Ухвала суду № 39068170, 27.05.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 р.Справа № 820/3432/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В

за участю представника позивача: Сазонова Є.В.

за участю представника відповідача: Онищенка А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2014р. по справі № 820/3432/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківський Машинобудівельний завод "Світло Шахтаря"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Харківський машинобудівельний завод "Світло шахтаря", звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 00000 від 17.02.2013 року про нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 72000 грн. та штрафних санкцій в сумі 36000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 25/40-00-14/00165712 від 03.02.2014 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2014 р. по справі № 820/3432/14 задоволено позовні вимоги.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 17.02.2014 року № 00000.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівельний завод "Світло Шахтаря" (61001, м. Харків, вул. Світло шахтаря, 4/6, ідентифікаційний код юридичної особи 00165712) судовий збір у розмірі 2160 (дві тисячі сто шістдесят) грн.

Відповідач, не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2014 р. по справі № 820/3432/14 та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, яке просив суд апеляційної інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що публічне акціонерне товариство "Харківський машинобудівельний завод "Світло шахтаря" (далі - ПАТ "Світло шахтаря"), ідентифікаційний код юридичної особи 00165712, зареєстровано як юридична особа 25.07.1994 року, узято на облік в органах Державної податкової служби 17.08.1994 року за № 95, зареєстровано як платник податку на додану вартість 16.07.1997 року (а.с. 26-31).

Фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Світло шахтаря" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП "Харківенергосервіс", ПП "Рескомп", ТОВ "Будмаркет 2" за період 2011-2013 роки.

Результати перевірки оформлені актом № 25/40-00-14/00165712 від 03.02.2014 року, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2012 року у сумі 72000 грн. (а.с. 32-48).

Не погодившись з висновками акту перевірки № 25/40-00-14/00165712 від 03.02.2014 року, листом за вих. № 285 від 06.02.2014 року позивач звернувся до СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів із запереченнями до акту перевірки (а.с. 49, 50).

За результатами розгляду заперечення, СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів листом за вих. № 1827/10/40-00-25 від 12.02.2014 року повідомлено позивача, що висновки, зроблені в акті перевірки № 25/40-00-14/00165712 від 03.02.2014 року відповідають нормам діючого законодавства (а.с. 51, 52)

На підставі акту перевірки № 25/40-00-14/00165712 від 03.02.2014 року, органом Міндоходів винесено податкове повідомлення-рішення № 00000 від 17.02.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 14010100 грн. (двадцять чотири тисячі триста сімдесят п`ять гривень), з яких: основний платіж - 72000 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 36000 грн. (а.с. 53).

При цьому, у зазначеному податковому повідомленні-рішенні в графі "код платежу та загальна сума словами" органом Міндоходів визначено суму збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 24375 грн., проте як при розшифруванні загальної суми зазначено - основний платіж - 72000 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 36000 грн.

Висновок про порушення позивачем норм Податкового кодексу України ґрунтується на підставі того, що взаємовідносини ПАТ "Світло шахтаря" з ПП "Харківенергосервіс" мають ознаки нереальності проведених господарських операцій, оскільки, хоча за договором поставки суб'єктом господарювання, з яким укладено договір, є ПП "Харківенергосервіс", він не є дійсним постачальником товару, тому що ПАТ "Світло шахтаря" отримує верстати безпосередньо у ПП "Хіма".

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено реальне вчинення господарських операцій з ПП "Харківенергосервіс", у зв'язку з чим відповідач в акті перевірки дійшов помилкового висновку щодо нереальності проведених господарських операцій та безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 72000 грн., тому податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 17.02.2014 року № 00000 є необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а позовні вимоги ПАТ "Світло шахтаря" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що між ПАТ "Світло шахтаря" (Покупець) та ПП "Харківенергосервіс" (Постачальник) укладено договір поставки № 1/09 від 25.09.2012 року (а.с. 54, 55).

Відповідно до умов договору, Постачальник зобов'язується поставити Покупцю устаткування, надалі товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених цим договором. Кількість, асортимент, ціна, строки та базисні умови постачання товару визначаються згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно пункту 4.1 зазначеного вище договору, базисні умови постачання узгодженої партії товару - EXW (м. Харків, склад Постачальника) згідно з правилами "Інкотермс-2000", якщо інше не передбачене специфікацією до договору.

Відповідно до пункту 9.1 Інкотермс - офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакції 2000 року), "E"-термін покладає на продавця мінімальні зобов'язання: продавець повинен лише надати товар у розпорядження покупця в узгодженому місці - звичайно на власних площах продавця. З іншого боку, як часто відбувається на практиці, продавець може допомагати покупцю завантажити товар на транспортний засіб, наданий останнім. Хоча термін EXW краще відображував би це явище, якби коло зобов'язань продавця охоплювало й відвантаження, автори визнали за бажане збереження традиційного принципу мінімальних зобов'язань продавця за умовами терміна EXW, щоб їх можна було застосовувати тоді, коли продавець не хоче приймати ніяких зобов'язань щодо відвантаження товару. Якщо покупець бажає покласти на продавця ці додаткові обов'язки, це має бути обумовлено в договорі купівлі-продажу.

Згідно специфікації до договору № 1/09 від 25.09.2012 року (додаток № 1), Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити "станок вертикально-фрезерний з ЧПУ мод. 65А80 МФ4" у кількості 2 штук на загальну суму з ПДВ у 432000 грн. (а.с. 56).

Листом від 05.10.2012 року за вих. № 01/СШ приватне підприємство "Харківенергосервіс" просило позивача здійснити вивіз товару самостійно з території заводу "Київтрактородеталь" через ПП "Хіма" за адресою: м. Київ (а.с. 57).

Факт виконання умов договору поставки підтверджується долученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: податковими накладними № 3 від 03.10.2012 року на суму 302400 грн., № 4 від 17.10.2012 року на суму 129600 грн., видатковою накладною № 3/10-2012 від 17.10.2012 року на загальну суму 432000 грн. (а.с. 58-60).

Доставка товару з території заводу "Київтрактородеталь" здійснювалась власним автотранспортом позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи подорожніми листами (а.с. 64-71), посвідченнями про відрядження та завданнями до посвідчень про відрядження (а.с. 72-83), свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 109, 110) та наказами про прийом на роботу водіїв (а.с. 111-116).

Таким чином, враховуючи викладене, та беручи до уваги лист ПП "Харківенергосервіс" від 05.10.2012 року та те, що пунктом 4.1 договору поставки № 1/09 від 25.09.2012 року передбачені базисні умови постачання узгодженої партії товару - EXW, відповідно до яких продавець повинен лише надати товар у розпорядження покупця в узгодженому місці, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким і погоджується колегія суддів, що висновки відповідача про те, що ПАТ "Світло шахтаря" отримує верстати безпосередньо у ПП "Хіма", а не у ПП "Харківсенерготранс" є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, оскільки факт наявності господарських відносин позивача з ПП "Хіма" документально не підтверджується, а ґрунтується лише на помилкових судженнях органу Міндоходів.

Крім того, факт отримання позивачем товару від ПП "Харківенергосервіс" підтверджується залученими до матеріалів справи актами технічного огляду устаткування та актами незакінченого виробництва монтажних робіт по встановленню обладнання (а.с. 84-87).

Оплата за товар здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунком на оплату № 3 від 25.09.2012 року та платіжними дорученнями № 6956 від 03.10.2012 року та № 7357 від 18.10.2012 року (а.с. 61-63).

Суд, дослідивши договір, укладений між позивачем та ПП "Харківенергосервіс", вважає, що його укладено відповідно до вимог діючого законодавства. Сторонами за договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання, виконання цих договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Первинні документи, надані позивачем, за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів, відповідачем не доведено.

Також, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 року №1236, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.12.2012 року № 2135/22447, затверджено Порядок направлення органами держаної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (надалі - Порядок).

Відповідно до п. 2.2. Порядку у випадках, передбачених п. 2.1 Порядку, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення за формою згідно додатку до цього Порядку.

Відповідно до п. 2.4. Порядку до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) з наведенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку) відповідного звітного періоду, щодо якого здійснюється розрахунок податкового зобов'язання, а також іншої інформації, необхідної для визначенім грошового зобов'язання.

Відповідно до п.3.3. Порядку при складанні податкового повідомлення-рішення йому присвоюється номер, який вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень та складається з таких частин:

порядковий номер у межах підрозділу, який склав податкове повідомлення-рішення, - перші 6

цифр номера;

номер підрозділу, який склав податкове повідомлення-рішення, - наступні 4 цифри номера.

Враховуючи викладене, колегія дійшла висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.02.2014 року №00000 не відповідає вимогам Порядку, оскільки в графі «повне найменування юридичної особи - платника податку» визначено назву Позивача, яка не відповідає статутним та реєстраційним документам.

Також, колегія суддів бажає відмітити, що в графі «встановлено порушення» визначено «п. 200.1 п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України», однак висновком Акту перевірки зазначеного порушення не встановлено.

В графі «код платежу та загальна сума словами» визначено суму збільшення грошового зобов'язання - двадцять чотири тисячі триста сімдесят п'ять гривень, при цьому в розшифруванні загальної суми визначено - 72 000 грн. за основним платежем, та 36 000 грн. штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Крім того в порушення п. 2.4 та п. 3.3. Порядку до податкового повідомлення-рішення не додано розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) з наведенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку) відповідного звітного періоду, щодо якого здійснюється розрахунок податкового зобов'язання, а також іншої інформації, необхідної для визначення грошового зобов'язання та не зареєстровано податкове повідомлення-рішення належним чином.

Згідно з підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно частини 1 статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до підпункту 201.6 вказаної статті податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З огляду на пункт 201.8. статті 201 Податкового кодексу України вбачається, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 вищевказаного кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2014 р. по справі № 820/3432/14 прийнята у відповідності до норм чинного права, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2014р. по справі № 820/3432/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О.М.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 02.06.2014 р.