Ухвала суду № 39069897, 13.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13725/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

13 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.,

при секретарі: Лебедвій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "21" жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Комунального автотранспортного підприємства № 273904 до Державної податкової інспекції у Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2013 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 3107.2013 року № 0006422201, № 0006412201 та № 0006402201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від "21" жовтня 2013 року позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 21.10.2013 року та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "21" жовтня 2013 року - залишити без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як було встановлено судом першої інстанції, 26.06.2013 за результатами документальної позапланової виїзної перевірки КАТП-273904 з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування і сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Укрбудсфера», ТОВ «Орбіс Еліт», ТОВ «Хімагроресурс», ТОВ «Крамбекс», ТОВ «ТД «Вентум», ТОВ «ТД «Онікс», ТОВ «Торгбудкомплекс-ЛТД», ТОВ «Капіталторг-Україна», ТОВ «НВП «Будпромпостач», ТОВ «Капідус грант», ТОВ «Фрогус консалт», ТОВ «Фрументупопт», ТОВ «Сталісбуд», ТОВ «Біотрейд НДК», ТОВ «Бімар», ТОВ «Марадор», ТОВ «Денфінансгруп», ТОВ «Лаватан», ТОВ «Зодчій ЛТД», ТОВ «Снайпер Медіа» та ТОВ «Домес» за період з 01.04.2010 по 31.01.2013 ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС (правонаступником є ДПІ у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) було складено Акт № 152/22.2-10/05433011, яким встановлено порушення позивачем пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 13875 грн., а також порушення п. 5.1, пп. 5.21 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 9778 грн. та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток на загальну суму у розмірі 28200 грн. В результаті чого, 31.07.2013 року на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: - № 0006422201, яким у зв'язку з порушенням пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 13875 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2802 грн.; - № 0006412201, яким у зв'язку з порушенням п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток на суму у розмірі 28200 грн.; - № 0006402201, яким у зв'язку з порушенням п. 5.1, пп. 5.21 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 9778 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2445 грн. Не погоджуючись з вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним та правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності. При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції. Як свідчать матеріали справи, зобов'язання за Договорами між КАТП-273904 та ТОВ «Марадор», ТОВ «Домес», ТОВ «Бімар», ТОВ «Хімагроресурс» виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними видатковими, прибутково-видатковими та податковими накладними. Реальність спірних господарських операцій підтверджується: -актами приймання-передачі виконаних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, підсумковими відомостями ресурсів, актами на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів, які підтверджують використання позивачем поставленого ТОВ «Марадор», ТОВ «Домес», ТОВ «Бімар» та ТОВ «Хімагроресурс» товару у власній господарській діяльності; -картками складського обліку матеріалів, які підтверджують отримання позивачем товару за спірними Договорами та відповідне зберігання його на складах позивача. Колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача в Акті перевірки на акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 22.12.2011 № 908/15-2/37496916 про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Домес», на акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 31.08.2012 № 206/22-00/37496916, на порушення СВ ПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС постановою від 25.05.2012 кримінальної справи за фактом створення невстановленими особами суб'єктів господарювання, в тому числі ТОВ «Хімагроресурс», ТОВ «Марадор» та ТОВ «Домес» за ознаками складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, на акт ДПІ у м. Черкаси ДПС від 18.08.2011 № 2114/23-2/37478813 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Матадор», а також на акт ДПІ у м. Черкаси ДПС від 31.10.2012 № 882/22-14/37715371 про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Бімар», оскільки, по-перше, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-третє, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробки документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-четверте, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. Водночас, зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого відповідач посилається, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, суд вважає, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Разом з тим, жодних доказів того, що поставлений позивачу, зокрема, ТОВ «Бімар» на підставі спірних Договорів товар придбаний ТОВ «Бімар» у ТОВ «Торгбудкомплект ЛТД», в матеріалах справи немає.

Поряд з цим, вказані в акті податкового органу недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні правочинів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки, чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Разом з тим, податковим органом не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання ТОВ «Марадор», ТОВ «Домес», ТОВ «Бімар» та ТОВ «Хімагроресурс» господарських операцій за спірними Договорами, наявності факту узгодженості їх дій з КАТП-273904 з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями ТОВ «Марадор», ТОВ «Домес», ТОВ «Бімар» та ТОВ «Хімагроресурс». Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження відповідача про нікчемність укладеного позивачем з ТОВ «Марадор», ТОВ «Домес», ТОВ «Бімар» та ТОВ «Хімагроресурс» правочинів є необґрунтованими. Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Як видно з матеріалів справи, на момент підписання відповідних видаткових, прибутково-видаткових та податкових накладних, юридичні особи ТОВ «Марадор», ТОВ «Домес», ТОВ «Бімар» та ТОВ «Хімагроресурс» не були припинені, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано. Таким чином, судом встановлено, що правочини між КАТП-273904 та ТОВ «Марадор», ТОВ «Домес», ТОВ «Бімар», ТОВ «Хімагроресурс» були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у КАТП-273904 та ТОВ «Марадор», ТОВ «Домес», ТОВ «Бімар», ТОВ «Хімагроресурс» умислу на укладення вказаних Договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України. Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Згідно з п. 1.7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Аналогічні положення містяться у пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України. Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» та ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації. Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України, пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку. Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України, п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку. Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 (далі - Порядок № 165), п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок № 969), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. З матеріалів справи вбачається, що сума ПДВ у розмірі 13875 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Марадор», ТОВ «Домес», ТОВ «Бімар» та ТОВ «Хімагроресурс». На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ «Марадор», ТОВ «Домес», ТОВ «Бімар» та ТОВ «Хімагроресурс» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також зареєстровані платниками податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у них права на складання податкових накладних. Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 13875 грн., віднесена КАТП-273904 до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 201 ПК України та Порядку № 165 та № 969. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Марадор», ТОВ «Домес», ТОВ «Бімар» та ТОВ «Хімагроресурс» податкових накладних, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про порушення позивачем пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству та дійсним обставинам справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 31.07.2013 № 0006422201 - безпідставним та неправомірним. Водночас, згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Аналогічні положення містяться у пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що витрати позивача за правочинами з ТОВ «Марадор», ТОВ «Домес», ТОВ «Бімар» та ТОВ «Хімагроресурс» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.21 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 31.07.2013 № 0006402201 та № 0006412201- безпідставними та неправомірними. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "21" жовтня 2013 року - без змін. Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволені апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "21" жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді Горяйнов А.М.

І.Л. Желтобрюх

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.