Рішення № 39067568, 03.06.2014, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року Справа № 925/749/14

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача - Сіндряков О.В. - представник за довіреністю,

від відповідача - Любива А.А. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна

компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до публічного акціонерного товариства "Уманьгаз", м. Умань,

Черкаської області

про стягнення 109 770 грн. 34 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до публічного акціонерного товариства "Уманьгаз" про стягнення 109 770 грн. 34 коп., в тому числі: 31 389 грн. 99 коп. пеня, 6 276 грн. 80 коп. 3% річних та 72 109 грн. 55 коп. штраф, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі - продажу природного газу №14/2144/12 -Б від 30 березня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 06 травня 2014 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 20 травня 2014 року.

Розгляд справи здійснюється після відкладення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Крім того у своєму відзиві на позовну заяву від 14 травня 2014 року за №1330 відповідач зазначав, що причиною несвоєчасної сплати за природний газ є несвоєчасне надходження коштів від споживачів бюджетних установ (організацій), які фінансуються з Державного та місцевого бюджетів, а тому відсутні підстави нарахування 3% річних, оскільки прострочення сплати вартості газу відбулося не з вини відповідача.

Також відповідач у своєму відзиві зауважував, що нарахування та одночасне стягнення пені і штрафу суперечить нормам ст. 61 Конституції України, а також просив суд застосувати п. 3 ст. 83 ГПК України та зменшити розмір 3% річних і штрафних санкцій до 1 грн.

В судовому засіданні, яке відбулося 03 червня 2014 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/749/14.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 30 березня 2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та публічним акціонерним товариством "Уманьгаз" (покупець) було укладено договір купівлі - продажу природного газу за №14/2144/12 -Б.

Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, а останній зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.

Згідно п. 2.1. договору продавець передає покупцеві у період з 01 лютого 2012 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 5132,481 тис. м. куб.

Згідно п. 5.2. договору ціна за 1 000 куб. м. природного газу на дату його укладення становить 3 509, 00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, за регульованим тарифом.

До сплати ціна за 1 000 куб. м. природного газу - 3 509 грн. 00 коп., крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ - 4 210 грн. 80 коп.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю та згідно підписаних сторонами актів прийому - передачі поставив відповідачу за березень - грудень 2012 року природній газ на загальну суму 12 765 351 грн. 81 коп. в обсязі 3 031, 574 тис. куб. м. (а.с. 18-27).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2. договору.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.2. договору).

Оскільки відповідач здійснював оплату поставленого газу з порушенням строку, визначеного п. 6.2. договору, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних, пені, а також штрафу.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 6 276 грн. 80 коп. - 3 % річних (розрахунок знаходиться в матеріалах справи).

Слід зазначити, що 3% річних нараховані позивачем не вірно, оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені, про що вказано в абзаці 1 п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - постанова Пленуму).

Крім того в абзаці 2 п. 1.9. постанови Пленуму вказано, що якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Однак, як вбачається з розрахунку 3% річних здійсненого позивачем, останній почав нараховувати річні з 21 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Здійснивши перевірку нарахування 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3." судом встановлено, що розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача складає 4 137 грн. 21 коп., в решті стягнення 2 139 грн. 59 коп. 3% річних слід відмовити, у зв'язку з безпідставним нарахуванням.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.2. договору купівлі - продажу передбачено, що уразі невиконання покупцем умов пунктів 6.1., 6.2. цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

В пункті 9.2. договору визначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

В зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого газу, позивачем було заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 31 383 грн. 99 коп. пені, а також 72 109 грн. 55 коп. штрафу (розрахунок штрафних санкцій знаходиться в матеріалах справи).

При нарахуванні пені позивачем було допущено аналогічні помилки, що й при розрахунку 3% річних.

Здійснивши перевірку нарахування пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3." судом встановлено, що розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача складає 20 629 грн. 97 коп., в решті стягнення 10 754 грн. 02 коп. пені слід відмовити, у зв'язку з безпідставним нарахуванням.

Розмір штрафу нарахований позивачем вірно, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що останнє задоволенню не підлягає, оскільки даний випадок в розумінні ст. 83 ГПК України не є винятковим, крім того розмір нарахованих штрафних санкцій на думку суду є співрозмірним зі строком порушення зобов'язання, його розміром, а також відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Сплата неустойки є одним із визначених законом правових наслідків порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Посилання відповідача щодо відсутності коштів та виникнення прострочки боргу не з його вини, суд не приймає до уваги, оскільки за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України) (п. 1.10 постанови Пленуму).

Також посилання відповідача на те, що одночасне стягнення пені та штрафу суперечить нормам ст. 61 Конституції України є безпідставним.

Так, в пункті 2.1. постанови Пленуму йдеться, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Уманьгаз", вул. Дерев'янка, 19, м. Умань, Черкаської області, ідентифікаційний код 03361419 на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, ідентифікаційний код 20077720 - 4 137 грн. 21 коп. - 3% річних, 20 629 грн. 97 коп. - пені, 72 109 грн. 55 коп. штрафу та 1 937 грн. 45 коп. витрат на сплату судового збору.

3. В решті вимог - в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 05 червня 2014 року.

Суддя А.В.Васянович