Постанова № 39071237, 23.05.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2014 року Житомир справа № 806/36/14

час прийняття: 10 год. 45 хв. категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попової О. Г.,

за участі секретаря Слісарчука Б.Я.,

за участі представника позивача Кузьміна Д.Л.,

за участі представника відповідача Самохвала А.Ю. ,

за участі прокурора Житомирської області Лівіна В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Промислове товариство "Піщепром" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, за участю Прокуратури Житомирської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Відкрите акціонерне товариство "Промислове товариство "Піщепром" звернулось до суду з позовом в якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0001902301/3 від 04.03.2010 (№ 0001902301/2 від 10.12.2009, № 0001902301/0 від 30.07.2009, №0001902301/1 від 08.10.2009), №0001912301/3 від 04.03.2010 (№0001912301/2 від 10.12.2009, №0001912301/0 від 30.07.2009, №0001912301/1 від 08.10.2009), податкове повідомлення - рішення №0005901601/3 від 24.02.2010 (№0005901601/2 від 14.12.2009, №0005901601/0 від 06.08.2009, №0005901601/1 від 08.10.2009). В обгрунтування заявлених позовних вимог зазначило, що спірні податкові повідомлення - рішення є неправомірними та підлягають скасуванню, оскільки підприємством правомірно до складу валових витрат віднесено виплати ліцензійної винагороди (роялті) LINKSTAR LIMITED за використання товарних знаків в сумі 4788609,00 грн. та витрати з орендної плати приміщення в сумі 289689,00 грн., як такі що пов"язані з безпосередньою діяльністю ВАТ "Промислове товариство "Піщепром". Зазначило, що донарахування контролюючим органом позивачу податку на додану вартість є безпідставним, так як сума ПДВ, яка була включена до податкового кредиту по контрагенту ДП "Старокостянтинівський молочний завод" в декларації за березень та травень 2008 року залишилася незмінною, оскільки підприємством уточнено лише період виписки податкових накладних, а не суму податкового кредиту.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав зазначених в письмових запереченнях щодо позову.

Прокурор проти позову заперечив та просив відмовити в задоволенні позовних вимог у зв"язку з їх безпідставністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області проведено планову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства "Промислове товариство "Піщепром" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.08 по 31.03.09, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.08 по 31.03.09, за результатами якої складено акт № 4353/23-1/0445392/0110 від 17.07.2009 (т.1, а.с. 43-92).

В акті перевірки зазначено наступні порушення:

- пункту 1.30 статті 1, пункту 3.1 статті 3, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.10 статті 5, пункту 11.1 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 4565278,00 грн. у тому числі за 3 квартал 2008 року в сумі 3445127 грн., за 2008 рік в сумі 4052713 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 512564 грн.;

- пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) в зузультаті чого зангижено податок на додану вартість в сумі 344874 грн., в тому числі за лютий 2009 року в сумі 344874 грн.. завищено по рядку 22.2 Декларації з ПДВ від"ємне значення різниці поточного звітного періоду, яке зараховуєтьсядо складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) у сумі 22145 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001912301/0 від 30 липня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 8 254 474,00 грн. (4 565 278,00 грн. - основний платіж, 3 689 196,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та №0001902301/0 від 30 липня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 517 311,00 грн. (344 874,00 грн. - основний платіж, 172 437,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення - рішення № 0001912301/1 від 08 жовтня 2009 року, № 0001912301/2 від 10 грудня 2009 року, № 0001912301/3 від 04 березня 2010 року та № 0001902301/1 від 08 жовтня 2009 року, № 0001902301/2 від 10 грудня 2009 року, № 0001902301/3 від 04 березня 2010 року.

Крім того, податковим органом проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації по податку на додану вартість позивача, за результатами якої складено акт № 4428/15-2 від 21.07.2009 (т.1, а.с.39-41).

Перевіркою встановлено порушення підприємством підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР з підстав неправомірного включення до складу податкового кредиту в травні 2008 року сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу контрагентом в попередніх періодах, а саме - в жовтні та грудні 2007 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005901601/0 від 06 серпня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 473 233,00 грн. (2 355 460,00 грн. - основний платіж, 117 773,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0005901601/1 від 08 жовтня 2009 року, № 0005901601/2 від 14 грудня 2009 року, № 0005901601/3 від 24 лютого 2010 року.

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу підприємство звернулось до суду щодо їх оскарження.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2010 року по даній справі позовні вимоги було задоволено та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001902301/3 від 04.03.2010 р. (№ 0001902301/0 від 30.07.2009 р., № 0001902301/ від 08.10.2009 р., № 0001902301/2 від 10.12.2009 р.), податкові повідомлення рішення № 0001912301/3 від 04.03.2010 р. (№ 0001912301/0 від 30.07.2009 р., № 0001912301/ від 08.10.2009 р., № 0001912301/2 від 10.12.2009 р.) та податкові повідомлення-рішення № 0005901601/3 від 24.02.2010 р. (№ 0005901601/0 від 06.08.2009 р., № 0005901601/1 від 08.10.2009 р., № 0005901601/2 від 14.12.2009 р.) (т.2 а.с.233-238).

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року рішення суду першої інстанції залишено без змін (т.2 а.с.321-328).

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 17 грудня 2013 року по даній справі, касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області задоволено частково та скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2010 року і ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.3, а.с.51-57).

Щодо податкового повідомлення-рішення № 00001912301/3 (№ 00001912301/0, №00001912301/1, №00001912301/2), суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що в порушення п. 1.30 ст. 1, пп.5.1,п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, підприємством за період, що перевірявся безпідставно віднесено до складу валових витрат виплати, перераховані нерезиденду-компанії LINKSTAR LIMITED (Кіпр) на підставі документів, що надані для перевірки з назвою "ліцензійний договір", додатки до ліцензійних договорів, актів нарахування "роялті" внаслідок неправомірного нарахування ліцензійної винагороди ("роялті") за використання товарних знаків для товарів та послуг від реалізації продукції під зазначеними "товарними знаками" в частині реалізації продукції не власного виробництва в результаті чого завищено валові витрати за період, що перевірявся у сумі 4788609,00 грн., в тому числі за 3 квартали 2008 року у сумі 736378 грн., за 2008 рік у сумі 2749528 грн., 1 квартал 2009 року у сумі 2039081 грн. (т.1, а.с.49).

Судами першої та апеляційної інстанції по даній справі, визнано правомірність дій позивача щодо формування складу валових витрат за господарськими операціями з виплат нерезиденду - компанії LINKSTAR LIMITED коштів за використання товарних знаків.

Згідно рішення суду касаційної інстанції, висновки суду попередній інстанцій про правомірність формування платником податку валових витрат за вказаних епізодом є правомірними (т.3 а.с.54).

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, з урахування зазначених вище судових рішень, висновки податкового органу щодо завищення підприємством складу валових витрат в сумі 4788609,00 грн. є безпідставними.

В акті перевірки зазначено, що в порушення п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинній на момент винекнення спірних правовідносин", підприємством безпідставно віднесено до складу валових витрат за 3-4 кв. 2008 р. 1 кв. 2009 р. по рядку 04.1 Декларації про прибуток витрати, не пов"язані з господарської діяльністю у сумі 1158744, грн., в т.ч.: 3 кв. 2008 р. - 396000 грн., 2008 р. - 792000 грн., 1 кв. 2009 р. - 366744 грн. (т.1, а.с.54,55)..

Судом встановлено, що підставою для зазначених вище висновків податкового органу стало включення підприємством до складу витрат, витрати понесені на оренду приміщення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспецресурси".

Щодо зазначеної господарської операції, то суд касаційної інстанції в своєму рішенні по даній справі зазначив про передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо обгрунтованості формування платником даних податкового обліку за операціями з оренди приміщення у ТОВ "Агроспецресурси". Зокрема в мотивувальній частині рішення ВАСУ зазначено, наступне: "При розгляді справи не надано належної правової оцінки доводам податкового органу про відсутність підтвердження щодо відряджень працівників позивача до м. Києва (в матеріалах справи наявні лише три посвідчення про відрядження терміном на один день), документів на підтвердження проведення відповідних робіт Відділом координації збуту у м. Києві, зокрема, щодо укладання договорів з покупцями, проведення переговорів (в матеріалах справи відсутня ділова переписка), вивчення ринку збуту (відсутні відповідні дослідження)".

Відповідно до ч.5 ст. 227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроспецресурси" (Орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Промислове товариство "Піщепром" (Орендар) укладено договір суб. оренди №1 від 31.01.2008 року (т.1, а.с.153-155).

За умовами вказаного Договору (п.п. 1.1. п.1) Орендавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення площею 510, 6 м. (2), розміщене на 14-ому поверсі (весь поверх) на 15-ому поверсі (кімната №1509) усі приміщення розтащовані за адресою: м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39-41.

Також, п.п. 1.2. п.1 зазначеного Договору передбачено, що крім майна, вказаного у п. 1.1. Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає складське приміщення площею 9, 4 м (2), яке розташоване на 17 - ому поверсі (к. 1701), за адресою: м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39-41.

Встановлено, що в ході проведення перевірки відповідачем надіслано запит на підприємство №44183/10/23-01 від 18.06.2009 року з проханням надати пояснення та документальне підтверження щодо доцільності використання у господарській діяльності підприємства орендованого приміщення у ТОВ "Агроспецресурси" та правомірності віднесення до складу валових витрат, витрати пов"язаня з орендою вище зазнчаеного приміщення.

Підприємством надано відповідь від 24.06.2009 року №13256/10 з наданням таких документів, а саме: Договору суборенди; актів виконаних робіт; розрахункових документів, наказ про створення відділу координації збуту; Положення про відділ координації збуту; документи щодо штатних працівників (накази про прийняття на роботу, відомості нарахування заробітної плати), посвідчення на відрядження до м. Києва (т.1, а.с.196-198).

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що інших документів чи пояснень надати не може.

Позивачем жодних документів на підтвердження проведення відповідних робіт Відділом координації збуту у м. Києві, зокрема, щодо укладання договорів з покупцями, проведення переговорів (в матеріалах справи відсутня ділова переписка), вивчення ринку збуту (відсутні відповідні дослідження), як в ході проведення перевірки так і під час розгляду справи по суті не надано. Також, не надано документи щодо підтвердження понесених супутних витрат, які зазвичай притаманні орендним операціям.

Тобто, позивачем не надано документи які б підтвердили зв"язок між орендованим приміщенням в м. Києві та господарською діяльністю Відкритого акціонерного товариства "Промислове товариство "Піщепром".

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Таким чином, придбання активів (послуг) передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника податків. Така мета є необхідною умовою для формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість платником податків.

Відтак, витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання в господарській діяльності, або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають права на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку.

За таких обставин, з урахуванням не надання представником позивача під час розгляду даної справи по суті належних підтверджуючих документів щодо правомірності включення підприємством до складу витрат, витрати по оренді приміщення у ТОВ "Агроспецресурси", суд приходить до висновку про правомірність висновків податкового органу щодо завищення складу витрат по зазначеній господарській операції та недоплаті податку в сумі 87898 грн. (т.3 а.с.162).

В акті перевірки зазначено, що в порушення п. 3.1 ст.3, п.5.10 ст. 5, п. 11.1 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинній на момент винекнення спірних правовідносин) підприємством непроведено перерахунок валових витрат 3 квартали 2008 р. за 2008 р. в зв"язку з поверненням товарів, робіт (послуг), поверненням отриманої раніше передплати в результаті чого завищено валові витрати за спірний період (т.1, а.с.56).

Даний висновок відповідачем зроблений у зв"язку з поданням підприємством уточнюючого розрахунку з ПДВ за травень 2008 р., згідно якого відкориговано податковий кредит по ДП "Старокостянтинівський молочний завод".

В рішенні ВАСУ від 17 грудня 2013 року по даній справі зазначено наступне: "Що стосується встановленого відповідачем порушення підприємством підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР в частині неправомірного включення до складу податкового кредиту в травні 2008 року сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу контрагентом в попередніх періодах, то слід вказати, що у випадку, коли право платника податку на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми податку на додану вартість, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в межах строку давності, встановленого підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)" (т.3, а.с.55).

Відповідно до ч.5 ст. 227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що причиною подання спірного уточнюючого розрахунку стало усунення розбіжностей між податковими зобов'язаннями Дочірнього підприємства «Старокостянтинівський молочний завод» та податковим кредитом позивача за березень та травень 2008 року.

Так, позивачем 03.04.2009 року подано до контролюючого органу розрахунок з ПДВ за період травень 2008 року, відповідно до якого відкориговано податковий кредит по ДП "Старокостянтинівський молочний завод" за березень 2008 року у сумі "мінус" 1689146, грн., за травень 2008 року "мінус" 844718,51 грн., відповідно обсяг оподаткованих операцій за березень 2008 року у сумі "мінус" 8445731 грн., за травень 2008 року "мінус" 4223593 грн. (т.1, а.с.217-218).

Судом встановлено, що період за який подано позивачем зазначений уточнюючий розрахунок, попередньо перевірявся податковим органом, за наслідком зазначеної документальної перевірки складено акт №5697/23-1/00445392/0110 від 10.10.2008 року.

Згідно додатку №5 до зазначеного вище акту перевірки та листів податкового органу до позивача від 17.05.2008 року №47010/10/152 та від 18.07.2008 року №63879/10/15-2 на момент завершення перевірки розбіжностей за березень та травень 2008 року по взаємовідносинам ВАТ "Промислове товариство "Піщепром" з ДП "Старокостянтинівський молочний завод" не встановлено. Дана розбіжність виникла після завершення перевірки, що свідчить про те, що ДП "Старокостянтинівський молочний завод" здійснювало коригування зобов"язань.

Так, уточнюючим розрахунком з ПДВ за період травень 2008 року, який подано ВАТ "Промислове товариство "Піщепром" до податкового органу, підприємство підтверджує проведення коригування за травень 2008 року з ДП "Старокостянтинівський молочний завод".

Відповідно до п. 5.10 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинній на момент винекнення спірних правовідносин) у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Враховуючи вимоги п. 11.1 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємство повинно було відоборазити зазначений перерахунок в деклараціях за 3 квартали 2008 року та 2008 рік.

На запит податкового органу від 03.07.2009 року №49419/10/23-1 про надання пояснень та документального підтвердження правомірності поданого розрахунку, підприємством не було надано всіх необхідних документів, що дають змогу визначити правильність проведеного коригування. Зазначена обставина представником позивача не спростована.

Факт проведення коригування по ПДВ свідчить про повернення товарів, робіт (послуг) або повернення отриманої раніше передплати. Вказані операції призводять до зміни об"єкту оподаткування податком на прибуток.

За таких обставин, судом встановлено, що позивачем невірно сформовано валові витрати у спірному періоді у сумі 1354831 грн (згідно розрахунку т.3, а.с.162), а тому податкове повідомлення - рішення № 00001912301/3 (№ 00001912301/0, №00001912301/1, №00001912301/2) підлягає скасуваню в сумі 3210447 грн. основного платежа та нарахованої на цю суму штрафної санкції.

Щодо податкового повідомлення - рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0005901601/3 від 24.02.2010 р., в результаті чого підприємству нараховано зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 2473233,00 грн., з яких основного платежу 2355460,00 грн. та штрафних санкцій 117773,00 грн., то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що податковим органом проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації по податку на додану вартість Відкритого акціонерного товариства "Промислове товариство "Піщепром", за результатами якої складено акт №4428/15-2 від 21.07.2009 року (т.1, а.с.39-41).

В акті перевірки встановлено, що при заповненні уточнюючого розрахунку допущено порушення при визначенні суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню за особовим рахунком, чим порушено п.п. 7.2.6; 7.5.1; 7.4.1 п. 7.2; 7.5; 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинній на момент винекнення спірних правовідносин), а саме: підприємством занижено податкові зобов"язання за травень 2008 року на суму 2355460 грн., підприємство відобразило в податковому обліку кредиті травня 2008 року податкові накладні за жовтень, грудень 2007 року

Як вже встановлено судом, 03.04.2009 року підприємством подано уточнюючий розрахунок податкових зобов"язань з податку на додану вартість за травень 2008 року.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що підприємством згідно зазначеного розрахунку уточнено суму податкового кредиту, що зазначена в рядку 10.1 Декларації за спірний період. Зазначена обставина, в тому числі підтверджується змістом позовної заяви (т.1, а.с.27).

Згідно реєстрів отриманих та виданих податкових, які містяться в матеріалах справи, позивачем відображено облік податкових накладних, що включені до складу податкового кредиту за спірний період (т. 1, а.с. 226-245, т.2 а.с. 1-137).

Відповідно до п.7 та п.8 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації від 30.06.2005 року №244 реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість. У розділі I реєстру відображаються отримані податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників (додаток 2 до податкової накладної), вантажні митні декларації, а також інші подібні документи (згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою винекнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податокової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.3, п.7.2 ст. 7 вищезгаданого Закону податкова накладна складається в двох примірниках, оригінал якої надається покупцю, копія залишається у продавця товарів.

Таким чином, податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов"язань продавця.

Відповідно до п.п.7.2.6, п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у разі відмови з боку постачальника товарів надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів, має право додавати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Підприємство не скористалось своїм правом передбаченим п.п.7.2.6, п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що не спростовано представником позивача.

Отже, судом встановлено, що у Відкритого акціонерного товариства "Промислове товариство "Піщепром" були відсутні правові підстави для відображення в податковому обліку травня 2008 року податкові накладні за жовтень, грудень 2007 року.

За таких обставин податкове повідомлення - рішення №0005901601/3 від 24.02.2010 року є правомірним та не підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення - рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області № №0001902301/3 від 04.03.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 517311 грн., з яких 344874 грн. основного платежу та 172437 грн. штрафних (фінансових) санкцій, то суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що в порушення п.4.1.ст.4 п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинній на момент винекнення спірних правовідносин) підприємством включено до податкового кредиту суми ПДВ за послуги оренди отримані у ТОВ "Агроспецресурси", вартість яких не пов"язана з господарською діяльністю підприємства на загальну суму 231749 грн. та подано уточнюючий розрахунок з ПДВ за період травень 2008 року, (який входить до перевіреного періоду документальної перевірки акт №5697/23-1/00445392/0110 від 10.10.2008 року) відповідно до якого відкориговано податковий кредит по ДП "Староконстантинівський молочний завод", у зв"язку з чим занижено податкові зобов"язання з ПДВ (т.1, а.с.63).

Відповідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи висновок про те, що підприємством не використосувались в своїй господарській діяльності орендовані у ТОВ "Агроспецресурси" приміщення (податкове повідомлення - рішення № 0001912301/3 від 04 березня 2010 року) та занижено податкові зобов"язання з ПДВ в спірному періоді (податкове повідомлення - рішення №0005901601/3 від 24.02.2010 року), суд приходить до висновку про те, що підприємством неправомірно включено до податкового кредиту суми ПДВ на загальну суму 344874 грн.

За таких обставин податкове повідомлення - рішення №0001902301/3 від 04.03.2010 року є правомірним та не підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що підприємством правомірно до складу валових витрат віднесено виплати ліцензійної винагороди (роялті) LINKSTAR LIMITED за використання товарних знаків в сумі 4788609,00 грн., суд приходить до висновку про скасування податкового повідомлення - рішення № 00001912301/3 (№ 00001912301/0, №00001912301/1, №00001912301/2) в сумі 3210447 грн. основного платежа та нарахованої на цю суму штрафної санкції, в іншій частині позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

постановив:

Позов задовольнити частково.

Податкове повідомлення - рішення № 00001912301/3 (№ 00001912301/0, №00001912301/1, №00001912301/2) скасувати в сумі 3210447 грн. основного платежа та нарахованої на цю суму штрафної санкції.

В іншій частині позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлено: 28 травня 2014 р.