Рішення № 39071170, 26.05.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" травня 2014 р.Справа № 916/3039/13

Господарський суд Одеської області у складі колегії:

Головуючий Зайцев Ю.О.

Суддя Мостепаненко Ю.І.

Суддя Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Ошарін Д.С.

За участю представників сторін:

Від прокуратури: Доброжан Н.І. (за посвідченням №010038 від 17.10.2012 р.);

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до відповідача товариства з обмеженою відповідальність «Фелісітас» про скасування реєстрації права власності,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 07.11.2013 р. заступник прокурора Приморського району м. Одеси звернувся в інтересах держави в особі Одеської міської ради до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальність «Фелісітас» про скасування реєстрації права власності, відповідно до прохальної частини якого просив суд визнати ТОВ «Фелісітас» таким, що втратило право власності та інші майнові права на зруйновану будівлю, що розташована за адресою м. Одеса, вул.. Чорноморська, буд.№17, скасувати реєстрацію права власності ТОВ «Фелісітас» на зруйновані будинки, що розташовані за адресами м. Одеса, вул.. Чорноморська, буд. 17.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.11.2013 року, було порушено провадження у справі № 916/3039/13 із призначенням справи до розгляду в судовому засіданні.

20.11.2013 р. за клопотанням прокурора до матеріалів справи залучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо реєстрації відповідача.

04.12.2013 р. за клопотанням прокурора строк розгляду справи продовжено в порядку ст. 69 ГПК України.

Ухвалою суду від 22.01.2014 р. справу №916/3039/13 призначено до колегіального розгляду, та на підставі розпорядження голови господарського суду Одеської області 22.01.2014 р. передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий - Зайцнв Ю.О., суддя Мостепаненко Ю.І., суддя Никифорчук М.І.

У зв'язку з перебуванням суддів господарського суду Одеської області Зайцева Ю.О. та Мостепаненко Ю.І. на навчанні «Про підвищення кваліфікації», на підставі розпорядження від 27.02.2014 р. справу №916/3039/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий - Степанова Л.В., судді Власова С.Г. та Никифорчук М.І.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 05.03.2014 р., у зв'язку з поверненням судді Зайцева Ю.О. з навчання, справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий - Зайцев Ю.О., суддя Власова С.Г.,суддя Никифорчук М.І.

У зв'язку з перебуванням суддів Власової С.Г. та Никифорчук М.І. на лікарняному, розпорядженням від 09.04.2014 р. справу №916/3039/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий - Зайцев Ю.О., суддя Мостепаненко Ю.І., суддя Погребна К.Ф.

Відповідач виконавчий комітет товариство з обмеженою відповідальністю «Фелісітас» про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, у судові засідання не з'являвся, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 "Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувалися на адресу відповідача визначену в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача ТОВ «Фелісітас» за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

26.05.2014 р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив:

Між ТОВ «Фагот ЮГ» та Одеською міською радою 14.08.2008 р. укладено договір купівлі-продажу №127, відповідно до якого ТОВ «Фагот ЮГ» придбало нежитлові будівлі, розташовані за адресами: м. Одеса, вул. Чорноморська, 17, площею 24,8 кв.м.

Вказаний договір купівлі-продажу укладено на підставі рішення Одеської міської ради № 2487-V від 05.04.2008 р. «Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2008 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради». До укладання договору купівлі-продажу від 14.08.2008 р. ТОВ «Фагот ЮГ» було орендарем приміщення.

На підставі договору купівлі-продажу від 21.06.2010 р. ТОВ «Фагот Юг» продало «Фелісітас» ? частину нежитлових будівель площею 24,8 кв.м., що знаходяться по вул. Чорноморській, буд. №17 в м. Одесі.

На підставі договору купівлі-продажу від 25.06.2010 р. ТОВ «Фагот Юг» продало «Фелісітас» ? частину нежитлових будівель площею 24,8 кв.м., що знаходяться Чорноморській, буд. №17 в м. Одесі.

Право власності ТОВ «Фелісітас» на об'єкт нерухомості, розташований за адресою м. Одеса, вул. Чорноморська, 17. площею 24,8 кв.м. зареєстроване в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до листа КП «Ланжерон» від 06.08.2013 р. №391 та акта про пожежу від 04.03.2013 р. зазначене нежитлове приміщення повністю знищено пожежею.

Посилаючись на те, що, рішення Одеської міської ради, про відведення ТОВ «Фелісітас» земельної ділянки за адресами: м. Одеса, вул. Чорноморська, 17, не приймалось, позивач вказує, що відповідач користується земельною ділянкою, межі якої не визначено у натурі (на місцевості), без отримання правовстановлюючого документа і відповідно, без його державної реєстрації, тобто це порушує його права та інтереси.

З наведених підстав прокурор звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фелісітас» з вимогами про скасування реєстрації права власності товариства на будівлю, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, буд. 17.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Згідно зі статтею 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право, зокрема, звертатись до суду, з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненій прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до п. п. 2, 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині 2 ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, слід розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ст. 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до положень ст. 17 Земельного кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Отже, розпорядження землями від імені українського народу здійснюють органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Згідно ст. 328, 329 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. При цьому юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Позивач в обґрунтування позову посилається на положення ст. 346 ЦК України.

Відповідно до ст. 349 ЦК право власності на майно припиняється в разі його знищення, оскільки при цьому зникає сам об'єкт права власності.

Разом з тим ст. 349 ЦК не містить визначення поняття "знищення майна" та випадків, на які поширюється ця норма, зокрема залежно від причин знищення майна.

Отже, видається, що зазначена норма поширюється на всі випадки знищення майна (тобто фізичного руйнування майна, що призводить до припинення його існування як такого), незалежно від причин настання такого результату. Це стосується випадків знищення майна як в силу випадкових причин чи дії непереборної сили, так і з волі або вини власника майна чи вини інших осіб.

У разі знищення майна з випадкових причин чи з волі (вини) власника ризик втрати майна покладається на самого власника (ст. 323 ЦК).

Якщо майно знищено з вини інших осіб, особи несуть перед власником майнову відповідальність (ст. 1166 ЦК).

У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру. Тобто припинення права власності на таке майно пов'язується з фактом звернення власника до відповідного органу та наявністю рішення цього органу про виключення знищеної речі з державного реєстру. З моменту внесення відповідних змін до реєстру припиняється право на це майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодаря (правонабувача), сторін (сторони), правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ним (нею) осіб.

Порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно регулюється Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджено Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002р. N 7/5 та Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. N 157/6445 (надалі - Положення).

Судом встановлено, що належним та законним власником майна є товариство з обмеженою відповідальністю «Фелісітас», право власності якого на майно не оспорюється, не скасоване та є чинним на час розгляду справи.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено в належному порядку та допустимими доказами використання відповідачем свого права власності на шкоду правам Одеської міської ради, не визначено взагалі, яким саме чином ТОВ «Фелісітас» порушує законні права та інтереси позивача.

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обгрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 32,33,34,38,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволені позову заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до відповідача товариства з обмеженою відповідальність «Фелісітас» про скасування реєстрації права власності - відмовити.

Стягнути з Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 04056919) на користь на користь Державного бюджету України на п/р 31210206783008, одержувач ГУДКУ у Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, банк одержувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, КБК 22030001, символ звітності банку 206 - судовий збір в сумі 2436 /дві тисячі чотириста тридцять шість/ грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст складено та підписано 02.06.2014 року.

Головуючий Зайцев Ю.О.

Суддя Мостепаненко Ю.І.

Суддя Погребна К.Ф.