Вирок № 39065782, 03.06.2014, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/787/14-к

Номер провадження 1-кп/305/122/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2014 року. Рахівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючої - судді Марусяк М.О.

при секретарі - Беднар О.О.

з участю: прокурора - Сідея В.В.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Рахів справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Кобилецька Поляна, мешканця АДРЕСА_1, Рахівськоґо райо ну, Закарпатської області, українця, громадянина України, з повною середньо-спеціальною освітою, одруженого, пенсіонера, раніше не судимого,

обвинуваченого за ст. 367 ч. 2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, перебуваючи на посаді виконувача обов"язків лісничого Кобилецько-Полянського лісництва державного підприємства, "Великобичківське лісомисливське господарство" (ДП "Великобичківське ЛМГ"), будучи службовою особою, яка постійно обіймає на державному підприємстві посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, які полягали у здійсненні керівництва ділянкою роботи та виробничою діяльністю окремих лісників ДП "Великобичківське ЛМГ", в період з 04 січня 2011 року, тобто з дня прийняття Кобилецько-Полянського лісництва під охорону, - до грудня 2012 року, неналежно виконував свої функціональні обов'язки, внаслідок несумлінного ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам у сфері охорони, відтворення, сталого і раціонального використання лісових ресурсів, громадським інтересам на безпечне для життя і здоров'я довкілля та користування природними ресурсами, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1, будучи переведеним на посаду виконувача обов"язків лісничого Кобилецько-Полянського лісництва ДП "Великобичківське ЛМГ", до якого входили лісові квартали 1- 24, зазначеного ліництва, передані йому під охорону, являючись матеріально-відповідальною особою (відповідно до договору про майнову відповіальність від 01.07.2011 року), згідно ст. 2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів", та являючись, згідно ст. 1 Положення про державну лісову охорону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2009 року № 976, працівником правоохоронного органу, до прямих обов'язків якого, серед іншого, входило здійснення правових, лісоохоронних та інших заходів, спрямованих на збереження лісових ресурсів, забезпечення охорони лісів від незаконних рубок, запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового господарства та використання лісових ресурсів, складання протоколів про правопорушення у сфері охорони та захисту лісів, до обов'язків якого також входили організація роботи лісників і контроль за виконанням ними своїх обов'язків, здійснення контролю за правильністю лісокористування, охороною і захистом лісу на закріплених лісогосподарських дільницях, проведення ревізій обходів і довіреного лісникам майна, перевірка додержання лісозаготівельниками та іншими лісокористувачами правил відпуску деревини які на пні, правил рубання лісу, вжиття заходів до усунення виявлених порушень, складання протоколів про порушення лісового законодавства, затримання у встановленому законом порядку осіб, винних у вчиненні лісопорушень, огляд місць рубань, в порушення вимог посадової інструкції, статей 19, 86, 89, 105 Лісового кодексу України, Положення про державну лісову охорону, затвердженого постановою" Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 № 976, в період з 04 січня 2011 року, тобто з дня прийняття лісництва під охорону, - до грудня 2012 року, неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, не вживав заходів щодо виявлення та недопущення лісопорушень, припинення таких та встановлення лісопорушників, належний контроль за станом та охороною лісу не забезпечив, акти про лісопорушення не складав, факти самовільних рубок деревини не задокументував, а роботу підлеглих лісників щодо охорони лісу належним чином не організував та не спрямовував, і цим самим допустив вчинення невстановленими досудовим розслідуванням особами упродовж 2012 року, точний час слідством не встановлено, незаконної рубки у виділі 1 кварталу 14, 3 дерев породи граб та 87 дерев породи бук - всього 90 дерев, загальною кубомасою 174 м. куб., в тому числі 161 м. куб. ліквідної деревини та 13 м. куб. хворосту та хмизу. Зазначені самовільні рубки ОСОБА_1 внаслідок неналежного виконання службових обов'язків через несумлінне ставлення до них своєчасно не виявив, хоча мав таку реальну можливість і зобов'язаний був це зробити, на усні доповіді майстра лісу ОСОБА_3 у вказаний вище період, тобто упродовж літа-осені 2012 року, про проведення у кварталі 14/1 незаконних рубок належним чином не реагував, факти самовільних рубок деревини на зазначеній ділянці лісу не задокументував, заходів щодо припинення таких та встанвлення лісопорушників не вжив.

Згідно акту позапланової ревізії лісових обходів по Кобилецько-Полянському лісництву ДП "Великобичківське ЛМГ" від 07.06.2013 року, проведеної комісією на підставі наказу директора від 14.05.2013 року за № 88, а також акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів Державної екологічної інспекції у Закарпатській області від 15.08.2013 року, розрахунку, проведеного державною екологічною інспекцією у Закарпатській області на підставі зазначених актів перевірки, постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 та ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", встановлено заподіяну зазначеними незаконними рубками шкоду в розмірі 430516, 40 гривень.

Таким чином, внаслідок службової недбалості ОСОБА_1 охоронюваним законом державним інтересам у сфері охорони, відтворення, сталого і раціонального використання лісових ресурсів та громадським інтересам, які полягають у порушенні гарантованих Конституцією України прав громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля та користування природними ресурсами, тобто інтересам територіальної громади селища Кобилецька Поляна, Рахівського району Закарпатської області в особі селищної ради, заподіяно шкоду в розмірі 430516,40 гривень, яка в 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на час вчинення злочину, що є тяжкими наслідками.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України визнав повністю та показав суду.

Він, як виконувач обов"язків лісничого Кобилецько-Полянського лісництва, прийняв лісництво 04 січня 2011 року, після паводку. Його посадові обов'язки, в тому числі, полягали у здійсненні керівництва ділянкою роботи та виробничою діяльністю майстрів лісу та окремих лісників ДП "Великобичківське ЛМГ". Через значний обсяг роботи не вжив заходів щодо контролю за підлеглими майстрами лісу, які в свою чергу не виявляли та допускали вчинення лісопорушень. У вчиненому щиро розкаюється, просить його суворо не карати.

Представник потерпілого - селищний голова Кобилецько-Полянської селищної ради ОСОБА_5 в судове засідання не з"явився. Однак через канцелярію суду подав письмове клопотання в якому просив кримінальне провадження розглядати за його відсутності. Цивільний позов про стягнення збитків на суму 430516,40 (чотириста тридцять тисяч п"ятсот шістнадцять) гривень 40 копійок, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства підтримує і просить задовольнити.

На підставі ч. З ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються, за винятком матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого та враховуються судом при визначенні міри покарання, а також акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства із розрахунком розміру шкоди, заподіяної незаконною рубкою дерев у насадженні кварталу 12 виділ 7 Кобилецько-Полянського лісництва ДП "Великобичківське ЛМГ". При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позицій немає; судом роз'яснено, що у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Матеріалами кримінального провадження, а саме актом перевірки вимог природоохоронного законодавства з додатками (розрахунками розміру, заподіяної незаконною рубкою дерев у насадженні кварталу 14 виділі 1 Кобилецько-Полянського лісництва ДП Великобичківське ЛМГ), дослідженими в ході судового слідства, стверджується, що загальний розмір заподіяної шкоди, з врахуванням індексу інфляції становить 430516. 40 грн, розрахунок проведений на основі акту перевірки від 15 серпня 2013 року, Постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу" та ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (т.1 , а.с. 59-94).

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ст. 367 ч. 2 КК України, як службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, якщо внаслідок таких дій спричинено тяжкі наслідки державним та громадським інтересам.

Речові докази та процесуальні витрати відсутні.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", виходить із принципів законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання, а також суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, наявність обставин, що пом'якшують і обтяжують - покарання. Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує, те що в ході судового розгляду він повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується по місцю проживання, вперше притягається до кримінальної відповідальності.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З огляду на вищенаведене, враховуючи обставини справи та особу винного, суд приходить до висновку про те, що необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів буде покарання без ізоляції від суспільства та реального відбуття покарання, тому обвинуваченому слід обрати покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті обвинувачення з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах і організаціях всіх форм власності та без стягнення штрафу, на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування основного покарання з випробуванням з покладенням окремих обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

В судових дебатах обвинувачений заявив клопотання про звільнення його від відбування покарання на підставі п." ґ" ст. 1 ЗУ "Про амністію в 2014 році", оскільки він є особою, яка на день набрання чинності ЗУ "Про амністію у 2014 році" досягла пенсійного віку, встановленого ст. 26 ЗУ "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", має 62 роки, свою згоду на застосування по відношенню до нього положень ЗУ "Про амністію у 2014 році" надає, вчинений ним злочин є злочином середньої тяжкості, тому просить клопотання задовольнити, звільнити його від кримінальної відповідальності. Щодо поданого представником потерпілого цивільного позову, вважає, такий позов безпідставним, оскільки позивач чітко не конкретизує з чого складається матеріальна шкода завдана злочином, що конкретно являють собою завдані збитки, які саме втрати понесені внаслідок його дій, однак при цьому конкретно зазначає, що грошова сума у розмірі 430516,40 гривень, яка становить крім того ціну даного позову, являється майновою шкодою. Вважає, що даний позов слід залишити без розгляду, оскільки він заявив клопотання про застосування щодо нього ЗУ "Про аміністію", у відповідності до ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо застосування амністії в Україні", від 06 травня 2014 року № 1246 -Y11 внесено зміни до законів України, в тому числі, до статті 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні", згідно якого пункти "а" та "є" частини першої виключено. Згідно пункту "є" частини 1 статті 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" не являлося можливим застосування амністії до осіб, якими не було відшкодовано заподіяної шкоди. Згідно положень пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 року "Про практику застосування судами України закондавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна (із змінами внесенеми згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду) встановлено, що у разі закриття справи з передбачених законом підстав, цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства. Враховуючи наведене та зважаючи на те, що є правові підстави щодо закриття кримінального провадження у зв"язку із звільненням його від кримінальної відповідальності із застосуванням ЗУ "Про амністію у 2014 році" від 08 квітня 2014 року, вважає, що позов підлягає залишенню без розгляду, в іншому випадку, беручи до уваги положення зазначених вище правових норм, судом, на його думку буде допущено порушення матеріального Закону, що суперечитиме вимогам КПК України.

Прокурор Сідей В.В. не заперечував проти звільнення від відбування покарання обвинуваченого ОСОБА_1 на підставі акту амністії, однак вважає, що цивільний позов підлягає до задоволення.

Враховуючи письмове клопотання, заяву та письмову згоду обвинуваченого ОСОБА_1 про застосування у відношенні до нього положень ЗУ «Про амністію», суд приходить до висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України з наступних підстав.

Так, згідно положень п. "ґ" ст. 1 ЗУ «Про амністію у 2014 році» особи, які на день набрання чинності цим Законом досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК країни та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що злочин, винність у вчиненні якого обвинуваченим вважається судом доведеною, згідно з положеннями ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, при цьому обвинувачений являється пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1, надав письмову згоду на застосування ЗУ "Про амністію у 2014 році", таким чином є суб"єктом амністії.

Цивільний позов заявлений представником потерпілого, селищним головою Кобилецько-Полянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області ОСОБА_5, у ході судового розгляду, на суму 430516,40 (чотириста тридцять тисяч п"ятсот шістнадцять) гривень 40 копійок, як заподіяні державі внаслідок порушення природоохоронного законодаства збитки, підлягають до стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь територіальної громади селища Кобилецька Поляна, Рахівського району Закарпатської області. При цьому, суд не бере до уваги твердження обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 про необхідність залишення цивільного позову без розгляду та спрямування такого для вирішення в порядку цивільного судочинства, оскільки така позиція не узгоджується з вимогами кримінально- процесуального закону, так як звільнення обвинуваченого від призначеного за вироком суду покарання за актом амністії не звільняє винну особу від обов"язку відшкодування заподіяної злочином шкоди.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 не обирався.

Керуючись ст.ст. 370, 371, 374, 376, 392, 393, 395 КПК України, п. ґ статті 1 ЗУ № 1185-VII від 08.04.2014 року «Про амністію у 2014 році» , суд-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України та призначити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах і організаціях всіх форм власності строком 2 (два) роки та без стягнення штрафу, як додаткового покарання.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням та встановити йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 протягом іспитового - строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально- виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.

Звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання за вироком суду від 03.06.2014 року, на підставі п."ґ" ст. 1 ЗУ "Про амністію у 2014 році" від 08.04.2014 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь територіальної громади селища Кобилецька Поляна, Рахівського району Закарпатської області, цивільний позов, на суму 430516, 40 (чотириста тридцять тисяч п"ятсот шістнадцять) гривень 40 копійок, як заподіяні державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства збитки, код платежу 24062100, рахунок 33115331700214, код 37862638, УДКСУ у Рахівському районі Закарпатської області.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Рахівський районний суд Закарпатської області.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити засудженому та прокурору.

Суддя: Марусяк М.О.

З оригіналом вірно

Суддя Рахівського районного суду: Марусяк М.О.