Вирок № 39067012, 05.06.2014, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/5501/13-к

Провадження №1-кп/639/47/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2014 року м.Харків

Жовтневий районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді - Курила В.О.,

при секретарях судового засідання - Машурі Г.І., Брежнєві А.С.,

за участю: прокурора - Яциченка Д.О., Бєлашова А.М.,

потерпілого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

обвинуваченого (підсудного) - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Харкові кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за №42013220000000117 від 04 квітня 2013 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Харкова, громадянина України, з вищою освітою, займав посаду старшого оперуповноваженого сектору боротьби з фіктивним банкрутством та організації оперативних заходів із скорочення податкового боргу ВПМ Західної МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС, майора міліції, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.364 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

На підставі наказу ДПС у Харківській області №121-о від 28.03.2013 року ОСОБА_3 обіймав посаду старшого оперуповноваженого сектору боротьби з фіктивним банкрутством та організації заходів зі скорочення податкового боргу ВПМ Західної МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС, відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» був посадовою особою державної податкової інспекції, працівником правоохоронного органу та відповідно до прим.1 ст.364 КК України відносився до службової особи, мав спеціальне звання - майора податкової міліції. У своїй діяльності ОСОБА_3 повинен був керуватись Конституцією України, Законами України «Про державну податкову службу в Україні», «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», іншими законодавчими та підзаконними актами України. Права та обов'язки, завдання та функції, відповідальність ОСОБА_3 як посадової особи державної податкової служби були визначені у посадовій інструкції, затвердженій 11.01.2013 року, з якою ОСОБА_3 був ознайомлений особисто під підпис (матеріали кримінального провадження (далі за тексом - к/п) т.1 а.с.124-126, 137-146).

Так, 15.03.2013 року до відділу податкової міліції Західної МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС надійшло звернення ОСОБА_4 щодо невиплати заробітної плати директором ПФ «Харківенергосервіс» ОСОБА_1 та не оформлення останнім в установленому законом порядку трудових стосунків із працівниками підприємства, виплату неофіційної заробітної плати. Крім того, 21.03.2013 року до ВПМ Західної МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС надійшло звернення гр.ОСОБА_5 з аналогічних питань.

Відповідно до резолюції начальника відділу податкової міліції проведення перевірки за вказаними зверненнями було доручено старшому оперуповноваженому ВПМ Західної МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС ОСОБА_6

У кінці березня - на початку квітня 2013 року (точну дату в ході судового розгляду встановлено не було) ОСОБА_3 від потерпілого ОСОБА_1 стало відомо про вказані звернення, а потім в силу займаної посади йому також стало відомо про початок проведення перевірки доводів заявників, що проводилася старшим о/у ВПМ Західної МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС ОСОБА_6

Після цього ОСОБА_3, використовуючи своє особисте знайомство з ОСОБА_1, отримавши зазначену інформацію про наявність скарг на дії останнього, вирішив заволодіти чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою за наступних обставин.

02.04.2013 року близько 15 год. 00 хв. ОСОБА_3, перебуваючи у приміщенні кафе «Панська хата», розташованого по вул. Полтавський шлях, 118 у м.Харкова, зловживаючи службовим становищем, діючи всупереч інтересам служби, достовірно знаючи, що перевірку за зверненнями вказаних осіб проводить

1

ОСОБА_6, вступив з раніше знайомим директором ПФ «Харківенергосервіс» ОСОБА_1 у позаслужбові стосунки, після чого з метою заволодінням грошовими коштами у розмірі 5 000 доларів США, створив мнимі умови можливого впливу на оперуповноваженого ОСОБА_6 за ніби-то не вжиття ним передбачених законодавством заходів реагування по вказаним зверненням ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а саме: не направлення матеріалів перевірки до органів прокуратури для подальшої перевірки.

03.04.2013 року ОСОБА_3, перебуваючи в автомобілі «Фольксваген Туарег» державний номер НОМЕР_1, діючи умисно, в особистих корисних інтересах, зловживаючи службовим становищем, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 шляхом обману чи зловживання довірою, достовірно знаючи, що в силу займаної посади він не може вплинути на рішення та дії, які має вчинити оперуповноважений ВПМ Західної МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС ОСОБА_6, отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 8000 грн. за ніби-то виконання ОСОБА_6 дій по не направленню вищевказаних матеріалів перевірки до прокуратури Ленінського району м.Харкова.

Крім того, 04.04.2013 року ОСОБА_3, продовжуючи реалізовувати злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1, шляхом обману чи зловживання довірою, зловживаючи службовим становищем, діючи в особистих корисних інтересах та в супереч інтересам служби, близько 13 год. 00 хв. у телефонній розмові з ОСОБА_1 запропонував додатково передати йому грошові кошти у розмірі 32000 грн. через свого знайомого ОСОБА_7

Після цього, 04.04.2013 року близько 15 год. 00 хв. ОСОБА_1, виконуючи вимоги ОСОБА_3, знаходячись у приміщенні автомагазину «ІНФОРМАЦІЯ_6», який розташується за адресою: АДРЕСА_3, зустрівся з гр. ОСОБА_7, який не був повідомлений про злочинні дії ОСОБА_3 та передав йому обумовлені ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 32000 грн.

Внаслідок вказаних дій ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_1 було спричинено майнову шкоду у розмірі 40000 грн., а також завдано істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам у вигляді підриву авторитету та престижу правоохоронних органів.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у інкримінованих йому злочинах не визнав та пояснив, що раніше він дійсно був знайомий із директором ПП «Харківенергосервіс» ОСОБА_1 та із вказаною особою вони спілкувались з різних питань, в тому числі пов'язаних із діяльністю вказаного підприємства.

Під час допиту у суді ОСОБА_3 пояснював, що дійсно між ним та ОСОБА_1 були телефонні розмови, за його посередництвом відбувалась зустріч ОСОБА_1 із ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які займали керівні посади у відділі податкової міліції. З приводу відтворених розмов від 04.04.2013 року щодо необхідності ОСОБА_1 приїзду до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_6» він пояснив, що на прохання потерпілого він лише порекомендував йому місце, де можна було поміняти грошові кошти, вказавши, що є обмінний пункт у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_6», де працює ОСОБА_7 (як встановлено під час судового розгляду ОСОБА_7).

Обвинувачений зазначив, що жодних грошових коштів від ОСОБА_1 (в тому числі для подальшого передання керівному складу відділу податкової міліції Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС чи для оперуповноваженого ОСОБА_6) він не отримував. Щодо наявності факту розмов між ним та ОСОБА_1 він пояснив, що дійсно на звукозаписах, які досліджувались під час судового слідства записані його розмови із вказаною особою, однак в ході цих розмов жодні суми коштів ним не озвучувались, ні від кого він не вимагав їх передання та взагалі, зміст записаних розмов є неповним та неточним.

З пояснень обвинуваченого, співробітниками УБОП ГУМВС України в Харківській області до суду надано лише частину записів розмов, які відбувались між ним та ОСОБА_1, та лише в тій частині, де потерпілий сам провокував його на розмову з приводу грошових коштів та вирішення питання по скаргам працівників ПП «Харківенергосервіс» ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Незважаючи на невизнання підсудним своєї вини, винність ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, за встановлених судом обставин в межах обвинувачення, визнаного судом доведеним, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що він працює директором ПП «Харківенергосервіс» з 2006 року та в його обов'язки входить здійснення керівництва підприємством, підписання всіх первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, приймання та звільнення працівників підприємства та інші повноваження визначені статутними документами підприємства. З пояснень потерпілого виробнича діяльність підприємства фактично здійснюється за адресою: м.Харків, вул. Котлова, 183. Станом на початок 2013 року на підприємстві працювало 7 осіб, станом на листопад 2013 року трудові договори були укладені з 13 працівниками, осіб, які б працювали на підприємстві без укладення трудового договору не має.

З показань потерпілого, 28 березня 2013 року біля 14 год. 00 хв. йому подзвонив ОСОБА_6, який представився працівником податкової міліції та повідомив, що у відношенні ОСОБА_1 надійшли

2

заяви від ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про те, що на підприємстві ПП «Харківенергосервіс» не виплачується заробітна плата.

На початку 02 квітня 2013 року ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_3, як співробітнику податкової міліції Західної МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС, який раніше перевіряв місцезнаходження юридичної особи, а також перевіряв своєчасність погашення податкового боргу підприємством перед бюджетом, та в розмові з ним попросив з'ясувати інформацію про скарги, які надійшли до податкової інспекції.

Потерпілий суду пояснив, що перша зустріч між ним та ОСОБА_3 відбулась 02 квітня 2013 року приблизно о 15 год. 00 хв. в приміщенні кафе «Панська Хата», під час якої останній пояснив, що у підприємства ПП «Харківенергосервіс» є проблема з питань невиплати заробітної плати працівникам підприємства. ОСОБА_3 пояснив, що вирішення цього питання щодо не проведення подальших перевірок та не направлення матеріалів до органів прокуратури для реєстрації буде коштувати 5 000 доларів США.

З показань потерпілого, 03.04.2013 року приблизно о 09 год. 00 хв. він прибув до приміщення УБОЗ ГУМВС України в Харківській області, де він написав заяву про те, що співробітники Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС вимагають у нього хабар. Після цього технічними співробітникам відділу УБОЗ ГУМВС України в Харківській області було встановлено спеціальні засоби аудіо- чи відеозапису та він направився на зустріч із ОСОБА_3

03.04.2013 року поблизу приміщення кафе «Шашличний двір» приблизно о 10 год. 45 хв. в автомобілі «Фольксваген Туарег» він зустрівся із ОСОБА_3, під час розмови з яким домовився про зустріч із ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які займали керівні посади у ВПМ Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС. Цього ж дня приблизно о 15 годині він зустрівся із вказаними особами та йому дали зрозуміти, що у його питанні все буде вирішено позитивно.

Цього ж дня, вийшовши із приміщення податкової інспекції, приблизно о 15 год. 40 хв. потерпілий повторно зустрівся із ОСОБА_3 поблизу кафе «Шашличний двір», де у салоні його автомобіля «Фольксваген Туарег» передав грошові кошти у сумі 8000 грн. З показань потерпілого ввечері 03.04.2013 року йому зателефонував ОСОБА_3 та сказав, що необхідно не затягувати із вирішенням цього питання.

На наступний день 04.04.2013 року близько 13 години потерпілий зателефонував ОСОБА_3 та пояснив, що готовий передати частину грошових коштів у сумі 32000 грн. Приблизно о 15 год. 00 хв. ОСОБА_1 приїхав до приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_6» та знайшов там співробітника ОСОБА_7, на якого вказував ОСОБА_3, після чого передав йому вказану суму 32 000 грн. З пояснень потерпілого, про необхідність передання коштів ОСОБА_7 його телефоном повідомив ОСОБА_3, оскільки він в цей час ніби-то виїхав за межі міста Харкова. Також потерпілий суду пояснив, що під час його зустрічі із співробітником магазину «ІНФОРМАЦІЯ_6» він зателефонував ОСОБА_3 та з'ясував чи саме цій особі він повинен був передати грошові кошти, на що отримав погодження від останнього.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, пояснили, що вони неофіційно працювали на підприємстві ПП «Харківенергосервіс» на посадах слюсаря та зварювальника відповідно. У березні 2013 року, у зв'язку з невиплатою заробітної плати за два місяці ОСОБА_4 звернувся до Західної МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС із відповідною заявою, через декілька днів йому зателефонував співробітник податкової міліції (з його пояснень це був ОСОБА_6), після чого він прийшов та написав письмові пояснення по обставинам даної справи. Свідок ОСОБА_5 пояснив, що після подачі його знайомим ОСОБА_4 заяви до податкової інспекції, він також звернувся із аналогічною заявою про невиплату заробітної плати за два місяці. З показань свідків приблизно протягом одного місяця з дня подання ними заяв до податкової інспекції, їм у повному обсязі виплатили заробітну плату на підприємстві.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 пояснив, що у березні 2013 року він виконував обов'язки начальника відділу податкової міліції Західної МДПІ м.Харкова, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Клапцова, 25. В цей період у відділі податкової міліції працювали співробітники податкової міліції ОСОБА_3 та ОСОБА_6 Свідок пояснив, що йому відомо, що у березні 2013 року до відділу надійшли заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які були розписані на ОСОБА_6, однак ким саме матеріали передані до провадження даної особи він не знає, оскільки у період з 15 березня 2013 року по 22 квітня 2013 року перебував у відпустці. З показань свідка, оперуповноважені ОСОБА_6 та ОСОБА_3 працювали у різних відділах на рівнозначних посадах, підпорядкування між вказаними особами не було та вони не могли надавати один одному жодних вказівок. При цьому свідок зазначив, що жодних вказівок ОСОБА_3 щодо проведення перевірок чи прийняття будь-яких рішень по вказаним матеріалами він не надавав. Свідок підтвердив, що 03.04.2013 року він дійсно зустрічався із ОСОБА_1, зустріч проходила в кабінеті у приміщенні Західної МДПІ м.Харкова за присутності ОСОБА_9 З пояснень свідка у відношенні директора ПП «Харківенергосервіс» ОСОБА_1

3

надійшли заяви з приводу невиплати ним заробітної плати, під час зустрічі із вказаною особою йому лише

пояснили, що необхідно дотримуватись норм чинного законодавства та своєчасно виплачував заробітну плату, однак ніхто зазначеній особі не вказував на необхідність передання грошових коштів. Свідку також нічого не відомо про ті обставини, що ОСОБА_3 ніби - то отримував якість грошові кошти від потерпілого ОСОБА_1

Аналогічні показання щодо обставин справи під час допиту у суді були надані свідком ОСОБА_9 Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_9 пояснив, що з червня 2012 року по липень 2013 року він працював на посаді заступника начальника податкової міліції Західної МДПІ, у березні та квітні 2013 року виконував обов'язки начальника відділу податкової міліції Західної МДПІ м.Харкова. В березні 2013 року до податкової міліції надійшли заяв громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з приводу невиплати їм заробітної плати на підприємстві «Харківенергосервіс», після чого для проведення перевірки зазначені матеріали були розписані на старшого о/у податкової міліції ОСОБА_6 З показань свідка ні він, ні ОСОБА_8 як в.о. начальника відділу податкової міліції, не давали жодних вказівок ОСОБА_3 на проведення перевірки за вказаним матеріалом, всі рішення по ньому мав повноваження приймати лише ОСОБА_6 Свідок пояснив, що йому нічого не відомо про ті обставини, що сам ОСОБА_3 ніби-то отримував грошові кошти від потерпілого ОСОБА_1

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що в березні 2013 року він працював на посаді старшого оперуповноваженого ВПМ Західної МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС до нього у провадження надійшли заяви двох громадян, які вказували на невиплату заробітної плати директором підприємства, на якому вони працювали. Вказані заяви заступником начальника ВПМ Західної МДПІ ОСОБА_9 були розписані йому в провадження, після чого ним проводилась перевірка за вказаними заявами. З показань свідка, ОСОБА_3 до нього з питань розгляду вказаних заяв особисто не звертався, всі рішення по зазначеному матеріалу мав право приймати лише він. Свідок пояснив, що жодних вимог про надання грошових коштів директору підприємства ОСОБА_1 він не пред'являв, жодних обставин щодо вказаної перевірки ОСОБА_3 чи іншим особами він не повідомляв.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 пояснили, що на початку квітня 2013 року вони працювали у одному приміщенні за адресою: АДРЕСА_3, при цьому ОСОБА_10 працювала касиром в установі «Українська фінансова група», а ОСОБА_11 продавцем у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_6». З пояснень свідків у приміщенні, де вони працюють також працює касиром в установі «Українська фінансова група» ОСОБА_7 Свідки пояснили, що вони знаходились на робочому місці 04.04.2013 року та близько 15 години до приміщення магазину зайшли співробітники правоохоронних органів та прокуратури, після чого вони повідомили про проведення слідчих (розшукових) дій та почали фіксувати хід подій на відеозапис. Під час проведення вказаних слідчих (розшукових) дій ними були вилучені грошові кошти, які знаходились у кабінеті, де сидів ОСОБА_7 Свідки пояснили, що постанову суду про надання дозволу на проведення обшуку приміщення їм ніхто не оголошував та не пред'являв. За результатами проведених дій було складено відповідний документ (як встановлено під час судового розгляду протокол про результати контролю за вчиненням злочину), який ОСОБА_10 та ОСОБА_11, як учасники слідчих дій підписали особисто. Від учасників, які приймали участь при проведенні слідчої (розшукової) дії, зауважень чи заперечень не надходило.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що у квітні 2013 року він працював на посаді контролера - касира в «Українській фінансовій групі». З показань свідка, 04.04.2013 року йому на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_3 та пояснив, що невдовзі до нього прийде його знайомий, якому треба «надати послугу», яку саме послугу він не пояснив та не конкретизував. Через деякий час до ОСОБА_7 за місцем його роботи прийшов чоловік, який пояснив, що він прийшов від «ОСОБА_3», після цього, вказаний чоловік зателефонував ОСОБА_3, потім дістав грошові кошти у сумі 32000 грн. та передав їх свідку ОСОБА_7 З показань зазначеного свідка, ОСОБА_3 не мав відношенні до вказаних грошей, однак за що саме йому були передані зазначені грошові кошти він не зрозумів та пояснити суду не зміг. Через деякий час до приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_6» зайшли співробітники міліції, які під час проведення слідчих дій вилучили зазначені грошові кошти, перерахували їх та склали відповідний документ, який було оголошено та підписано учасниками. Документ, який підтверджував проведення обшуку чи огляду у приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_6», яке належить на праві власності його дружині, йому особисто ніхто не пред'являв.

З показань свідка було встановлено, що за результатами проведених слідчих дій було складено відповідний протокол про результати контролю за вчиненням злочину, який ним було підписано особисто, під час проведення зазначеної слідчої дії проводилась відео-фіксація.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив, що навесні 2013 року (точну дату не пам'ятає), він знаходився на вул. Весніна у м. Харкові, де до нього підійшов співробітник правоохоронного органу, який запропонував бути понятим, на що він надав свою добровільну згоду. Потім вони прослідували до приміщення УБОЗ ГУМВС України в Харківській області, де в присутності іншого

4

понятого співробітники міліції провели опис, копіювання грошових купюр у сумі 32000 грн. та здійснили

помітку грошових коштів спеціальною речовиною, після чого було складено відповідний процесуальний документ в якому всі учасники розписались без зауважень. Після цього, через деякий час вони з іншим понятим та співробітниками міліції прослідували до магазину, що розташований по АДРЕСА_3, де у раніше невідомої особи були вилучені кошти у розмірі 32000 грн. та оглянуто приміщення, під час чого було складено відповідні протоколи, в яких він та інший співробітник міліції залишили підписи. Також свідок підтвердив, що за його участі також приймали участь під час проведення огляду декількох кабінетів в приміщенні податкової міліції Західної МДПІ, за результатами були складені відповідні процесуальні документи, які він особисто підписував.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив, що на весні 2013 року (точну дату не пам'ятає) він знаходився поблизу будівлі УБОЗ ГУМВС України в Харківській області. В цей час до нього підійшли співробітники міліції, які запропонували йому бути понятим, на що останній добровільно погодився. Після цього, вони направились до приміщення, де в його присутності та іншого понятого було здійснено опис, копіювання грошових купюр та їх помітку спеціальною хімічною речовиною на загальну суму 32000 грн., після чого був складений відповідний протокол, в якому він особисто розписався. Також свідок пояснив, що разом із співробітниками міліції вони направились до магазину, розташованого на АДРЕСА_3, де було вилучено грошові кошти на суму 32000 грн. В ході вилучення коштів у особи, було здійснено освічення грошових купюр та його рук. Далі, вони з іншим понятим та разом зі співробітниками міліції направились до відділу податкової міліції Західної МДПІ, де був проведено огляд кабінетів, в ході якого було деякі документи, за даних обставин складений відповідний протокол, в якому він особисто розписався.

Окрім пояснень вищезазначених свідків та потерпілого, судом були досліджені письмові докази по справі, якими також підтверджується винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, за встановлених судом обставин.

Змістом протоколу огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр від 04 квітня 2013 року підтверджується, що у присутності понятих було здійснено копіювання грошових коштів та вони були помічені спеціальним невидимим люмінесцентним препаратом «Світлячок-М», після чого грошові купюри на загальну суму 32000 грн. були вручені ОСОБА_1 (к/п, т.1 а.с.25-92).

Фактичними даними, які відображені у протоколі про результати контролю за вчиненням злочину від 04.04.2013 року, підтверджується проведення контролю за вчиненням злочину - спеціального слідчого експерименту у приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_6», що розташований за адресою: АДРЕСА_3, із використанням засобів відеофіксакції під час його проведення (к/п т.1 а.с.93-94).

Висновком експерта НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області №128 від 29.04.2013 року, згідно якого грошові купюри номіналом 200 гривень у кількості 60 штук, грошові купюри номіналом 100 гривень у кількості 200 штук, відповідають аналогічним грошовим знакам, що знаходяться в офіційному обігу на території України (к/п т.1 а.с.236-243).

Згідно висновку експерта НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області №35 від 12.04.2013 року встановлено, що на поверхні грошових купюр сумою 32000 гривень, на двох ватних тампонах зі змивами з долоней рук гр. ОСОБА_7, на аркуші паперу, який представлено у якості зразка помітки грошових купюр, присутні нашарування спеціальної хімічної речовини, що люмінесціює яскраво-зеленим кольором.

Спеціальна хімічна речовина, що виявлена на поверхні грошових купюр сумою 32000 гривень, спеціальна хімічна речовина, що виявлена на поверхні двох ватних тампонів зі змивами з долоней рук ОСОБА_7, мають спільну родову належність між собою, а також зі спеціальною хімічною речовиною, представленою у якості зразка помітки купюр на поверхні аркушу паперу (к/п т.1 а.с.226-228).

Відеозаписом проведення контролю за вчиненням злочину - спеціальний слідчий експеримент від 04.04.2013 року підтверджується, що у приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_6», що розташований за адресою: АДРЕСА_3, у присутності 2-ох понятих було виявлено грошові кошти у сумі 32000 грн., які були освітлені та в променях спеціальної лампи виявлено характерне світіння «зеленуватого кольору», після чого було проведено контрольні змиви з грошових купюр та з долоней рук ОСОБА_7, що потім були опечатані та скріплені підписами понятих.

Як встановлено з переглянутого у судовому засіданні відеозапису контролю за вчиненням злочину, під час проведення слідчої (розшукової) дії гр. ОСОБА_7 на питання слідчого пояснював, що він працює касиром каси «Української фінансового групи» та зазначив наступне (пряма мова): «Человека который зашел ко мне 3-4 минут назад я видел первый раз. Мне позвонил мой знакомый, зовут его ОСОБА_3, он работает в налоговой милиции Октябрьського района. Он позвонил мне сегодня и пояснил, что зайдет его знакомый, который оставит 32000 грн., после чего он приедет и их заберет. Пришёл человек, при мне позвонил ОСОБА_3, и отдал деньги, я их пересчитал». Після цього ОСОБА_7 вказав на місце, де знаходяться грошові кошти, які він отримав від раніше невідомої особи.

5

При цьому, оскільки до приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_6» був вільний доступ відвідувачі та інших осіб, у приміщенні здійснювалось реалізація автозапчастин та надавались фінансові послуги, вказане приміщення в силу закону не може бути віднесено до житла чи іншого володіння особи, що визначені ст.233 КПК України, доступ до яких здійснюється виключно на підставі ухвали слідчого судді.

Суд враховує, що слідча (розшукова) дія - контроль за вчиненням злочину (спеціальний слідчий експеримент), була проведена на підставі постанови від 04.04.2013 року начальника управління прокуратури Харківської області старшого радника юстиції Бабікова О.П., у відповідності до вимог ст.ст.246, 252, 271 КПК України (к/п т.1 а.с.93-94). Таким чином, виходячи із приписів ч.4 ст.246, ч.1, 4-6 ст.271 КПК України, виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину.

Також, відтвореним у судовому засіданні записом, що зберігається на флеш карті №81/13нт, подій у період часу з 10 год. 45 хв. до 11 год. 05 хв. 03.04.2013 року, яким підтверджується факт розмови між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та домовленість між ними про передачу коштів, а саме (пряма мова ОСОБА_3): «Если Вы готовы оставляйте мне, я звоню и Вы едите с ними общаетесь… Я просто знаю Вас, отрекомендовал - человек нормальный, порядочный, за то время что мы вместе общаемся… И он мне говорит, ОСОБА_3, вопрос должен решиться или мы будем передавать материалы в прокуратуру. Понимаете, если материал попадет в прокуратуру, то там совсем другие … цифры и расценки… Им же интересны обыска, криминальные провадження… Я переговорил с ОСОБА_9 (что один, что второй, что ОСОБА_9, что ОСОБА_8), человек просто сказал, что просто никуда не надо пускать в ход, вопрос этот закрываем и с Вами знакомимся…Мы с Вами встречаемся, Вы мне отдаёте я звоню». Під час розмови питання ОСОБА_1: «Что дешевле не получиться?». Відповідь ОСОБА_3: «Я ж не на базаре. Мне что сказали, они ж там свои».

Відтвореним у судовому засіданні записом, що зберігається на флеш карті №82/13нт, а саме: подій у період часу з 14 год. 49 хв. до 15 год. 42 хв. 03.04.2013 року, під час яких зафіксовано зміст розмов між ОСОБА_1 та співробітниками відділу податкової міліції ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Також під час розмови із обвинуваченим потерпілий ОСОБА_1 зазначав: «Нужно подождать еще пару часов, я вам тут как-бы начало дам… Куда положить?» На це питання відповідь ОСОБА_3: «Положи сюда (указывает на бардачёк)». Пізніше, пряма мова ОСОБА_1: «Вот. Там м-м … однак, Вот , на когда можешь договориться?». Відповідь ОСОБА_3: «Ну давай тогда перезвонишь, наберешь когда будешь готов… Давай как только готов, отзвонишься».

Відтвореним у судовому засіданні записом, що зберігається на флеш карті №85/13нт, а саме: телефонної розмови, яка відбулась 04.04.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, під час якої обвинувачений зазначає (пряма мова): «…нету меня, я скажу Вам куда, хлопца я предупредил, подъедете, это самое… Это мой товарищ, в магазине, где мы это самое… там магазин во дворе «ІНФОРМАЦІЯ_6» называется… ОСОБА_1, конечно же абсолютно нормальный человек». Під час розмови питання ОСОБА_1 «Такую сумму можно отдать? Он не убежит никуда?». Відповідь ОСОБА_3 «Он предупреждён. Магазин уже сто лет стоит и я его сто лет знаю… Зовут ОСОБА_7, либо ему, либо ребятам, они там работают продавцами».

Зазначені обставини також підтверджуються змістом подальшої телефонної розмови між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, під час якої обвинувачений зазначав: «Да ОСОБА_1, смотрите, ОСОБА_7 будет минут через сорок, но он предупредит, если Вы не далеко, можете подскочить - прямо в кассу отдать, там у него обменка… А если через час будете, будет ОСОБА_7, он хозяин… Я понял, зайдете, наберете меня, трубку дадите».

Відтвореним у судовому засіданні записом, що зберігається на флеш карті №93/13нт. Під час розмови між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в телефонному режимі, пряма мова ОСОБА_1: «Алло, а опишите мне мужчину, ОСОБА_3. Да, я смотрю по глазам, он все понял. Сейчас я ему трубочку дам… секундочку». Після цього відбувається розмова ОСОБА_7 з ОСОБА_3: «Алло, ОСОБА_3. Да… ну все … да-да. Я понял хорошо». Пізніше ОСОБА_1 передає грошові кошти у сумі 32000 грн. ОСОБА_7 та останній їх перераховує. Далі, зміст телефонної розмови ОСОБА_1 та ОСОБА_3, пряма мова потерпілого: «Все нормально. Когда? Я тогда рассчитываю на Вас, потому что человека особо не знаю. Угу, все тогда я пошел».

Зміст розмов, які відбувались 03.04.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а також розмов між ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 04.04.2013 року відображено в протоколах про результати здійснення оперативно-розшукових заходів із застосуванням технічних засобів негласного отримання інформації, що тимчасово обмежують права і свободи людини від 09.04.2013 року, протоколі огляду речей та документів від 03.06.2013 року та висновку експерта №69 від 29.05.2013 року (к/п т.2 а.с.4-15, а.с.59-62, 40-47).

Згідно висновку експерта НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області №69 від 29.05.2013 року, згідно якого: в результаті підсумовування даних, отриманих в процесі трасологічної та інструментальної частини досліджуваних фонограм №1-5, встановлено, що їх механічний монтаж є технічно

6

неможливим; на досліджуваних фонограмах №1-5 ознак акустичного та електронного монтажу не виявлено. Гр. ОСОБА_3 промовлені слова та фрази, які в змісті розмов №1, 2, 4, 5 відповідно позначені як «Ч1» і зафіксовані у файлах, що містяться на картах пам'яті microSD інв. №81/13нт, №82/13нт від 03.04.2013 року, №85/13нт від 03.04.2013 року (к/п т.2 а.с.34-52).

Суд зазначає, що посилання сторони захисту на очевидну недопустимість доказу - звукозапису на карті micro SDHC Transcend інв. №81/13нт, №82/13нт від 03.04.2013 року, №85/13нт, №93/13нт від 03.04.2013 року, на яких міститься запис обставин подій, що відбувались 03 та 04 квітня 2013 року, суд вважає необґрунтованим з наступних підстав.

В обґрунтування поданого клопотання стороною захисту зазначено наступні підставі для визнання доказу недопустимим: 1) неправомірність проведення негласних слідчих (розшукових) дій у відношенні ОСОБА_3, оскільки їх проведення здійснювалося 03.04.2013 року, тобто до внесення відомостей до ЄРДР; 2) на момент проведення вказаних слідчих дій вже було відомо, що відомості до ЄРДР як вчинення особливо тяжкого злочину за ч.3 ст.368 КК України було внесено неправомірно, що підтверджується подальшою зміною правової кваліфікації за злочини, які не є тяжкими чи особливо тяжкими.

За клопотанням сторони захисту судом прийнято ухвалу від 01.04.2014 року про звернення до Експертної комісії з питань державної таємниці УБОЗ ГУМВС України в Харківській області з клопотанням про можливість прийняття рішення про розсекречення документів, які знаходяться в матеріалах оперативно-розшукової справи №1013005 від 05.03.2013 року. Згідно листа УБОЗ ГУМВС України в Харківській області №3691нт від 17.04.2014 року експертною комісією прийнято рішення про залишення без змін грифів секретності документів, а саме: постанови про заведення оперативно-розшукової справи, клопотання УБОЗ ГУМВС України в Харківській області, яке подавалось до апеляційного суду Харківської області від 03.04.2013 року (судова справа 171-173, 188).

При вирішенні зазначеного питання суд зазначає, що порушень вимог ст.246 КПК України при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій, а саме: аудіо-, відео контролю судом не встановлено, оскільки зазначений дозвіл був отриманий в порядку вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» №2135-XII від 18.02.1992 року.

Виходячи із положень ч.3 ст.7, ст.8, ч.5, 14 ст.9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», дозвіл на проведення оперативно-розшукових заходів, пов'язаних з тимчасовим обмеженням прав людини з метою запобігання, виявлення та припинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, може бути надано слідчим суддею до внесення відповідних відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, у разі якщо ознаки злочину виявлені під час проведення оперативно-розшукових заходів та припинення яких може негативно вплинути на результати кримінального провадження.

Згідно листа №12-18/27 н/т від 08.04.2014 року встановлено, що постановою апеляційного суду Харківської області від 03.04.2013 року №К-6цт було надано дозвіл на проведення заходів, пов'язаних з тимчасовим обмеженням прав і свобод людини - аудіо -, відеоконтроль особи стосовно ОСОБА_3 терміном на 2 місяці (судова справа, а.с.178).

При цьому суд зазначає, що злочини за ч.1 ст.190 та ч.3 ст.364 КК України, у вчиненні яких ОСОБА_3 було пред'явлено обвинувачення, на момент його пред'явлення відносились відповідно до злочинів невеликої тяжкості та тяжкого злочину.

При цьому, з урахуванням послідовності та незмінності показання потерпілого ОСОБА_1 та інших допитаних у справі свідків, оскільки показання зазначених осіб повністю узгоджуються з дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, а також іншими документами, якими є відеозаписи та інші носії інформації (в тому числі електронні), тому зазначені докази визнаються судом належними та достовірними.

Доводи підсудного про те, що він не вчиняв інкриміновані злочини також перевірено судом, однак суд розцінює їх як спосіб захисту власних інтересів та спробу уникнути відповідальності. Враховуючи викладені обставини, суд не приймає до уваги показання ОСОБА_3 вважає їх такими, що носять неправдивий та недостовірний характер, у зв'язку з чим вказані показання, в порядку вимог ст.ст.94, 96 КПК України, розцінюються судом як такі, що не можуть достовірно підтверджувати його доводи про непричетність до скоєних злочинів.

Щодо показань свідка ОСОБА_7, які він надав під час допиту у судовому засіданні в частині того, що ОСОБА_3 не мав жодного відношення до грошових коштів у сумі 32000 грн., які він отримав 04.04.2013 року від раніше незнайомої йому особи, оцінюються судом критично.

Так, під час відтворення у судовому засіданні відеозапису проведення контролю за вчиненням злочину - спеціальний слідчий експеримент від 04.04.2013 року встановлено, що на запитання слідчого гр. ОСОБА_7 пояснив, що грошові кошти у сумі 32000 грн. він отримав від раніше незнайомої особи за проханням його знайомого ОСОБА_3, який працює в податковій міліції Жовтневого району. Пізніше він

7

повинен був приїхати та забрати вказані кошти. Крім того, на стадії досудового розслідування свідок ОСОБА_7 надавав інші показання щодо вказаних обставин ніж ті, які ним були надані у суді (к/п т.1 а.с.193-197). На підставі вимог ст.ст.94, 96, 225, 352 КПК України, показання свідка ОСОБА_7 в цій частині, розцінюються судом як такі, що є нечесними та такими, що не можуть достовірно підтверджувати доводи свідка про непричетність ОСОБА_3 до факту передання ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 32000 грн.

В порядку вимог ч.4 ст.95 КПК України, надані на стадії досудового розслідування показання свідком ОСОБА_7 не приймаються судом на обґрунтування судового рішення в частині визнання вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Разом із цим, оцінюючи інші вищезазначені докази по справі суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, за встановлених судом обставин, знайшла своє повне підтвердження в ході судового слідства, а також підтверджується сукупністю інших доказів, досліджених і оголошених у судовому засіданні, які узгоджуються з показаннями потерпілого та інших свідків, даними ними в ході судового розгляду.

Враховуючи вищевикладене, достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази. Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.

Кваліфікуючи дії ОСОБА_3, в межах пред'явленого особі обвинувачення, суд виходить із наступних обставин.

Виходячи із вимог ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Суд зазначає, що ОСОБА_3, займаючи посаду в органах податкової міліції Державної податкової служби України, не маючи відповідних повноважень на проведення перевірки за заявами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо невиплати їм заробітної плати на ПП «Харківенергосервіс» та не оформлення у передбаченому законом порядку трудових відносин з ними, використовуючи хибне уявлення директора вказаного підприємства ОСОБА_1 про свою можливість впливати на хід проведення вказаної перевірки, створив мнимі умови можливого впливу на оперуповноваженого ОСОБА_6, маючи умисел на заволодіння та розпорядження грошовими коштами на власний розсуд, без наміру подальшої їх передачі іншим особам в якості хабара за прийняття будь-якого рішення, за ніби-то не направлення ним матеріалів перевірки до органів прокуратури для подальшої перевірки отримав від потерпілого кошти на загальну суму 40000 грн. Враховуючи викладені обставини, суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч.1 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство).

Крім того, в частині пред'явленого ОСОБА_3 обвинувачення за ч.2 ст.364 КК України, суд виходить із наступних обставин.

Відповідно до вимог ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.

Згідно вимог Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції» №746-VII від 21 лютого 2014 року, який набрав чинності 28.02.2014 року, виключено частину 3 статті 364 КК України.

Зазначеними змінами із Кримінального кодексу України виключено спеціальну норму, яка встановлювала відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, яке вчинене працівником правоохоронного органу.

Таким чином, при виключенні із кримінального закону спеціальної норми - ч.3 ст.364 КК України, для вирішення питання про наявність у діянні особи складу службового злочину, підлягають застосуванню загальні норми, якими встановлюється відповідальність за зловживання владою чи службовим становищем, що встановлені вимогами частин 1, 2 ст.364 КК України.

Суд зазначає, що відповідальність за ч.1 ст.364 КК України настає у разі завдання істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, за ч.2 ст.364 КК України в разі завдання тяжких наслідків.

Злочин за ст.364 КК України визначено як злочин з матеріальним складом, звідки випливає, що для визнання його закінченим обов'язковим є настання суспільно небезпечних наслідків від злочинного діяння службової особи. При цьому, істотною шкодою, якщо вона полягає у завданні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян. Разом із цим, кримінальним законом не визначено конкретних випадків, за яких шкода в нематеріальному вираженні має визнаватись істотною.

8

Відповідно до пункту 6 роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» №15 від 26 грудня 2003 року, якщо шкода полягає у заподіянні суспільно небезпечних наслідків нематеріального характеру, питання про її істотність вирішується з урахуванням конкретних обставин справи. Зокрема, істотною шкодою можуть визнаватися порушення охоронюваних Конституцією України чи іншими законами прав та свобод людини і громадянина (право на свободу й особисту недоторканість та недоторканість житла, виборчі, трудові,

житлові права тощо), підрив авторитету та престижу органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, порушення громадської безпеки та громадського порядку, створення обстановки й умов, що утруднюють виконання підприємством, установою, організацією своїх функцій, приховування злочинів.

У разі заподіяння поряд із матеріальними збитками і шкоди нематеріального характеру загальна шкода від злочину може визнаватись істотною навіть у випадку, коли зазначені збитки не перевищують 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі ВССУ від 06.06.2013 року по справі №5-2356км13 та постанові Верховного Суду України від 24.10.2013 року по справі №5-38кс13.

Оскільки незаконними та всупереч інтересам служби діями підсудного ОСОБА_3 було завдано потерпілому ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 40000 грн., а також було спричинено шкоду охоронюваним законом державним інтересам у виді підриву авторитету та престижу правоохоронного органу - податкової міліції Державної податкової служби України, тому суд приходить до висновку про істотність спричиненої шкоди та наявності складу злочину, передбаченого ч.1 ст.364 КК України.

Враховуючи вище викладені обставини, судом не може бути задоволено клопотання захисника ОСОБА_2 від 29.05.2014 року про закриття кримінальної справи по епізоду обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину за ч.2 ст.364 КК України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. При кваліфікації дій та призначенні покарання ОСОБА_3 суд застосовує ч.1 ст.364 КК України, в редакції Закону №3207-VI від 07.04.2011 року, яка діяла на момент вчинення злочину, оскільки подальші зміни до цієї норми погіршують становище особи.

Таким чином, у зв'язку із набранням чинності Законом №746-VII від 21 лютого 2014 року, яким скасована кримінальна відповідальність за ч.3 ст.364 КК України, дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.1 ст.364 КК України (в редакції Закону №3207-VI від 07.04.2011 року), як зловживання службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Згідно ст.ст. 66, 67 КК України, обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, судом не встановлено.

Вивченням особи підсудного ОСОБА_3 встановлено, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має захворювання - гіпертонічна хвороба І-ІІ ст., офіційно одружений, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_5, має місце постійної реєстрації та проживання, за місцем роботи характеризується посередньо, раніше не судимий (к/п т.1 а.с.124, 133-134, т.2 а.с.67-77).

Відповідно до ст.ст.50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 суд виходить із положень ст.65 КК України, враховує характер і тяжкість вчинених злочинів, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, дані про особу обвинуваченого, який притягається до кримінальної відповідальності вперше, його характеристику, наявність родини та утриманців, у зв'язку з чим суд вважає необхідним і достатнім призначити йому покарання: 1) за ч.1 ст.190 КК України у виді обмеження волі; 2) за ч.1 ст.364 КК України (в редакції Закону №3207-VI від 07.04.2011 року) у виді обмеження волі, з призначенням додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на певний строк, зі штрафом у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Визначаючи остаточне покарання ОСОБА_3, суд вважає доцільним застосувати положення ч.1 ст.70 КК України, а саме принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, у зв'язку з чим обвинуваченому необхідно остаточно призначити покарання за сукупністю злочинів у виді обмеження волі, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на певний строк, зі штрафом в дохід держави у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

9

Згідно ст.54 КК України застосування додаткового покарання у виді позбавлення спеціального звання - майора податкової міліції є неможливим, оскільки особа засуджується не за вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

На підставі ст.75 КК України, суд вважає можливим звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання у виді обмеження волі, встановивши йому іспитовий строк та поклавши на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України, оскільки виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.

На підставі ст.ст.131-132, 170-175, абз.10 п.2 ч.4 ст.374 КПК України, до набрання вироком законної сили суд вважає за необхідне продовжити дію заходів забезпечення кримінального провадження.

При цьому, у порядку вимог ч.3 ст.315, 331 КПК України, за відсутності клопотань стороні кримінального провадження, дію запобіжного заходу у виді домашнього арешту, що застосований на підставі ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 15.05.2013 року, до набрання вироком законної сили необхідно продовжити (к/п т.1 а.с.273-274).

Процесуальні витрати на підставі ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого по справі.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Цивільний позов по кримінальному провадженню потерпілим не заявлявся.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374, 376, 392, 393, 395 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.190, ч.1 ст.364 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст.190 КК України у виді 2 (двох) років 6 (шести) місяців обмеження волі;

- за ч.1 ст. 364 КК України (в редакції Закону №3207-VI від 07.04.2011 року) у виді 3 (трьох) років обмеження волі, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 (три) роки, зі штрафом в дохід держави у розмірі 4250,00 грн. (чотири тисячі двісті п'ятдесят гривень).

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_3 покарання за сукупністю злочинів у виді 3 (трьох) років обмеження волі, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 (три) роки, зі штрафом в дохід держави у розмірі 4250,00 грн. (чотири тисячі двісті п'ятдесят гривень).

У відповідності до ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк на 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.

На підставі п.п.2, 3 ч.1 ст.76 КК України, зобов'язати ОСОБА_3 протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти орган кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок в частині призначення додаткового покарання у виді позбавлення ОСОБА_3 позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 (три) роки та стягнення штрафу в дохід держави у розмірі 4250,00 грн. (чотири тисячі двісті п'ятдесят гривень) - звернути до окремого виконання.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_3 у вигляді домашнього арешту, що застосований на підставі ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 15.05.2013 року, до набрання вироком законної сили залишити без змін, а після набрання вироком законної сили - скасувати (к/п т.1 а.с.273-274).

Заходи забезпечення кримінального провадження, що застосовані на підставі ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 29.05.2013 року, у виді накладення арешту на майно ОСОБА_3, а саме: 1) квартири за адресою: АДРЕСА_1; 2) квартири за адресою: АДРЕСА_2; 3) гаража за адресою: АДРЕСА_4; 4) автомобіль «Шевролет Авео», 2006 р.в., д.н.з. НОМЕР_2, чорного кольору, до набрання вироком законної сили - залишити без змін, а після набрання вироком законної сили - скасувати (к/п т.2 а.с.24).

Стягнути із ОСОБА_3 процесуальні витрати за проведені по кримінальному провадженні судові експертизи у сумі 4187,90 грн. (чотири тисячі вісімдесят сім гривень 90 коп.), перерахувавши їх на користь держави на р/р НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області (код доходів 24060300, р/р №31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м.Харкова, з призначенням виду платежу - "за експертні послуги" (к/п т.1 а.с.231, 243, т.2 а.с.51).

10

Речові докази по кримінальному провадженню:

- грошові кошти на загальну суму 32000 грн., що визнані речовими доказами на підставі постанови слідчого від 03.06.2013 року та згідно позабалансового ордеру №43839528 від 20.05.2013 року знаходяться на зберіганні у Філії ХОУ АТ «Ощадбанк» - повернути потерпілому ОСОБА_1 як законному власнику (к/п т.2 а.с.55-58, 78-79);

- змиви з долоней рук ОСОБА_7 та контрольний зразок вати, контрольний зразок вати, контрольний зразок люмінесцентної речовини - знищити (к/п т.2 а.с.55-58);

- оригінал протоколу №111/3-2386нт від 09.04.2013 року про наслідки проведення негласної слідчої (розшукової) дії 04.04.2013 року; протокол №111/3-2385нт від 09.04.2013 року про наслідки проведення негласної слідчої (розшукової) дії 04.04.2013 року; флеш-картка формату Micro SDHC Good Ram, 8 Gb, №81/13нт; флеш-картка формату Micro SDHC Transcend, 8 Gb, №82/13нт; флеш-картка формату Micro SDHC Transcend, 4Gb, №85/13нт; флеш-картка формату Micro SDHC Transcend, 8Gb, №93/13нт; дві відеокасети марки Panasonic DVC 60 min, mini DV70N1BS - зберігати при матеріалах справи;

- дві грошові купюри, номіналом 200 гривень ЕА9600211 та ЕА0261149, повернути ОСОБА_9 як законному власнику (к/п т.1 а.с.100-101).

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м.Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а для особи, що перебуває під вартою - з моменту вручення копії судового рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя В.О. Курило