Рішення № 39058583, 27.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4278/14 27.05.14

За позовом Заступника Волинського прокурора з нагляду за додержанням законів у

воєнній сфері Західного регіону України,

в інтересах держави в особі Адміністрації державної прикордонної служби України -Луцького прикордонного загону (військова частина 9971)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укміт"

про стягнення 39 760,41 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від прокуратури не з'явився

Від позивача Лясковець В.Ф. (дов.№ 3109 від 29.12.2011)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 27.05.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Заступник Волинського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою в інтересах держави - Адміністрації державної прикордонної служби України в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах та Луцького прикордонного загону (військова частина 9971) (далі по тексту - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укміт (далі по тексту - відповідач) про стягнення 39 760,41 грн. заборгованості за договором № 57-13 від 01.04.2013 року, а також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/4278/14, розгляд справи призначено на 22.04.2014 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відпустці, справу № 910/4278/14 передано для розгляду судді Сіваковій В. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 року справу № 910/4278/14 прийнято до провадження судді Сівакової В. В., розгляд справи призначено на 27.05.2014 року.

Розпорядженням В. о. Голови Господарського суду міста Києва від 29.04.2014 року, у зв'язку з виходом судді Бондаренко Г.П. з відпустки, справу № 910/4278/14 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

В судовому засіданні 27.05.2014 року представники відповідача та прокуратури не з'явилися, про причини відсутності суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представником позивача було в судовому засіданні подано заяву про залишення без розгляду клопотання про забезпечення позову у справі без розгляду.

Клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача в розмірі ціни позову було викладене прокурором в позовній заяві. Враховуючи, що від позивача по справі надійшло клопотання про залишення клопотання про забезпечення позову без розгляду, суд залишає відповідне клопотання без розгляду, оскільки воно не підтримане позивачем та не оформлено та необґрунтоване прокуратурою належним чином.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором № 57-13 від 01.04.2013, в частині оплати наданих послуг.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, викладеного позивачем не спростував.

Відповідно до зробленого судом Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 20.03.2014 (порушення провадження у справі), адреса місцезнаходження відповідача є тією ж, яка вказана у позовній заяві, а саме: 03680, м. Київ, вул. Святошинська, 34.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2013 року між військовою частиною 9971 (Луцька прикордонна частина), в якості виконавця, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укміт», в якості замовника було укладено договір №57-13 (далі за текстом - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, виконавець зобов'язується надати замовнику платні послуги з харчування працівників замовника, а замовник зобов'язується оплатити отримані послуги на умовах договору.

Відповідно до п.3.1. договору, розрахунки за договором мають проводитись у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів за фактично надані послуги з рахунку замовника на рахунок виконавця не пізніше 10 календарних днів з дня отримання рахунку від виконавця. Підставою для проведення оплати вважається рахунок виконавця (п. 3.2. договору).

Відповідно до п.п.2.1 та 2.2. договору ціна договору становить 108 000, 00 грн. та може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Згідно п. 4.1. виконавець зобов'язаний надавати платні послуги з харчування замовнику протягом 2013 року. Місце надання послуг: Волинська область, Любомильській район, с. Новоутрузське, вул. Прикордонників, 1 (п. 4.2. договору). При цьому, відповідно до п. 4.3. договору сторони домовились, що асортимент страв на сніданок, обід, вечерю визначається і розкладі продуктів яку затверджує виконавець та складає її відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 426.

На виконання умов договору, позивач надавав відповідачу платні послуги з харчування протягом червня-листопада 2013 року та виставив відповідні рахунки на загальну суму 39 760,41 грн.: №373 від 23.04.2013 року; №440 від 16.08.2013 року; №332 від 18.09.2103 року; №564 від 15.10.2013 року; №628 від 22.11.2013 року; №672 від 13.12.2013 року.

Факт надання послуг за договором на суму 39 760, 41 грн. позивач підтверджує актами про надання послуг №№ 123 від 23.07.2013, 155 від 16.08.2013, 182 від 18.09.2013, 189 від 15.10.2013, 218 від 22.11.2013, 240 від 13.12.2013. Зазначені акти підписані директором відповідача та містять відтиск його круглої печатки.

В позовній заяві позивач зазначає, що, незважаючи на належне виконання військовою частиною 9971 взятих на себе зобов'язань, відповідач, всупереч умовам договору та чинному законодавству, допустив порушення зобов'язань та станом на 07.03.2014 року (на день складання позовної заяви) розрахунки за спожиті послуги по харчуванню в обумовлені сторонами строки не провів. Доказів іншого матеріали справи не містять.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги в частині сплати основного боргу в сумі 39 760,41 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Договір №57-13 від 01.04.2013 року є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору надано відповідачу послуг з платного харчування та виставлено рахунки за надання цих послуг, а відповідачем не було здійснено оплату за надані послуги. Доказів іншого матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом позивач надав відповідачу послуги за договором на суму 39 760, 41 грн., а відповідач прийняв такі послуги, докази чого містяться в матеріалах справи, доказів оплати яких матеріали справи не містять. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги складає станом на момент винесення рішення по справі 39 760, 41 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укміт" (03680, м. Київ, вул. Святошинська, буд.34; код ЄДРПОУ 37226300; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення відповідно до Закону України "Про виконавче провадження") на користь Луцького прикордонного загону (військової частини 9971) (43021, м. Луцьк, вул. Стрілецька, буд. 6; код ЄДРПОУ 14321661) 39 760 (тридцять дев'ять тисяч сімсот шістдесят) грн. 41 коп. основної заборгованості.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укміт" (03680, м. Київ, вул. Святошинська, буд.34; код ЄДРПОУ 37226300; в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з будь-якого виявленого рахунку) на користь Державного бюджету України (отримувач платежу: ГУ ДКСУ у м. Києві, код отримавача: 37993783, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку: 820019, р/р 31215206783001) 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.06.2014р.

Суддя Г.П. Бондаренко