Ухвала суду № 39062895, 19.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2014 р. Справа № 40085/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Левицької Н.Г., Сапіги В.П.

за участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2010 року у справі за позовом приватного багатопрофільного підприємство «Край і К» до державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач приватне багатопрофільне підприємство «Край і К» звернулося з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003472341/0/4615/23-1/20455145/29546 від 07 грудня 2009 року та №0003472341/1/268/23-1/20455145/3094 від 10 лютого 2010 року, № 0003472341/2/871/23-1/20455145/1885 від 24 березня 2010 року в частині визначення податкових зобов'язань по податку на прибуток в сумі 33788,25 грн., в т.ч. 22525,5 грн. за основним платежем та 11262,75 грн. за штрафними санкціями, а також податкові повідомлення рішення №0003482341/0/4614/23-1/20455145/29545 від 07 грудня 2009 року та № 0003482341/1/267/23-1/20455145/3093 від 10 лютого 2010 року, № 0003482341/2 /872/23-1/20455145/1886 від 24 березня 2010 року, якими визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 31531,5 грн., в т.ч. 21021 грн. за основним платежем, та 10510,5 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що у відповідача відсутні правові підстави для зменшення позивачу суми податкового кредиту та визначення податкових зобов'язань з ПДВ.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2010 року задоволено позовні вимоги в повному обсязі. Суд виходив із того, що суб'єкт малого підприємництва має право займатися будь-якими видами підприємницької діяльності за винятком тих, що не можуть здійснюватися з використанням спрощеної системи оподаткування. Законодавство передбачає наявність в первинному документі такого обов'язкового реквізиту, як зміст та обсяг господарської операції, однак не містить будь яких додаткових вимог щодо ступеня деталізації інформації про виконані роботи. Крім того, в посадові обов'язки ПП ОСОБА_1 не входив той напрямок робіт, що надано підприємцем позивачу, а внаслідок наданих послуг останній уклав договір будівельного підряду з ДП «Голден Фудс».

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Покликання маються на те, що менеджерські послуги не відносяться до видів діяльності ОСОБА_1, інформація про виконані послуги не деталізована, а також остання є працівником позивача і займає посаду бухгалтера-касира.

ОСОБА_2 є працівником позивача на посаді виконроба (згідно табелів використання робочого часу), не мав ліцензії на провадження будівельної діяльності, що свідчить про неможливість виконання замовлень позивача.

По взаємовідносинах позивача з ТОВ «Капагор», виявлено розбіжність між податковим кредитом позивача та з податковими зобов'язаннями ТОВ «Капагор», не надано сертифікатів відповідності. Крім того, в подальшому ТОВ «Капагор» припинено діяльність як юридичної особу.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, що державною податковою інспекцією у місті Ужгороді Закарпатської області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 червня 2009 року, про що складено акт № 2816/23-1/10/20455145 від 24 листопада 2009 року (а.с. 12-31) із змінами від 03 грудня 2009 року (а.с. 38-40).

На підставі вказаного акту із змінами від 03 грудня 2009 року державною податковою інспекцією у м. Ужгороді Закарпатської області прийнято податкові повідомлення-рішення №0003472341/0/4615/23-1/20455145/29546 від 07 грудня 2009 року, №.0003472341/1/268/23-1/20455145/3094 від 10 лютого 2010 року, № 0003472341/2/871/23-1/20455145/1885 від 24 березня 2010 року, №0003482341/0/4614/23-1/20455145/29545 від 07 грудня 2009 року, № 0003482341/1/267/23-1/20455145/3093 від 10 лютого 2010 року, № 0003482341/2/8872/23-1/20455145/1886 від 24 березня 2010 року (а.с. 41, 42, 50, 51,59, 60)

Підставою для визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток стало зменшення в ході перевірки валових витрат позивача: на вартість отриманих від ПП ОСОБА_3 менеджерських послуг по організації заключення договорів підряду по об'єкту Завод «Голден Фудс» в с.Сторожниця на суму 12500 грн., на вартість будівельних послуг, наданих приватним підприємцем ОСОБА_4 на суму 77600,0 грн., суму орендної плати, сплаченої за договорами оренди транспортних засобів, не посвідчених нотаріально в розмірі 13242 грн.

Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» №727 від 3 липня 1998 року, не передбачається обов'язок суб'єкта малого підприємництва , який бажає перейти на спрощену систему оподаткування, обирати вичерпний перелік видів підприємницької діяльності, якими він планує займатися. У свою чергу, вичерпний перелік умов, дотримання яких є необхідним для застосування спрощеної системи оподаткування, встановлені пунктом 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»№727 від 3 липня 1998 року. Ці умови не обмежують суб'єкта малого підприємництва у виборі здійснюваних ним видів діяльності лише тими, що зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку чи в будь-якому іншому документі.

Із матеріалів справи вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_4 є платником єдиного податку за максимальною ставкою 200 грн., тому вправі здійснювати будь-які види підприємницької діяльності, за винятком тих, що не можуть здійснюватися з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони. В свою чергу, обмежень на використання спрощеної системи оподаткування при здійсненні діяльності з надання менеджерських послуг закон не містить.

Що стосується висновку відповідача про те, що згідно акту № ОУ-0000003 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30 грудня 2008 року інформація про виконані роботи не є деталізованою, а узагальнюючою, то дані твердження апелянта є безпідставними, оскільки ч.2.ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»№ 996 від 16 липня 1999 року не містить будь-яких додаткових вимог щодо ступеня деталізації інформації про виконані роботи.

Щодо зменшення валових витрат на вартість послуг, наданих позивачу ПП ОСОБА_2, а також відсутність ліцензії на провадження будівельної діяльності, то висновки відповідача є передчасними. Крім того, відповідач стверджує, що підприємець не мав змоги виконати для позивача даний обсяг робіт, то слід зазначити, що факт перебування підприємця, який надає позивачу послуги, у трудових відносинах з останнім не має жодного правового значення, законодавство України не містить заборон щодо можливості поєднання підприємницької діяльності з роботою за трудовим договором та даний підприємець не здійснював ті види будівельних робіт, які відповідно до законодавства підлягають ліцензуванню (перелік таких визначено додатком до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 47 від 27 січня 2009 року).

Висновок відповідача про те, що ПП ОСОБА_2 не мав змоги виконати відповідні роботи не підтверджується жодними об'єктивними фактичними даними, первинними документами чи іншими належними та допустимими засобами доказування. Це не більше ніж суб'єктивне припущення посадової особи відповідача, яка проводила документальну перевірку. При цьому порушено вимоги п. 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 326 від 10 серпня 2005 року, де передбачено, що факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів. Згідно п.4 розділу 2 вказаного Порядку, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також; суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Посилання відповідача на ту обставину, що ТОВ «Капагор» у березні 2008 року не включило до складу податкових зобов'язань суми ПДВ в розмірі 21020,98 грн. не може бути підставою для зменшення позивачу податкового кредиту, оскільки суми податкового кредиту були підтверджені оформленою належним чином податковою накладною. Крім того, відповідальність індивідуалізована, відтак позивач не несе відповідальності за порушення податкового законодавства контрагентом.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області залишити без задоволення, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2010 року по справі № 2а-1544/10/0770, без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

суддів Н.Г. Левицька

В.П. Сапіга

Повний текст виготовлено 26.05.2014 року