Рішення № 39067554, 27.05.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2014 р.Справа № 922/1505/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Нікасервіс", м. Харків до Приватне АТ "Хлібозавод "Салтівський" м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Терещенкова О.А., за дов.

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога ТОВ "Нікасервіс" про стягнення з ПАТ "Хлібозавод "Салтівський" загальної суми заборгованості у розмірі 31 506,14 грн.

27.05.2014 року позивач через канцелярію суду надав заяву, в якій уточнив свої позовні вимоги в частині заявленої суми пені та просить суд стягнути на свою користь суму основного боргу у розмірі 29 006,79 грн., пеню в сумі 1 880,27 грн., 3% річних в сумі 598,41 грн.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд приймає клопотання позивача про уточнення позовних вимог до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги з урахуванням уточнень в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, надав до суду заперечення на позовну заяву, в якій позовні вимоги визнав частково, в частині заявлених 3% річних заперечує.

Крім того, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без участі уповноваженого представника за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне:

12 січня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «НІКАСЕРВІС» (позивач по справі, Постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Хлібзавод «Салтівський» (відповідач по справі, Покупець) було укладено договір поставки № 1201-4, за яким Постачальник зобов'язувався протягом терміну дії договору постачати у власність відповідача, як Покупця, за Договором товари у відповідності із поданим відповідачем замовленням, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити товар згідно з умовами договору.

Згідно п. 3.1. Договору, ціни та асортимент товару визначаються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.3.2. та п. 3.3. Договору, відповідач здійснює розрахунки на умовах відстрочки платежу терміном 21 банківський день з моменту отримання товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за умовами Договору виконав у повному обсязі, поставив відповідачеві Товар, що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

В свою чергу, відповідач свої зобов'язання за умовами Договору в частині сплати грошових коштів за поставлений Товар не виконав, грошові кошти сплатив не в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 29 006,97 грн.

Надаючи правову оцінку вище викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості за поставлений Товар не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Враховуючи, що сума основного боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення заборгованості, а також, враховуючи, що відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 29 006,79 грн., суд вважає обґрунтованими та такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 5.2. цього Договору, у випадку затримки оплати товару Покупцем, він сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочки.

Враховуючи, що сума боргу в частині стягнення пені відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення суми основного боргу, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1 880,27 грн. обґрунтованими, такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми. За таких обставин, позовні вимоги позивача в розмірі 598,41 грн. 3% річних обґрунтовані, відповідають вимогам діючого законодавства та підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Хлібзавод «Салтівський» (вул. Гвардійців Широнінців, буд. 1, м. Харків, 61153, код ЄДРПОУ: 31340536, п/р 26004300001864 в AT «Златобанк», МФО 380612) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКАСЕРВІС» (вул. Плеханівська, 18, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ: 32948893, п/р 26006447988 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) суму основного боргу у розмірі 29 006,79 грн., пеню в сумі 1 880,27 грн., 3% річних в сумі 598,41 грн., судовий збір в сумі 1 827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.06.2014 р.

Суддя С.А. Прохоров

справа № 922/1505/14