Постанова № 39067669, 04.06.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2014 року Справа № 922/776/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Білецька А.М.,

при секретарі Полубояриній Н.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Любич В.О., довіреність б/н від 03.02.2014р.,

відповідача - Соколенко О.В., довіреність 323 від 07.03.2014р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФКМ-4", м. Харків (вх. №1024 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 01.04.14р. у справі № 922/776/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція",

м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФКМ-4", м. Харків

про стягнення 176 498,20 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2014 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Стальконструкція», звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ФКМ-4" суму основного боргу за договором генерального підряду №3-08/11 від 03.08.2011р. у розмірі 160897,34 грн., штрафні санкції за прострочення оплати робіт у розмірі 14 415,98 грн., 3% річних від простроченої суми оплати робіт у розмірі 1184,88 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.04.2014р. по справі №922/776/14 (суддя Жиляєв Є.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «ФКМ-4» на користь ТОВ «Стальконструкція» 151643,56 грн. основного боргу за договором №3-08/11 від 03.08.2011 р., 13647,92 грн. пені за прострочення грошового зобов'язання; 1121,75 грн. 3% річних за прострочення оплати, 9253,78 грн. 50% суми гарантійного фонду, 768,06 грн. пені за прострочення повернення 50% гарантійного фонду, 63,13 грн. 3% річних за прострочення повернення гарантійного фонду, 3530,00 грн. судового збору.

Відповідач, ТОВ «ФКМ-4», з рішенням господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 01.04.2014 року по справі №922/766/14 та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що на його думку рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що розмір пені встановлений договором значно перевищує максимальний розмір пені, який передбачений законодавством, тому, вказана позивачем сума штрафних санкцій не може бути стягнена з ТОВ «ФКМ - 4».

Від позивача надійшов відзив (№3924 від 19.05.2014р.), в якому він вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена з тих підстав, що пеня за неналежне виконання відповідачем свого зобов'язання має нарахувати у розмірі іншому, ніж погоджений сторонами у договорі, це свідчить про намір відповідача здійснити односторонню зміну умов зобов'язання що заборонено чинним законодавством України. Тому просить, залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

22 травня 2014 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 27 травня 2014 року.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції виходив з обставин за якими встановив, що 03 серпня 2011 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" (генпідрядником) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ФКМ-4" (замовником) укладено договір генерального підряду № 3-08/11, відповідно до умов якого, позивач (генпідрядник) прийняв на себе зобов'язання на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, за завданням замовника (відповідача) на свій ризик виконати та здати замовникові (відповідачу) в установлений договором строк всі роботи, в тому числі закупку та поставку всіх необхідних матеріалів та обладнання, організацію та виконання всіх необхідних робіт, систем та мереж, отримання необхідної дозвільної документації для виконання робіт, а відповідач (замовник) прийняв на себе зобов'язання прийняти від позивача (генпідрядника) виконані належним чином та відповідно до умов договору роботи та оплатити виконані роботи (п. 2.1 договору).

Пунктом 13.1 договору сторони погодили, що позивач (генпідрядник) отримає в якості оплати роботи, виконані відповідно до умов договору належним чином плату, що становить 370151,12 грн. з урахуванням ПДВ. ПДВ - 20% від вартості робіт та послуг, за цим договором становить 87755,11 грн.

Податок на додану вартість (ПДВ) включається до кожного окремого платежу та відповідно до ціни договору в розмірі, передбаченому чинним законодавством України (на момент укладання договору ПДВ становить 20 %). В разі зменшення розміру ПДВ ціна договору відповідно зменшується.

Відповідно до п. 13.2.1 договору від 03.08.2011 року, платежі здійснюються в безготівковому порядку шляхом банківського переказу замовником (відповідачем) відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок генпідрядника (позивача) на підставі належним чином оформленого та затвердженого замовником (відповідачем) платіжного пакету, що складається з:

- рахунку - фактури;

- акту приймання - передачі виконаних робіт, в якому наведено розрахунок вартості виконаних підрядних робіт та суми оплати за розрахунковий місяць;

- довідки про вартість виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-3 (форма передбачена чинним законодавством).

Генпідрядник (позивач) надає замовнику (відповідачу) зазначений в цьому пункті платіжний пакет за звітний місяць щомісячно в строк до 5-го числа місяця, наступного за звітним.

Для здійснення авансового платежу, зазначеного в п. 13.3.1 договору достатньо рахунку-фактури від генпідрядника (позивача).

Як вбачається з матеріалів справи, вищенаведений пакет документів та відповідна вимога про погашення заборгованості було направлено на адресу відповідача цінним листом № 6112301644498, який останнім отримав 04 грудня 2013 року (арк. справи 41-42).

Пунктом 13.2.3 договору від 03.08.2011 року сторони погодили, що замовник (відповідач) перераховує генпідряднику (позивачу) кошти згідно затвердженого замовником (відповідачем) розрахунку вартості виконаних підрядних робіт та суми оплати за розрахунковий місяць протягом 10 (десяти) календарних днів з дати затвердження замовником (відповідачем) платіжного пакету генпідрядника (позивача) та з урахуванням положень п. 13.3 цього договору.

Пункт 17.5 договору передбачає, що у випадку, якщо замовник безпідставно прострочив виконання свого грошового зобов'язання, встановленого цим договором, затримує оплату заборгованості генпідряднику після розірвання цього договору, замовник сплачує генпідряднику пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, а у випадку розірвання цього договору від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення, але в будь - якому випадку не більше 10% від суми простроченого платежу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції визнав встановлений факт виконання робіт позивачем на загальну суму 370151,12 грн. на підставі підписаних між сторонами актів приймання - передачі виконаних будівельних робіт за квітень, травень 2012 року, в зв'язку з чим дійшов висновку, що відповідач порушив умови укладеного з позивачем договору та вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України. За таких підстав, суд першої інстанції вважав вимогу позивача про стягнення з відповідача 151643,56 грн. основного боргу за виконані роботи обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Крім того, відповідач (замовник) відповідно до умов договору від 03.08.2011р., повинен був сплатити виконані позивачем (генпідрядником) роботи частинами у строк до 10 днів з моменту підписання сторонами акту прийняття виконаних робіт. Остаточний розрахунок з позивачем (генпідрядником) мав бути проведений протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами останнього акту прийняття виконаних робіт.

Як свідчать матеріали справи, такий акт прийняття робіт підписано між сторонами 31 травня 2012 року (арк. справи 32-40), проте, оскільки умови, передбачені п. 13.2.1 договору, були виконані 04 грудня 2013 року, обов'язок здійснити оплату виконаних робіт за договором виник у відповідача з моменту отримання передбаченого п. 13.2.1 договору повного пакету документів, тобто 04 грудня 2013 року.

Таким чином, на виконання умов договору та взятих на себе зобов'язань позивач належним чином та своєчасно виконав передбачені договором роботи, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актами приймання-передачі виконаних будівельних робіт на загальну суму

Проте, відповідач, в порушення умов договору від 03.08.2011 року, виконані позивачем роботи оплатив несвоєчасно та не в повному обсязі, сплативши 16 травня 2012р. грошові кошти в розмірі 200000,00 грн., на підставі чого, у відповідача перед позивачем за цим договором виникла заборгованість, яка складає 151643,56 грн., що й стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

На підставі вищевикладеного колегія суддів зазначає про наявність підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій передбачених умовами договору.

Разом з цим, колегія суддів вважає неправомірним стягнення з відповідача пені у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, що складає 13647,92 грн. за прострочення грошового зобов'язання, оскільки таке стягнення не узгоджується з вимогами ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно якої розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за яким сплачується пеня.

Як зазначено в постанові пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», за приписами ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочення платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Колегія суддів, з врахуванням вищевикладеного, а також зважаючи на встановлений факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт в розмірі 151643,56 грн. за оскаржуваний період який жодним чином останнім не спростовується, перевіривши розмір пені на предмет відповідності вимогам договору, чинного законодавства України, зокрема, ч. 3 статті 549, ч. 6 статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 статті 232 ГК України, дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в розмірі 4860,90 грн., в зв'язку з чим в частині позовних вимог про стягнення 8787,02 грн. пені колегія суддів відмовляє за безпідставністю.

Так, відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Отже, пеня, за визначенням ч. 3 ст. 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Що стосується заявленої вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочення повернення 50% гарантійного фонду в розмірі 768,06 грн., колегія суддів також застосовує положення ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" відповідно до якого дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині в сумі 273,56 грн. в зв'язку з чим в частині стягнення 494,50 грн. пені за прострочення повернення 50% гарантійного фонду також слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню в зв'язку з наявністю фактів, які є підставою для часткового скасування рішення господарського суду Харківської області від 01.04.2014 року по справі № 922/776/14.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктом 1 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФКМ-4" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.04.2014 року по справі № 922/776/14 в частині стягнення пені в сумі 8787,02 грн., 494,50 грн. пені за прострочення 50% суми гарантійного фонду та 209,36 грн. витрат по сплаті судового збору скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Стальконструкція» (61106, м. Харків, просп.. Московський,283, р/р 2600811265 у ПАО «Мегабанк» у м. Харкові, МФО 351629, код ЄДРПОУ 21191412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФКМ-4" (61145, м. Харків, вул.Клочківська,67, код 35248060) 98,83 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 01.04.2014 року по справі №922/776/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 02 червня 2014 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Барбашова С.В.

суддя Білецька А.М.