Постанова № 39058714, 20.05.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2014 року 810/826/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.01.2008 №0000052300/0, №0000062300/0 та рішення про результати розгляду первинної скарги від 04.04.2008 №1967/10/25-015.

Постановою Господарського суду Київської області від 11.09.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2009, у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Фоззі-Фуд" було відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.02.2013 касаційну скаргу ТОВ "Фоззі-Фуд" задоволено частково, постанову Господарського суду Київської області від 11.09.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2009 у справі № А6/383-08 (22-а-34597/08) скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи вказані судові рішення, суд касаційний інстанції звернув увагу на таке.

Виходячи з положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", суди не повинні були обмежитись доводами податкового органу, викладеними в акті перевірки, витребувати у сторін докази, якими обґрунтовані доводи позовної заяви та заперечень на неї.

Крім того, Вищий адміністративний суд України не погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що отримані позивачем грошові кошти від ТОВ "Матсневел ГУДЗ ЛЛС" є фінансовою допомогою, і позивачем порушено п.п.1.22.2 п.1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

З приводу обґрунтованого донарахування позивачу сум податку на додану вартість, суд касаційної інстанції у своєму рішенні зазначив, що такий висновок є передчасним, оскільки такі висновки судів зроблені без дослідження доказів і є неповними.

Разом з тим, суд касаційної інстанції вказав, що під час нового розгляду суду слід врахувати наведене вище, перевірити обґрунтованість висновків акта перевірки на підставі наданих сторонами та в разі необхідності витребуваних судом допустимих доказів, застосувати до спірних відносин відповідні норми матеріального права і вирішити спір відповідно до законодавства.

До Київського окружного адміністративного суду вказана справа з Вищого адміністративного суду України для нового розгляду надійшла 20.02.2013.

В подальшому, позивачем було подано заяву про уточнення та зменшення позовних вимог, в якій просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.01.2008 №0000052300/0 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем в сумі 226502,75 грн. та в частині відповідної суми штрафних санкцій, а також просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.01.2008 №0000062300/0.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство вважає спірні податкові повідомлення-рішення протиправними, оскільки в діях позивача відсутні порушення, зафіксовані в акті перевірки і за які нараховано податкові зобов'язання. Пояснив, що користування процентною позикою за договором позики не є поворотною фінансовою допомогою в розумінні Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Також, позивач не погоджується із висновками податкового органу про заниження податку на прибуток підприємств на суму 221141,25 грн., оскільки під час проведення перевірки податковим органом не досліджувались первинні документи, на підставі яких ведеться облік приросту балансової вартості запасів. З приводу висновків відповідача про порушення п.п.7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивач зазначив, що податковий кредит вираховувався Товариством відповідно до вимог законодавства.

Представник відповідача проти позову заперечив та зазначив, що перевіркою встановлені порушення ведення податкового обліку позивачем, а саме, неправомірно занижено валовий дохід у зв'язку з не включенням до приросту балансової вартості запасів товарних запасів, не включено до складу валового доходу умовно нараховані відсотки на отриману фінансову допомогу по договору та неправомірно занижено податок на додану вартість у зв'язку включенням до податкового кредиту частку сплаченого податку на додану вартість, які тягнуть за собою застосування фінансових санкцій у відповідності до податкового законодавства.

20 травня 2014 року представниками сторін були подані до суду клопотання, в яких вони просили розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 31.10.2007 по 11.12.2007 посадовими особами ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області на підставі направлення від 31.10.2007 №644 проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ "Фоззі-Фуд" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2007, за результатами якої складено Акт від 18.12.2007 №657/23-2/32294926 (далі - Акт перевірки).

Посадові особи податкового органу за результатами перевірки серед інших порушень, які описані в Акті перевірки, дійшли висновку про порушення позивачем вимог п.п.1.22.2 ст. 1, п.п.4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено валовий дохід по умовно нарахованим відсоткам на фінансову допомогу в розмірі 5361,50 грн.; п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого занижено валовий дохід у зв'язку з заниженням приросту запасів у розмірі 221141,25 грн.; п.п.7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2007 року в сумі 2334 грн., березень 2007 року в сумі 1970 грн., квітень 2077 року в сумі 5656 грн., травень 2007 року в сумі 6364 грн., червень 2007 року в сумі 4664 грн.

На підставі висновків Акту перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.01.2008 №0000052300/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 304683,78 грн., з яких 252 461,26 грн. - за основним платежем та 52 222,52 грн. сума штрафних санкцій, та від 14.01.2008 №0000062300/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 31482 грн., з яких 20988 грн. - за основним платежем та 10494 грн. сума штрафних санкцій.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач 01.02.2008 подав скаргу на винесені рішення до ДПІ у Києво-Святошинському районі. В даній скарзі Товариство звертало увагу на необґрунтованість висновків Акту перевірки невідповідність їх фактичним обставинам справи, безпідставність висновків про заниження податку на прибуток на у зв'язку із не нарахування умовних відсотків на отриману поворотну фінансову допомогу та заниження приросту балансової вартості запасів, безпідставність висновків про донарахування зобов'язань по ПДВ.

12.03.2008 позивач отримав лист ДПІ у Києво-Святошинському районі від 06.03.2008 №1323/10/25015, в якому пропонувалося надати підтвердження податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат.

21.03.2008 позивач подав додаткові пояснення на вказаний лист в якому наводилися дані щодо обліку товарних запасів, а також додавалися реєстри документів по придбанню, продажу, переміщенню в експлуатацію, списанню, введенню в експлуатацію матеріальних цінностей, товарних запасів. Також було подано пояснення директора ТОВ "Фоззі-Фуд" від 03.04.2008 №32.

За результатами розгляду скарги позивача ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області прийняло рішення про результати розгляду первинної скарги від 04.04.2008 №1967/10/25-015, яким податкове повідомлення-рішення від 14.01.2008 №0000062300/0 залишене без змін, а сума штрафної (фінансової) санкції з податку на прибуток, визначена у податковому повідомленні-рішенні від 14.01.2008 №0000052300/0, була збільшена на 25246,18 грн.

17.04.2008 позивач подав повторну скаргу на податкові повідомлення-рішення до ДПА в Київській області, проте рішенням від 30.05.2008 №625/10/25-017/76-397 скарга була залишена без розгляду, після чого позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до Акту перевірки та рішень відповідача, позивачем були допущені, за період який перевірявся, наступні порушення.

Відповідач на сторінці 26 Акту перевірки вказано, що позивачем не включено до складу валових доходів умовно нараховані відсотки на отриману фінансову допомогу та не повернуту у звітних періодах по договору із ТОВ "Матсневел ГУДЗ ЛЛС" в сумі 21446,0 грн., чим порушено п.п.1.22.2 п. 1.22 ст. 1, п.п.4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 5361,50 грн.

Проте, з такими висновки податкового органу суд не погоджується, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" фінансова допомога може бути безповоротною фінансовою допомогою або поворотною фінансовою допомогою.

Безповоротна фінансова допомога - це:

- сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

- сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

- основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

- сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до п.п.1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Згідно з п.п.4.1.5 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валових доходів платника податку включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді. вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

З матеріалів справи вбачається, що 15.03.2007 між ТОВ "Фоззі-Фуд" (позичальник) та ТОВ "Матсневел ГУДЗ ЛЛС" (позикодавець) укладено договір процентної позики №2, за умовами якого позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти в розмірі 3000000,00 грн.

Відповідно до п.2.2 зазначеного Договору позичальник зобов'язаний сплачувати проценти за користування позикою у розмірі 0,1% річних від суми позики.

Пунктом 2.3 договору передбачено нарахування відсотків, яке починається з дати перерахування коштів на поточний рахунок позичальника по день його повного погашення позики на суму щоденного залишку заборгованості за позикою.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Судом встановлено, що позивачем отримано від ТОВ "Матсневел ГУДЗ ЛЛС" 5950000,00 грн. в березні 2007 року. В квітні 2007 року зазначена сума позивачем була повернута. При цьому позивач нарахував відсотки на отримані кошти за І квартал 2007 року в сумі 13204,00 грн. та за ІІ квартал 2007 року в сумі 21446,00 грн., що знайшло своє відображення у податковій звітності.

Таким чином, користування позивачем позикою за Договором процентної позики від 15.03.2007 №2 не є безповоротною фінансовою допомогою, оскільки такий договір передбачав сплату процентів за користування позикою, а тому на суму залишку такої позики не нараховуються умовні відсотки.

Таким чином, висновки податкового органу про необхідність нарахування ТОВ "Фоззі-Фуд" умовних відсотків на отриману фінансову допомогу є безпідставними.

З такими висновками погодився і Вищий адміністративний суді України в ухвалі від 05.02.2013, в якій вказав, що кошти отримані позивачем від ТОВ "Матсневел ГУДЗ ЛЛС", не відповідають визначенню поворотної фінансової допомоги, передбаченої в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки умовами вказаного договору встановлено обов'язок позичальника щодо сплати відсотків.

Також в Акті перевірки на стор. 28 відповідач стверджує, що позивачем в порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включено до приросту балансової вартості запасів за І півріччя 2007 року товарних запасів на суму 884565,00 грн., чим занижено валовий дохід у зв'язку з заниженням приросту запасів у розмірі 221141,25 грн.

Проте, суд не погоджується із вказаним висновком відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

За перше півріччя 2007 року позивачем було подано до податкового органу разом із декларацією з податку на прибуток Додаток К1/1 "Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів".

Згідно цього додатку станом на початок 2007 року у позивача обліковувалося запасів на суму 47458327,00 грн., на кінець звітного періоду станом на 30.06.2007 запаси позивача склали 77398363,00 грн., приріст балансової вартості запасів становив 29940036,00 грн.

З Акту матеріалів справи вбачається, що під час проведення перевірки відповідачу були надані оборотно-сальдові відомості по рахункам (не завірені мокрими печатками), відповідно до яких станом на 30.06.2007 по рахункам залишки становлять: 20 "Виробничі запаси" - 1226786,43 грн., в тому числі: 201 "Сировина та матеріали" - 1047053,86 грн., 203 "Паливо" - 21213 грн., 207 "Запасні частини" - 2489 грн., 209 "Інші матеріали" - 156030,57 грн., 22 "МПШ" - 545218,45 грн., 281 "Товари на складі" - 76510923,13 грн.

Загальна сума залишків матеріалів станом на 30.06.2007 складала 78282928 грн.

Як стверджує представник позивача, відповідачу була надана можливість ознайомитися із всіма первинними документами на підставі яких вони складені.

В ході перевірки керівнику ТОВ "Фоззі-Фуд" було надано запит "Про надання пояснень та їх документального підтвердження" від 07.12.2007 №33110/10/23-221, в якому вказано, що до перевірки не було надано відомості обліку приросту/убутку балансової вартості запасів за звітні періоди в розрізі матеріальних рахунків.

Однак, суд вважає, що такі відомості обліку приросту/убутку балансової вартості запасів не могли бути надані позивачем, з огляду на наступне.

Обов'язковість ведення відомостей про балансову вартість товарних запасів і матеріальних ресурсів була передбачена п.1.3 Порядку ведення обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві і залишках готової продукції (у тому числі малоцінних предметів на складах), який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 11.06.1998 №1.

Проте цей порядок втратив чинність згідно наказу Міністерства фінансів України від 20.02.2003 №146, а тому такі відомості не могли вестися позивачем станом 2007 рік.

Як зазначив представник позивача під час проведення судового засідання, в квітні 2007 року ТОВ "Фоззі-Фуд" починав впроваджувати нову бухгалтерську програму SАР замість "1С Підприємство", що підтверджується Договором про надання консалтингових послуг від 01.04.2007 №4/3-К07, який укладений між позивачем та ТОВ "Агелес".

Так, 01.07.2007 ТОВ "Фоззі-Фуд" перейшло повністю на ведення бухгалтерського та господарського обліку операцій в програмі SАР, основні параметри дії якої - складський облік товарів без бухгалтерських проведень, що також відображено в Акті перевірки на стор. 24.

Також представник позивача зазначив, що протягом ІІ-ІV кварталів 2007 року, у зв'язку з переходом на нову бухгалтерську програму перевірялася коректність бухгалтерських проводок в "1С", виявлялися некоректно проведені документи, відмінялася їх проводка та здійснювався новий запис, переносилися дані в нову програму, перевірялася правильність їх сприйняття в новій програмі.

У зв'язку з зазначеним, як зазначає позивач, надані відповідачу під час перевірки оборотно-сальдові відомості були сформовані некоректно та містили неправильні дані щодо залишків товарних запасів.

Однак, з Акту перевірки вбачається, що податковий орган не перевіривши належним чином первинні документи, які були надані до перевірки, помилково відобразив в акті перевірки висновок, що позивачем занижено приріст балансової вартості запасів станом на кінець II кварталу 2007 року.

Так, під час процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень ТОВ "Фоззі-Фуд" неодноразово наголошував на тому факті, що надані під час перевірки оборотно-сальдові відомості містили не коректні дані. Відповідачу на запит від 06.03.2008 №1323/10/2505 була надана нова оборотно-сальдова відомість за ІІ квартал 2007 року та оборотно-сальдова відомість по рахунку 201 ТМЦ за ІІ квартал 2007 року, а також було надано реєстр первинних документів за ІІ квартал 2007 року на основі яких формувалася відповідна звітність.

Проте, не взявши до уваги надані позивачем документи податковий орган відмовився скасувати прийняті податкові повідомлення-рішення.

Так, з рішення про результати розгляду первинної скарги від 04.04.2008 №1967/10/25-015 вбачається, що відповідач по суті визнав, що єдиною підставою для висновків акту перевірки були роздруковані та надані позивачем оборотно-сальдові відомості, а первинні документи від час проведення перевірки належним чином не досліджувалися. В той же час, податковий орган відмовився врахувати надані нові оборотно-сальдові відомості та не призначив додаткової перевірки, щоб обґрунтувати висновки акту перевірки та належним чином перевірити первинні документи.

Однак, слід зазначити, що висновок податкового органу про не включення до приросту балансової вартості запасів за І півріччя 2007 року товарних запасів на суму 884565,00 грн., чим занижено валовий дохід у зв'язку з заниженням приросту запасів у розмірі 221141,25 грн. є суб'єктивним, нічим не обґрунтованим та документально не підтвердженим, адже, з Акта перевірки взагалі неможливо встановити, яким чином особи, які проводили перевірку, вирахували вищезазначену суму розбіжностей та на підставі яких даних вони робили подібні розрахунки, оскільки такі розрахунки в Акті відсутні, як і посилання на конкретні документи при дослідженні яких податковий орган дійшов таких висновків.

Це означає, що такі висновки податкового органу є необґрунтованими та безпідставними.

Оскільки судом встановлено, що позивачу було неправомірно донараховано податок на прибуток підприємств в сумі 226502,75 грн., то відповідно донарахування штрафних санкцій є неправомірним.

Як було встановлено судом, оспорюванні порушення відбулися у ІІ кварталі 2007 року.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення 14.01.2008 №0000052300/0, розмір штрафних санкцій за ІІ квартал 2007 року становить 30%.

Отже, з наведеного слідує, що сума неправомірно нарахованих штрафних санкцій становить 67950,83 грн. (226502,75 грн. х 30%).

З приводу нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість, судом встановлено наступне.

В Акті перевірки на стор. 33-34 відповідачем вказано, що ТОВ "Фоззі-Фуд" в порушення п.п.7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" включило до податкового кредиту частку сплаченого (нарахованого) ПДВ з вартості товарів, матеріалів, послуг, робіт, яка відповідає частці використання таких товарів, матеріалів, послуг, робіт в оподатковуваних операціях звітного періоду, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 20988,00 гри. за період з лютого по червень 2007 року. На основі цього порушення податковим органом було винесено податкове-повідомлення рішення від 14.01.2008 №0000062300/0.

Однак, наведені висновки Акту перевірки є безпідставними, а прийняте податкове повідомлення-рішення незаконним, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Статтею 3 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, які операції є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, а ст. 5 вказаного Закону визначено операції, що звільнені від оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п.п.5.1.7 п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" звільняються від оподаткування операції з поставки (у тому числі аптечними закладами) зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів та виробів медичного призначення за переліком. що щорічно визначається Кабінетом Міністрів України до 1 вересня року, попереднього звітному. Якщо у такий строк перелік не встановлено, діє перелік минулого року.

В Акті перевірки на стор. 33 податковий орган підтвердив правомірність використання позивачем цієї пільги протягом перевіряємого періоду щодо товарів за кодами: 4818401900 - гігієнічні серветки, підгузники для дорослих, жіночі гігієнічні прокладки; 5601219000 - ватні подушечки; 3307900000 - дитячі зволожені серветки; 4818409900 - підгузники дитячі.

Відповідно до п.п.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п.п.7.2.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 5 цього Закону, у податковій накладній робиться запис "Без ПДВ" з посиланням на відповідний підпункт пункту 5.1 чи пункт статті 5.

Відповідно до п.п.7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Так, в Акті перевірки на стор. 34 відповідач підтвердив, що позивач не включав до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені у зв'язку з придбанням товарів, які звільненні від оподаткування згідно ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно з п.п.7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі, коли товари (роботи, послуги) виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

В той же час, судом встановлено, що наведені відповідачем в Акті перевірки у формі таблиці дані щодо завищення позивачем податкового кредиту нічим не обґрунтовані, оскільки відсутнє будь-яке посилання на первинні документи позивача на основі яких визначені наведені в таблиці дані, крім реєстру податкових накладних.

Також, в акті перевірки відсутній опис яким чином розраховувалися відсотки неоподатковуваних операцій в загальному обсязі продажу, в чому саме полягає помилка ТОВ "Фоззі-Фуд".

Також з Акту перевірки не зрозуміло, чому податковий орган підтвердив правомірність використання податкової пільги, підтвердив правильність того, що підприємство не включало в податковий кредит суми ПДВ сплачені у зв'язку з придбанням товарів, які звільненні від оподаткування, проте стверджує що підприємство зависило податковий кредит.

Так, станом на час складання Акту перевірки був чинний Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327 (далі - Порядок №327).

Згідно п.1.5 Порядку №327 акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до п.1.7 Порядку №327 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Приписи п.2.3.2. Порядку №327 встановлювали, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

- висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

- у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

- у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Проте, зі змісту Акта перевірки не можливо встановити яким чином та на підставі яких документальних доказів податковий орган дійшов висновків щодо приросту балансової вартості запасів та щодо завищення податкового кредиту. В Акті відсутні посилання на конкретні первинні документи із зазначенням їх реквізитів та дат їх складання. Відсутня чіткість та системність викладу обставин порушення податкового законодавства, а наведені лише загальні дані, які неможливо перевірити.

Слід зазначити, що суд не наділений повноваженнями замість податкового органу проводити перевірку показників бухгалтерської та податкової звітності суб'єктів господарської діяльності та в ході судового розгляду фактично проводити перевірку. Такі функції належать виключно відповідачу як суб'єкту владних повноважень та фіскальному органу.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, як встановлено в ході розгляду справи відповідачем не виконано обов'язку щодо доказування правомірності свого рішення, та не доведено суду належними і допустимими доказами правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - визнанню протиправними та скасуванню.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 14.01.2008 №0000052300/0 та №0000062300/0.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.