Ухвала суду № 39065703, 02.06.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/29408/13-ц Провадження № 22-ц/772/1584/2014Головуючий в суді першої інстанції:Федчишен С. А.Категорія: 42Доповідач: Сопрун В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого: Сопруна В.В.,

суддів: Шемети Т.М., Вавшка В.С.,

при секретарі: Сніжко О.А.,

за участю: позивача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження житловим будинком та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання жінки та чоловіка однією сім»єю та про поділ майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності, -

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 квітня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

В грудні 2013 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження житловим будинком. 03 лютого 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання жінки та чоловіка однією сім'єю та про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13 лютого 2014 року зустрічний позов ОСОБА_4 об'єднано з первісним позовом ОСОБА_2 в одне провадження.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 квітня 2014 року в задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження житловим будинком - відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання жінки та чоловіка однією сім»єю та про поділ майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності - задоволено.

Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_4 з ОСОБА_2.

Поділено майно, яке належить ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на ? ідеальну частку житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований в АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальну частку житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований в АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на спальню, до складу якої входить ліжко, шафа, трюмо, комод, дві тумбочки, та м'який куточок, до складу якого входить ліжко і два крісла.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на шафу - купе та кухонну стінку. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 квітня 2014 року скасувати та постановити нове яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, прийшла до висновку, що остання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішенням, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про розірвання шлюбу 31.10.1990 року розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, актовий запис 861 (а.с.16).

Згідно свідоцтва про право власності №2323 на житловий будинок з господарськими будівлями від 19.04.2007 року ОСОБА_2 на праві приватної власності належить 100% домоволодіння, що розташоване в АДРЕСА_1 (а.с.44).

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю виданого 29.04.2002 року на підставі договору дарування від 09.03.2002 року №2-942 ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 0,0825га по АДРЕСА_1 (а.с.45).

Згідно свідоцтва про вінчання 10.08.1997 року повінчались ОСОБА_4 та ОСОБА_2 при свідках ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.47).

Відповідно до виписки №503 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого МДП №2 відділення сімейної медицини ОСОБА_4перебував на стаціонарному лікуванні з 05.09.2008 року по 15.09.2008 року і зазначено адресу місця проживання АДРЕСА_1 (а.с.53).

Згідно довідки Державної служби України з надзвичайних ситуацій № 02-585/08 від 23.01.2014 року ОСОБА_4 в вересні 2008 року була виплачена грошова допомога при звільненні зі служби в сумі 6336 грн., та в жовтні 2009 року одноразова грошова допомога згідно Постанови КМУ від 11.07.2007 року № 908 в сумі 21780 гривень (а.с.54).

Відповідно до архівної довідки Державної служби України з надзвичайних ситуацій управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області № 01-679/21 від 27.01.2014 року ОСОБА_4 проходив службу в підрозділах МНС в Вінницькій області з 20.12.1999 року по 14.08.2008 року (а.с.55).

Згідно довідки ПАТ «Стрижавський кар'єр» №22 від 22.01.2014 року ОСОБА_4 працює на ПрАТ «Стрижавський кар'єр» з 01.08.2012 року по теперішній час (а.с.56).

Відповідно до довідки Вінницької виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№86) № 7/8 від 07.02.2014 року ОСОБА_4 проходив службу у Вінницькій виправній колонії (№86) на посадах молодшого начальницького складу з 01.04.1997 року по 15.07.1999року та звільнений по ст. 63 «ж» (за власним бажанням) (а.с.63).

Згідно довідки Вінницької виправної колонії (№86) про заробітну плату за 1997- 1999 року №7/10 від 19.02.2014 року ОСОБА_4 отримав заробітну плату за період з 04.04.1997 року по 15.07.1999 рік в сумі 3828,80грн. (а.с.70).

В матеріалах справи міститься адресна довідка підрозділу УДМС України у Вінницькій області (а.с.19) та копія паспорта (а.с.42-43) з яких вбачається, що ОСОБА_4 зареєстрований по АДРЕСА_1 з 17 жовтня 2007 року.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 256 ЦПК України передбачено, що суди встановлюють факт сумісного проживання жінки та чоловіка без шлюбу.

Згідно ч.2 ст.3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

За змістом ст. 69 СК України передбачено право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, незалежно від розірвання шлюбу.

Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя у разі поділу майна є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ст. 70 СК).

Згідно зі ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Статтею 190 Цивільного кодексу України встановлено, що під майном, як особливим об'єктом розуміється окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживчою річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Тобто при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що ця норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

Враховуючи вище викладене колегія суддів погоджується з висновками міського суду, так як з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 проживав однією сім»єю з ОСОБА_2.

Крім того, в суді першої інстанції ряд свідків пояснили, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 проживали разом в гуртожитку по АДРЕСА_2, а потім в буд АДРЕСА_1, зазначивши, що ОСОБА_4 приймав участь у будівництві будинку по АДРЕСА_1, купував будівельні матеріали.

Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Апелянт посилається, що відповідачем не надано жодного доказу визначення вартості спірного майна (меблів), однак в суді першої інстанції сторонами не заявлялись клопотання про призначення експертизи.

Відповідно до ст..308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовано фактичні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам. Рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 безпідставні, необґрунтовані і висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: підпис Сопрун В.В.

Судді: підписи Шемета Т.М.

Вавшко В.С.

З оригіналом вірно: Сопрун В.В.