Постанова № 3905952, 18.05.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.05.09Справа №2а-4017/09/1/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Єлжовій Н.М., за участю представника позивача Нечаєвої Н.О., довіреність № 81/10-0 від 14.07.08 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ДПІ в м. Сімферополь АР Крим до

ТОВ «Регіональний центр правового захисту»

про стягнення

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулася з адміністративним позовом ДПІ в м. Сімферополь АР Крим до ТОВ «Регіональний центр правового захисту» про стягнення заборгованості зі штрафних санкцій з податку на прибуток підприємств у розмірі 339,95 гривень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.03.09 року по справі було відкрито провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.03.09 року по справі було закінчено підготовче провадження та справу призначеного до судового розгляду.

У судове засідання зявився представник позивача ДПІ в м. Сімферополь АР Крим, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та по суті справи пояснив наступне. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ від 04.12.1990 р. (із змінами і доповненнями) органи державної податкової служби уповноважені державою здійснювати контроль за дотриманням податкового законодавства, правильністю числення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів і державні цільові фонди податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових платежів, встановлених законодавством.

У ТОВ «Регіональний центр правового захисту», ЄДРПОУ 32992282, станом на 28.01.2009 р. є заборгованість з штрафних санкцій з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 339,95 грн., підставою виникнення якої є податкове повідомлення-рішення № 0016831501 від 02.10.2008р. на суму 340,00 грн. (часткове погашення 0,05 грн.), згідно акту перевірки № 7199/15-1/32992282 від 25.09.08 р.,; яким виявлено порушення термінів подання податкової звітності - не надання звітності за 1 квартал, 1 півріччя 2008 р., передбаченого п.16.4 ст.16 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р. №283/97-ВР; пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-ІП; (далі Закон №2181). До теперішнього часу сума заборгованості, що була визначена у податкових повідомленнях-рішеннях, відповідачем не сплачена у сумі 339,95 грн. Наявність податкового боргу свідчить про невиконання вказаним суб'єктом господарювання зобов'язанням перед бюджетом.

Відповідно до норм Закону № 2181 ДПІ у м. Сімферополі застосовані заходи для примусового погашення податкового боргу - направлені перша податкова вимога № 1/2964 від 28.10.2008 р. і друга податкова вимога № 2/3579 від 15.12.2008 р., проте заходи примусового характеру не призвели до погашення податкового боргу відповідачем.

Відповідно до норми пп. 3.1.1. п. 3.1. ст. З Закону № 2181-III активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 3 Закону України № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", ст. 104, ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 11 ст. 11Закона України "Про Державну податкову службу в Україні», представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судове засідання представник відповідача ТОВ «Регіональний центр правового захисту» не зявився, повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи через ЗМІ, про причини неявки суд не повідомлений.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для зясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу у відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача по суті справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 4 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з субєктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є субєктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що ДПІ в м. Сімферополь АР Крим є органом виконавчої влади та субєктом владних повноважень.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” № 3813 від 24.12.1993 року головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів (далі - податків, інших платежів) і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 4 грудня 1990 року N 509-XII визначено, що податкові органи мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Таким чином, судом встановлено, що ДПІ в м. Сімферополь АР Крим уповноважена здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Судом встановлено, що ТОВ «Регіональний центр правового захисту» є юридичною особою, зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 431929, довідкою Головного управління статистики в АРК № 05.3-06-06/1825 від 02.12.2006 року.

Відповідно до довідки Головного управління статистики в АРК № 05.3-06-06/1825 від 02.12.2006 року та Статуту ТОВ «Регіональний центр правового захисту», затвердженого протоколом зборів учасників № 1 від 11 травня 2004 року, зареєстрованого виконкомом Київської районної ради м. Сімферополя АР Крим від 26.05.2004 року, ТОВ «Регіональний центр правового захисту» здійснює: діяльність адвокатських обєднань та індивідуальну адвокатську діяльність, діяльність у сфері бухгалтерського обліку, керівництво підприємствами, рекламу, посередницькими послугами під час купівлі продажу, здавання в оренду та оцінювання нерухомості невиробничого призначення.

Судом встановлено, що ТОВ «Регіональний центр правового захисту» перебуває на обліку в органах державної податкової служби з 08.06.2004 року за № 10335-К, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків, виданою ДПІ в м. Сімферополь АР Крим, від 11.12.2006 року № 4757/29-0.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Регіональний центр правового захисту» є субєктом господарювання, юридичною особою, платником податків, зобовязаний виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року N 1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобовязані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Судом встановлено, що відповідач є платником податку на прибуток підприємств.

Порядок, підстави та строки сплати податку на прибуток, надання податкової звітності встановлений Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року N 333/94.

Відповідно до п. 4.1.1. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Підпунктом 4.1.4. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до пп. 11.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року №3394 передбачені такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Таким чином, ТОВ «Регіональний центр правового захисту» зобовязаний щоквартально протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового кварталу, подавати до ДПІ в м. Сімферополь АР Крим декларації з податку на прибуток.

Згідно абзацу “а” підпункту 4.2.2. пункту 4.2. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року N 2181-III контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.

Відповідно до п.6.1 ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-III у разі, коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).Таким чином, судом встановлено, що суми, вказані у поданих відповідачем податкових деклараціях, не підлягають оскарженню, оскільки вони самостійно визначені платником податку, та мають бути перераховані на відповідні рахунки у повному обсязі.

Судом встановлено, що 25.09.08 року посадовими особами податкових органів було складено акт про результати невиїзної документальної перевірки з питання перевірки своєчасності подання податкової звітності платника податку на прибуток підприємств ТОВ «Регіональний центр правового захисту» № 7199/15-1/32992282, в якому вказано, що 25.09.08 року проводилася невиїзна документальна перевірка ТОВ «Регіональний центр правового захисту», в результаті якої встановлено, що згідно в порушення пп.. 4.1.4. п. 4.1. ст.. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року N 2181-III, п. 16.4. ст.. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94 ВР платником податку на прибуток несвоєчасно була подана декларація з податку на прибуток за перший квартал 2008 року (граничний строк подання 11.05.2008 року) та декларація з прибутку за перше півріччя 2008 року (граничний строк подання 11.08.2008 року).

Цей акт про результати невиїзної документальної перевірки з питання перевірки своєчасності подання податкової звітності платника податку на прибуток підприємств ТОВ «Регіональний центр правового захисту» № 7199/15-1/32992282 був надісланий відповідачеві 25.09.08 року, що підтверджується штампом оператора поштового звязку на копії конверту.

Посадовими особами податкових органів було складено акт про неможливість вручення акта невиїзної документальної перевірки з питання несвоєчасного подання декларації з податку на прибуток за перший квартал та перше півріччя 2007 року ТОВ «Регіональний центр правового захисту» від 01.10.08 року № 2648/15-1, в якому зазначено, що у звязку з незнаходженням субєкта господарювання за його місцезнаходженням вручити акт про результати невиїзної документальної перевірки з питання перевірки своєчасності подання податкової звітності платника податку на прибуток підприємств ТОВ «Регіональний центр правового захисту» № 7199/15-1/32992282 неможливо.

За результатами акту про результати невиїзної документальної перевірки було складено та надіслано податкове повідомлення-рішення від 02.10.08 року № 0016831501/0, в якому вказано, що на підставі акту перевірки від 25.09.08 року № 7199/15-1/32992282 встановлено порушення пп.. 4.1.4. п. 4.1. ст.. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року N 2181-III, а саме несвоєчасне подання ТОВ «Регіональний центр правового захисту» декларації з податку на прибуток за перший квартал та перше півріччя 2007 року, за що на ТОВ «Регіональний центр правового захисту» було накладено штраф у розмірі 340 гривень, який підлягає сплаті у десятиденний термін з дня отримання цього податкового повідомлення-рішення.

Це податкове повідомлення-рішення було надіслане відповідачеві 06.10.08 року, що підтверджується штампом оператора поштового звязку на копії конверту.

Також 15.10.08 року було складено акт про неможливість вручення податкового повідомлення-рішення ТОВ «Регіональний центр правового захисту» від 02.10.08 року № 0016831501/0, в якому встановлено факт неможливості вручення податкового повідомлення-рішення у звязку з відсутністю підприємства за зазначеною юридичною адресою; на підставі вищезазначеного та підпункту 6.2.4. пункту 6.2. статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”від 21 грудня 2000 року N 2181-III, підпункту 4.9. пункту 4 “Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій”, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 року № 253 було прийнято рішення про розміщення податкового повідомлення-рішення від 02.10.08 року № 0016831501/0 на дошці податкових оголошень (повідомлень) з 15.10.08 року.

Згідно матеріалів справи, наданих позивачем, встановлено, що відповідачем не сплачено суму наявного у нього податкового боргу, що підтверджується даними особового рахунку і облікової картки платника податків.

Відповідно до підпункту 6.2.1. пункту 6.2 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до підпункту 6.2.3. пункту 6.2 ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-III податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Отже, судом встановлено, що відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-III інформація про виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк зазначається у першій податковій вимозі, у другій податковій вимозі може значиться повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Судом встановлено, що 28 жовтня 2008 року ДПІ в м. Сімферополь АР Крим була складена перша податкова вимога від 28 жовтня 2008 року № 1/2964 на суму податкового боргу ТОВ «Регіональний центр правового захисту» в розмірі 339,95 гривень. Податкова вимога від 28 жовтня 2008 року надіслана відповідачеві 11.11.08 року, що підтверджується штампом оператора поштового звязку на копії конверту.

Посадовими особами податкових органів був складений акт від 14.11.08 року про неможливість вручення податкової вимоги, в якому встановлено факт неможливості вручення податкової вимоги № 1/2964 від 28 жовтня 2008 року ТОВ «Регіональний центр правового захисту» поштою. На підставі викладеного та підпункту 5.8 п. 5 “Порядку направлення органами державної податкової України податкових вимог платникам податків”, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 266 від 03.07.01 року, податкова вимога № 1/2964 від 28 жовтня 2008 року розміщена на дошці оголошень (повідомлень) з 14.11.08 року.

Судом встановлено, що 15 грудня 2008 року ДПІ в м. Сімферополь АР Крим була складена друга податкова вимога від 15 грудня 2008 № 2/3579 на суму податкового боргу ТОВ «Регіональний центр правового захисту»в розмірі 339,95 гривень. Податкова вимога від 15 грудня 2008 року була надіслана відповідачу 16.12.2008 року, що підтверджується штампом оператора поштового звязку на копії конверту.

Посадовими особами податкових органів був складений акт від 22.12.08 року про неможливість вручення податкової вимоги, в якому встановлено факт неможливості вручення податкової вимоги № 2/3579 від 15 грудня 2008 року ТОВ «Регіональний центр правового захисту» поштою. На підставі викладеного та підпункту 5.8 п. 5 “Порядку направлення органами державної податкової України податкових вимог платникам податків”, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 266 від 03.07.01 року, податкова вимога № 2/3579 від 15 грудня 2008 року розміщена на дошці оголошень (повідомлень) з 22.12.08 року.

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи відповідачем не погашені суми податкового зобов`язання з податку, вказані у першій та другій податкових вимогах.

Згідно матеріалів справи, наданих позивачем, встановлено, що відповідачем не сплачено суму наявного у нього податкового боргу у розмірі 339,95 гривень, що підтверджується розрахунком суми позову станом на 02.02.09 року, наданого позивачем, та довідкою про стан розрахунків із бюджетом станом на 18.05.09 року.

Таким чином, податковий борг ТОВ «Регіональний центр правового захисту» складає 339,95 гривень.

Відповідно до п. 1.3. ст.. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг (недоїмка) податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійне узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Посадовими особами ДПІ в м. Сімферополь АР Крим було винесено рішення № 40/24-1 від 22 січня 2009 року про стягнення засобів та продаж інших активів платника податків за рахунок погашення його податкового боргу, яким було вирішено здійснити стягнення засобів і продаж інших активів, що знаходяться у власності платника податків ТОВ «Регіональний центр правового захисту», а також тих активів, право власності на які він набуде у майбутньому, в рахунок погашення узгодженої суми податкового боргу цього платника податків.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п.1.6 ст.1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-IIIпримусове стягнення - звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків.

Згідно з підпунктом 3.1.1. п.3.1 ст.3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-III активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема, застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

На підставі викладеного, суд вважає, що несплата застосованих до ТОВ «Регіональний центр правового захисту» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 339,95 гривень у встановлені Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-III є повністю доведеними позивачем та підтверджується доказами, дослідженими у судовому засіданні, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судом встановлено, що позивачем здійснювалися заходи щодо стягнення податкового боргу з ТОВ «Регіональний центр правового захисту», що підтверджується складеним позивачем рішенням № 40/24-1 від 22 січня 2009 року про стягнення засобів та продаж інших активів платника податків за рахунок погашення його податкового боргу та винесеними податковими вимогами, але здійснені заходи результатів не надали, відповідачем податковий борг не погашений.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, і відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

У звязку зі складністю справи судом 18 травня 2009 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 22 травня 2009 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з ТОВ «Регіональний центр правового захисту» (код ЄДРПОУ 32992282) податкову заборгованість з податку на прибуток підприємств у розмірі 339,95 гривень (р/р 31112009700002 в ГУ ДКУ в АР Крим, Держбюджет м. Сімферополя АР Крим, код платежу 11021000, МФО 824026, ЗКПО 34740405).

3.Копію постанови надіслати сторонам.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Трещова О.Р.