Ухвала суду № 39068273, 27.05.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Панкеєва В.А.

Суддя-доповідач:Малахова Н.М.

УХВАЛА

іменем України

"27" травня 2014 р. Справа № 806/465/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Малахової Н.М.

суддів: Жизневської А.В.

Котік Т.С.,

при секретарі Дєдуху Б.О. ,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новоград-Волинської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "25" лютого 2014 р. у справі за позовом Державного підприємства "Баранівське лісомисливське господарство" до Новоград-Волинської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Баранівське лісомисливське господарство" (далі - ДП "Баранівське ЛМГ") звернулось до суду з позовом до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Новоград-Волинська ОДПІ) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17 січня 2014 року №0000752200, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 236463,00 грн., з них за основним платежем 189170,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 47293,00 грн., №0000742210, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 545691,00 з них за основним платежем 436553,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 109138,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що підставою для прийняття вказаних рішень стали висновки акту перевірки №1139/22-00/13554881 від 27.12.2013 р., яким зафіксовані порушення позивачем п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, ст.185, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. (зі змінами та доповненнями) (далі по тексту - ПК України), в результаті чого підприємству донараховано податок на додану вартість в сумі 236463,00 грн. та донараховано податок на прибуток в сумі 545691,00 грн. Зазначало, що висновки акту перевірки на підставі якого винесенні спірні податкові повідомлення-рішення є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області 17.01.2014 р. № 0000742210 та № 0000752200.

Стягнуто на користь Державного підприємства "Баранівське лісомисливське господарство" з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирської області 487,20 грн. сплаченого судового збору.

В апеляційній скарзі Новоград-Волинська ОДПІ, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши справу відповідно до ст.195 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 02.12.2013 року №№348,349,350,351,352,353 від 03.12.2013 року №358 та від 12.12.2013 року №375, виданих Новоград-Волинською ОДПІ, інспекторами контролюючого органу згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.77.4 ст.77 ПК України, відповідно до наказів Новоград-Волинської ОДПІ від 20.11.2013 р. №352 та від 13.12.2013 р. №415, згідно "Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів податкової служби України при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків", затвердженого наказом № 948 від 31.10.2012 р., та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на IV квартал 2013 року проведено планову виїзну документальну перевірку державного підприємства "Баранівське лісомисливське господарство" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року. Результати проведеної перевірки зафіксовані актом від 27 грудня 2013 року №1139/22-00/13554881 (а.с.16-89, т.1) про порушення підприємством вказаних вимог ПК України.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.01.2014 р.:

- № 0000752200, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 236463,00 грн., з них за основним платежем 189170,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 47293,00 грн.;

- № 0000742210, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 545691,00 з них за основним платежем 436553,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 109138,00 грн.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції прийшов до висновків, що податкові повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 17 січня 2014 року за №0000752200 та № 0000742210 прийняті з порушенням норм податкового законодавства, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на приписах чинного законодавства та підтверджені обставинами справи.

Згідно доводів податкового органу при звірці проведених ремонтів, списаних запасних частин на ремонт порівняно з визначеним господарством 10% лімітом встановлено його перевищення на загальну суму 185358 грн. Отже, в порушення п.146.11 та п.146.12 ст.146 ПК України підприємством безпідставно віднесено до складу витрат операційної діяльності по рядку 05 Декларації з податку на прибуток підприємства витрати по ремонту основних засобів, понад встановлений ліміт за 2012 рік на загальну суму 183358,00 грн.

Проте, як встановлено судом, балансова вартість всіх груп основних фондів позивача станом на 01.01.2012 р. становила 9140782,00 грн. Отже, на витрати позивач мав право віднести не більше 914078,00 грн. (9140782,00 грн.х10%). Всього ремонтних робіт позивачем було здійснено на суму 1385635,52 грн., на витрати віднесло суму 914078,00 грн.

Сума перевищує дозволений ліміт в розмірі 471557,31 грн. віднесено на збільшення балансової вартості основних фондів, що узгоджується з приписами ПК України. Дані обліку відображені в журналі-ордері №5-4 за 2012 рік на підставі первинних документів (а.с.160-172 т.1, а.с.67 т.3).

Згідно приписів п.146.11. ст.146 ПК України первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.

Приписами п.146.12. ст.146 ПК України визначено, що сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Отже, доводи податкового органу щодо порушення ДП "Баранівське ЛМГ" вищенаведених приписів закону є помилковими.

Окрім того, згідно доводів податкового органу позивачем в порушення п.п.138.1.1. п.138.1., п.138.4. ст.138 ПК України, віднесено до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) витрати, по лісозаготівлі, що полягає у здійсненні збиткових господарських операцій, відсутність наміру отримати користь при здійсненні витрат, визначених, як втрати, всього на суму 1472053,00 грн., у тому числі за І квартал 2012 року в розмірі 490840,00 грн., за ІІ квартал 2012 року в розмірі 351784,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року в розмірі 351430,00 грн. та за IV квартал 2012 року 277999,00 грн. (а.с.25, т.1).

Податковий орган посилається на те, що при укладені договорів №4 від 23.04.2012 року про закупівлю товарів (робіт, послуг) за державні кошти (а.с.139-142 т.1) та №5 від 20.01.2006 року на проведення лісозаготівельних робіт (а.с.143-145 т.1) з ПП ОСОБА_3, було допущено порушення п.5 ст.40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", а саме те, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі та зазначає про збільшення вартості договору на суму ПДВ (а.с.23 т.1).

Згідно приписів ч.5 ст.40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" , умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більш як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорних обставин, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі; 5) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті; 6) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 7) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 8) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції, зміни курсу іноземної валюти у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни залежно від зміни такого курсу, зміни біржових котирувань, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю.

Згідно ч.5 ст.28 Закону замовник визначає переможця торгів з числа учасників, пропозиції конкурсних торгів яких не було відхилено згідно з цим Законом (у кількості не менше двох), на основі критеріїв і методики оцінки, зазначених у документації конкурсних торгів. Критеріями оцінки є: у разі здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, що виробляються, виконуються чи надаються не за окремо розробленою специфікацією (технічним проектом), для яких існує постійно діючий ринок - ціна; у разі здійснення закупівлі, яка має складний або спеціалізований характер (у тому числі консультаційних послуг, наукових досліджень, експериментів або розробок, дослідно-конструкторських робіт), - ціна разом з іншими критеріями оцінки, зокрема такими, як: якість виконання робіт, послуг; умови оплати; строк виконання; гарантійне обслуговування; експлуатаційні витрати; передача технології та підготовка управлінських, наукових і виробничих кадрів, включаючи використання місцевих ресурсів, у тому числі засобів виробництва, робочої сили і матеріалів для виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг, що пропонуються учасником.

Таким чином, якщо у документах конкурсних торгів встановлений критерій оцінки "ціна без ПДВ", то відповідно беруться обидві ціни без ПДВ.

Саме такі критерії були передбачені у документах конкурсних торгів ДП "Баранівське лісомисливське господарство".

Як встановлено судом, ДП "Баранівське ЛМГ" отримало послуги по розробці лісосік від ПП ОСОБА_3 відповідно до договору №5 від 20.01.2006 р. та договору № 4 від 23.04.2012 р. на загальну суму 1567292,00 грн., в тому числі ПДВ 261215,34 грн.

Податковим органом не заперечується , що до 23 квітня 2012 року ПП ОСОБА_3 надавав послуги позивачу відповідно до Договору №5 від 20.01.2006 року (а.с.143-145 т.1).

На час укладення Договору №5 Закон "Про здійснення державних закупівель" не був чинний, а тому висновки контролюючого органу про порушення вимог п.5 ст.40 цього Закону є безпідставними.

Доводи податкового органу щодо отримання позивачем послуг згідно договору №5 від 20.01.2006 року на суму 615043,47 грн., в т.ч. ПДВ 102507,25 грн. (а.с.23 т.1) є необґрунтованим, оскільки судом встановлено, що підтверджується копіями первинних документів, по вказаному договору було отримано послуг на суму 644590,86 грн., в т.ч. ПДВ 107431 грн.

Окрім того, згідно договору № 4 від 23.04.2012 року ПП ОСОБА_3 було надано послуг на суму 848088,54 грн., в т.ч. ПДВ 141348,09 грн.

Доводи податкового органу з посиланням на п.5 ст.40 Закону "Про здійснення державних закупівель", що позивачем неправомірно збільшено вартість послуг отриманих за цим договором на суму ПДВ, є безпідставними, оскільки у підприємства виникло право на податковий кредит.

Згідно п.п.138.1.1. п.138.1. ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають:

- собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

- витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Відповідно до п.138.4. ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виконання укладених з ПП ОСОБА_3 договорів підтверджується актами передачі лісосік заготівельнику, кошторисами вартості підрядних робіт на заготівлю деревини (в розрахунку на 1 м. куб. деревини), в Баранівському, Биківському, Довбишському, Зеремлянському, Червоноармійському та Явневському лісництвах, плановою сортиментною структурою лісосік, приймально-здавальними актами заготовленої деревини (а.с.23 т.1).

Вказані документи складені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Отже, відповідно до договорів №4 від 23.04.2012 року про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти та №5 від 20.01.2006 року на проведення лісозаготівельних робіт ДП "Баранівське ЛМГ" отримало послуги від ПП ОСОБА_3

Вказані договори були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не містять положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільним і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим ст.203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що доводи податкового органу про нереальність господарських операцій та порушення позивачем пп.138.1.1. п.138.1, п.138.4 ст.138 ПК України є помилковими та такими, що не підтверджуються обставинами справи.

Згідно доводів податкового органу позивачем в порушення ст.185, п.198.3., п.198.6 ст.198 ПК України завищено суму податкового кредиту по операціях, пов'язаних з отриманням послуг з лісозаготівлі від ПП ОСОБА_3 на суму 95239,00 грн. (а.с.53 т.1).

Приписами п.п. 14.1.181. пп. 14.1. ст. 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 185 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Доводи податкового органу щодо завищено суму податкового кредиту по операціях, пов'язаних з отриманням послуг з лісозаготівлі від ПП ОСОБА_3 на суму 95239,00 грн. ґрунтуються на припущенні нікчемності правочину укладеного позивачем і ПП ОСОБА_3

Такий висновок є безпідставним, оскільки посилаючись на нікчемність угод, податковий орган не довів вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено умислу укладення угод між позивачем та контрагентом з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Укладені між ПП ОСОБА_3 та позивачем договори не віднесено законом до нікчемних, висновок відповідача про відсутність реальності господарської операції носить характер припущення.

Акт перевірки не містить доказів, які б підтверджували, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання господарських зобов'язань, що виникли на підставі цих договорів.

Як встановлено судом, господарські операції позивача з ПП ОСОБА_3 здійснювалися на підставі укладених договорів.

По факту отримання послуг сторони підписували акт виконаних робіт. ПП ОСОБА_3 надавав позивачу податкові накладні, що надавали право включати суми ПДВ, до складу податкового кредиту. Розрахунки між сторонами проводилися в безготівковій формі, доказами чого є банківські виписки позивача.

Вказані господарські операції позивача підтверджені первинними документами, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та ПК України вони є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що позивач мав право відобразити у складі податкового кредиту ПДВ в розмірі 95239 грн. по взаємовідносинах з ПП ОСОБА_3

Окрім того, згідно доводів податкового органу до акту про надані послуги за жовтень місяць 2012 р. включено витрати на перевезення власних вагонів в порожньому стані в сумі 183616,7 грн. без ПДВ та плату за користування вагонами за кордоном на загальну суму 253184,4 грн., в т.ч. сума ПДВ складає 42197,40 грн. В порушення абзацу "е" п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено завищення підприємством інших витрат (витрати на транспортування) рядок 06 "Витрати на збут" податкової декларації з податку на прибуток підприємства витрати на збут за 4 квартал 2012 р. на загальну суму 421415 грн., а саме оплати за повернення порожніх вагонів на станцію призначення на загальну суму 183616 грн. та оплати за перебування вагонів за кордоном на суму 237799 грн. (210987 грн. та сума ПДВ в розмірі 26812,23 грн., яка відноситься на витрати у відсотковому відношенні 63,54%) (а.с.28, 30 т.1).

Як встановлено судом, 30 липня 2012 р. між ДП "Баранівське лісомисливське господарство" (Замовник) та державним підприємством "Український транспортно-логістичний центр" (Основний виконавець) та співвиконавцями: Державним підприємством "Дарницький вагоноремонтний завод" (Співвиконавець перший) та Державним підприємством "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (Співвиконавець другий) був укладений договір № 1412/554-2012 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах та проведення розрахунків за надані послуги, пов'язані з цими перевезеннями. За цим договором про організацію перевезень вантажів Основний виконавець та Співиконавці зобов'язуються за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених цим Договором послуг, пов'язаних з організацією внутрішньодержавних та експортно-імпортних перевезень вантажів у напіввагонах власності Співвиконавців (а.с.124-138 т.1).

Оплата наданих послуг підтверджується копіями платіжних доручень (а.с.193-253 т.1, а.с.34-51 т.3).

За жовтень 2012 року ДП "Український транспортно-логістичний центр" надав послуг по організації внутрішньодержавних та експотно-імпортних перевезень вантажів на суму 436801 грн., що підтверджується актом наданих послуг № 10 за період з "01" по "31" жовтня 2012 р (а.с.116 т.1). З даного акту видно, що вартість послуг з витрат на перевезення власних вагонів в порожньому стані становить - "0" та плата за користування вагонами за межами України становить - "0", а не 183616,7 грн. без ПДВ та 253184,4 грн., як зазначає перевіряючий.

Окрім того, у податкові декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2012 року в рядку 06 "Витрати на збут" сума в розмірі 421415,00 грн. відсутні, а тому доводи податкового органу що податковий кредит по податку на додану вартість підлягає зменшенню в розмірі 15385 грн. є безпідставними (а.с.68-75 т.3).

Договір, укладений між позивачем та ДП "Український транспортно-логістичний центр", спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін.

Усі господарські операції за цим договором підтверджені первинними документами, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та ПК України, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно доводів податкового органу позивач використовував матеріали (катанку, цвяхи, підтоварних, доски) на загальну суму 579078,79 грн. на укріплення лісопродукції при завантаженні вагонів під час транспортування. При цьому, не вірно включив податок на додану вартість по використаним матеріалам до складу податкового кредиту.

Як встановлено судом, при проведенні експортних операцій ДП "Баранівське лісомисливське господарство" вірно керувалося приписами ст.199 ПК України "пропорційне віднесення сум податку до податкового кредиту".

В декларації з податку на прибуток витрати на збут відображені по строчці 06.2.

При формуванні відпускної ціни позивачем складалася калькуляція витрат на куб лісоматеріалу, в якій закладалися і витрати на укріплення лісоматеріали, отже, позивачем вірно було відображені понесені витрати .

При цьому, при донарахуванні суми податкових зобов'язань в розмірі 78220 грн. податковий орган не зазначив розрахунку, з якого виходи та не послався на будь-які первинні документи.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо протиправності податкових повідомлень-рішень від 17 січня 2014 року № 0000752200 та №0000742210.

З огляду на вищенаведене, апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новоград-Волинської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "25" лютого 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Н.М. Малахова

судді: (підпис) А.В. Жизневська

(підпис) Т.С. Котік

З оригіналом згідно: суддя _______ Н.М. Малахова

Повний текст cудового рішення виготовлено "02" червня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Державне підприємство " Баранівське лісомисливське господарство" вул.Лісництво,6,с.Зеремля,Баранівський район, Житомирська область,12732

3- відповідачу/відповідачам: Новоград-Волинська об"єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області вул. Ушакова,3,м.Новоград-Волинський,Житомирська область,11700

4- директор позивача Зубрицька Наталія Василівна, АДРЕСА_1:

5 - представнику позивача Воронка Оксана Михайлівна, АДРЕСА_2 - ,