Постанова № 39069470, 20.05.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 р. Справа № 804/2903/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіІльков В.В. при секретаріМофі І.В., за участю: представника позивача представника відповідача Дніпровського В.Л., Фініченко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мікронкепітал" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2013р. за № 0008682206, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мікронкепітал» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, від 20.12.2013р. № 0008682206, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Мікронкепітал» нараховане податкове зобов'язання із податку на прибуток фінансових установ у загальній сумі 236961933,75 грн., з яких за основним платежем (збільшено грошове зобов'язання) у розмірі 201350006,5 грн., штрафної (фінансової) санкції у розмірі 35611927,25 гривень.

В обґрунтуванні позовних вимог зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.12.2013р. № 0008682206 прийняте на підставі висновків акту перевірки від 13.12.2013р. за № 2630/04-63-22-03/35201415, які не відповідають дійсним обставинам, а саме: векселі ТОВ «Монтажбудстрой» не містять особливостей, визначених ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» та видані у порушення ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», відповідно до норм п.п 14.1.244 п. 14.1 ст. 14 ПК України не є товаром. Усі векселі емітовані ТОВ «Монтажбудстрой» заповнені із дотриманням всіх вимог, встановлених положеннями ст. 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні» та ст.ст. 75,76 Уніфікованого закону про прості та переказні векселі, не містять дефекту форми та будь-яких інших підстав, які позбавляли б їх юридичної сили. З огляду на викладене, на думку позивача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, обґрунтовуючи свою позицію посиланнями на порушення позивачем вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 року, за 1 квартал 2011 року, за 2 квартал 2011 року, за 3 квартал 2011 року на загальну суму 201350006,00 гривень. Відповідач посилається на те, що директор ТОВ «Монтажбудстрой» ОСОБА_5 вироком Ленінського районного суду м.Запоріжжя визнана винною у здійсненні фіктивного підприємництва. Операції з купівлі-продажу векселів ТОВ «Монтажбудстрой», здійснені позивачем, не є операціями з активами фондів у розумінні п.4.2.8 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 136.1.9 п. 136.1 ст. 136 ПК України, грошові кошти, отримані на розрахункові рахунки позивач за вищевказаними договорами, є іншими доходами у розумінні положень п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135 ПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Мікронкепітал" (код ЄДРПОУ 35201415) - зареєстроване як юридична особа рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради 14.06.2007р. та перебуває на обліку, як платник податків, в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Відповідно до п.п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно із п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності такої обставини - за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням, якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що на підставі направлень на перевірку від 20.11.2013р. за №961/04-63-22-04, від 20.11.2013р. за №960/04-03-22-03, наказу ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 20.11.2013р. за № 768 та згідно п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України, уповноваженими особами ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетррвська проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Мікронкепітал» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій з векселями, емітентом яких є ТОВ «Монтажбудстрой» (код ЄДРПОУ 36835797) за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

Згідно із п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Підпунктом 86.3 ст. 86 ПК України встановлено, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Згідно із п. 86.10 ст. 86 ПК України у акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 13.12.2013р. за № 2630/04-63-22-03/35201415, у якому зазначено щодо порушення підприємством п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого позивачем занижено інші доходи (рядок 03ІД декларації) на суму 825019870,00 грн., у результаті чого занижено податок на прибуток податок на прибуток за 4 квартал 2010 року, за 1 квартал 2011 року, за 2 квартал 2011 року, за 3 квартал 2011 року на загальну суму 201350006,00 гривень.

У обґрунтування наявних порушень відповідач у акті перевірки посилається на наступні обставини:

- аналізуючи положення Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», Закону України «Про обіг векселів в Україні», пояснення директора та засновника ТОВ «Монтажбудстрой» гр. ОСОБА_5, визнання ТОВ «Монтажбудстрой» вироком Ленінського районного суду м.Запоріжжя по кримінальній справі № 1-702/11 від 07.11.2011р. фіктивним, створеним з метою прикриття незаконної діяльності, векселі ТОВ «Монтажбудстрой» не мають властивостей визначених ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» та видані у порушення ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», відповідно до норм п.п 14.1.244 п. 14.1 ст. 14 ПК України не є товаром;

- операції з купівлі-продажу векселів ТОВ «Монтажбудстрой» здійснені позивачем не є операціями з купівлі-продажу цінних паперів (векселів);

- операції з купівлі-продажу векселів ТОВ «Монтажбудстрой», здійснені позивачем, не є операціями з активами фондів у розумінні п.4.2.8 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 136.1.9 п. 136.1 ст. 136 ПК України, грошові кошти, отримані на розрахункові рахунки позивач за вищевказаними договорами, є іншими доходами у розумінні положень п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135 ПК України.

Згідно з п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки податкове повідомлення-рішення приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 20.12.2013р. за № 0008682206, яким за порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток фінансових установ на 201350006,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 35611927,25 гривень.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленні-рішенні суд виходив з такого.

Судом встановлено, що позивач у період, що перевірявся, здійснював операції купівлі-продажу цінних паперів, а саме: векселів, які емітовано ТОВ «Монтажбудстрой», а саме: АА 1960285, АА 1960290, АА 1960291, АА 1960292, АА 1960293, АА 1960294, АА 1960295, АА 1960296, АА 1960297, АА 1960298, АА 1960299, АА 1960302, АА 1960303, АА 2062609, АА 2062610, АА 2062611, АА 2062612, АА 2062613, АА 2062614, АА 2062615, АА 2062616, АА 2062617, АА 2062618, АА 2062619, АА 2062620, АА 2062621, АА 2062622, АА 2062623, АА 2062624, АА 2062625, АА 2062626, АА 2062627, АА 2354609, АА 2354610, АА 2354611, АА 2354612, АА 2354613, АА 2354614, АА 2354615, АА 2354616, АА 2354617, АА 2354619, АА 2354620, АА 2354621, АА 2354622, АА 2354623, АА 2354624, АА 2354625, АА 2354626, АА 2354627, АА 2354630, АА 2354631, АА 2354632, АА 2354636, АА 2354640, АА 2354641, АА 2354642, АА 2354643, АА 2354667, АА 2354668, АА 2354669, АА 2354670, АА 2354671, АА 2354672, АА 2354673, АА 2354674, АА 2354675, АА 2354676, АА 2354677, АА 2354678, АА 2354679, АА 2354680, АА 2354681, АА 2354682, АА 2354683, АА 2354684, АА 2354685.

Зазначені векселі придбані позивачем у ТОВ «НПК «Велес», ВАТ «ЗНВКІФ «Комінметкепітал», ТОВ «Міт-Компані», а у подальшому реалізовані ТОВ «ТД «ОСТ», ТОВ СПОТ Комінметінвест», ТОВ «Дніпрогазресурс», ПрАТ «ДМЗ «Комінмет», ТОВ «НВО «Мікрон», ТОВ «АММ-Інвест», ТОВ «Компанія з управління активами «Цімеконінвест», ТОВ «Ріско», ПП «Енергія», ПП «Спецкомплект», ПрАТ «ДЗВКТ «Комінмет», ПрАТ «ДЗЦП «Комінмет», ПрАТ «ЗОТК «Комінмет», ВАТ «ЗНВКІФ «Комінметкепітал».

Факт здійснення операцій купівлі-продажу векселів ТОВ «Монтажбудстрой» підтверджується копіями договорів купівлі-продажу цінних паперів, актами приймання - передачі цінних паперів, банківськими виписками, векселями ТОВ «Монтажбудстрой», копії яких знаходяться у матеріалах справи та відображено у акті перевірки та не заперечується сторонами.

Позивач відображав результати операцій з цінними паперами - векселями ТОВ «Монтажбудстрой» у податковій звітності, а саме:

- у додатку КЗ до податкової декларації з податку на прибуток за IV квартал 2010 року у складі доходів 576 459 137 грн. від продажу векселів, у складі витрат при придбанні векселів 577 360 598 грн.;

- у додатку КЗ до податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року у складі доходів 11 135 500 грн. від продажу векселів, у складі витрат при придбанні векселів 9 980 000 грн.;

- у додатку ЦП до податкової декларації з податку на прибуток за II квартали 2011 року у складі доходів 189 820 820 грн. від продажу векселів, у складі витрат при придбанні векселів 189 621050 грн.;

- у додатку ЦП до податкової декларації з податку на прибуток за III квартал 2011 року у складі доходів 245 424 720 грн. від продажу векселів, у складі витрат при придбанні векселів 245 219 050 гривень.

У матеріалах справи наявні копії декларації позивача з податку на прибуток за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012 року з додатком КЗ.

Також судом встановлено, що векселі ТОВ «Монтажбудстрой» оформлено згідно Уніфікованого закону про переказні та прості векселі,Закону України «Про обіг векселів в Україні», а саме: містять всіх необхідні реквізити.

Суд зазначає, що до 01.04.2011 року оподаткування операцій з цінними паперами було врегульовано п.7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З 01.04.2011 року оподаткування операцій з цінними паперами врегульовано п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України.

У відповідності до п.4 підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу України операції з цінними паперами та деривативами, що придбані до набрання чинності розділом III цього Кодексу, відображаються в обліку при визначенні податку на прибуток підприємств за правилами, що діяли на момент придбання таких цінних паперів.

Так згідно п.п.7.6.1 п.7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Згідно пп. 7.6.2 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» норми цього пункту поширюються на платників податку - торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами.

Згідно пп. 7.6.3. п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

За змістом підпунктів 7.6.1, 7.6.3 та 7.6.4 підпункту 7.6 статті 7 зазначеного Закону формування витрат на придбання цінних паперів не пов'язується з фактом їх наступного продажу (моментом продажу).

Аналогічну позицію займає Верховний Суд України у своїй постанові від 11.04.2011 року по справі № 21-23а11 (номер ЄДРСР 15166349).

Пунктом 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України передбачено що для оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю (у тому числі емітенту під час розміщення) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Платник податку веде відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами в розрізі окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, прав в тому числі окремий облік операцій з цінними паперами, придбаними під час їх розміщення, повторного продажу емітентом чи в результаті здійснення внеску до капіталу. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні правами. Витрати платника податку, понесені при придбанні цінних паперів, які використані платником в операціях РЕПО, не враховуються у визначенні з торгівлі цінними паперами протягом строку РЕПО, а при визначенні фінансових результатів за операціями РЕПО в порядку, передбаченому в пункті 153.9 цієї статі.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення результатів від операцій з цінними паперами або іншими ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітних періодів у порядку, визначеному статтею 150 цього розділу.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, деривативів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів, деривативів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами, деривативами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Окремо суд зазначає, що наказом Державної податкової служби України від 05.07.2012 року № 579 затверджено Узагальнюючу податкову консультацію щодо порядку оподаткування податком на прибуток операцій з цінними паперами та вторинному ринку, у якій зазначено про те, що витрати на придбання цінних паперів на вторинному фондовому ринку, визначаються у від окремному обліку фінансових результатів від операцій з цінними паперами у тому податковому періоді, на який припадає їх понесення (нарахування) незалежно від періоду отримання доходу від подальшого відчуження таких цінних паперів.

Судом на підставі пояснень представника відповідача встановлено, що відповідачем не оспорюється правильність заповнення позивачем додатку КЗ декларацій з податку на прибуток за 2010 рік, а лише зазначається про те, що операції позивача з купівлі-продажу векселів ТОВ «Монтажбудстрой» не є операціями купівлі-продажу цінних паперів в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України.

Судом на підставі листа Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України від 03 квітня 2014 року № 14/03/6099/нк встановлено, що обіг цінних паперів - векселів ТОВ «Монтажбудстрой», не зупинявся, а також те, що НКЦПФР не приймала рішення про визнання цінних паперів - векселів ТОВ «Монтажбудстрой» такими, що мають ознаки фіктивності.

З витягу з ЄДРПОУ станом на 03.03.2014р., який знаходиться у матеріалах справи, вбачається, що ТОВ «Монтажбудстрой» є зареєстрованою юридичною особою, не перебував у стадії ліквідації або банкрутства, керівником юридичної особи та учасником є ОСОБА_5

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 09.10.2012 року (номер у ЄДРСР 27362808) визнання векселедавця банкрутом не впливає на правомірність віднесення покупцем вартості придбання простого векселя до витрат від операцій з цінними паперами у звітному податковому періоді, якщо на момент придбання векселя та формування витрат відповідно до пункту 7.6 статті 7 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) векселедавець не набув зазначеного статусу.

Таким чином, законодавство України (станом на день виникнення спірних правовідносин) не визнавало купівлею-продажем цінних паперів в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України та у зв'язку з цим не визнавало правильним формування доходів та витрат за наступними операціями з цінними паперами : операції з цінними паперами, обіг яких зупинено рішенням НКЦПФР на момент формування платником витрат та доходів від операцій з цінними паперами, або прийнято рішення НКЦПФР про визнання цінних паперів такими, що мають ознаки фіктивності на момент формування платником витрат та доходів від операцій з цінними паперами, або визнання емітента цінних паперів банкрутом на момент формування платником витрат та доходів від операцій з цінними паперами.

Вказаних вище обставин, які не дають право на формування доходів та витрат за операціями з цінними паперами, у даній справі судом не встановлено.

Посилання відповідача у акті перевірки на вирок Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 07.11.2011 року по справі № 1-702-11, як на підставу протиправного відображення позивачем у податковому обліку операцій купівлі-продажу цінних паперів, є необгрунтованим з наступних підстав.

Частиною четвертою статті 72 КАС України установлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми, на відміну від норми частини першої статті 72 КАС України, прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Разом із тим розглядувана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.

Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

У вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07.11.2011 року по справі № 1-702-11 відсутнє дослідження господарських операцій, що стали підставою для видачі векселів підприємством ТОВ «Монтажбудстрой»; відсутній також висновок про безпідставність видачі векселів ТОВ «Монтажбудстрой» в рахунок оплати за придбані товари (роботи, послуги); досліджено період діяльності ТОВ «Монтажбудстрой» з 01.02.2010 року по 30.04.2010 року, а всі векселі видані ТОВ «Монтажбудстрой» та в подальшому придбані позивачем видано після 30.04.2010 року.

Крім того, емітентом векселів було ТОВ «Монтажбудстрой», а купівля-продаж векселів здійснювалась позивачем у інших підприємств, зокрема, ТОВ «НПК «Велес», ВАТ «ЗНВКІФ «Комінметкепітал», ТОВ «Міт-Компані».

Суд зазначає, що визнання керівника юридичної особи винним у здійсненні фіктивного підприємництва саме по собі не призводять автоматично до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи.

На підставі викладеного, суд доходить до висновку про правомірність формування позивачем доходів та витрат за операціями з цінними паперами - векселями ТОВ «Монтажбудстрой», та відображення їх у податковому обліку.

З урахуванням всього викладеного, суд приходить до висновку про необгрутованість висновків відповідача про порушення позивачем п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого позивачем занижено інші доходи (рядок 03ІД декларації) на суму 825019870,00 грн., у результаті чого занижено податок на прибуток податок на прибуток за 4 квартал 2010 року, за 1 квартал 2011 року, за 2 квартал 2011 року, за 3 квартал 2011 року на загальну суму 201350006,00 гривень, про що зазначено у акті від 13.12.2013р. за № 2630/04-63-22-03/35201415.

З огляду на відсутність порушень не підлягають застосуванню до позивача і штрафні (фінансові) санкції.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення - рішення покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність висновків щодо порушень, виявлених в ході перевірки, а отже - правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, товариством з обмеженою відповідальністю "Мікронкепітал" доведено реальність здійснення господарських операцій за договорами купівлі-продажу векселів, емітентом яких є ТОВ «Монтажбудстрой», а відтак - правомірність формування валових витрат за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Монтажбудстрой».

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтвердженими наявними матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення від 20.12.2013р. № 0008682206 - визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, відшкодуванню із Державного бюджету України на користь товариству з обмеженою відповідальністю "Мікронкепітал" підлягають всі здійснені ним і документально підтверджені судові витрати у розмірі 487,20 гривень.

Керуючись статтями 14, 70, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Мікронкепітал" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2013р. за № 0008682206 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, від 20.12.2013р. № 0008682206, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Мікронкепітал" нараховане податкове зобов'язання із податку на прибуток фінансових установ у загальній сумі 236961933,75 грн., з яких за основним платежем (збільшено горошове зобов'язання) у розмірі 201350006,5 грн., штрафної (фінансової) санкції у розімірі 35611927,25 гривень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мікронкепітал" судовий збір у розмірі 487,20 гривень.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 26 травня 2014 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили на 26.05.2014р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.В Ільков В.В.Ільков О.А.Вовчанська