Рішення № 39058567, 27.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5280/14 27.05.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Мастек"

до Публічного акціонерного товариства "Будівельне управління №813"

про стягнення 30 220,15 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представник сторін

Від позивача Григорєв М.Г. (дов. б/н від 16.05.2014)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 27.05.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Мастек" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Будівельне управління №813" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 30 220,15 грн. за поставлений по видатковій накладній № М/цб-00025 від 25.09.2012 року товар, з яких 29 925, 00 грн. основного боргу та 295, 15 грн. 3 % річних, а також позивач просить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/5280/14, розгляд справи призначено на 22.04.2014 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відпустці, справу № 910/5280/14 передано для розгляду судді Сіваковій В. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 року справу № 910/5280/14 прийнято до провадження судді Сівакової В. В., розгляд справи призначено на 27.05.2014 року.

Розпорядженням В. о. Голови Господарського суду міста Києва від 29.04.2014 року, у зв'язку з виходом судді Бондаренко Г.П. з відпустки, справу № 910/5280/14 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

В судовому засіданні 27.05.2014 року представником позивача було заявлено клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором поставки, укладеним між сторонами у спрощений спосіб, шляхом виставлення рахунку фактури № М/цб-00029 від 24.09.2012 та оформлення видаткової накладної № М/цб-00025 від 25.09.2012.

27.05.2014 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про перенесення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням провідного юрисконсульта відповідача у відпустці. В судове засідання 27.05.2014 року представник відповідача не з'явився.

Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи, суд прийшов до висновку, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У пункті 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року N 18 зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Суд звертає увагу на те, що відповідач як юридична особа не був позбавлений права та можливості на направлення іншого представника в судове засідання. Крім того, відповідача було завчасно повідомлено про розгляд справи, що свідчить про достатність часу для підготовки відповідачем відзиву щодо заявлених вимог та можливість відрядити уповноважену довіреністю особу до Господарського суду міста Києва для участі в судовому засіданні. Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Мастек" в якості продавця та Публічним акціонерним товариством "Будівельне управління № 813" в якості покупця було досягнуто згоди щодо купівлі-продажу пічного палива (далі - товар), за якою продавець зобов'язувався передати покупцю товар, а покупець зобов'язувався сплатити продавцю вартість отриманого товару.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, зокрема, відповідно до підписаної товарно-транспортної накладної (належним чином завірена копія міститься в матеріалах справи) № М/цб-000000013 від 25.09.2012р. на загальну суму 29 925, 00 грн.

В позовній заяві позивач зазначає, що відповідач не здійснив оплату за поставлений товар в строки обумовлені сторонами.

Із матеріалів позовної заяви вбачається, що листом Вих. № 689 від 17.10.2012 відповідач просив позивача про надання відстрочки погашення заборгованості по рахунку - фактурі № М/цб - 00029 від 24.09.2014 до 01.11.2012.

Доказів здійснення оплати за зазначеною вище накладною та заперечень щодо заявлених позовних вимог відповідачем суду не надано.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем було укладено спрощений договір поставки, а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 29 925,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, строк оплати поставленого за спрощеним договором поставки товару був погоджений сторонами листом Вих. № 689 від 17.10.2012, відповідно до якого відповідач просив надати йому відстрочку погашення заборгованості до 01.11.2012 року. Надання відстрочки відповідачу до 01.11.2012 було погоджено позивачем, що вбачається із матеріалів справи.

Доказів оплати заборгованості відповідачем на користь позивача в розмірі 29 925, 00 грн. ні до 01.11.2012, ні в інший строк матеріали справи не містять.

Отже, станом на момент винесення рішення по справі заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 29 925,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 29 925,00 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за спрощеним договором в сумі 29 925,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до листа Вих. № 689 від 17.10.2012 є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних в розмірі 295, 15 грн. за загальний період прострочення з 02.11.2012 року по 01.03.2013 року (120 днів) підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному об'ємі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Будівельне управління №813" (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська буд.1, офіс 302; код ЄДРПОУ 01383865; в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження" з будь-якого виявленого рахунку) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастек" (61017, Харківська обл., м. Харків, пров. Благоєва, буд. 17; код ЄДРПОУ 37754274) 29 925 (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 00 коп. основної заборгованості, 295 (двісті дев'яносто п'ять) грн. 15коп. 3 % річних та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.06.2014р.

Суддя Г.П. Бондаренко