальним актом стосовно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Києва, громадянки України, освіта середня, не заміжньої, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої в АДРЕСА_1, раніше судимої: 12.02.2014р. Святошинським районним судом м.Києва за ст.15 ч.2, 185 ч.1; 15 ч.2, 185 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення, на підставі ст.75 КК України звільнена від відбуття покарання строком на 2 роки,

якій повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.15 ч.2, 185 ч.2 КК України,

за участю сторони обвинувачення: прокурора Марунича О.В.,

сторони захисту: захисника ОСОБА_2,

обвинуваченої ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1, 14.04.2014р., приблизно о 16 годині 05 хвилин, перебуваючи в приміщенні супермаркету «Велика Кишеня», розташованого по проспекту Л.Курбаса, 6-г в місті Києві, вчинила закінчений замах на повторне таємне викрадення чужого майна, яке належить ТОВ «Фудмережа» (код ЄДРПОУ 36387249), на загальну суму 384 грн. 16 коп., однак не довела кримінальне правопорушення до кінця з причин, що не залежали від її волі, оскільки була викрита співробітниками охорони.

При цьому, ОСОБА_1, 14.04.2014р., приблизно о 16 годині 00 хвилин, перебуваючи в приміщенні супермаркету «Велика Кишеня», розташованого по проспекту Л.Курбаса, 6-г в місті Києві, вирішила повторно вчинити крадіжку чужого майна, яке належить ТОВ «Фудмережа».

З метою виконання свого злочинного умислу, спрямованого на повторне таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1, продовжуючи перебувати в приміщенні торгівельного залу вищевказаного супермаркету, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, з метою обернення на свою користь та особистого збагачення, взяла з полиць вищевказаного супермаркету наступне: сир «Звенигородський» (арт. 1086003), у кількості 7 штук, кожен з яких вартістю 31 грн. 33 коп., на суму у розмірі 219 грн. 31 коп., сир «Пирятинський» (арт. 1203252), у кількості 3 штук, кожен з яких вартістю 21 грн. 59 коп. на суму у розмірі 64 грн. 72 коп., сир «Голландський» (арт. 1203251), у кількості 2 штук, кожен з яких вартістю 20 грн. 95 коп. на суму у розмірі 41 грн. 90 коп., сир «Пирятин Ніжний» (арт. 1154202), у кількості 2 штук, кожен з яких вартістю 29 грн. 09 коп. на суму у розмірі 58 грн. 18 коп., а всього майна на загальну суму 384 грн. 16 коп.

Маючи намір повторно таємно викрасти дане майно, ОСОБА_1, 14.04.2014р., приблизно о 16 годині 05 хв., виконавши всі дії, які вважала необхідними для доведення свого злочинного умислу до кінця, а саме: винести викрадене майно та розпорядитися ним на власний розсуд, не розрахувавшись при цьому на касі за вищевказане майно, однак довести злочин до кінця остання не змогла з причин, що не залежали від її волі, оскільки була викрита працівниками охорони супермаркету «Велика Кишеня», разом з наявним при ній товаром, який вона намагалась повторно викрасти.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.15 ч.2, 185 ч.2 КК України, визнала у повному обсязі, щиро покаялась і дала показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення.

Так, ОСОБА_1 показала, що 14.04.2014р., приблизно в 16 годин 05 хвилин, знаходячись в приміщенні супермаркету «Велика Кишеня», розташованого по пр.Л.Курбаса, 6-Г в м.Києві, намагалась таємно викрасти чуже майно, яке належить ТОВ «Фудмережа», але була затриманий працівниками охорони.

Фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, не оспорює.

Враховуючи те, що обвинувачена та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини справи, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 КПК України, провів судовий розгляд даної справи щодо всіх її обставин, із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.

Таким чином, оцінюючи в сукупності всі докази, що досліджені в судовому засіданні, суд знаходить винуватість обвинуваченої доведеною повністю.

Дії обвинуваченої ОСОБА_1 кваліфіковані за ст.ст.15 ч.2, 185 ч.2 КК України правильно, як замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Вирішуючи питання про вид покарання обвинуваченій ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, фактичних обставин по справі, особу підсудної, яка раніше судима, не заміжня, не працює, має постійне місце проживання, характеризується посередньо, обставину, що пом'якшує вину - щире каяття в скоєному, обставин, що обтяжують вину, не встановлено і вважає за необхідне обрати їй міру покарання у виді позбавлення волі.

Приймаючи до уваги, що вироком Святошинського районного суду м.Києва від 12.02.2014р. ОСОБА_1 засуджена за ст.ст.15 ч.2, 185 ч.1; 15 ч.2, 185 ч.2, 70 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнена від відбуття покарання строком на 2 роки, та в період іспитового строку скоїла новий злочин, суд на підставі ст.71 КК України вважає необхідним призначити їй покарання за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за попереднім вироком, частково приєднати не відбуте покарання.

В судовому засіданні захисник обвинуваченої ОСОБА_2 заявив клопотання про застосування до ОСОБА_1 амністії, звільнивши її від відбування покарання, оскільки ОСОБА_1 є хворою на СНІД - 3 клінічна стадія, вчинила кримінальне правопорушення середньої тяжкості, повністю визнає свою вину. Обвинувачена підтримала зазначене клопотання та в судовому засіданні не заперечувала проти звільнення від відбування покарання на підставі п.«Г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році», з наслідками застосування амністії ознайомлена.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі п.«Г» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Як встановлено ст.85 КК України, на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч.2 ст.86 КК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.

19.04.2014 р. набрав чинності Закон України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 р. №1185-VII. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно (ст.12 названого Закону).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про амністію у 2014 році» питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Відповідно до п.«Г» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, та за злочини вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, підлягають особи, хворі на СНІД - 3 клінічної стадії за класифікацією ВООЗ та інші тяжкі хвороби, що перешкоджають відбуванню покарання.

З матеріалів кримінального провадження: довідка №0000947 Київської міської клінічної лікарні №5, вбачається, що обвинувачена ОСОБА_1 знаходилась на диспансерному обліку в Київському міському центрі СНІДУ з 20.10.2007р. діагноз: ВІЛ-інфекція 3 клінічна стадія, хронічний вірусний гепатит «С» стадія ремісії, вчинила кримінальне правопорушення, яке не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст.12 КК України. Вказане кримінальне правопорушення вона вчинила 14.04.2014р., тобто до дня набрання чинності (19 квітня 2014 р.) Закону України «Про амністію у 2014 році». Свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення обвинувачена визнала повністю, щиро кається у вчиненому.

Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_1 амністії, передбачених ст. 4 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" та ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 році», судом не встановлено, амністія до неї не застосовувалась.

За таких обставин суд вважає, що на обвинувачену ОСОБА_1 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2014 році», а тому вона підлягає звільненню від відбування покарання. Обвинуваченій ОСОБА_1 роз`яснені судом правові наслідки застосування амністії.

Речові докази по справі, вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 85, 86 КК України, ст. 3 Закону України "Про застосування амністії в Україні", п. «Г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році», ст.ст. 349 ч.3, 368, 370, 373-376 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.15 ч.2, 185 ч.2 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 1 (один) місяць.

На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднати не відбуту частину покарання згідно вироку Святошинського районного суду м.Києва від 12.02.2014р. у виді позбавлення волі строком на 1 (один) місяць і остаточне покарання ОСОБА_1 призначити у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 2 (два) місяці.

На підставі п. «Г» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2014 році» звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання.

Речові докази по справі: сир «Звенигородський» (арт. 1086003), у кількості 7 штук, сир «Пирятинський» (арт. 1203252), у кількості 3 штук, сир «Голландський» (арт. 1203251), у кількості 2 штук, сир «Пирятин Ніжний» (арт. 1154202), у кількості 2 штук, які знаходиться на зберіганні в супермаркеті «Велика Кишеня» - повернути законному володільцю ТОВ «Фудмаркет».

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду міста Києва через Святошинський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

СУДДЯ: А.В.Скорін