Рішення № 39058604, 27.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4913/14

27.05.14

За позовом Приватного підприємства "Колос"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Верона піца"

про стягнення 8 881,19 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача не з’явився

Від відповідача не з’явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 27.05.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Приватне підприємство "Колос" (далі за текстом – позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Верона піца" (далі за текстом – відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 8 881, 19 грн. основного боргу; 591, 92 грн. – пені; 881, 11 грн. штрафної неустойки за договором поставки № 191/КВ10 від 21 грудня 2010 року, а також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору в розмірі 1827, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.14.року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/4913/14, розгляд справи призначено на 29.04.14 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2014 року в прядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 20.05.2014 року, в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням відповідачем вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, необхідністю надання сторонами додаткових матеріалів та пояснень по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року в прядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 27.05.2014 року, в зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, невиконанням відповідачем вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, необхідністю надання сторонами додаткових матеріалів та пояснень по справі.

26.05.2014 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано документи по справі.

В судове засідання 27.05.2014 представники сторін не з’явились, представник позивача про причини неявки суд повідомив, надав клопотання про розгляд справи без участі представника, представник відповідача про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов’язань за договором № 191/КВ10 поставки м’ясо – ковбасної продукції від 21.12.2010 в частині оплати поставленого товару.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Враховуючи те, що не з’явлення представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2010 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, було укладено договір № 191/КВ10 поставки м’ясо – ковбасної продукції (далі за текстом – договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов’язується постачати, а покупець зобов’язується приймати та оплачувати м’ясні та ковбасні вироби, надалі «товар», за асортиментом та цінами згідно накладних, які є невід’ємними частинами цього договору, на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.3. договору, покупець розраховується за товар, що постачається за даним договором, в безготівковому порядку або іншим чином, що незаборонений законодавством, протягом 5 (п’яти) календарних днів з моменту отримання товару.

За умовами п. 7.1. договору у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов’язаний сплатити на користь постачальника пеню, що обчислюється від вартості несвоєчасно оплачених товарів за кожен день простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Пунктом 7.2. договору, сторони погодили, що у випадку коли прострочення оплати перевищує 20 календарних днів, покупець додатково до санкцій, передбачених п. 7.1 зобов’язаний сплатити на користь постачальника штрафну неустойку у розмірі 10% від суми простроченої заборгованості.

На виконання умов договору, позивач в період з 22.07.2013 по 26.08.2013 поставив, а відповідач отримав товарів на суму 10 453, 65 грн., що підтверджується видатковими накладними № № 19253 від 22.07.2013 на суму 988, 78 грн., 19538 від 25.07.2013 на суму 1 072, 46 грн., 19952 від 29.07.2013 на суму 866, 78 грн., 20358 від 01.08.2013 на суму 274, 52 грн., 20475 від 02.08.2013 на суму 528, 50 грн., 20658 від 05.08.2013 на суму 1 097, 76 грн., 21089 від 08.08.2013 на суму 911, 92 грн., 21395 від 12.08.2013 від 874, 24 грн., 217794 від 15.08.2013 на суму 994, 16 грн., 22098 від 19.08.2013 на суму 990, 66 грн., 22507 від 22.08.2013 на суму 1 025, 11 грн., 22760 від 26.08.2013 на суму 828, 76 грн. (належним чином засвідчені копії зазначених накладних наявні в матеріалах справи).

Проведеними оплатами від 28.12.2013 на суму 1 072, 46 грн. та від 17.02.2014 на суму 500, 00 грн. (банківські виписки наявні в матеріалах справи), відповідач зменшив свою заборгованість на зазначені суми до 8 881, 19 грн. (10 453, 65 – 1 072, 46 – 500, 00).

Після порушення провадження по справі (26.03.2014 року) відповідач частково зменшив суму заборгованості за поставлений за договором товар, проведеними оплатами від 18.04.2014 на суму 4 000, 00 грн., від 22.04.2014 на суму 1 000, 00 грн., від 16.05.2014 на суму 1 000, 00 грн., від 19.05.2014 на суму 1 500, 00 грн. (всього – 7 500, 00) до 1 381, 19 грн. (8 881, 19 – 7 500, 00), докази чого подані позивачем до матеріалів справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що провадження щодо стягнення з відповідача основної заборгованості за договором в розмірі 7 500, 00 грн. підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, інші позовні вимоги, в частині стягнення 1 381, 19 грн. основної заборгованості, 591, 92 грн. – пені; 881, 11 грн. 10 % штрафної неустойки підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір № 191/КВ10 поставки м’ясо – ковбасної продукції від 21.12.2010 є договором поставки, а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 10 453, 65 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, при укладанні договору сторони погодили, що покупець розраховується за товар, що постачається за даним договором протягом 5 (п’яти) календарних днів з моменту отримання товару.

Судом встановлено, що станом на момент складення та підписання позову сума заборгованості відповідача за поставлений товар по договору становила 8 881, 19 грн.

Станом на момент винесення рішення по справі заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар оплачена частково в розмірі 7 500, 00 грн., що підтверджується матеріалами справи. При цьому, як вбачається із матеріалів справи, часткова оплата поставленого товару здійснена відповідачем з порушенням строків оплати, встановлених договором.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Згідно п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи, що відповідачем сплачено частину основного боргу за договором за поставлений товар після порушення провадження у справі, що підтверджується матеріалами справи, між сторонами відсутній спір щодо стягнення 7 500, 00 грн. основного боргу, відповідно провадження по справі в цій частині підлягає припиненню.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 1 381, 19 грн. (8 881, 19 – 7 500, 00) відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 1 381, 19 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 2.3. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 381, 19 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 ГК України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Пунктом 7.1. договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати товару, покупець зобов’язаний сплатити на користь постачальника пеню, що обчислюється від вартості несвоєчасно оплачених товарів за кожен день простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який нараховується пеня.

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 591, 92 грн. за загальний період прострочення з 30.07.2013 по 01.03.2014 року, у відповідності до п. 7.1. договору ґрунтуються на законі і договорі, і відповідно підлягають задоволенню згідно розрахунку суду, оскільки позивачем здійснено розрахунок без врахування положень ст. 253 ЦК України (перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок. За розрахунком суду сума з відповідача на користь позивача за порушення грошового зобов’язання визначеного договором підлягає стягненню пеня за загальний період прострочення, розрахований по кожній видатковій накладній окремо, з 31.07.2013 по 01.03.2014 в розмірі 584, 34 грн.

Відповідно до п. 7.2. договору, у випадку коли прострочення оплати перевищує 20 календарних днів, покупець додатково до санкцій, передбачених п. 7.1 зобов’язаний сплатити на користь постачальника штрафну неустойку у розмірі 10 % від суми простроченої заборгованості.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

У відповідності до п. 66 Положенням про поставку продукції виробничо-технічного призначення, яке затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 року №888 (далі по тексту – Положення), за безпідставну відмову від акцепту платіжної вимоги (повністю чи частково), а також за ухилення від оплати продукції при інших формах розрахунків покупець (платник) сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 відсотків суми, від уплати якої він відмовився чи ухилився.

Постановою Верховної Ради України “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР”№1545-ХІІ від 12.09.1991р. встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” зазначено, що закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності Конституцією, є чинними в частині, що не суперечить їй (ст. 1 розділу XV Конституції). У зв'язку з цим при розгляді справи суд може на підставі Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР" застосувати нормативні акти колишнього Союзу РСР, які не суперечать Конституції і законам України.

Враховуючи те, що вказане положення не протирічить нормам Господарського кодексу України, який є спеціальною нормою права щодо господарських правовідносин, на противагу встановленого ЦК України принципу свободи договору щодо погодження розміру штрафних санкцій, суд застосовує норми вказаного нормативного акту.

З огляду на вищевикладене та на те, що розмір штрафу (штрафної неустойки) за несвоєчасну оплату поставленого товару встановлено законодавством, а саме п. 66 Положення, враховуючи прострочення відповідачем грошового зобов’язання щодо оплати поставленого товару, суд задовольняє вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 5% за прострочення оплати товару, що становить 444, 06 грн. (8 881, 19 * 5 %).

Підсумовуючи викладене, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 7 500, 00 грн. підлягає припиненню, інші позовні вимоги задовольняються судом частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1 381, 19 грн. основного боргу, 584, 34 грн. пені та 444, 06 грн. 5 % штрафу.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. Пунктом 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року за № 7 передбачено, що частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, п. 1-1 ст. 80,ст.ст. 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за договором в розмірі 7 500, 00 грн. припинити.

2. Позовні вимоги в іншій частині задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Верона піца" (34053, м. Київ, Шевченківський район, вул. Кудрявська, б. 31-33; код ЄДРПОУ 36530601; в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження» з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Приватного підприємства "Колос" (58000, м. Чернівці, пл. Театральна, 6; код ЄДРПОУ 14257808) 1381 (одну тисячу триста вісімдесят одну) грн. 19 коп. основного боргу, 584 (п’ятсот вісімдесят чотири) грн. 34 коп. пені, 444 (чотириста сорок чотири) грн. 06 коп. 5 % штрафу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по оплаті судового збору.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.06.2014 р.

Суддя Г.П. Бондаренко