Рішення № 39071138, 28.05.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"28" травня 2014 р. Справа № 911/1536/14

за позовом прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в Київській області в інтересах держави в особі:

Дочірнього підприємства «ШРБУ №100» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», с. Демидів Київської області

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський міськбуд», м. Біла Церква

про стягнення 35467,25 грн.

Суддя О.В. Конюх

за участю представників сторін:

від прокурора: не з'явився;

від позивача: Поплавська О.В., уповноважена, довіреність від 08.01.2014р. № 3;

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в Київській області, м. Київ звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою від 24.03.2014р. № 24-п в інтересах держави в особі Дочірнього підприємства «ШРБУ №100» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», с. Демидів Київської області до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський міськбуд», м. Біла Церква Київської області, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 35467,25 грн. за виконані роботи по влаштуванню асфальтобетонного покриття за договором від 21.11.2012р. № 21-11/12, в тому числі: 31922,54 грн. основного боргу, 2256,44 грн. пені, 383,07 грн. інфляційних втрат, 905,20 грн. процентів річних, а також покласти на відповідача судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем Дочірнім підприємством «ШРБУ №100» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (підрядник) та відповідачем (замовник) було укладено договір від 21.11.2012р. № 21-11/12, на виконання умов якого позивачем 2 було виконано та передано відповідачу за актом КБ-2в роботи вартістю 131922,54 грн., які відповідач оплатив частково в сумі 100000,00 грн., в результаті чого прострочена заборгованість відповідача перед позивачем становить 31922,54 грн. У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання прокурор просить суд також стягнути з відповідача на користь позивача 2 передбачену договором пеню та відповідно до ст. 625 ЦК України проценти річних та інфляційні втрати.

Ухвалою від 30.04.2014р. порушено провадження у справі № 911/1536/14 грн. та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні 28.05.2014р. представники прокуратури та відповідача не з'явились. Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не подав, про причини нез'явлення свого представника суд не повідомив, хоча про день, час та місце проведення судового засідання був повідомлений судом належним чином завчасно. Як свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, позивач копію ухвали про порушення провадження у справі отримав 08.05.2014р.

Від прокуратури надійшло клопотання від 21.05.2014р. № 1215, в якому прокурор навів докладний розрахунок ціни позову та додатково обґрунтував порушення інтересів держави, яке стало підставою для звернення прокурора з даним позовом.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладено представництво інтересів громадян і держави в суді у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві. Пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 передбачає, що інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й діяльності приватних підприємств, товариств.

Відповідно до пунктів 1, 3 Положення про Державне агентство автомобільних доріг України, затвердженого Указом президента України від 13.04.2011р. № 456/2011, позивач 1 - Державне агентство автомобільних доріг України (Укравтодор) є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами. Серед основних завдань Укравтодору є організація реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, відповідного інженерного облаштування.

Згідно до пунктів 1.3, 3.2, 6.1 Статуту відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», засновником та акціонером компанії є держава в особі Державної служби автомобільних доріг. Предметом діяльності компанії є управління підприємствами, виконання робіт з будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, мостів, інших споруд та елементів облаштування доріг, будівництво об'єктів соціально-побутової сфери Майно компанії складається з сукупності речей, майнових прав, інших цінностей, а також майна, що перебуває в інших осіб, за умовами, що власником такого майна є компанія.

Відповідно до пункту 1.2 Статуту, Дочірнє підприємство «ШРБУ №100» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» створено відповідно до наказу Укравтодору від 09.04.2002р. №156 на власності ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», засноване з метою забезпечення економічних інтересів держави, задоволення потреб держави, населення та оборони України в удосконаленні та розвитку автомобільних доріг загального користування. Для цього підприємство здійснює будівництво, ремонт та утримання автомобільних доріг загального користування, забезпечує виконання відповідних державних програм.

За таких обставин, враховуючи, що "інтереси держави" є оціночним поняттям у кожному конкретному випадку, суд вважає, що прокурор достатньо обґрунтував у позові, в чому полягає загроза порушень інтересів держави в даній справі та правомірно звернувся до суду з позовом і інтересах держави в особі Дочірнього підприємства «ШРБУ №100» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Враховуючи те, що всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені судом про дату, час та місце судового розгляду, клопотань про відкладення розгляду від сторін не надходило, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, підставою для якого є неможливість розгляду справи по суті, а не нез'явлення представників сторін, враховуючи позицію пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», згідно якої у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору, справа розглядається по суті за наявними матеріалами.

Розглянувши позов прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в Київській області, м. Київ (далі по тексту - прокурор) в інтересах держави в особі Дочірнього підприємства «ШРБУ №100» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», с. Демидів Київської області (далі по тексті - ДП «ШРБУ №100») до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський міськбуд», м. Біла Церква Київської області (далі по тексту - ТОВ «Білоцерківміськбуд»), вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

21.11.2012р. між ТОВ «Білоцерківміськбуд» (замовник) та ДП «ШРБУ №100» (підрядник) укладено договір підряду № 21-11/12 (далі - Договір), згідно якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання виконати роботи по укладці асфальтобетонного покриття на площадці ТОВ «Білоцерківміськбуд» за адресою м. Біла Церква, вул. Глиняна 45А. Згідно умов договору:

- початок робіт з моменту підписання Договору і до 31.12.2012р. (пункт 2.1 Договору);

- вартість робіт 174760,50 грн. з ПДВ, авансовий платіж складає 90% (розділ 3 Договору);

- приймання-передача виконаних робіт оформлюється актом форми КБ-2в. Недоліки у виконаних роботах, які виникли з вини підрядника, повинні бути усунуті підрядником протягом строків, що визначає комісія, яка приймає об'єкт (пункти 9.2, 9.3 Договору);

- замовник зобов'язаний здійснити оплату на протязі 10 днів на підставі підписаної довідки КБ-3 та Акту КБ-2в, у разі нездійснення розрахунку за виконані роботи підрядник має право притримати передачу замовнику робіт, невикористаних матеріальних ресурсів та іншого майна, що належить замовнику (пункти 8.1, 9.3 Договору);

- за порушення строків оплати виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення (пункт 13.3 Договору).

Додатковою угодою №1 від 07.02.2013р. сторони внесли зміни у строки виконання робіт (до 29.03.2013р.) та домовились, що підрядник зобов'язується в строк до 31.05.2013р. повернути замовнику матеріал від фрезерування в кількості 54 тони.

Відносини сторін за правовою природою є договором будівельного підряду.

Відповідно до частини 2 ст. 317 ГК України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду.

Згідно частин 1, 2 ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач твердить, що обумовлені Договором роботи виконав належним чином.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Згідно до частин 1, 2, 4 ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, або етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. Передання робіт і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Пунктом 99 постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668 "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" визначено, що розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи.

До матеріалів справи залучено копії підписаних представниками обох сторін 29.03.2013р. та скріплених печатками обох сторін Акту приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в за березень 2013р. на загальну суму 131922,54 грн., та відповідної довідки про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3 від 29.03.2013р. на суму 131922,54 грн.

Суду не подано доказів того, що замовник складав дефектний акт, або іншим чином заявив підряднику про виявлені недоліки або відступи від умов договору.

За таких обставин судом встановлено факт належного виконання підрядником обумовлених договором підряду від 21.11.2012р. № 21-11/12 робіт та прийняття їх замовником без зауважень.

Відповідно до частини 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника - достроково. Статтею 889 ЦК України до обов'язків замовника закон відносить обов'язок сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором.

Пунктом 8.1 Договору від 21.11.2012р. № 21-11/12 сторони передбачили, що замовник зобов'язаний здійснити остаточний розрахунок з підрядником на протязі 10 днів на підставі довідки форми КБ-3 та Акту КБ-2в, тобто до кінцевий строк розрахунку становить 08.04.2013р.

До матеріалів справи позивачем подано копію банківської виписки, яка свідчить про оплату відповідачем виконаних позивачем будівельних робіт в сумі 100000,00 грн., а саме:

платіжним дорученням від 29.11.2012р. № 1456 сплачено 30000,00 грн.;

платіжним дорученням від 29.11.2012р. № 1455 сплачено 35000,00 грн.;

платіжним дорученням від 29.11.2012р. № 1454 сплачено 35000,00 грн.

За таких обставин судом встановлено факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором, який полягає в простроченні оплати виконаних позивачем робіт, і станом на час звернення прокурора з позовом до суду заборгованість відповідача становить 131922,54 грн. - 100000,00 грн. = 31922,54 грн.

Суд звертає увагу на те, що позивач звертався до відповідача з претензією від 27.01.2014р. № 3 , в якій вимагав погасити заборгованість з врахуванням пені, інфляційних втрат та 3% річних.

ТОВ «Білоцерківміськбуд» у відповіді на претензію від 14.02.2014р. № 19 відмовився погасити борг, мотивуючи тим, що позивач не повернув відповідачу 54 тони матеріалу від фрезерування, як було передбачено Додатковою угодою до Договору від 07.02.2013р.

Суд відхиляє вказані заперечення відповідача, викладені у відповіді на претензію, оскільки відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Умовами Договору (пункт 8.1) строк остаточного розрахунку встановлений 10 днів з моменту підписання довідки КБ-3 та Акту КБ-2в і не поставлений під умову повернення підрядником замовнику матеріалу від фрезерування.

По-друге, відповідно до ст. 856 ЦК України якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв'язку з виконанням договору підряду, підрядник має право притримати результат роботи, а також устаткування, залишок невикористаного матеріалу та інше майно замовника, що є у підрядника. Зазначене право також передбачено умовами пункту 9.3 Договору підряду від 21.11.2012р.

За таких обставин вимога прокурора про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 31922,54 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю. Зазначене не позбавляє відповідача права вимагати від позивача повернення матеріалу від фрезерування в кількості 54 тони у відповідності до умов додаткової угоди №1 від 07.02.2013р., в тому числі і в судовому порядку.

Суд звертає увагу на те, що в порядку ст. 845 ЦК України підрядник має право на ощадливе ведення робіт за умови забезпечення належної їх якості. Якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачались при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи. Прокурор не скористався зазначеним правом і не вимагав від відповідача оплати ціни, зазначеної в договорі - 174760,50 грн., а обмежився сумою заборгованості, виходячи з підписаного сторонами акту КБ-2в та Довідки КБ-3.

У зв'язку із простроченням відповідачем основного грошового зобов'язання прокурор просить суд стягнути з відповідача передбачену договором пеню в сумі 2256,44 грн. за період 09.04.2013р. - 09.10.2013р. а також згідно ст. 625 ЦК України за період з 09.04.2013р. по 19.03.2014р. 3% річних в сумі 905,20 грн. та інфляційні втрати в сумі 383,07 грн. Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У розумінні ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Як вбачається з пункту 13.3 Договору, сторони передбачили, що за порушення замовником строків оплати, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому за загальним правилом період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором. Інше Договором від 21.11.2012р. № 21-11/12 не встановлено.

Згідно до частини 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

За таких обставин, розрахунок пені має бути здійснений виходячи з подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення за шість місяців з наступного дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а саме після спливу 10 днів з дня підписання Акту КБ-2в та Довідки КБ-3, тобто з 09.04.2013р. по 09.10.2013р.

За таких обставин, виходячи з наступного розрахунку, який здійснений, не виходячи за межі заявленого прокурором періоду:

ДокументНалежить до сплати, грн.Належна дата оплатиФактично сплачено, грн.Основний борг, грн.Період простроченняПеня, грн.Платіжне доручення № 1454 29.11.1235000,00 Платіжне доручення № 1455 29.11.1235000,00 Платіжне доручення № 1456 29.11.1230000,00 Акт КБ-2в та довідка КБ-3 від 29.03.2013р.131922,5408.04.13 31922,5409.04.13 - 09.10.132256,44всього131922,54 100000,0031922,54 2256,44судом встановлено, що за заявлений прокурором період з відповідача на користь позивача належить до стягнення пеня в сумі 2256,44 грн.

Крім того, положеннями частини 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців, незалежно від того чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці.

Прокурором до стягнення заявлено річні та інфляційні за період з 09.04.2013р. по 19.03.2014р. Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За таких обставин, виходячи з наступного розрахунку, який здійснений, не виходячи за межі заявленого прокурором періоду:

ДокументНалежить до сплати, грн.Належна дата оплатиФактично сплачено, грн.Основний борг, грн.Період прострочення (включно)3% річних, грн. інфляційні, грн.Платіжне доручення № 1454 29.11.1235000,00 Платіжне доручення № 1455 29.11.1235000,00 Платіжне доручення № 1456 29.11.1230000,00 Акт КБ-2в та довідка КБ-3 від 29.03.2013р.131922,5408.04.13 31922,5409.04.13 - 19.03.14905,201085,37всього131922,54 100000,0031922,54 905,201085,37судом встановлено, що за заявлений прокурором період з відповідача на користь позивача належать до стягнення 3% річних в сумі 905,20 грн. та інфляційні втрати в сумі 1085,37 грн.

Прокурором заявлено до стягнення інфляційні втрати в сумі 383,07 грн., і заява про збільшення розміру позовних вимог прокурором в порядку ст. 22 ГПК України не подавалась. Суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, за таких обставин, вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача 2 основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в заявлених сумах.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд вважає вимоги прокурора обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню повністю. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський міськбуд» на користь позивача - Дочірнього підприємства «ШРБУ № 100» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» заборгованості в розмірі 35467,25 грн., в тому числі 31922,54 грн. основного боргу, 2256,44 грн. пені, 383,07 грн. інфляційних втрат та 905,20 грн. процентів річних. У зв'язку із задоволенням позову суд покладає на відповідача відшкодування судового збору до державного бюджету в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 11, 253, 254, ч. 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, ст.ст. 546, 547, 549, 625, 627, 843, 844, 845, 853, 854, 856, 875, 882 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 193, 230, 231, 232, 317, 321 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 33, 34, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в Київській області задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський міськбуд» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Глиняна 45-А, ідентифікаційний код 14352286)

на користь дочірнього підприємства «ШРБУ № 100» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (07335, Київська обл., Вишгородський район, с. Демидів, ідентифікаційний код 05423018)

31922,54 грн. (тридцять одну тисячу дев'ятсот двадцять дві гривні п'ятдесят чотири копійки) основного боргу,

2256,44 грн. (дві тисячі двісті п'ятдесят шість гривень сорок чотири копійки) пені,

905,20 грн. (дев'ятсот п'ять гривень двадцять копійок) 3% річних,

383,07 грн. (триста вісімдесят три гривні сім копійок) інфляційних втрат

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський міськбуд» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Глиняна 45-А, ідентифікаційний код 14352286)

на користь державного бюджету України (отримувач: ГУ ДКСУ у Київській області, код ЄДРПОУ: 37955989, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Київській області, рахунок: 31214206783001, МФО: 821018)

1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень нуль копійок) судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя Конюх О.В.

Повний текст рішення підписано 05.06.2014р.