Рішення № 39071075, 03.06.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 р. Справа № 902/523/14

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Грабика В.В.,

при секретарі судового засідання Хоменко С.І.,

розглянувши в приміщенні суду справу

за позовом:товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ - АГРО"

до:приватного підприємства "АНТАРИС-АГРО"

про стягнення 79 509,44грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Якименко М.Д. - за довіреністю,-

ВСТАНОВИВ :

В господарський суд" Вінницької області 22.04.2014р. звернулось ТОВ "Імперія-Агро" з позовом до ПП "Антарис-Агро" про стягнення 79 509,44грн., з яких: 35 036грн. - основний борг; 17 518грн. - дооцінка вартості неоплаченого товару; 13 764,64грн. - 36% річних; 5025,34 - пеня; 1158,26грн. - інфляційні нарахування; 7 007,2грн. - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані недотриманням відповідачем умов договору від 25.03.2013р. №УМ-18/13, а саме несвоєчасною оплатою товару, отриманого за видатковою накладною №1768 від 16.05.2013р..

Ухвалою суду від 23.04.2014р. порушено провадження у справі №902/523/14 та призначено до розгляду в засіданні на 19.05.2014р..

19.05.2014р. від відповідача надійшов відзив на позов в якому зазначалося про сплату основного боргу в сумі 35036грн. 12.05.2014р.. Також позивач просив зменшити розмір дооцінки несвоєчасно оплаченого товару до суми 15 415,84грн., зменшити розмір стягуваних процентів річних, штрафу та пені до суми 2 579,72грн., визнав розмір інфляційних нарахувань в сумі 1 158,26грн., а в решті частини позову просив відмовити.

19.05.2014р. представники сторін в судове засідання не з"явилися.

Ухвалою суду від 19.05.2014р. розгляд справи відкладено на 03.06.2014р..

В судове засідання представник позивача не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджується відміткою в повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.62). 26.05.2014р. від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність та за наявними у справі документами.

В судовому засіданні представник відповідача просив припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в зв"язку з його погашенням після порушення провадження у справі, а в решті підтримав позицію, викладену у відзиві на позов.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

25.03.2013р. ТОВ "Імперія-Агро" (постачальник) уклало з ПП "Антарис-Агро" (покупець) договір поставки №УМ-18/13. Договором передбачено наступне: в терміни, визначені договором, постачальник зобов"язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму, визначену договором (п.1.1); ціна продукції, що поставляється за договором, вказується у додатках в національній валюті та визначається в залежності від виду товару (засоби захисту рослин (ЗЗР), насіння, насіння вітчизняного виробництва, міндобрива та мікродобрива). Для товару (засоби захисту рослин (ЗЗР), насіння, мікродобрива) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США(п.2.2); видаткова накладна є невід"ємною частиною договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару) (п.2.3); у разі зміни курсу гривні до долара США, постачальник проводить перерахунок (дооцінку) вартості поставленого, але не оплаченого покупцем товару (п.2.4); сторони погоджуються застосовувати при проведенні розрахунків за цим договором курс долара США до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі на день підписання договору( 3.2); сторони для визначення суми належної до оплати погодили використання формули, яка застосовується в тому випадку, коли курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу дол. США до гривні на день проведення розрахунків (перерахування коштів) є вищим за курс відповідної іноземної валюти на день укладення додатку. При проведенні розрахунків, сума в гривнях, яку покупець зобов"язаний сплатити постачальнику як належну оплату повної вартості товару визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості неоплаченого товару в доларах США на курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу дол. США до гривні на день проведення оплати (п.3.3); покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення, а також додатково штраф 20% від суми несплаченого боргу (п.7.1.1); в разі невиконання покупцем зобов"язань щодо оплати отриманого товару та не виконання зобов"язань передбачених розділом 3 цього договору, покупець відповідно до ст.625 ЦК України сплачує на користь постачальника 36% річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідним додатком до договору, річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати (п.7.7); сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п.6 ст.232 ГПК України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов"язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 ЦК України, продовжується до 3 (трьох) років (п.7.8); договір на буває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків( п. (п.11.2) (а. с. 14-17).

16.05.2013р. між ТОВ "Імперія-Агро" та ПП "Антарис-Агро" укладено додаток №2 до договору №УМ-18/13 від 25.03.2013р., яким сторони, окрім іншого, визначили асортимент кількість та вартість товару на загальну суму 71 401 грн., який має бути оплачений покупцем в строк до 15.07.2013р.. Сторони в додатку погодили, що на час його підписання на міжбанківській валютній біржі 1 дол. США коштує 8,2грн. (а.с.18).

Згідно видаткової накладної №1768 від 16.05.2013р., підписаної представниками сторін та скріпленої їх печатками, ТОВ "Імперія-Агро" поставило, а ТОВ "Антарис-Агро" прийняло (придбало) товар засоби захисту рослин на загальну суму 71 401грн. з ПДВ (а. с. 19).

Згідно змісту банківських виписок, наданих ТОВ "Імперія-Агро", за період з 30.10.2013р. по 26.02.2014р. від ТОВ "Антарис-Агро" в рахунок оплати за отримані гербіциди надійшли кошти в загальній сумі 36 365грн., а саме 30.10.2013р. - 10 000грн., 01.11.2013р. - 21 365 грн., 26.02.2014р. - 5 000 грн. (а.с.20-22).

Згідно платіжного доручення від 12.05.2014р. ПП "Антарис-Агро" перерахувало ТОВ "Імперія-Агро" на погашення основного боргу 35 000 грн. (а.с.56).

Згідно платіжного доручення №100 від 30.05.2014р. ПП "Антарис-Агро" перерахувало ТОВ "Імперія-Агро" на погашення основного боргу 40грн. (а.с.64)

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як випливає з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини, які випливають з договору поставки та купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст..232ч.1,ч.2 ГК якщо за невиконання або неналежне виконання зобов»язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки коли збитки можуть бути стягнуті у повній мірі понад штрафні санкції.

Заслухавши пояснення представника відповідача, оглянувши матеріали справи, суд прийшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що після звернення позивача до суду з позовом, відповідачем сплачено основний борг в сумі 35 036грн., а саме 12.05.14р. - 35 000грн., 30.05.14р. - 40грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Отже відповідно до вимог ст.80ч.1 п.1-1 ГПК провадження у справі в цій частині підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.

Що стосується вимоги про стягнення дооцінки вартості неоплаченого товару в сумі 17 518 грн., яка по своїй суті є збитками позивача в результаті знецінення національної валюти, то вона підлягає частковому задоволенню в сумі 15 415,84грн. з огляду на наступне. Договором від 25.03.2013р. сторони передбачили (п.3.2,п.3.3), що дооцінка проводиться на момент фактичної оплати суми заборгованості, а не на момент звернення до суду з позовом, як зазначив позивач. Як вбачається із наданих позивачем розрахунків при визначенні розміру дооцінки ним використовується мінімальний показник продажу дол. США на міжбанку. З урахуванням розміру цього показника станом на 12.05.14р. (11,83грн. за 1 дол США) та 30.05.14р. (11,88грн. за 1 дол. США) ( дати сплати основної суми боргу) розмір дооцінки поставленого відповідачу товару становить 15 415,84грн. (1. 11,83:8,2=1,44 * 35000 = 50400 - 35000 = 15400грн., 2. 11,88:8,2=1,44* 36=51,84 - 36 = 15,84грн., 3. 15400+15,84=15 415,84грн.). В задоволенні решти частини цієї вимоги в сумі 2102,16грн. (17518-15415,84=2102,16) слід відмовити з підстав, вказаних вище. Крім того, відповідач у відзиві визнав позов в цій частині саме на суму 15 415,84грн. і на підставі ст.22ч.6 ГПК суд приймає це визнання, оскільки воно не суперечить законодавству та не порушує будь-чиїх прав і охоронюваних законом інтересів.

Також у відзиві на позов відповідач визнав вимогу про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 1 158,26грн. за період з 16.07.2013р. по 15.04.2014р., відповідно до наданого позивачем розрахунку. Суд згідно ст.22ч.6 ГПК приймає визнання позову відповідачем в цій частині, оскільки воно не суперечить законодавству та не порушує будь-чиїх прав і охоронюваних законом інтересів.

Що стосується вимоги про стягнення 36% річних в сумі 13 764,64грн. за період з 16.07.2013р. по 15.04.2014р., то вона підлягає задоволенню у повному обсязі відповідно до наданого позивачем розрахунку, який не спростований відповідачем. Вказана вимога ґрунтується на приписах ст.625ч.2 та п.7.7. договору та інший розмір річних не встановлений додатком №2 від 16.05.2013р. до договору від 25.03.2013р., п.3.1.,п.4.1.,п.4.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань". Також суд звертає увагу відповідача на те, що відсотки річні по своїй правовій природі не є неустойкою (штрафом, пенею), а тому суд не наділений повноваженнями на їх зменшення відповідно до ст.83ч.1 п.3 ГПК.

Що стосується вимог про стягнення з відповідача пені за період з 16.07.2013р. по 15.04.2014р. в сумі 5 025,34грн. та штрафу в сумі 7007,2грн., то вони на переконання суду також підлягають задоволенню в повному обсязі, з урахуванням того, що боржник прострочив виконання грошового зобов"язання, яке мав виконати в строк до 15.07.2013р.. Відповідальність за таке порушення цивільних обов"язків передбачена сторонами у п.7.1.1 договору від 25.03.2013р. ТА узгоджується з приписами 232ч.2 ГК, а також п.3.17.4. та п.2.1 роз"яснень пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. та №14 від 17.12.13р. , відповідно.

На переконання суду, яке грунтується на роз"ясненнях Вищого господарського суду, викладених у п.3.17.4. постанови пленуму від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", приписах ст.233ч.1 ГК відсутні правові підстави для зменшення розміру неустойки у формі штрафу та пені на підставі ст.83 ч.1п.3 ГПК, оскільки їх розмір 12 032,54 ( 5025,34 + 7007,2 = 12032,54) не перевищує розміру збитків кредитора (15 415,84 грн.), боржник не надав у визначеному ГПК порядку доказів на підтвердження винятковості даного випадку, підтвердження свого незадовільного майнового стану, інших інтересів, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ст.49ч.2 ГПК та роз"яснень Вищого господарського суду України, які містяться у п. 4.7 постанови пленуму від 21.02.2013, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" суд вважає, що судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1827грн. підлягають стягненню з відповідача, внаслідок неправильних дій якого виник спір.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32 - 34, 43, 49, 80 ч.1п.1-1, 83 - 84, 85, 115, 116 ГПК України,-

ВИРІШИВ :

1.Позов задовольнити частково.

2.Припинити провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 35036,00грн..

3.Стягнути з приватного підприємства "АНТАРИС - АГРО" ( 23851,Вінницька обл., Теплицький район, с. Кожухівка, вул. Леніна,б.28, код ЄДРЮОФОП 34519537 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ-АГРО" (адреса для листування 03038, м.Київ, вул.Ямська,28А, юридична адреса 54000, м.Миколаїв, Центральний р-н, вул. Велика Морська, б.143, код ЄДРЮОФОП 35472893) 15 415,84грн. - дооцінки вартості неоплаченого товару, 13 764,64грн. - 36% річних, 7007,2 грн. штрафу, 1 158,26 інфляційних нарахувань, 5 025,34грн. пені, 1827 грн. судового збору.

4.Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 2 102,16грн. дооцінки вартості неоплаченого товару.

Повне рішення складено 05 червня 2014 р.

Суддя Грабик В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - ТОВ "Імперія-Агро" (вул. Ямська, 28А, м. Київ, 03038).