Постанова № 3905927, 12.06.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.06.09Справа №2а-3514/09/9/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді

Цикуренко А.С. , при секретарі Павленко Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Виробничий кооператив "СКІФ-88"

до Державна податкова інспекція в Сімферопольському районі АР Крим

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

прокурора Васьків Я.Й., посвідчення №09021

позивача - Бордачьова В.О., довіреність від 29.01.2009;

відповідачів Кірпіченко І.А., довіреність від 01.12.2008, Зємзюліна О.Є., довіреність від 16.04.2008, Душенчук Т.Б., довіреність від 01.12.2008, Віннік М.Ю., 28.09.2006;

Обставини справи: Виробничий кооператив “СКІФ-88” звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим від 09.12.2008 № 0001092301/1, накладеного відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість».

26.02.2009 від позивача надійшло доповнення позовних вимог, де він також просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомленнярішення від 24.02.2009 №0001092301/2.

Відповідач проти позову заперечує по підставах, що викладені у запереченнях на позов від 23.03.2009 (а.с.54-55).

Згідно листа від 19.03.2009 №05/1-3856/09 до справи вступила прокуратура АР Крим, яка надала пояснення: позов задоволенню не підлягає, оскільки податковим органом правомірно застосовані п.7.4.1., 7.4.2. Закону України «Про податок на додану вартість».

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, прокурора, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наказу виробничого кооперативу «Скіф-88» від 26.12.2007 №62 «Про оціночну вартість вироббази ВКО «Скіф-88» проведена уцінка обєкту «Продбази в смт.Гвардійське в сумі 3381231,62 грн., вартість уцінки віднесено на зменшення додаткового капиталу ВКО «Скіф-88» (а.с.20). Підставою для проведення уцінки стали данні Звіту про оціку майна, що складений Базовим територіальним проектно-дослідницьким інститутом «КримГІІНТИЗ» ринкова вартість виробничої бази ВК «Скіф-88» по вул.Промисловій, 1 в смт.Гравдійському Сімферопольського району, визначена затратним шляхом, складає на 31.10.2007 з урахуванням ПДВ 3568000,00 грн.

Уцінка бази відображена в бухгалтерському обліку у грудні 2007 року:

Д-т 10 «основні засоби» К-т 410/3 «пайовий капітал» - 3381231,62 грн. (а.с.24-25).

Згідно акту державної прийомної комісії з прийому в експлуатацію незавершеного будівництвом обєкта виробничої бази ВКО «Скіф-88» (а.с.68-72), обєкт був прийняти в експлуатацію у 1996 році.

Також Базовим територіальним проектно-дослідницьким інститутом «КримГІІНТИЗ» проведено оцінку незавершего будівництва мотелю на 300 міст, водолікувальні та цеху розливу мінеральної води в с.Красна Зорька Сімферопольського району. У результаті оцінки ринкова вартість майна без ПДВ 130446,00 грн. (а.с.26-28). Уцінка обєкту проведена в бухгалтерському обліку у вересні 2006 року:

Д-т 33/25 «Незавершене будівництво» К-т «Інший капітал» - 306330,00 грн. (а.с.29-30).

Будівельні роботи по водолікарні в с.Красна Зорька припинені у листопаді 1992 року.

За визначенням пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яке відповідно до п.1.11 ст. 1 Закону про ПДВ застосовується і для цілей цього Закону, під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Відповідно до положень ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 4 Положення (стандарту бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. N 92, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 р. за N 288/4509), з наступними змінами і доповненнями (основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк використання) експлуатація/яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу (п. 16 ПБО 7).

Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки до складу витрат, крім випадків, наведених у п. 20 ПБО 7 (п. 19 ПБО 7).

Підприємство може здійснювати переоцінку за справедливою вартістю на дату балансу тих нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок. У разі переоцінки окремого об'єкта нематеріального активу слід переоцінювати всі інші активи групи, до якої належить цей нематеріальний актив (крім тих, щодо яких не існує активного ринку) (п. 19 ПБО 8).

Втрати від зменшення корисності об'єктів основних засобів включаються до складу витрат звітного періоду із збільшенням у балансі суми зносу основних засобів, а щодо об'єктів основних засобів, відображених в обліку за переоціненою вартістю, відображаються у порядку, передбаченому абзацом другим п. 20 ПБО 7 (п. 31 ПБО 7).

Податковий облік операцій з основними фондами регулюється Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому податковим обліком переоцінка вартості основних фондів не передбачена. У податковому обліку існує абсолютно інше поняття «індексація балансової вартості груп основних фондів», механізм здійснення якої регламентований пп. 8.3.3 ст. 8 Закону про податок на прибуток і зводиться до щорічної індексації балансової вартості груп основних фондів (виняток становлять основні фонди групи 3, до яких за рішенням підприємства застосовується прискорений метод нарахування амортизації. По таких основних фондах індексація не проводиться.).

Як вбачається з викладеного, переоцінка в бухгалтерському обліку та індексація в податковому обліку це два абсолютно різні поняття, які потрібно чітко розмежовувати. Так, на відміну від бухгалтерського обліку, де вартість обєктів основних засобів внаслідок переоцінки може як збільшуватися (дооцінка), так і зменшуватися (уцінка), в податковому обліку внаслідок індексації можливе лише збільшення балансової вартості груп основних фондів (причому: саме балансової вартості груп основних фондів, а не окремих обєктів, як це передбачено в бухгалтерському обліку). Крім того, відрізняються і самі механізми їх проведення.

Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (надалі Закон про ПДВ) встановлено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Згідно з п. 1.4 ст. 1 наведеного Закону продажем товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання. При цьому товарами є матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій емісії та погашення (п. 1.6 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

З наведеного вище вбачається, що проведення дооцінки (уцінки) основних фондів за власним рішення платника податків з метою приведення вартості обєкта до відповідності з ринковою вартістю не може вважатися операцією, що підлягає оподаткуванню у розумінні ст.3 Закону про ПДВ.

З 29.08.2008 по 16.09.2008 ДПІ в Сімферопольському районі проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 до 30.06.2008.

За результатами перевірки 23.09.2008 складений Акт №1457/23-2/13776966, за яким встановлено порушення позивачем п.7.4.1. ст.7 Закону про ПДВ відповідно до якого: «податковий кредит звітного періоду складається з сум коштів, сплачений (нарахованих) платником податку в звітному періоду у звязку з придбанням товарів (послуг), вартість яких відновиться до складу валових витрат» (а.с.17), та п.7.4.2. Закону про ПДВ. Не проведено корегування податкового кредиту на суму уцінки вартості обєкту «Промбаза в пгт.Гвардійське» та водо-лікарного комплексу у с.Красна Зорька. У звязку з тим, що не має можливості встановити питому вагу матеріальних витрат у загальній вазі вартості уцінених обєктів (документи до перевірки не надано) за даними перевірки проведено коригування податкового кредиту на загальну суму проведених уцінок:

листопад 2006 року 306330,00 грн. х 20% = 61266,00 грн.

грудень 2007 року 3381231,62 грн. х 20% = 676246,32 грн.

На підставі викладеного податковий орган надходить до висновку про порушення позивачем п.7.4.1., 7.4.2. Закону про ПДВ та корегує податковий кредит шліхом самостійного нарахування податкового зобовязання з ПДВ у вересні 2006 року в сумі 61266,00 грн., та у грудні 2007 року 676246,32 грн.

3 жовтня 2008 року відповідачем видане податкове повідомлення-рішення №0000732301/0 на загальну суму 1475024,00 грн., у тому числі 737512,00 грн. основний платіж, 737512,00 грн. штрафні санкції.

Відповідно до п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 N 2181-III та п. 9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби (в редакції наказу ДПА України від 02.03.2001 N 82, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 15.03.2001 за N 238/5429) позивач оскаржив вказане податкове повідомлення - рішення в адміністративному порядку.

У відповіді на скаргу від 05.12.2008 №4907/10/31-0 відповідач вказує, що скарга позивача задовольняється частково, та скасовуються штрафні санкції в сумі 30633,00 грн., що були застосовані на підставі п.17.1.6 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон 2181) (а.с.31-35). Також в листі від 05.12.2008 відповідач вказує, що також ВК «Скіф-88» порушена ст.4 п.4.9. Закону про ПДВ, не проведено нарахування податкових зобовязань, в результаті власно прийнятого рішення про списання в грудні 2007 року з балансової вартості обєкту «Продбаза пгт.Гвардейское» сумі 3381231,62 грн, про списання в вересні 2006 року з балансової вартості обєкта незавершеного будівництва «Мотель на 300 міст, водолікувальна та цех розливу мінеральної води» в с.Красна Зорька сумі 3063330,00 грн.

09.12.2008 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001092301/1 на суму 1444391,00 грн., у тому числі за основним платежем 737512,00 грн., за штрафними санкціями 706879,00 грн. (а.с.12). Підставами для винесення рішення є порушення платником податків не тільки п.7.4.1., 7.4.2, а ї п.4.9. Закону про ПДВ.

15.12.2008 позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової адміністрації в АР Крим, на яку отримав відповідь від 11.02.2009 №346/10/25-023 (а.с.36-41) про залишення її без задоволення, податкове повідомлення-рішення від 09.12.2008 без зміни. За результатом розгляду скарги платника податку в порядку апеляційного узгодження, Державною податковою адміністрацією в АР Крим був зроблений висновок про помилкове не відображення в акті перевірки порушення п.4.9. ст.4 Закону про ПДВ, у звязку з чим не проведене нарахування податку на додану вартість на загальну суму 737512,00 грн. (а.с.38).

За результатом розгляду скарги у ДПІ в АР Крим, 24.02.2009 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0001092301/2 на загальну суму 1444391,00 грн., у тому числі за основним платежем 737512,00 грн., за штрафними санкціями 706879,00 грн. (а.с.44) у звязку з порушенням ВК «Скіф-88» пп.7.4.1., 7.4.2, 4.9. Закону про ПДВ.

Вивчивши надані сторонами докази, нормативно-правові акти, що діяли у період, в який проводилась уцінка основних фондів позивачем, суд вказує наступне.

По-перше, у період проведення оцінки ринкової вартості водо-лікарного комплексу в с.Красна Зорька Сімферопольського району діяла редакція Закону про ПДВ від 25.03.2005 №2505-IV, за якою п.7.4.1. вказував: Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

На момент здійснення уцінки обєкту «Продбаза в пгт.Гвардійське» у грудні 2007 року діяв п.7.4.1. у редакції Закону про ПДВ від 30.11.2006 №398-V за яким, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п. 1.6 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. N 327, акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Відповідно до Порядку факти порушень повинні мати на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені.

Як вбачається з наведеного вище, наведена в акті перевірки редакція п.7.4.1. Закону про ПДВ («податковий кредит звітного періоду складається з сум коштів, сплачених (нарахованих) платником податку в звітному періоду у звязку з придбанням товарів (послуг), вартість яких відновиться до складу валових витрат») взагалі не існувала у період листопад 2006, грудень 2007 року. Таким чином судом робиться висновок, про порушення порядку оформлення матеріалів перевірки податківцями.

Підставою для включення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту є оригінал податкової накладної (чи інший документ із визначених у пп. 7.4.5 ст. 7 Закону), яка виписується (згідно з пп. 7.2.3 ст. 7 зазначеного Закону) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, та надається покупцю.

Таким чином суд надходить до висновку, що підставами для зменшення розміру податкового кредиту у вересні 2006 року та грудні 2007 року є дані попередніх періодів про включення відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту в момент виникнення першої події прийняттям будівлі виробничої бази ВКО «Скіф-88» в експлуатацію у липні 1996 року, та консервації незавершеного будівництва у листопаді 1992 року.

Згідно з другим абзацом підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ визначальним фактором для формування податкового кредиту при придбанні основних фондів та інших товарів є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Але ж відповідні фактичні данні про невикористання нерухомого майна «Продбаза в пгт.Гвардійське» у господарській діяльності до моменту уцінки в акті перевірки відсутні, також в акті відсутнє посилання на факти про подальше використання основних фондів водо-лікарного комплексу в с.Красна Зорька Сімферопольського району у господарській діяльності платника податків ВК «Скіф-88».

Відповідно до п. 1.6., п. 1.8. ст. 1 Закону про ПДВ податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

За п. 1.7. Закону про ПДВ податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

При застосуванні п.7.4.1., п.7.4.2. Закону про ПДВ відповідач взагалі невірно визначив зобовязання, які виникають у платника податків. У разі порушення розміру формування податкового кредиту, мова може йти про спонукання платника податків до зменшення розміру податкового кредиту відповідного періоду, але з прийнятого податкового повідомлення-рішення вбачається, що податковим органом нараховане податкове зобовязання.

Відповідно до п. 4.9 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як продаж таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такого продажу, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

З досліджених під час судового процесу документів, які надані відповідачем, випливає лише факт уцінки основних фондів за самостійним рішенням платника податків, а документів, які б свідчили про прийняття рішення про ліквідування нерухомого майна, знищення, розібрання або перетворення основного фонду відповідачем суду не надані.

Відповідно до п. 1.6 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. N 327, акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Згідно з п. 1.7 вказаного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Як вже зазначалося вище, у разі застосування даних бухгалтерського обліку для визначення розміру податкових зобов'язань платника податку на додану вартість, такі дані (в обов'язковому порядку) повинні бути порівняні із даними регістрів податкового обліку: книгами обліку продажу товарів (робіт, послуг), - для визначення розміру податкових зобов'язань платника податку; книгами обліку придбання товарів (робіт, послуг) - для визначення розміру податкового кредиту, на суму якого такий платник податків отримує право зменшити свої податкові зобов'язання за відповідний звітний період.

Таким чином, дані регістрів бухгалтерського обліку не можуть бути достатнім підтвердженням факту заниження Позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За змістом ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 2 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Таким чином, у спорі щодо правомірності зміни господарюючим суб'єктом розміру податкового кредиту суд перевіряє наявність та відповідність вимогам закону податкових накладних, а виходячи із вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні" та процесуального законодавства, на підставі якого вирішуються спори даної категорії з метою прийняття законного та обґрунтованого судового рішення необхідною умовою є дослідження оригіналів чи засвідчених належним чином копій первинних бухгалтерських, фінансових документів, та даних податкової звітності.

Відповідні докази відповідачем не надані, таким чином суд надходить до висновку про необґрунтованість застосування до позивача фінансової відповідальності на підставі п.7.4.1, п.7.4.2. ст.7, та п.4.9. ст.4 Закону про ПДВ.

На підставі викладеного суд надходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовольняє позов у повному обсязі.

Постанова складена та підписана 17.06.2009.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі АР Крим від 09.12.2008 № 0001092301/1, податкове повідомленнярішення від 24.02.2009 №0001092301/2, про визначення виробничому кооперативу «Скіф-88» податкового зобовязання в розмірі 1444391,00 грн.

3. Стягнути на користь виробничого кооперативу «Скіф-88» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Цикуренко А.С.