Постанова № 39059459, 28.05.2014, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/2775/14-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2014 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючий, суддя Сухоруков А.О.,

при секретарі Сядро Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпропетровську адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання неправомірною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, зобов'язання відкрити виконавче провадження,

В С Т А Н О В И В :

05 травня 2014 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з даним адміністративним позовом, посилаючись на те, що 06 вересня 2011 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська ухвалена постанова по адміністративній справі № 2а-3314/11, відповідно до якої боржник, Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради, зобов'язаний здійснити перерахунок та виплатити йому одноразову щорічну допомогу за 2011 рік відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

07 вересня 2012 року ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради залишено без задоволення. Постанова Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2011 року залишено без змін і набрало законної сили 07 вересня 2012 року. Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 26.03.2014 року по справі № 206/1324/14-а змінений спосіб і порядок виконання постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06.09.2011 року по справі № 2а-3314/11, і зазначено стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради на його користь 5212 грн. 01 квітня 2014 року ухвала Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 26.03.2014 року набрала законної сили. 10.04.2014 року на виконання вищезазначеного судового рішення був виданий виконавчий лист.

24 квітні 2014 року він звернувся з заявою та відповідними документами про виконання судового рішення до Управління Державної виконавчої служби, яка постановою від 25 квітня 2014 року відмовила у відкритті провадження, яку він отримав 30 квітня 2014 року. Вважає відмову незаконною, оскільки постанова Самарського районного суду від 06.09.2011 року набрала законної сили 07.09.2012 року. Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» № 4901-VІ набрав законної сили з 01 січня 2013 року. Відповідач обґрунтовує відмову, посилаючись на ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606-ХІV. Але ця норма вступила в законну силу з 16.09.2013 року, тому не поширюється на порядок виконання рішення суду, яке набрало законної сили до 01 січня 2013 року. Вони не врахували перехідні положення ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»№ 4901-VІ, як основу прийняття виконавчого листа.

На підставі викладеного позивач просить скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого листа від 25 квітня 2014 року, зобов'язати відповідача прийняти виконавчий лист № 206/1324/14-а, 6-а/206/14/14 від 10 квітня 2014 року до виконання та встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, встановивши строк подання звіту про виконання рішення суду (а.с.1-3).

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позові та просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надали до суду письмові заперечення в яких проти позову заперечують, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність, просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, ст. 3 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено порядок виконання рішень іншими органами, зокрема частиною другою передбачено, що виконання рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. З 01 січня 2013 року набрав чинності ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» № 4901-VІ. Зазначеним законом визначено порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу. Таким чином, державні виконавці позбавлені можливості проводити будь-яке списання коштів за виконавчими документами, за якими боржниками є державні органи, тому стягувачам необхідно подавати такі документи безпосередньо до органів Державної казначейської служби України, без участі органів виконавчої служби України (а.с.14-17).

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши надані сторонами письмові докази, оцінивши їх в сукупності та взаємозв'язку, керуючись законом, дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Згідно частини першої статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої та четвертої статті 70 КАС України, належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (ч.1). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2).

Судом встановлено, що постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06.09.2011 року в адміністративній справі № 2а-3314/11, зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради, здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразову щорічну допомогу за 2011 рік відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (а.с.4.).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2012 року постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2011 року залишено без змін (а.с. 4 з об.).

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 26.03.2014 року по справі № 206/1324/14-а, відповідно до якої змінений спосіб і порядок виконання постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06.09.2011 року по справі № 2а-3314/11, і зазначено стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 5212 грн.(а.с. 5-6).

10.04.2014 року на виконання вищезазначеного судового рішення був виданий виконавчий лист (а.с.7).

23.04.214 року позивач звернувся до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби ГУЮ у Дніпропетровській області із заявою про прийняття виконавчого листа № 206/1324/14-а виданого 10.04.2014 року. (а.с. 8).

Постановою від 25.04.2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Дніпропетровській області Осельською Т.П. позивачу відмовлено у відкритті виконавчого провадження. (а.с. 9).

Як передбачено частиною першою статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року (з наступними змінами та доповненнями), примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Частиною другою статті 3 цього ж Закону визначено, що рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 року № 4901-VI, який набрав чинності з 01.01.2013 року, цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання. Згідно із частиною першою статті 2 цього ж Закону держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа). Частиною першою статті 3 зазначеного Закону визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно із пунктом 1 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 року № 45), цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення. Відповідно до п.2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 року № 45), виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Судовими рішеннями встановлено, що виплата державної допомоги, згідно ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», забезпечується виключно за рахунок Державного бюджету України, а згідно ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою КМУ від 03.08.2011 року № 845, який набрав чинності у новій редакції з 06.02.2013 року, рішення, саме, про стягнення коштів з державного чи місцевого бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства України.

Згідно п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників регулюється Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року (далі - Порядок). Пунктом 33 Порядку передбачено, що у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника.

Відповідно до п.п.1 п.47 Порядку безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника. Згідно п. 48 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Набрання судовим рішенням - а саме постановою про задоволення позовних вимог, відбулося з дня перегляду адміністративної справи судом апеляційної інстанції, тобто 07 вересня 2012 року, і не пов'язано із подальшою зміною способу та порядку виконання судового рішення. На виконання був виданий також виконавчий лист, у якому дійсно зазначено про набрання законної сили 01.04.2014 року, проте ця дата набрання законної сили стосується лише ухвали суду від 26.03.2014 року про зміну способу та порядку виконання судового рішення - постанови, а не судового рішення по суті позовних вимог, тобто постанови суду від 06 вересня 2011 року.

Суд приходить до висновку, що оскільки рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська набрало законної сили 07 вересня 2012 року, таким чином дія ч. 2 ст. 3акону України № 606-ХІVне поширюється на порядок виконання рішення суду, яке набрало законної сили до 01 січня 2013 року.

Окрім того, позивачем в позовній заяві та його представником в судовому засіданні заявлено клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі.

Розглянувши клопотання суд зазначає наступне.

Частиною1 ст. 267 КАС України передбачено що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За таких обставин, суд вважає за необхідне встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у справі та зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області письмовий звіт про виконання судового рішення у семиденний строк з дня одержання копії постанови, яка набрала законної сили.

Керуючись п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», ст. ст. 8, 9, 17-19, 71, 99, 100, 159-163, 181, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати неправомірною та скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області від 25.04.2014 року ВП №43106479.

Зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області відкрити виконавче провадження та прийняти до виконання виконавчий лист № 206/1324/14-а 6-а/206/14/14, виданого 10.04.2014 року Самарським районним судом м.Дніпропетровська.

Зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області надати до Самарського районного суду м.Дніпропетровська письмовий звіт про виконання даної постанови у семиденний строк з дня одержання копії постанови, яка набрала законної сили.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.О. Сухоруков