Постанова № 39073223, 29.05.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 травня 2014 р. м. Житомир

справа № 806/1639/14

категорія 8.3.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Літвина О. Т.,

за участі секретаря Стралківської К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Райагропостач" до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0005542200 від 24.03.2014 р.,-

встановив:

У квітні 2014 року приватне підприємство "Райагропостач" звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення - рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0005542200 від 24 березня 2014 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 117254 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 58627 грн., як таке, що прийнято без достатніх підстав, та не відповідає вимогам чинного законодавства України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що підставою для донарахування відповідачем грошових зобов'язань з податку на прибуток стали викладені в акті перевірки № 518/22-00/00903601 від 17 березня 2014 року висновки відповідача про заниження ПП "Райагропостач" доходу на суми доходів від оренди нерухомого майна ПТК ТОВ "Агромат" на загальну суму 46700 грн. При цьому в акті перевірки зазначена сума не підтверджена документально та нічим не обґрунтована. Також підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток стали висновки контролюючого органу щодо заниження доходів на суми різниці в ціні між митною та реалізованою вартістю при реалізації імпортованої керамічної плитки ПТК ТОВ "Агромат" на загальну суму 426835 грн. та висновок про завищення валових витрат позивача на суму 150000 грн., у зв'язку з відсутністю в операціях ПП "Райагропостач" економічного ефекту. На підставі вказаного акту відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення, з яким позивач не погоджується, вважаючи, що воно прийнято без з’ясування всіх обставин та з порушенням норм податкового законодавства.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали і просили їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали і просили у їх задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що під час проведеної працівниками Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області планової виїзної перевірки приватного підприємства "Райагропостач" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року було виявлено, зокрема, порушення п.п. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135, п.138.2, п.138.4 ст. 138, ст.139 Податкового кодексу України, у результаті чого донараховано податок на прибуток всього в розмірі 117254 грн.

За результатами перевірки складено акт № 518/22-00/00903601 від 17 березня 2014 року (а.с.71-122).

На підставі вказаного акту контролюючим органом 24 березня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0005542200 про збільшення підприємству суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 117254 грн. основного платежу та 58627 грн. штрафних санкцій (а.с.123).

Вирішуючи спір по суті, суд визнає вимоги позивача щодо скасування зазначеного податкового повідомлення - рішення обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до змісту акту перевірки, причинами зазначених донарахувань податкових зобов'язань є те, що позивачем занижено дохід на суми доходів від оренди нерухомого майна ПТК ТОВ "Агромат" на загальну суму 46700 грн. Також підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток стали висновки контролюючого органу щодо заниження доходів на суми різниці в ціні між митною та реалізованою вартістю при реалізації імпортованої керамічної плитки ПТК ТОВ "Агромат" на загальну суму 426835 грн. та висновок про завищення валових витрат позивача на суму 150000 грн., а зв'язку з відсутністю в операціях ПП "Райагропостач" економічного ефекту. Такі висновки відповідача суд вважає помилковими, зважаючи на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що ПП «Райагропостач» (орендодавець) уклало договір №12 від 01 липня 2011 року з ПТК ТОВ „Агромат" (орендар) на оренду об'єкта нерухомого майна - частини нежитлової будівлі контори, що розташована в Новоград-Волинському районі, с. Наталівка, по вул. Промисловій, 1, загальною площею - 123,5 кв.м. для використання при здійсненні господарської (комерційної) діяльності, в тому числі для здійснення діяльності, пов'язаної зі збереженням та передпродажною підготовкою власних товарних позицій тощо(а.с.44-46).

Пунктом 1.2 Договору визначено, що орендарю надається право використання земельної ділянки, що знаходиться під об'єктом оренди та прилягає до об'єкта оренди у межах, що є необхідними для досягнення мети оренди (не менше 1,5 га).

Під час проведення перевірки відповідачем встановлено, що ПТК ТОВ „Агромат" (орендар) для здійснення господарської (комерційної) діяльності, в тому числі для здійснення діяльності, пов'язаної зі збереженням та передпродажною підготовкою власних товарних позицій тощо, використовував асфальтні площадки товариства в більших розмірах ніж це було передбачено договором.

В зв'язку з чим відповідачем було зроблено висновок про заниження доходів позивачем на загальну суму 46700 гривень. При цьому в акті перевірки зазначена сума не обґрунтована. Викладено лише факти порушення без будь-яких посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, відсутні інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що ПП «Райагропостач» було порушено п.135.2 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено доходи на суми різниці в ціні між митною та реалізаційною вартістю при реалізації імпортованої керамічної плитки ПТК ТОВ «АГРОМАТ» на загальну суму 426835 гривень. При цьому контролюючий орган обґрунтовує свою позицію абз. 3 п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України, згідно якої база оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом. Незважаючи на те, що зазначена норма застосовується виключно для розрахунку податку на додану вартість. Для розрахунку податку на прибуток вона взагалі не використовується.

Підпунктом 134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пп.135.4.1 п.135.4 ст. 134 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Згідно п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг формується за правилами п.138.6 (собівартість придбаних та реалізованих товарів) та п.138.8 (собівартість виготовлених і реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг) ст.138 Податкового кодексу України. Зазначені пункти ст.138 Податкового кодексу України не містять обмежень щодо формування собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг залежно від розміру доходу від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг в загальному випадку.

Починаючи з 01.01.2013 року відповідно до пп.153.2.1 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України, дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

За загальним правилом база оподаткування операцій з постачання продукції, визначається виходячи з її договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайної ціни. Твердження відповідача про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною є такими, що не ґрунтуються на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

Відповідно до п.39.1 ст. 39 Податкового кодексу України, звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3 - 39.4 цієї статті.

Згідно п.39.14 ст. 39 Податкового кодексу України обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

Починаючи з 01.09.2013 року стаття 39 ПКУ взагалі викладена в новій редакції із назвою «Трансфертне ціноутворення», яка вже таких повноважень не передбачає, як і не регулює питання застосування звичайних цін. Крім того, зазнали змін і положення пп. 153.2 ст. 153 ПКУ, нова редакція якого не передбачає визначення доходу платника податків із застосуванням звичайних цін.

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованими висновки контролюючого органу про заниження доходів товариства на загальну суму 426835 грн.

Крім того, в акті перевірки йдеться про завищення валових витрат позивача на суму 150000 грн., що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

В судовому засіданні встановлено, що ПП «Райагропостач» уклало договір №17 від 07 червня 2011 року з ПТК ТОВ "Агромат" щодо оренди нерухомого майна - автозаправної станції та складу нафтопродуктів, що розташований в с. Наталівка, Новоград-Волинського району, вул. Промислова, 3(а.с.48-50).

Розмір місячної орендної плати за користування об'єктом оренди складає 15000 грн., в тому числі ПДВ 2500 грн.

В акті перевірки зазначено, що підприємство здійснювало роздрібну торгівлю паливно-мастильними матеріалами з січня по серпень 2012 року, в подальшому роздрібну торгівлю через АЗС підприємство припинило, але вищезазначений договір оренди не розірвало та не зменшило суму оренди. На думку контролюючого органу в зв'язку із відсутністю в операціях економічного ефекту ПП «Райагропостач» завищило витрати на 150000 грн. Але це твердження не відповідає дійсності.

Так позивачем було укладено договір відповідального зберігання №5/01-11/хр від 04 січня 2011 року з ТОВ «Фітеко» (а.с.52-58).

Згідно п.1.2. цього Договору ПП «Райагропостач» зобов'язується здійснювати зберігання пального в резервуарах за адресою: село Наталівка, Новоград-Волинського району, вул. Промислова, 3. При цьому комунікації цих резервуарів прив'язані до комунікацій орендованого АЗС.

За укладеним договором ПП «Райагропостач» за надані послуги зберігання за 2012-2013 рік було отримано від ТОВ «ФІТЕКО» 977648,31 грн.

Відповідно до пп. 14.1.27 п.14.1 ст. 14 ПКУ витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Таким чином, обов'язковою умовою для віднесення до валових витрат здійснених витрат на оренду нерухомого майна, є його подальше використання у господарській діяльності.

Суд вважає правомірним віднесення коштів у розмірі 150000 грн. за оренду нерухомого майна до складу валових витрат в зв'язку подальшим використанням у господарській діяльності, а саме у діяльності, направленій на отримання доходу в грошовій формі внаслідок надання послуг зберігання за допомогою орендованих об'єктів.

Враховуючи всі зазначені порушення з боку ПП «Райагропостач» відповідачем було зроблено висновок про заниження податку на прибуток за 2012-2013 рік в розмірі 117254 грн. (65020 грн. - за 2012 рік, 52234 грн. - за 2013 рік).

При цьому контролюючим органом було здійснено розрахунок податку на прибуток виходячи із наступних показників об'єкту оподаткування: 2012 рік - 1268213 грн., 2013 рік - 429839 грн.

При розрахунку податку на прибутку за 2012 рік відповідач використовував ставку податку на прибуток у розмірі 23 % (291688,99 грн).

При розрахунку податку на прибутку за 2013 рік відповідач використовував ставку податку на прибуток у розмірі 21 % (90266,19 грн).

Проте, ст. 151.1 ПКУ визначає, що основна ставка податку становить 16 відсотків. Однак згідно пункту 10 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» на перехідний період ставка встановлюється в таких розмірах:

з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно - 21 відсоток; з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно - 19 відсотків.

Тобто контролюючим органом було нараховано податок на прибуток за недіючими на такий період ставками цього податку взагалі.

За таких обставин, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення Новоград - Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0005542200 від 24 березня 2014 року прийнято з порушенням норм податкового законодавства, а тому його слід визнати протиправним та скасувати, задовольнивши позовні вимоги позивача.

Керуючись Податковим кодексом України, ст. ст. 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Новоград - Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0005542200 від 24 березня 2014 року.

Відшкодувати з Державного бюджету України приватному підприємству "Райагропостач" судові витрати в розмірі 351,76 грн.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.Т. Літвин

Повний текст постанови виготовлено: 05 червня 2014 р.