Ухвала суду № 39066721, 28.04.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 248/9738/13-к

Номер провадження 11-кп/775/710/2014

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Кленцарь В.Б.

суддів Єстєніної В.В.

Стратейчук Л.З.

при секретарі Шатохіної А.А.

за участю прокурора Ельяшової Г.Д.

захисників ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5

обвинувачених ОСОБА_6

ОСОБА_7

ОСОБА_8

ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Донецької області в м.Донецьк кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8, обвинуваченої ОСОБА_8, обвинуваченого ОСОБА_9, захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_9, захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7 на вирок Харцизького міського суду Донецької області від 5 лютого 2014 року, яким:

ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Зугрес Донецької області, громадянина України, який має середньо-спеціальну освіту, одруженого, не працюючого, раніше судимого:

- 25.11.2005 року Харцизьким міським судом Донецької області за ст.185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі з випробувальним терміном на 1 рік;

- 17.04.2007 року Харцизьким міським судом Донецької області за ст.116 КК України до 1 року позбавлення волі,

мешкає за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3,

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.115 ч.2 п.6, 187 ч.4, 289 ч.3 КК України та в силу ст.70 ч.1 КК України, остаточне покарання визначено у вигляді позбавлення волі строком на 15 років, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с.Новоклинівка Амвросіївського району Донецької області, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, не працюючого, раніше не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_4

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.187 ч.2, 289 ч.3 КК України та в силу ст.70 ч.1 КК України, остаточне покарання визначено у вигляді позбавлення волі строком на 11 років, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженки м.Амвросіївка Донецької області, громадянки України, не одруженої, яка має на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_9, із середньою освітою, працююча мотористом у ВАТ „Техпром", раніше не судимою, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, с.Новоамвросіївське, Амвросіївський район, Донецької області,

визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.187 ч.2, 289 ч.3 КК України та в силу ст.70 ч.1 КК України, остаточне покарання визначено у вигляді позбавлення волі строком на 8 років, з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженця м.Зугрес Донецької області, громадянина України, одруженого, який має середньо-спеціальну освіту, не працюючого, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5, мешкає за адресою: АДРЕСА_6,

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.187 ч.2, 289 ч.3 КК України та в силу ст.70 ч.1 КК України, остаточне покарання визначено у вигляді позбавлення волі строком на 8 років, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Згідно вироку суду, 24 серпня 2013 року, обвинувачений ОСОБА_6 разом з обвинуваченими ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 знаходячись у м.Зугрес Донецької області з метою незаконного заволодіння чужим майном, та транспортним засобом вступили між собою в злочинну змову, при цьому розподіливши ролі у запланованому кримінальному правопорушенні.

Так, згідно спланованих сумісних дій під час скоєння кримінального правопорушення, вони повинні були у встановленому порядку розміститися у салоні викликаного автомобіля служби таксі, доїхати на ньому до безлюдного місця, де обвинувачений ОСОБА_9 повинен був сказати водію, що ОСОБА_8 стало зле і, що необхідно зупинитись, та таким чином разом з ОСОБА_8 створити умови, які б примусили водія зупинити автомобіль, після чого, щоб не викликати у водія будь яких спостережень, разом з ОСОБА_8 вийти з автомобіля. У свою чергу обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишившись у салоні автомобіля повинні були напасти на водія, при цьому ОСОБА_6 повинен був погрожувати водію ножем, а ОСОБА_7 в разі надання водієм опору, повинен був застосувати до нього фізичне насильство. Таким чином, обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7 планували подолати опір водія таксі, примусити його віддати гроші та автомобіль, заволодіти ними, та на автомобілі поїхати з місця вчинення правопорушення.

У цей же день, 24 серпня 2013 року, з метою незаконного заволодіння чужим майном та транспортним засобом, приблизно о 21 годині, коли обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 знаходились біля кафе «Смайл» на вул.Пушкіна, м.Зугреса Донецької області, ОСОБА_9 зателефонував до служби таксі «444», та викликав автомобіль таксі, і на його виклик на автомобілі ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_1, приїхав ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_13.

Діючи умисно, із корисливих намірів, сумісно та узгоджено, за попередньою змовою групою осіб, згідно раніше розробленому плану, спрямованому на незаконне заволодіння чужим майном та транспортним засобом, обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, сіли в автомобіль ОСОБА_10 та повідомили його, що їм необхідно доїхати до с.Широке, м.Харцизька Донецької області.

24 серпня 2013 року, приблизно о 21 годині 30 хвилин, коли обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, на автомобілі під керуванням ОСОБА_10, рухаючись по автодорозі у напрямку с.Широке, виїхали за межі с.Троіцько-Харцизьк, м.Харцизька Донецької області, обвинувачений ОСОБА_9 вирішивши, що місце є доволі безлюдне, згідно домовленості, повідомив ОСОБА_10, що ОСОБА_8 стало зле та попросив його зупинити автомобіль, після чого разом з ОСОБА_8 вийшов з автомобіля, щоб тим самим не викликати у ОСОБА_10 будь яких підозр та спостережень відносно їх намірів на скоєння кримінального правопорушення відносно нього.

У свою чергу, обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7, також діючи сумісно та узгоджено, згідно раніше склавшейся домовленості, з метою заволодіння майном ОСОБА_10, так як планували, а саме щоб погрожуючи ОСОБА_10 застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, що визначалося би у тому, щоб ОСОБА_6 погрожував ОСОБА_10 ножем, а ОСОБА_7 знаходячись поруч своєю присутністю оказував би психологічний тиск на потерпілого, залишилися в салоні автомобіля.

Але, обвинувачений ОСОБА_6, діючи за своїм раптово виниклим особистим умислом, спрямованим на умисне вбивство ОСОБА_10, із корисливих намірів, з метою заволодіння його майном та транспортним засобом, не попередивши обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 про свої злочинні наміри, в супереч раніше склавшейся між ними домовленості, знаходячись на задньому сидінні вказаного автомобіля, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, переслідуючи мету на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, наявним у нього ножем, який він тримав у правій руці, рухом руки зверху донизу, з права наліво, завдав ОСОБА_10 три удару ножем у тулуб, а саме у грудну клітину зліва, та у живіт з права.

Після цього ОСОБА_10 вискочив з салону автомобіля, та почав тікати по автошляху, у напрямку с.Троіцько-Харцизьк, але обвинувачений ОСОБА_6 продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, спрямований на умисне вбивство, догнав ОСОБА_10, та умисно завдав йому ще чотири удари ножем у тулуб, а саме у грудну клітину та живіт, з права.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_6 незаконно заволодів належними ОСОБА_10:

- GPS новігатором фірми «GO GOCLEVER», з автомобільним зарядним пристроєм, вартістю 550 гривень;

- кардрідером фірми «Тranscend» з флеш-картою пам'яті об'ємом 4ГБ, вартістю 50 гривень;

- посвідченням водія на ім'я ОСОБА_10;

- свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, автомобіля ВАЗ 21099 реєстраційний номер НОМЕР_1;

- страховим полісом на ім'я ОСОБА_10;

- договіром добровільного страхування від нещасних випадків на ім'я ОСОБА_10;

- талоном тимчасової реєстрації транспортного засобу;

- пропуском на автомобіль на ім'я;

- товарно-транспортною накладною на ім'я ОСОБА_10;

- свідоцтвом про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на ім'я ОСОБА_10;

- банківською карткою «Донгорбанка» на ім'я ОСОБА_10;

- грошима в сумі три гривні;

- чехлом-книгою для посвідчення водія;

- окулярами від сонця, з чехлом;

- автомобілем ВАЗ 21099 реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 24704,40 гривень.

В результаті навмисних дій обвинуваченого ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_10 були заподіяні «поранення на передньої поверхні грудної клітини зліва, від якого йде раневий канал з пошкодженням шкіри, подшкірно-жирової клітчатки, міжреберної мишці 2-го межребірья, що проникає у ліву плевральну порожнину, та пошкоджує праве предсерце по передньої поверхні, проникає в його порожнину, та сліпо закінчується; проникаюче поранення по передньої поверхні живота з права, від якого йде раневий канал у напрямку знаружи вовнутрь, спереду назад, зверху донизу, з пошкодженням шкіри, підшкірно-жирової клітчатки, передньої брюшної стінки, проникаючий у брюшну порожнину не пошкоджуючи органів брюшної порожнини; проникаюче поранення від якого йде раневий канал у напрямку знаружи вовнутрь, зверху донизу, з права наліво, з пошкодженням шкіри, подшкірно-жирової клітчатки, межреберной м'язи 5-го межребір'я по задньої подмишечної лінії, що проникає в праву плевральну порожнину, пошкоджує верхню долю правого легкого та сліпо в ньому закінчується; два не проникаючих поранення на передньої поверхні грудної клітини з права; два не проникаючих поранення на правої бокової поверхні грудної клітини та живота; садно правої брові», які утворилися незадовго до настання смерті, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя і перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті.

Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_10 помер на місці, а саме на автомобільній дорозі, яка прямує з с.Троіцько-Харцизьк до с.Широке, м.Харцизька Донецької області, та причиною його смерті з'явилося «проникаюче колото-різане поранення грудної клітини зліва з пошкодженням серця, що ускладнилося розвитком шока, загального недокрів'я внутрішніх органів, крововиливами у перікард та ліву плевральну порожнину».

Причина смерті ОСОБА_10 знаходиться у прямому причинному зв'язку з заподіяними йому обвинуваченим ОСОБА_6 тілесними ушкодженнями.

Крім того, 24 серпня 2013 року, приблизно о 21 годині 30 хвилин, коли ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_8 на автомобілі під керуванням рухаючись по автодорозі у напрямку с.Широке, виїхали за межі с.Троіцко-Харцизьк, м.Харцизька Донецької області, ОСОБА_9 вирішивши, що місце є доволі безлюдне, згідно домовленості, повідомив ОСОБА_10, що ОСОБА_8 стало зле та попросив його зупинити автомобіль, після чого разом з ОСОБА_8 вийшов з автомобіля, щоб тим самим не викликати у ОСОБА_10 будь-яких підозр та спостережень відносно їх намірів на скоєння кримінального правопорушення відносно нього.

У свою чергу, обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_6, також діючи сумісно та узгоджено, згідно раніше склавшейся домовленності, залишилися в салоні автомобіля, та з метою заволодіння автомобілем ОСОБА_10, з погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, що визначилося у тому, що ОСОБА_6 став погрожувати ОСОБА_10 ножем, а ОСОБА_7 знаходився поруч та своєю присутністю оказував психологічний тиск на потерпілого, отримали контроль над автомобілем, яким керував ОСОБА_10.

Таким чином обвинувачені ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_8 за попередньою змовою групою осіб незаконно заволоділи автомобілем ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 24704,40 гривен.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 просить вирок скасувати та припинити кримінальне провадження відносно ОСОБА_11, у зв'язку з відсутністю складу злочину.

Обвинувачена ОСОБА_8 в своїй апеляційній скарзі просить вирок скасувати та призначити їй більш м'яке покарання. Свої вимоги мотивувала тим, що вона раніше не судима, по місту проживання характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину. Про скоєння злочину їй не було відомо.

Обвинувачений ОСОБА_9 в своїй апеляційній скарзі та доповненні до неї просить вирок змінити, постановити свій вирок, яким перекваліфікувати його дій з ст.187 ч.2 та ст.289 ч.3 КК України на ст.186 ч.2 КК України, оскільки попередньої змови на споєння злочини не було, він вийшов з автомобілю з обвинуваченою ОСОБА_8, потім почув крики, вернувся побачити, що скоїлося, але водія авто вже не було, я злякався та побіг до дому. Крім того, раніше не був судимий.

Захисник ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 в своїй апеляційній скарзі просить вирок відносно ОСОБА_9 обвинуваченого за ст.187 ч.2, ст.289 ч.3 КК України змінити, зменшивши покарання. Свої вимоги мотивувала тим, що обвинувачений ОСОБА_9 особисто відмовився скоїти напад на потерпілого ОСОБА_10 та вказувала на те, що він раніше не був судимий.

В своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить вирок змінити відносно ОСОБА_7 та призначити основне покарання у вигляді восьми років позбавлення волі, оскільки він повністю розкаявся в скоєному злочині, завдяки його правдивим та посліду ванним показанням було встановлено механізм умисного вбивства потерпілого, що підтверджує намір на його виправлення та намагання мінімізувати строк знаходження в місцях позбавлення волі. Крім того засуджений не ховався від слідства, не знаходився у розшуку, а в ранці сам прийшов до обвинуваченого ОСОБА_9 де їх затримала міліція.

Заслухавши суддю-доповідача, захисника ОСОБА_4 та обвинувачену ОСОБА_8, які підтримали доводи своїх апеляційних скарг, просили їх задовольнити, захисника ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_9, які підтримали доводи своїх апеляційних скарг, просили їх задовольнити, захисника ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_7, які підтримали доводи своєї апеляційної скарги, просили її задовольнити, захисника ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_6, прокурора Ельяшову Г.Д., яка вважала, що апеляційні скарги захисників ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є необґрунтованими, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги як захисників ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, так і обвинувачених ОСОБА_8 і ОСОБА_9 не підлягають задоволенню, а вирок суду першої інстанції слід залишити без змін, з наступних підстав.

У відповідності зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно ст.65 КК України суд призначає покарання в межах санкції статті Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.115 ч.2 п.6, ст.187 ч.4, ст.289 ч.2 КК України, по обвинуваченню ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.187 ч.2, ст.289 ч.3 КК України і призначені їм покарання вказані вимоги кримінального і кримінального процесуального законодавства дотримані, керуючись законом суд всебічно, повно й неупереджено дослідив всі обставини кримінального провадження, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для ухвалення вироку, кваліфікував дії обвинувачених враховуючи обставини, що пом'якшують покарання і з урахуванням тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особи кожного з обвинувачених, їх відношення до скоєного, в тому числі ті, на які посилаються захисники ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та обвинувачені ОСОБА_8 і ОСОБА_9 в своїх апеляційних скаргах, прийшов до законного та обґрунтованого висновку про призначення обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі, яке відповідає тяжкості вчинених кримінальних правопорушень і особи кожного з обвинувачених та буде необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_9 відносно того, що його він у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.187 ч.2, ст.289 ч.3 КК України не доведена та його дії слід кваліфікувати за ст.186 ч.2 КК України є неспроможними, оскільки крім повного особистого визнання обвинуваченими ОСОБА_7 і ОСОБА_9, та не дивлячись на часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_6 та повне не визнання обвинуваченою ОСОБА_8 своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень, які їм інкримінуються, колегія суддів приходить до висновку, що їх вина повністю доведена сукупністю належних та допустимих доказів досліджених безпосередньо в судовому засіданні.

Так обвинувачений ОСОБА_6 підтвердив суду, що змовився з Волощуками та ОСОБА_9 заволодіти автомобілем. З цією ціллю викликали такси, приїхав ОСОБА_10, якого потів він та ОСОБА_7 вбили, та заволоділи автомобілем ОСОБА_10. ОСОБА_7 та ОСОБА_9, згідно їх домовленості, пославшись на те, що ОСОБА_8 стало зле зупинили авто, а вини, скоїли злочин.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтвердив пояснення ОСОБА_6, вказавши на те, що ОСОБА_10 ножем бив ОСОБА_6.

Обвинувачений ОСОБА_9 визнав провину повністю, та підтвердив покази ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Обвинувачена ОСОБА_8 винною себе не визнала та поянила, що про те, що ОСОБА_6, її чоловік та ОСОБА_9 домовилися скоїти злочин їй відомо не було. Воно тільки каталася з ними.

Крім того провина обвинувачених доведена показаннями потерпілої ОСОБА_12 яка вказала, що ОСОБА_10 є її чоловіком, який працював таксистом. 24.08.2013 року чоловік поїхав працювати в нічну зміну та був вбитий. Биля місце пригоди, де стояв автомобіль її чоловіка був знайдений ОСОБА_6 у якого в карманах шортів були знайдені документи та мойно її чоловіка.

Свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14 підтвердили, що знайшли вбитого ОСОБА_10, а потім в кухарях ОСОБА_6.

Свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16 вказали суду, що вони були на місці де було знайдено вбитого ОСОБА_10, і пізніше ОСОБА_6.

Крім того провина обвинувачених підтверджується і письмовими доказами, що містяться в матеріалах кримінального провадження, такими як:

1) протоколом огляду місця події від 24.08.2013 року з фототаблицею до нього (Т.1, а.с.126- 140), де зафіксовані обставини на місці скоєнні злочинів;

2) висновком судово-медичної експертизи №220 від 20.09.2013р. (Т.1, а.с.150-154) якою встановлені тілесні ушкодження потерпілого та причини його смерті;

3) протоколом затримання ОСОБА_6 від 24.08.2013р. (Т.1, а.с.155-157), згідно якого у останнього були вилучено майно ОСОБА_10;

4) протоколом проведення слідчого експерименту від 13.09.2013р. за участю підозрюваного ОСОБА_7 (Т.1, а.с.178-182), згідно якого показав як від вчинив злочин;

5) протоколом від 16.09.2013р. огляду відеозапису слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_7, який проводився 13 вересня 2013 року (Т.2, а.с.39);

6) висновком додаткової судово-медичної експертизи №11 від 20.09.2013р. (Т.1, а.с. 183-187), згідно якого рани на тілі ОСОБА_10 могли утворитися при обставинах на які посилається ОСОБА_7;

7) протоколом проведення слідчого експерименту від 17.10.2013р. за участю підозрюваного ОСОБА_6 (Т.1, а.с. 197-201), який вказав як їм були скоєні злочини;

8) протоколом від 16.09.2013р. огляду відеозапису слідчого експеримент)' з підозрюваним ОСОБА_6, який проводився 13 вересня 2013 року (Т.2, а.с.41);

9) висновком додаткової судово-медичної експертизи №16 від 11.11.2013р. (Т.1, а.с.203-208), згідно якого рани на тілі ОСОБА_10 не могли утворитися при обставинах на які посилається ОСОБА_6;

10) протоколом проведення слідчого експерименту від 13.09.2013р. за участю підозрюваного ОСОБА_9 (Т.1, а.с.188-191), який вказав яким чином він скоїв злочин;

11) протоколом від 16.09.2013р. огляду відеозапису слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_9, який проводився 13 вересня 2013 року (Т.2, а.с.40);

12) протоколом проведення слідчого експерименту від 13.09.2013р. за участю підозрюваної , ОСОБА_8 (Т.1, а.с.192-196), згідно якого остання вказала яким чином вона скоїла злочини;

13) протоколом від 16.09.2013р. огляду відеозапису слідчого експерименту з підозрюваною ОСОБА_8, який проводився 13 вересня 2013 року (Т.2, а.с.38);

14) протоколом додаткового огляду місця події від 13.09.2013р. (Т.1, а.с.238-241) де були знайдені шльопанці та чоловіча футболка чорного кольору;

15) висновком судової криміналістичної експертизи №МК-598 від 10.10.2013р. (Т.1, а.с.243- 247) згідно якої ушкодження одягу та на клапті шкіри ОСОБА_10 були заподіяні від семи дій плоского колючо-ріжучого знаряддя, що мало досить гостре вістря і лезо і обух;

16) висновком автотоварознавчої експертизи №131 від 05.10.2013р. (Т.2, а.с.1-6) згідно якого встановлена вартість автомобіля ОСОБА_10;

Колегія суддів вважає, що вищевказані докази, є достовірними і допустимими, та узгоджуються між собою, та вважає, що доводи апеляцій як ОСОБА_8 там і ОСОБА_9, про їх невинність спростовуються ними. Крім того судова колегія вважає, що судом 1-ї інстанції вірно прийнято до уваги, покази обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_6 про обставини скоєних злочинів, оскільки вини є достовірними, доповнюють друг друга, та підтверджені і другими, приведеними вище доказами, якім суд 1-ї інстанції дав належну оцінку.

Апеляційний суд не знаходить порушень при застосуванні Закону України про кримінальну відповідальність, тобто підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особи кожного з обвинуваченого.

Підстав для зміни чи скасування вироку, передбачених ст.409 КПК України, колегією суддів не встановлено, а тому апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_4, обвинуваченої ОСОБА_8, обвинуваченого ОСОБА_9, захисника ОСОБА_2, захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Харцизького міського суду Донецької області від 5 лютого 2014 року відносно ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді