Постанова № 39058763, 27.05.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2014 року 810/2728/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрафарм" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Астрафарм" з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про (із врахуванням змінених позовних вимог) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 грудня 2013 року № 0002232300.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу про заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток, а також про нікчемність господарських операцій з ПрАТ "СК Прогрес-Фонд" та ПАТ "СК Скайд" не відповідають дійсності та зроблені без відповідних на те повноважень, реальність операцій спростовується належними первинними документами, а невиконання контрагентом своїх зобов'язань щодо сплати податку не повинно мати негативні наслідки для позивача.

Представник позивача в судове засідання не прибув, проте надав суду клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Заперечень на позов не надано. Водночас, на адресу суду надійшло клопотання відповідача про перенесення розгляду справи.

Суд не знаходить підстав для визнання причини неприбуття представника відповідача у судове засідання поважними, оскільки поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі дій. Водночас, відповідачем взагалі не вказано будь-яких поважних причин неприбуття у судове засідання представника, як і не надано належних доказів.

Відтак, неможливість прибуття у судове засідання представника відповідача, з невизначених причин, не є підставою для відкладення розгляду справи.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Астрафарм", зареєстровано юридичною особою 12.03.2001 року Києво-Святошинською районною Державною адміністрацією. На податковий облік взято 15.03.2001 року.

Як вбачається з матеріалів справи, в листопаді 2013 року посадовою особою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області відповідно до наказу № 433 від 12.11.2013 та направлення № 4438 від 12.11.2013, а також згідно з п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.1, п. 78.1 ст. 78, п.79.1 ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрафарм" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із ПрАТ "СК Прогрес-Фонд" та Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Скайд" за період з 01.07.2010 по 31.12.2010 року, за результатами якої складено Акт від 22.11.2013 № 307/10-13-22-01-121/31364232.

За результатами проведеної перевірки посадова особа податкового органу дійшла висновку про порушення позивачем наступних вимог податкового законодавства:

- ст. 5, 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.138.1, пп.138.5.1 п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток підприємств у розмірі 4 462 090 грн.

На підставі висновків Акту перевірки ДПІ в Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення, а саме: від 10 грудня 2013 року № 0002232300 про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 4 214 114 грн.

Не погодившись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з позовом до суду про визнання недійсним та скасування повідомлення-рішення.

Як вбачається з акту перевірки, вказані відповідачем порушення податкового законодавства пов'язані з придбанням позивачем у ПрАТ "СК Прогрес-Фонд" та ПАТ "СК Скайд" страхових послуг.

Так, на думку посадової особи Відповідача, контрагенти позивача мають ознаки фіктивності, з огляду на наступне.

Так, при проведенні документальної перевірки позивача ДПІ у Києво-Святошинському районі отримала Акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 19.07.2013 №445/2250/30303336, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 років по ПрАТ "СК Прогрес-Фонд" та Акт перевірки ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 15.07.2013 року № 746/22-00/16295210, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 років по ПАТ СК "Скайд".

Згідно з вказаними Актами перевірки, податковий орган зазначає, що за результатами перевірки встановлено, що ПрАТ "СК Прогрес-Фонд" та ПАТ СК "Скайд" здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, а тому операції з даними підприємствами не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

Враховуючи вищевикладені факти, податковий орган зазначає, що фінансово-господарська діяльність ПрАТ "СК Прогрес-Фонд" та ПАТ СК "Скайд" є сумнівною, а суб'єкти господарювання створені без мети зайняття господарською діяльністю, з метою прикриття незаконної діяльності. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності, але не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів господарювання, серед яких є ТОВ "Астрафарм".

Враховуючи дані вищезазначених Актів перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та ДПІ у Вишгородському районі Київської області відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції здійснені між позивачем та його контрагентами - ПрАТ "СК Прогрес-Фонд" та ПАТ СК "Скайд" не спричинили настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Виходячи з тверджень про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПрАТ "СК Прогрес-Фонд" та ПАТ СК "Скайд", відповідач вважає, що позивач завищив витрати з придбанням послуг, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Проте, вказані висновки податкового органу суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01.10.2007 між позивачем та ПрАТ "СК Прогрес-Фонд" було укладено Генеральний договір добровільного страхування майна № ПФ1001/36-320 відповідно до якого Страховик (ПрАТ "СК Прогрес-Фонд") зобов'язується відшкодувати Страхувальнику (ТОВ "Астрафарм") заподіяні збитки.

Крім того позивачем та ПрАТ "СК Прогрес-Фонд" були укладені додаткові угоди до Генерального договору добровільного страхування майна №19, №20, № 21, № 22, № 23 та № 24.

Виконання вказаних договорів підтверджується Актами виконаних робіт по Генеральному договору добровільного страхування майна № ПФ1001/36-320, а саме: від 30.09.2010 №36; від 31.12.2010 №39, від 31.01.11 №40, від 31.03.2011 № 42 та від 31.10.2011 № 49; платіжними дорученнями; податковими деклараціями (б/н); звітами належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Також, судом встановлено, що 01.04.2012 між позивачем та ПАТ "Страхова Компанія Скайд" було укладено Генеральний договір добровільного страхування майна № 305-10, де співстраховиком виступило ПрАТ "Союз-Агро-Поліс" та Генеральний договір добровільного страхування майна № 337-10 від 02.04.2012, відповідно до якого Страховик (ПАТ "СК Скайд") зобов'язується відшкодувати Страхувальнику (ТОВ "Астрафарм") заподіяні збитки. Крім того позивачем та ПАТ "СК Скайд" були укладені Адендуми (додаткові угоди) до Генерального договору добровільного страхування майна № 1-9.

Виконання вказаних договорів підтверджується Актами виконаних робіт по Генеральним договорам добровільного страхування майна, платіжними дорученнями; податковими деклараціями; звітами, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з Акту перевірки, позивачем надавались належним чином засвідчені копії зазначених вище первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання у ПрАТ "СК Прогрес-Фонд" та ПАТ "СК Скайд" страхових послуг.

При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо придбання у ПрАТ "СК Прогрес-Фонд" та ПАТ "СК Скайд" страхових послуг.

Судом також встановлено, що на час укладання та виконання зазначеного правочину, ПрАТ "СК Прогрес-Фонд" та ПАТ "СК Скайд" були зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

Крім того, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість ПрАТ "СК Прогрес-Фонд" та ПАТ "СК Скайд" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Крім цього, суду було надано акт планової виїзної перевірки та ПАТ "СК Скайд" , що була проведена 29.12.2012 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, який є підтвердженням реальності існування та здійснення господарських операцій контрагентом позивача.

Таким чином, фінансово-господарські операції позивача з ПрАТ "СК Прогрес-Фонд" та ПАТ "СК Скайд" підтверджені первинними документами, які були надані податковому органу на перевірку.

За результатом здійснення господарських операцій з ПрАТ "СК Прогрес-Фонд" та ПАТ "СК Скайд" позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість та визначив витрати.

Крім того, окружним адміністративним судом м. Києва 27.12.2013 року прийнято постанову, якою задовольнив позовні вимоги по справі № 826/18310/13а за позовом ПрАТ "СК Прогрес-Фонд" до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення - рішення, що було винесено за наслідками акту перевірки від 19.07.2013 №445/2250/30303336.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вже зазначалось судом, податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу податку на прибуток підприємств, прийнято податковим органом у зв'язку з включенням до складу валових витрат коштів, сплачених ПрАТ "СК Прогрес-Фонд" та ПАТ СК "Скайд".

Факт виконання договорів підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності.

Крім цього, відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочину, укладеного між позивачем та ПрАТ "СК Прогрес-Фонд" і ПАТ СК "Скайд" недійсними у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ПрАТ "СК Прогрес-Фонд" та ПАТ СК "Скайд", а також судових рішень щодо визнання правочинів, укладених між позивачем та вказаними товариствами недійсними.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Але, при цьому, суд акцентує увагу на правовій позиції, яка полягає в тому, що Цивільний та Господарський кодекси України не передбачають такого наслідку як визнання правочинів нікчемними, якщо представники юридичних осіб, укладаючи правочини, діяли без повноважень або з перевищенням повноважень.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Відповідно до цього, суд вважає, що для обґрунтування нікчемності правочину необхідні фактичні дані, що свідчать про нікчемність саме такого правочину, а не якогось іншого.

Отже, при розгляді податкових спорів слід виходити із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають за своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, актах виконаних робіт, банківських виписках, звітах достовірні.

Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, закон виходить з презумпції легітимності укладених договорів, тобто відповідні рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлене інше.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем і ПрАТ "СК Прогрес-Фонд" та ПАТ СК "Скайд" підтверджується первинними документами, які складались для певного виду господарської операції - генеральними договорами, додатковими угодами, актами, адендумами, податковими деклараціями, банківськими виписками, звітами.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що в Акті перевірки від 22.11.2013 №307/10-13-22-01-121/31364232 суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за переліченими вище правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та ПрАТ "СК Прогрес-Фонд" та ПАТ СК "Скайд", про відсутність використання позивачем отриманих страхових послуг у власній господарській діяльності.

Первинні документи, які були надані податковому органу, не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Окрім того, суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1статті 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Однак, як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені ПрАТ "СК Прогрес-Фонд" та ПАТ СК "Скайд" в оплату за отримані страхові послуги, є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Це означає, що податкове повідомлення-рішення № 0002232300 від 10.12.2013, згідно з яким позивачу занижено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств", є протиправним та підлягає скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Проте, податковим органом не доведено, що господарські операції з приводу придбання послуг є фіктивними, не доведено недобросовісності позивача та його контрагентів - ПрАТ "СК Прогрес-Фонд" та ПАТ СК "Скайд", оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтвердженні належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доказано факту порушення позивачем вимог п.п.139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та відсутні підстави для висновку про порушення публічного порядку при укладанні спірного правочину, оскільки не вбачається порушення ст. 228 Цивільного кодексу України та не доведено, що метою укладання правочину є настання протиправних наслідків.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій, а його позиція не узгоджується з нормами матеріального права.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 10 грудня 2013 року № 0002232300.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрафарм" (код за ЄДРПОУ 31364232) сплачений судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім ) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.