Ухвала суду № 39069905, 28.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014 р. м.Львів Справа № 876/4974/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Большакової О.О.,

Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

представника позивача Московича А.Я.,

представника відповідача Сенюк В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2013 року у справі № 813/176/13-а за позовом ТзОВ «Компютерний всесвіт» до державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2013 року ТзОВ «Компютерний всесвіт» звернувся із вказаним позовом до Львівського окружного адміністративного суду та просив скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Державної податкової служби (далі - ДПІ у Галицькому районі м.Львова) за № 0000502341 від 29.12.2012 року, яким товариству визначено грошове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 194 054,58 грн, в т.ч.: основний платіж - 155 243,66 грн та 38 810,92 грн. - штрафні санкції.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив про помилковість висновків податкового органу щодо завищення суми податкового кредиту у розмірі 194 054,58 грн. за червень 2012 року по взаєморозрахунках з ТзОВ «Техніка для бізнесу-Червоноград», оскільки реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит, підтверджується первинними документами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2013 року позов задоволено.

Постанову суду оскаржила ДПІ у Галицькому районі м.Львова, яка вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у позові.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у Галицькому районі м.Львова Львівської області ДПС проведено виїзну позапланову перевірку ТзОВ «Комп'ютерний всесвіт» з питань достовірності відображення в податковій декларації з податку на додану вартість показників податкового зобов'язання та податкового кредиту за червень 2012 року, про що складено акт від 16.10.2012 року за № 1306/22-40/13830298.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.198.2 та 198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у перевіреному періоді на суму 155243,66 грн. за червень 2012 року по взаєморозрахунках з ТзОВ «ТДБ-Червоноград».

На підставі акта перевірки та відповідно до встановлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.10.2012 року за № 0000412341, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість у розмірі 194054,58 грн., в тому числі: за основним платежем - 155243,66 грн. та 38810,92 грн. - за штрафними санкціями.

За результатами адміністративного оскарження ДПС у Львівській області прийнято рішення від 25.12.2012 року № 27556/10/10-2005/2106, яким скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.10.2012 року № 0000412341, зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2012 року на 155243,66 грн., у зв'язку з чим відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 29.12.2012 року за № 0000502341, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 155243,66 грн. за червень 2012 року.

Підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення стали висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з ТзОВ «Техніка для бізнесу-Червоноград».

Встановлено, що 21.05.2012 року між позивачем (покупець) та ТзОВ «Техніка для бізнесу-Червоноград» (постачальник) укладено договір поставки за № 2105-1/2012, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність покупцеві певний товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату відповідно до умов даного договору. Відповідно до п.2.1 вказаного договору, інформація про кількість та номенклатуру товару міститься в накладних на товарно-матеріальні цінності. Відповідно до п.4.2 даного договору, датою постачання товару і моментом переходу права власності вважається дата, вказана у накладній. Згідно із п.4.3 договору, підтвердженням отримання товару є накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.

На виконання вказаного договору сторонами підписано видаткові накладні № ТзО-000444 від 01.06.2012 р. на суму 331564,12 грн., № ТзО-000443 від 01.06.2012 р. на суму 599897,81 грн., № ТБ-0000001 від 11.06.2012 р. на суму 600 грн., № ТБ-0000002 від 11.06.2012 р. на суму 600 грн., № ТБ-0000003 від 22.06.2012 р. на суму 22940,76 грн.

Постачальником за наслідками господарських операцій виписано податкові накладні, які були відображені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Також сторонами було підписано акти приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, які на думку суду підтверджують прийняття товару позивачем за кількістю та якістю відповідно до умов договору поставки.

Оплата за придбаний товар здійснена позивачем (частково) в безготівковій формі та підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку.

Надалі, придбані товарно-матеріальні цінності (компютерна техніка) були реалізовані позивачем у роздріб, що підтверджується копіями видаткових накладних, довіреностей на отримання товару.

Відображення вказаних операцій у бухгалтерському та податковому обліку підтверджено проведеною перевіркою та описано в акті перевірки.

Згідно довідки АА № 569436 від 25.04.12 р. роздрібна торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах, ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування тощо відноситься до основних видів діяльності позивача. Тобто, придбання комп'ютерної техніки у ТОВ «ТДБ-Червоноград» згідно договору поставки № 2105-1/2012 від 21.05.2012 року пов'язана з господарською діяльністю позивача.

Даючи правову оцінку вказаним відносинам суд ураховує наступне.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року (далі - Закон № 996-XIV), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із пунктом 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Поняття господарської операції визначено у статті 1 цього Закону, згідно якої - це дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем надано всі відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій, їх відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів.

Твердження відповідача про відсутність у позивача виробничо-складських приміщень, які економічно необхідні для виконання такого постачання, здійснення діяльності спростовуються наявною в матеріалах справи довідкою про виробничі потужності позивача та копіями договорів оренди приміщень.

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст.198 ПК України).

За приписами п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як зазначено в п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п.198.4 ст.198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

А відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно із п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.4 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна, згідно із п.201.6 ст.201 ПК України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно із пп.201.7 та 201.10 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що зауважень до податкових накладних, отриманих позивачем від ТзОВ «Техніка для бізнесу-Червоноград» не було.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до переконання, що наявні у ТзОВ «Комп'ютерний всесвіт» документи, зокрема видаткові та податкові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, акти звірки взаємних розрахунків, договори, є первинними документами у розумінні статті 9 Закону № 996-XIV та свідчать про реальність господарських операцій позивача.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч зазначеним нормам не довів суду належними і допустимими доказами законність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням викладеного судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2013 року у справі № 813/176/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий судді Р.Й.Коваль

Судді О.О.Большакова

М.А.Пліш

Ухвала в повному обсязі складена 02 червня 2014 року.