Постанова № 39067585, 02.06.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2014 р. Справа№ 910/22943/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Новікова М.М.

секретар: Фесенко А.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3;

від відповідача: Гриб Ю.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_5

на рішення Господарського суду міста Києва

від 17.03.2014р.

у справі №910/22943/13 (головуючий суддя Босий В.П.,

судді: Лиськов М.О., Привалов А.І.)

за позовом ОСОБА_5

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний

промислово-інвестиційний банк"

про визнання недійсним рішення наглядової ради

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний промислово-інвестиційний банк" (далі - відповідач) про визнання недійсним рішення Наглядової ради відповідача, оформленого протоколом №8 від 17.04.2013р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що оспорюване рішення не відповідає вимогам законодавства, оскільки при його прийнятті було порушено порядок визначення ринкової вартості акцій, а також визначення ціни обов'язкового викупу акцій товариства.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на відсутність обставин, з якими законодавство пов'язує можливість визнання рішень наглядової ради господарського товариства недійсними. Окрім того, відповідач зазначав про те, що визначення ринкової ціни акцій відповідача було правомірно встановлено станом на 22.03.2013р., оскільки вказаний день був останнім робочим днем перед датою опублікування оголошення про проведення загальних зборів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2014р. у справі №910/22943/13 в задоволенні позову було відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2014р. у справі №910/22943/13, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

- наглядовою радою відповідача було неправомірно визначено ціну обов'язкового викупу акцій товариства;

- Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснила реєстрацію випуску простих іменних акцій відповідача номінальною вартістю 10,00 грн. у кількості 821 709 241 шт. Однак при цьому судом не було встановлено, чи мала повноваження ця комісія перевіряти та чи перевіряла правомірність прийнятого 17.03.2013р. рішення відповідача, дійсність якого оспорюється позивачем у даній справі;

- в своєму рішенні суд послався на Положення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №1542 від 19.12.2006р. та Роз'яснення Департаменту комісії з цінних паперів та фондового ринку №7 від 10.08.2010р., але вказані документи не містять положення про те, що визначення ціни обов'язкового викупу акцій та/або ринкової ціни здійснюється станом на останній робочий (торговельний) день, що передує дню опублікування відповідного повідомлення про скликання загальних зборів акціонерів;

- Роз'яснення Департаменту комісії з цінних паперів та фондового ринку №7 від 10.08.2010р. носить суто рекомендаційний характер, а Положення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №1542 від 19.12.2006р. на дату проведення загальних зборів акціонерів відповідача вже втратило чинність;

- відповідно до ст. 69 Закону України „Про акціонерні товариства" ціна викупу акцій має бути встановлена станом на останній (календарний) день, що передує публікації оголошення про скликання загальних зборів акціонерів, а не на останній робочий день, як зазначив у своєму рішенні суд;

- судом було невірно застосовано положення ст. 8 Закону України „Про акціонерні товариства" в частині визначення способу ринкової вартості акцій банку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2014р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.05.2014р.

21.05.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він наголошував на безпідставності доводів позивача, викладених в скарзі, та просив суд залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін.

В судовому засіданні 22.05.2014р. представники позивача підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просили суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2014р. у справі №910/22943/13 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні 22.05.2014р. представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги позивача з підстав, наведених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2014р. у справі №910/22943/13 - без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 22.05.2014р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 02.06.2014р.

02.06.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання, в якому він просив суд зобов'язати відповідача надати додаткові докази, а саме: звіт Приватного підприємства „Міжгосподарський науково-технічний центр „ТРАНССЕРВІС-1" щодо встановлення ринкової вартості ПАТ „Промінвестбанк" станом на 22.03.2013р. та додані до звіту документи; копію балансу банку за формою 1Д (щоденна) „Баланс банку" станом на 22.03.2013р., що був поданий Національному Банку України. Окрім того, у клопотанні позивач просив відкласти розгляд справи на іншу дату до надання відповідачем витребуваних документів.

В судовому засіданні 02.06.2014р. представники позивача підтримали вищевказане клопотання та просили суд задовольнити клопотання.

В судовому засіданні 02.06.2014р. представник відповідача заперечував проти клопотання позивача, наголошуючи на його безпідставності.

Колегія суддів вирішила відмовити в задоволенні клопотання позивача, з наступних підстав.

Насамперед необхідно зазначити, що позивач не звертався з аналогічним клопотанням до місцевого господарського суду, що не заперечується представниками позивача.

Документи, які просить витребувати позивач, стосуються котирування акцій, але вказане питання не порушувалось позивачем у позові та додаткових поясненнях до нього і відповідно воно не є предметом дослідження у даній справі.

До того ж, відповідно до ч.1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Тобто, в даному конкретному випадку у суду відсутні правові підстави для витребування доказів, про які йде мова у вищезгаданому клопотанні позивача.

Окрім того, в клопотанні позивача відсутнє обґрунтування відносно неможливості подання додаткових доказів суду першої інстанції. Пояснення представників позивача з цього приводу, надані в судовому засіданні 02.06.2014р., зводяться до того, що позивач не вважав за доцільне подати вищевказані докази або звернутись з відповідним клопотанням до місцевого господарського суду.

В судовому засіданні 02.06.2014р. представник позивача підтримав пояснення, надані у попередньому судовому засіданні, просив суд апеляційну скаргу задовольнити.

В судовому засіданні 02.06.2014р. представник відповідача також підтримав раніше надані пояснення, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

В судовому засіданні 02.06.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Позивач є власником 3 964 355 штук простих іменних акцій відповідача (виписка з рахунку в цінних паперах №6 від 20.01.2014р. - том справи - 1, аркуш справи - 170).

25.03.2014р. в офіційному друкованому виданні "Відомості Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку" №57 було розміщено оголошення про проведення 25.03.2013р. чергових загальних зборів акціонерів відповідача, до порядку денного яких, зокрема, було включено питання про збільшення статутного капіталу товариства шляхом приватного розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості за рахунок додаткових внесків (том справи - 1, аркуші справи - 16-17).

17.04.2013р. відбулося засідання Наглядової ради відповідача, оформлене протоколом №8 від 17.04.2013р., до порядку денного якого були включені питання про затвердження ринкової вартості акцій відповідача та визначення ціни обов'язкового викупу акцій відповідача (том справи - 1, аркуші справи - 19-21). На засіданні були прийняті наступні рішення:

- відповідно до вимог ст. 38 Закону України „Про акціонерні товариства" затвердити ринкову вартість акцій відповідача станом на 22.03.2013р. у розмірі 09,95 грн. за одну акцію;

- для здійснення обов'язкового викупу акцій у акціонерів за результатами голосування на загальних зборах акціонерів, яке відбудеться 25.04.2013р., визначити ціну викупу на рівні номінальної вартості - 10,00 грн. за одну акцію.

25.04.2013р. було проведено загальні збори акціонерів відповідача, оформлені протоколом №31 від 25.04.2013р. (том справи - 1, аркуші справи - 24-53), до порядку денного яких, зокрема, було включено питання щодо збільшення статутного капіталу відповідача шляхом приватного розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості за рахунок додаткових внесків та щодо затвердження рішення про приватне розміщення акцій банку (питання №9 та №10 порядку денного). По вказаним питанням було прийнято наступні рішення:

- у зв'язку з необхідністю додаткової капіталізації ПАТ „Промінвестбанк" для забезпечення подальшого розвитку і поліпшення показників діяльності банку прийняти рішення про збільшення статутного капіталу банку на 2930 млн. грн. шляхом приватного розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості за рахунок додаткових внесків (том справи - 1, аркуш справи - 38);

- затвердити рішення про приватне розміщення акцій банку. Згідно з вказаним рішенням загальна номінальна вартість акцій, які планувалось розмістити, становила 293 000 000 штук, номінальна вартість акції - 10,00 грн., ринкова вартість акцій - 09,95 грн., ціна розміщення акцій - 10,00 грн. (том справи - 1, аркуш справи - 39).

Оскільки позивач на загальних зборах акціонерів відповідача, які відбулися 25.04.2013р., голосував проти прийняття рішення про збільшення статутного капіталу товариства, на адресу позивача було направлено повідомлення про право обов'язкового викупу належних йому акцій за ціною викупу у розмірі 10,00 грн. за одну акцію (том справи - 1, аркуш справи - 56).

Позивач у відповідь на повідомлення відповідача надіслав останньому лист, в якому повідомив про свою незгоду щодо викупу акцій по ціні 10,00 грн. за штуку, а також наголосив на тому, що ринкова вартість однієї акції відповідача для обов'язкового викупу має дорівнювати або перевищувати 55,00 грн. за одну акцію, у зв'язку з чим позивач вважає ринкову вартість, затверджену Спостережною радою та зазначену в повідомленні про обов'язковий викуп такою, що не може бути використана відповідачем з метою обов'язкового викупу акцій (том справи - 1, аркуші справи - 61-62).

Оскільки відповідач належним чином не відреагував на звернення позивача, останній просив суд визнати недійсним рішення наглядової ради відповідача, оформлене протоколом №8 від 17.04.2013р., обґрунтовуючи свої вимоги порушенням Наглядовою радою відповідача порядку визначення ринкової вартості акцій та визначення ціни обов'язкового викупу акцій товариства.

Місцевий господарський суд в позові відмовив повністю, визнавши позовні вимоги нормативно необґрунтованими та документально непідтвердженими.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступні обставини.

Згідно зі ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов'язки акціонерів визначає Закон України „Про господарські товариства".

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Відповідно до ст. ст. 68, 69 Закону України "Про акціонерні товариства" кожний акціонер - власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про зміну розміру статутного капіталу. Ціна викупу акцій не може бути меншою, ніж їх ринкова вартість. Ціна викупу акцій розраховується станом на день, що передує дню опублікування в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів, на яких було прийнято рішення, яке стало підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій. Ринкова вартість акцій визначається в порядку, встановленому ст. 8 цього Закону.

Згідно зі ст. 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи.

Відповідно до ст. 6 Статуту відповідача органами його управління та контролю є: Загальні збори акціонерів, Наглядова рада Банку, Правління Банку. Органами контролю Банку є Ревізійна комісія та внутрішній аудит Банку.

До виключної компетенції Наглядової ради, зокрема, належить: прийняття рішення про продаж раніше викуплених банком акцій; затвердження ринкової вартості майна у випадках, передбачених Законом України „Про акціонерні товариства"; затвердження ціни викупу акцій у випадку обов'язкового їх викупу згідно з Законом України „Про акціонерні товариства".

Виходячи з положень чинного законодавства, рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Розглядаючи корпоративні спори, слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (ст. ст. 41, 42, 59, 60 Закону України „Про господарські товариства"); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (ч.4 ст. 43 Закону України „Про господарські товариства"); прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (ст. ст. 40, 45 Закону України „Про господарські товариства"). При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, необхідно оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

В ст. 24 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" передбачено, що фондова біржа створює організаційні умови для укладання договорів з цінними паперами шляхом котирування цінних паперів на основі даних попиту і пропозицій, отриманих від учасників торгів на фондовій біржі. У торгах на фондовій біржі мають право брати участь члени фондової біржі та інші особи відповідно до законодавства. Торгівля на фондовій біржі здійснюється за правилами фондової біржі, які затверджуються біржовою радою та реєструються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Котируванням є механізм визначення та/або фіксації ринкової ціни цінного паперу (ст. 1 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок").

Ринкова вартість емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, визначається як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про цінні папери та фондовий ринок (ст. 8 Закону України "Про акціонерні товариства").

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, враховуючи норми ст. 69 Закону України "Про господарські товариства" та дату опублікування оголошення про проведення загальних зборів відповідача, ціна викупу акцій такого товариства мала бути розрахована станом на день, що передував дню опублікування оголошення.

Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.11.2012р. №1688 було затверджено Положення про функціонування фондових бірж (далі - Положення), згідно з п.2 якого біржовим курсом цінного папера є ринкова ціна цінного папера, яка визначається на конкретну дату за результатами біржових торгів у день їх проведення на підставі біржових контрактів, у яких передбачено, що строк їх виконання не перевищує трьох робочих днів з моменту їх укладання.

Порядок котирування цінних паперів та оприлюднення їх біржового курсу визначається розділом VI Положення.

Ринковою вартістю емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, визначеною відповідно до законодавства про цінні папери та фондовий ринок, є їх біржовий курс (аналогічна позиція наведена в п.4 роз'яснення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №7 від 10.08.2010р. "Про порядок застосування розділу XII Закону України "Про акціонерні товариства" щодо здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством розміщених ним акцій").

Відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку, врегульовані Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок", згідно з ч.1 ст. 1 якого обігом цінних паперів є вчинення правочинів, пов'язаних з переходом прав власності на цінні папери і прав за цінними паперами, за винятком договорів, що укладаються під час розміщення цінних паперів.

В п.5 розділу III Положення передбачено, що допуск цінних паперів та інших фінансових інструментів до торгівлі на фондовій біржі здійснюється шляхом їх внесення до біржового списку.

Відповідно до п.2 розділу І Положення біржовим списком є документ фондової біржі, який містить інформацію щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів, які в конкретний момент часу на відповідну дату допущені до торгівлі на фондовій біржі за категорією лістингових цінних паперів або за категорією позалістингових цінних паперів та інших фінансових інструментів.

Лістинговими цінними паперами є цінні папери, які пройшли процедуру лістингу на фондовій біржі, внесені до біржового реєстру як такі, що відповідають вимогам відповідного рівня лістингу згідно з цим Положенням та правилами фондової біржі.

Біржовий реєстр являє собою складову біржового списку, що містить інформацію щодо лістингових цінних паперів.

Випуском цінних паперів є сукупність певного виду емісійних цінних паперів одного емітента, однієї номінальної вартості, які мають однакову форму випуску і міжнародний ідентифікаційний номер, забезпечують їх власникам однакові права незалежно від часу придбання і розміщення на фондовому ринку. Емісійні цінні папери - це цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов'язання (емітент) (ст. ст. 1, 3 ЗУ "Про цінні папери та фондовий ринок").

З вищенаведеного випливає, що до цінних паперів, які перебувають в обігу на фондовій біржі відносяться як цінні папери, що пройшли процедуру лістингу, так і позалістингові цінні папери, включені до біржового списку. При цьому, спосіб визначення ринкової вартості емісійних цінних паперів залежить від перебування всієї сукупності цінних паперів або її частини в межах одного випуску в обігу хоча б на одній фондовій біржі незалежно від того, чи пройшли вони процедуру лістингу.

Як уже зазначалось вище, однією з підстав визнання недійсним рішення Наглядової ради відповідача, оформленого протоколом №8 від 17.04.2013р., позивач вважає порушення порядку визначення ринкової вартості акцій та визначення ціни обов'язкового викупу акцій товариства.

На думку позивача, датою, станом на яку мала бути розрахована та визначена ціна обов'язкового викупу акцій відповідача, є 24.03.2013р.

З цього приводу, судом було з'ясовано наступне.

Згідно з п.2 розділу І Положення торговельним днем є визначений фондовою біржею робочий день, протягом якого здійснюються біржові торги.

Акції відповідача знаходяться в обігу кількох фондових бірж, зокрема, Публічного акціонерного товариства "Фондова біржа ПФТС", Публічного акціонерного товариства "Фондова біржа "Перспектива" та Публічного акціонерного товариства "Східно-Європейська фондова біржа".

В матеріалах справи наявні листи вищевказаних фондових бірж №0052 від 24.01.2014р., №14/01/24-01 від 24.01.2014р. та №140124/1 від 24.01.2014р. (том справи - 1, аркуші справи - 184-186), в яких зазначено про те, що 23.03.2013р. та 24.03.2013р. на цих фондових біржах торги цінними паперами не проводилися, оскільки вказані дні були вихідними днями.

День, який передував дню опублікування оголошення про проведення загальних зборів відповідача (24.03.2013р.) не був торговельним днем в розумінні п.2 розділу І Положення, у зв'язку з чим біржові торги у цей день не проводилися.

Отже, фондові біржі, на яких знаходяться в обігу акції відповідача, не могли здійснювати торги 24.03.2013р., оскільки це був вихідний день - неділя. Визначення ринкової ціни акцій було проведено в останній робочій день, що передував дню публікації оголошення про проведення загальних зборів акціонерів, тобто у п'ятницю. У суботу та неділю фондові біржі не працюють, у зв'язку з чим у вихідні дні є неможливим проведення біржових торгів та визначення ринкової ціни акцій. В понеділок 25.03.2013р. було опубліковано оголошення про проведення загальних зборів акціонерів відповідача.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що ринкову ціну акцій відповідача можливо було визначити лише станом на останній робочий (торговельний) день фондових бірж, на яких знаходяться в обігу акції відповідача та який передував дню опублікування в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів відповідача, тобто 22.03.2013р.

Колегією суддів враховано посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що місцевим господарським судом було застосовано Положення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №1542 від 19.12.2006р., яке на дату проведення загальних зборах акціонерів відповідача 25.04.2013р. вже втратило чинність. Однак колегія суддів вважає, що посилання місцевого господарського суду на рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19.12.2006р. №1542 є технічною помилкою.

До того ж, зміст норм Положення, затвердженого рішенням №1542 від 19.12.2006р., на які посилався місцевий господарський суд у своєму рішенні, не змінився і залишився таким самим в Положенні, затвердженому рішенням №1688 від 22.11.2012р., яке регулювало спірні правовідносини на момент визначення ціни викупу акцій. Тобто, зазначення в тексті оскаржуваного судового рішення посилання на Положення про функціонування фондових бірж, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №1542 від 19.12.2006р. ніяким чином не вплинуло на суть прийнятого судового рішення.

З урахуванням наведеного вище, доводи відповідача про те, що місцевим господарським судом не було досліджено питання правомірності визначення ціни обов'язкового викупу акцій є безпідставними.

З наявних у матеріалах справи листів №130401/1 від 01.04.2013р., №13/03/28-05 від 28.03.2013р., №0630 від 04.04.2013р. (том справи - 1, аркуші справи - 181-183) вбачається, що станом на 22.03.2013р. біржовий курс акцій відповідача (ринкова ціна цінного папера) становив: на Фондовій біржі ПФТС - 16,13 грн. за одну акцію; на Фондовій біржі "Перспектива" - 09,95 грн. за одну акцію; на Східно-Європейській фондовій біржі - 10,00 грн. за одну акцію.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що місцевим господарським судом було невірно визначено ринкову вартість акцій не може бути прийнято до уваги, оскільки відповідачем було виконано всі вимоги щодо обігу власних акцій на фондових біржах, а саме: цінні папери банку були допущені до обігу на цих біржах, для цих цінних паперів було встановлено ціну та інформація про це є загальнодоступною і знаходиться на відповідних сайтах Фондових бірж, а також на сайті Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Наведені обставини, зокрема, підтверджуються наявними в матеріалах справи листами фондових бірж.

Окрім того, для отримання більш об'єктивної оцінки ринкової вартості акцій відповідача Наглядовою радою було прийнято рішення про залучення суб'єкта оціночної діяльності - ПП „МНТЦ „Транссервіс-1".

В матеріалах справи наявний висновок, складений суб'єктом оціночної діяльності МНТЦ „Транссервіс-1" (том справи - 1, аркуш справи - 187), згідно з яким вартість простої іменної акції відповідача станом на 22.03.2013р. складає без ПДВ 09,98 грн.

Проведена незалежна оцінка акцій відповідача підтвердила об'єктивність біржового курсу, сформованого Публічним акціонерним товариством „Східно-Європейська фондова біржа" та Публічним акціонерним товариством „Фондова біржа „Перспектива".

З урахуванням біржових курсів та ринкової вартості, визначеної суб'єктом оціночної діяльності МНТЦ „Транссервіс-1", відповідно до ст. 8 Закону України „Про акціонерні товариства" 17.04.2013р. Наглядовою радою відповідача була затверджена ринкова вартість акцій відповідача в розмірі 09,95 грн. за одну акцію.

Оскільки в силу вимог ст. 69 Закону України „Про акціонерні товариства" ціна викупу акцій не може бути меншою, ніж їх ринкова вартість, Наглядовою радою відповідача для здійснення обов'язкового викупу акцій у акціонерів за підсумками голосування на загальних зборах 25.04.2013р. була визначена ціна викупу на рівні номінальної вартості у сумі 10,00 грн. за одну акцію.

Тобто, при визначені ринкової вартості акцій та ціни їх обов'язкового викупу Наглядовою радою відповідача було дотримано вимоги законодавства України, зокрема, Закону України „Про акціонерні товариства".

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку України було зареєстровано випуск додаткових акцій відповідача та проспект емісії акцій, рішення про розміщення яких приймалося на загальних зборах акціонерів відповідача 25.04.2013р. та видано відповідне Свідоцтво про реєстрацію випуску акцій (том справи - 1, аркуш справи - 159).

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні визначені Законом України „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні".

Відповідно до ст. 5 названого Закону державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством. В ст. 7 Закону України „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" наведено перелік завдань Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, серед яких (п.3 ч.1 названої статті) здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, а також у сфері спільного інвестування.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до покладених на неї завдань: встановлює вимоги щодо випуску (емісії) і обігу цінних паперів та їх похідних, інформації про випуск та розміщення цінних паперів, в тому числі іноземних емітентів (з урахуванням вимог валютного законодавства України), які здійснюють випуск і розміщення цінних паперів на території України, а також встановлює порядок реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів; встановлює вимоги до правил фондової біржі та реєструє її правила (зміни до них); роз'яснює порядок застосування чинного законодавства про цінні папери та акціонерні товариства (п.п.3, 7, 23 ч.2 ст. 7 Закону України „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні").

Указом Президента України №1063/2011 від 23.11.2011р. було затверджено Положення про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку, згідно з п.1 якого Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (далі - НКЦПФР) є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України. НКЦПФР здійснює державне регулювання ринку цінних паперів.

Згідно з пп.129 п.4 вищевказаного Положення НКЦПФР відповідно до покладених на неї завдань здійснює реєстрацію випуску цінних паперів та проспектів емісії цінних паперів (інформації про їх випуск), у тому числі цінних паперів іноземних емітентів, що є в обігу на території України; перевіряє під час реєстрації відповідність поданих для реєстрації документів вимогам законодавства України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає безпідставним посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що у Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку відсутні повноваження відносно роз'яснення законодавства про акціонерні товариства та перевірки на відповідність вимогам діючого законодавства наданих для реєстрації документів.

Як уже зазначалось вище, 04.06.2013р. Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку було здійснено реєстрацію випуску простих іменних акцій відповідача номінальною вартістю 10,00 грн. у кількості 821 709 241 шт. При цьому, жодних порушень або невідповідностей в поданих на реєстрацію документах (зокрема, в оскаржуваному рішенні Наглядової ради відповідача) Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку встановлено не було.

З урахуванням наведених обставин в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що рішенням Наглядової ради відповідача, оформленим протоколом №8 від 17.04.2013р., було правомірно визначено ринкову вартість акцій відповідача станом на 22.03.2013р. у розмірі 09,95 грн. Вказане рішення Наглядової ради відповідача відповідає вимогам ст. ст. 8, 68, 69 Закону України „Про акціонерні товариства" та жодним чином не порушує законні інтереси та права позивача, як акціонера, у зв'язку з чим підстави для визнання його недійсним відсутні.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували обставини, встановлені в оскаржуваному ним рішенні суду першої інстанції.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Натомість місцевим господарським судом було надано належну оцінку поданим доказам та у повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування рішення відсутні і апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 77, 99, 102-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2014р. у справі №910/22943/13 - без змін.

2. Матеріали справи №910/22943/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

М.М. Новіков