Ухвала суду № 39066634, 04.06.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/2554/14 Провадження № 22-ц/795/1196/2014 Головуючий у I інстанції -Литвиненко І. В. Доповідач - Шитченко Н. В.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючої - судді Шитченко Н.В.

суддів: Висоцької Н.В., Страшного М.М.,

при секретарі - Зіньковець О.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на незаконність судового рішення, просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 квітня 2014 року, яким розірвано шлюб між нею та ОСОБА_3

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушені норми процесуального права.

Апелянт зазначає, що безпідставно не було взято до уваги її заяву про відкладення судового розгляду через неможливість бути присутньою в судовому засіданні внаслідок хвороби дитини, тому вона була позбавлена можливості бути присутньою під час розгляду справи та дати пояснення з приводу позовних вимог.

Вказує, що суд не вжив заходів щодо примирення сторін та не вирішив питання щодо подальшого місця проживання дитини.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що шлюбні відносини подружжя фактично припинені, спільне господарство не ведеться, подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

По справі встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 04 червня 2004 року. Від шлюбу мають доньку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 3, 5).

В обґрунтування своїх вимог про розірвання шлюбу ОСОБА_3 зазначив, що непорозуміння в сім'ї та сварки з дружиною негативно впливають на малолітню дитину. Оскільки він не має наміру спільно проживати з відповідачкою, збереження шлюбу між ними неможливе.

Положеннями ст. 112 Сімейного кодексу України та роз'ясненнями п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 визначено, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суд повинен повно та всебічно з'ясувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати інші обставини життя подружжя.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість подальшого збереження шлюбу між сторонами, що підтвердив в апеляційній інстанції адвокат позивача, оскільки судом на час розгляду справи з'ясовані фактичні взаємини сторін, зокрема те, що чоловік не має наміру спільно проживати з дружиною, а фактичні шлюбні відносини подружжя припинило.

Крім цього, апелянтом не надано суду першої інстанції та не представлено апеляційному суду належних доказів можливості подальшого спільного життя подружжя і збереження шлюбу, що є основним питанням, яке має з'ясувати суд в ході розгляду справ даної категорії. Відповідно до положень ч. 3 ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. У випадку задоволення апеляційної скарги за наявності відносин, що існують на даний час між сторонами, таке право ОСОБА_3 буде порушено.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнані поважними.

Суд першої інстанції, постановляючи рішення по справі, послався на належне повідомлення ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи, її повторну неявку та подання вдруге заяви про відкладення судового засідання. Проте, підтверджуючих поважність причин неявки доказів відповідачем суду представлено не було.

Виходячи зі змісту наведених норм та проаналізувавши наявні у справі матеріали, колегія суддів приходить до висновку про правильне застосування судом першої інстанції процесуальних норм.

Твердження апелянта про невизначення судом подальшого місця проживання дитини не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки вирішення зазначеного спору передбачено ст. 161 Сімейного кодексу України, а вказані вимоги ОСОБА_3 не заявлялись.

Перевіряючи оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційним судом не встановлено таких порушень матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: