Постанова № 39060105, 26.05.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2014 р. Справа № 920/209/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гончар Т. В., суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

за участю представників сторін:

позивача - Павлуненко К.Л. за дорученням №10 від 15.11.2013 р.

ОСОБА_2- адвокат ордер №18 від 15.01.2014 р.

відповідача - не'зявився

3-ї особи - не'зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛеСтар" . м. Суми (вх.№ 887С/3-11) на рішення господарського суду Сумської області від 27.02.14 у справі № 920/209/14

за позовом Спільного агрохімічного підприємства "Родючисть" у формі ТОВ, с. Склярівка, Сумський район, Сумська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛеСтар" . м. Суми

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізична особа - підприємець ОСОБА_4, м. Київ

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Спільне агрохімічне підприємство "Родючисть" у формі ТОВ, с. Склярівка, Сумський район, Сумська область, звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 10.01.2008 року, укладений між ТОВ «ЛеСтар» та ТОВ «ЮВС».

Рішенням господарського суду Сумської області від 27.02. 2014 року у справі № 920/209/13 (суддя Миропольський С.О.) позов задоволено. Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 10.01.2008 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛеСтар» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮВС». Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛеСтар» на користь Спільного агрохімічного підприємства «Родючисть» у формі товариства з обмеженою відповідальністю судовий збір в сумі 1218,00 грн.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, а також надав доповнення до неї. Просить рішення господарського суду Сумської області від 27.02.2014 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Відповідач зазначає, що судовими рішення у справі № 5021/1586/2011 позивачу вже було відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 10.01.2008 р. та додаткової угоди до нього. Також, відповідач вказує на те, що факт відповідності вимогам закону договору про відступлення права вимоги від 10.01.2008 р. встановлений при розгляді справи № 5021/1586/2011, № 5021/1138/2011, № 2/61-10, в яких сторонами були ТОВ «ЛеСтар», ТОВ «ЮВС» та ТОВ СП «Родючисть». Відповідач вважає, що подальше відображення умов договору в статистичних чи інших бухгалтерських звітах, не є підставам, які можуть впливати на визнання договору недійсним чи дійсним, посилаючись при цьому також на те, що в момент підписання спірного договору сторони діяли на підставі ст.ст. 512-514 ЦК України та не порушували жодних вимог щодо укладання договору уступки права вимоги, передбачених діючим законодавством.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначив про те, що позовна заява про визнання недійсним в наслідок фіктивності спірного договору на підставі ст. 234 ЦК України судами не розглядалась, оскільки про обставини, які вказують саме на фіктивність спірного правочину позивач довідався з матеріалів господарської справи № 920/1543/13 лише у жовтні 2013 року і відповідно не міг раніше звернутись з даним позовом. При цьому позивач зазначає, що ТОВ «ЛеСтар» не розрахувався з первісним кредитором ТОВ «ЮВС», як того вимагає договір про відступлення права вимоги від 10.01.2008 р., тому вважає, що має місце невідповідність положень оспорюваного договору обставинам відображеним у балансах та фінансової звітності ТОВ «ЛеСтар», що порушує норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і вказує на ознаку його фіктивності відповідно до ст.ст. 234, 215 ЦК України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 21.05.2014 р.

20.05.2014 р. позивач надав письмові пояснення по справі, в яких зокрема зазначив про те, що відповідно до звітів про фінансові результати ТОВ «ЛеСтар» за період з 2008 по 2013 роки на балансі відповідача ніколи не відображалися фінансові та майнові права, в тому числі право вимоги до ТОВ «САП Родючисть», позивач вказує на те, що висновком судової економічної експертизи у справі № 920/1543/13 встановлено відсутність документального підтвердження заборгованості ТОВ «САП Родючисть» перед ТОВ «ЛеСтар», що на думку позивача, підтверджує відсутність права вимоги ТОВ «ЛеСтар» до позивача, тому спірний договір є таким, що спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами в сумі 419036,94 грн. Крім того, позивач звертає увагу на невідповідність договору вимогам ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Позивач зазначає, оскільки спірний договір спрямований на незаконне заволодіння майном юридичної особи, тому вважається таким, що порушує публічний порядок і відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України, є нікчемним.

21.05.2014 р. позивач звернувся до суду з клопотанням про доручення до матеріалів справи довідки № 212 від 20.05.2014 р. за підписом в.о. директора ТОВ «САП Родючисть» - М.І.Сніжко про відсутність в бухгалтерському обліку ТОВ «САП Родючисть» станом на 01.01.2008 р. кредиторської заборгованості перед ТОВ «ЮВС», а також відсутність даних в бухгалтерському обліку щодо заборгованості перед ТОВ «ЛеСтар» за період з 01.01.2008 р. по 13.07.2011 р. Вказана довідка № 212 від 20.05.2014 р. залучена до матеріалів справи.

Відповідач в призначене судове засідання 21.05.2014 р. свого представника не направив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

3-я особа, ФОП ОСОБА_4, м. Київ, відзив на апеляційну скаргу не надав, своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача та третьої особи, за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення уповноважених представників позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 10.01.2008 р., який укладено між ТОВ «ЛеСтар» та ТОВ «ЮВС», згідно якого первісний кредитор - ТОВ «ЮВС» передало новому кредитору - ТОВ «ЛеСтар» право вимоги боргу від боржника - САП «Родючисть» у формі ТОВ.

Позовні вимоги САП «Родючисть» у формі ТОВ обґрунтовує тим, що з наданих до матеріалів справи № 920/1543/13 органами статистики копії фінансових звітів та звітів про фінансові результати ТОВ «ЛеСтар» за 2008-2013 роки вбачається, що ТОВ «ЛеСтар» ніколи не ставив на свій баланс фінансові та майнові права у тому числі права вимоги від позивача, і відповідно підписуючи договір відступлення права вимоги від 10.01.2008 р з ТОВ «ЮВС» вчинив це без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим договором, оскільки фактично не прийняв і не поставив собі на баланс право вимоги. Позов обґрунтований ст.ст. 203, 215, 228, 234 ЦК України.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з того, що договір про відступлення права вимоги від 10.01.2008 р., укладений між ТОВ «ЛеСтар» та ТОВ «ЮВС», порушує законні права та інтереси позивача, оскільки є фіктивним і укладений не з метою викупу кредиторської заборгованості, оскільки заборгованість була погашена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується заявою позивача та актом звірки розрахунків за період з 01.01.2007 року по 07.05.2010 року. На підставі ст.ст. 203, 215, 228, 234 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що є всі підстави вважати, що договір про відступлення права вимоги, укладений між ТОВ «ЛеСтар» та ТОВ «ЮВС» 10.01.2008 року, є фіктивним, тобто не спрямований на створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що предметом даного господарського спору є вимога позивача про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 10.01.2008 р., який укладено між ТОВ «ЛеСтар» та ТОВ «ЮВС», відповідно до умов якого первісний кредитор (ТОВ «ЮВС») передав новому кредитору (ТОВ «Лестар») право вимоги до ТОВ «СП Родючисть» по видатковим накладним на суму 414654,40 грн. основного боргу та неустойки (штрафу, пені, індексу інфляції і т.д.) та інших платежів передбачених діючим законодавством. На підставі чого відповідно до акту приймання-передачі документів по договору про відступлення права вимоги від 10.01.2008 р. первісний кредитор передав відповідачу оригінали зазначених вище видаткових накладних та доручень до них.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з наданих до матеріалів справи № 920/1543/13 органами статистики копії фінансових звітів та звітів про фінансові результати ТОВ «ЛеСтар» за 2008-2013 роки вбачається, що ТОВ «ЛеСтар» ніколи не ставив на свій баланс фінансові та майнові права у тому числі права вимоги від позивача, і відповідно підписуючи договір відступлення права вимоги від 10.01.2008 р з ТОВ «ЮВС» вчинив це без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим договором, оскільки фактично не прийняв і не поставив собі на баланс право вимоги. Позивач вказує на невідповідність положень оспорюваного договору обставинам відображеним у балансах та фінансовій звітності ТОВ «Лестар», що порушує норми вказаного Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і вказує на ознаку його фіктивності відповідно до ст. 234, 215 ЦК України. Також, позивач зазначає, що вказаний договір порушує права та інтереси позивача, та укладений з порушенням вимог законодавства щодо дійсності правочинів і підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 228 Цивільного кодексу України, як фіктивний правочин.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що судовими рішення у справі № 5021/1586/2011 позивачу вже було відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 10.01.2008 р. та додаткової угоди до нього, а також посилання на те, що факт відповідності вимогам закону договору про відступлення права вимоги від 10.01.2008 р. встановлений при розгляді справи № 5021/1586/2011, № 5021/1138/2011, № 2/61-10, в яких сторонами були ТОВ «Лестар», ТОВ «ЮВС» та ТОВ СП «Родючисть», оскільки підстави, з яких позивач звертався до суду про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 10.01.2008 р. у справі № 5021/1586/2011 та у даній справі є різними.

Так, підставою визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 10.01.2008 р. та додаткової угоди до нього у справі № 5021/1586/2011 є норми ст. 229 ЦК УКраїни (вчинення правочину під впливом помилки), ст. 232 ЦК України (вчинення правочину в результаті зловмисної домовленості), тоді як в даній справі підставою недійсності правочину позивачем визначено невідповідність положень оспорюваного договору обставинам відображеним у балансах та фінансовій звітності ТОВ «ЛеСтар» за 2008-2013 роки, що порушує норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та має ознаки його фіктивності відповідно до ст. 234, 215 ЦК України.

Отже, позовна заява про визнання недійсним внаслідок фіктивності вказаного договору на підстав ст. 234 ЦК України з урахуванням викладених позивачем обставин та викладених вище підстав раніше судами не розглядалась, що спростовує твердження відповідача про те, що дана позовна заява вже була предметом розгляду по справі № 5021/1586/2011.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що предметом спірного договору про відступлення вимоги від 10.01.2008 р. є право вимоги, що передається від первісного кредитора (ТОВ «ЮВС») до нового кредитора (ТОВ «ЛеСтар») щодо зобов'язання ТОВ «САП Родючисть» по видатковим накладним на суму 414654,40 грн.

Зважаючи на те, що право вимоги є активами юридичної особи і для того щоб володіти та передавати такі права вони мають бути відображені бухгалтерському обліку та фінансовій звітності такої юридичної особи.

Так, відповідно до ч. І ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Згідно ч.5. ст. 9 вказаного Закону господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до ст. 139 ГК України майном є сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Ст.1 Закону «Про бухгалтерські облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період; користувачі фінансової звітності (далі -користувачі) - фізичні або юридичні особи, які потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень.

Дослідивши фінансові звіти про фінансові результати ТОВ «ЛеСтар» за період з 2008 р. по 2013 р., колегія суддів констатує, що на балансі відповідача не відображено фінансові та майнові права, в тому числі право вимоги до ТОВ «САП Родючисть». Також проведеною у справі № 9201543/13 судовою економічною експертизою, а саме висновком № 2876 від 20.03.2014 р. встановлено відсутність документального підтвердження заборгованості ТОВ «САП Родючисть» перед ТОВ «ЛеСтар».

Колегія суддів також зазначає, що ТОВ «ЛеСтар» жодним чином не спростовано факту відсутності на балансі відповідача право вимоги до ТОВ «САП Родючисть», а також не надано до суду доказів здійснення оплати придбаного права за цим договором, оскільки докази перерахування коштів на рахунок ТОВ «ЮВС» відповідач - ТОВ «ЛеСтар» в матеріалах справи відсутні і таких доказів до суду надано не було. Вказані факти свідчать про те, що ТОВ «ЛеСтар» фактично не отримав право вимоги за договором від 10.01.2008 р.

З наданих до матеріалів справи органами статистики копії фінансових звітів та звітів про фінансові результати ТОВ «ЛеСтар» за 2008-2013 роки вбачається, що ТОВ «ЛеСтар» ніколи не ставив на свій баланс фінансові та майнові права у тому числі права вимоги від ТОВ «ЮВС», і відповідно підписуючи договір відступлення права вимоги від 10.01.2008 р з ТОВ «ЮВС» вчинив це без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим договором, оскільки фактично не прийняв і не поставив собі на баланс право вимоги.

З вищенаведеного вбачається, що так як права вимоги у ТОВ «ЛеСтар» до позивача фактично не існує, то даний договір відступлення права вимоги, укладений між ТОВ «ЛеСтар» та ТОВ «ЮВС» від 10.01.2013 р., є фіктивним.

Відповідно до п. 2.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Договір про відступлення права вимоги від 10.01.2013 р., укладений між ТОВ «ЛеСтар» та ТОВ «ЮВС» порушує законні права та інтереси позивача, оскільки є фіктивним та спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами у сумі 419036,94 грн., що належать ТОВ «САП Родючисть».

Частиною 1 ст. 215 ЦК України, передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України, передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частина 1 ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (на що посилається позивач в обґрунтування своїх вимог).

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним. (ч. 2 ст. 234 ЦК України).

Таким чином, є всі підстави вважати, що договір про відступлення права вимоги, укладений між ТОВ «ЛеСтар» та ТОВ «ЮВС» 10.01.2008 року, є фіктивним, тобто не спрямований на створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Слід зазначити, що у відповідності до ст. 15, 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Аналогічно ст.20 ГК України передбачає можливість визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом з метою захисту прав і законних інтересів суб'єкта господарювання.

Отже, господарський договір, в тому числі спірний договір може бути визнаний за наявності двох умов: перша це порушення ним прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача; друга це наявність передбачених законом підстав для визнання договору недійсним.

В даному випадку позивачем доведено, як факт порушення прав та законних інтересів ТОВ «САП Родючисть» спірним правочином, так і наявність передбачених законом підстав для визнання спірного договору недійсним, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог та правомірність викладених в рішенні висновків суду про задоволення позовних вимог.

Таким чином, факти, викладені в апеляційній скарзі відповідачем і його посилання на неправильне застосування та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді справи, не знайшли свого підтвердження.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Сумської області від 27.02.2014 року по справі № 920/209/14 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи заявника, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями статтями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛеСтар", м. Суми залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 27.02.2014 року по справі № 920/209/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 23.05.14 р.

Головуючий суддя Гончар Т. В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.