Постанова № 3905852, 05.06.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

05.06.09Справа №2а-6935/08/8 (12:27) Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим ускладі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Дрягіні В.П., розглянув у відкритому судовому засіданніадміністративну справу за позовом Державного підприємства "Завод шампанських вин "Новий Світ"

до Державної податкової інспекції у м. Судак в АРК

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача: Булатова Ксенія Борисівна, довіреність № б/н;

від відповідача: Феттаєва Гузель Азімівна, довіреність № 409/10/10-007 від 23.02.09р.

Суть спору: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до Державної податкової інспекції у м. Судак в АРК про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.10.2008р. №0000712301/0 та №0000722301/0.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача ним фактично не здійснювалися операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг) своїм працівникам особисто, а надання послуг працівникам позивача здійснював інший платник податку, тому відповідач неправомірно включив до складу валового доходу позивача суму 393566грн.00коп. і визначив податок на прибуток у сумі 98391грн.50коп. за період з 01.09.2007р. по 30.06.2008р. за порушення 1.31, п. 1.23, пп.4.1.1. п.4.1. ст.4, пп.11.3.1 п.11.3. ст.11 Закону України №283/97ВР від 22.05.97р. «Про оподаткування прибутку підприємств». Крім того, оскільки фактично позивач не здійснював операцій з поставки послуг, у тому числі операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг своїм працівникам, а надання послуг працівникам позивача здійснював інший платник податку, то на думку позивача, відповідач неправомірно визначив йому зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 10636,67грн. за період вересень та жовтень 2007р. за порушення пп.3.1.1. п.3.1. ст.3, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97ВР від 03.04.97р. Позивач вважає, що оскільки фактично він не здійснював операцій, перелік яких встановлений п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97ВР від 03.04.97р., то визначення відповідачем зобов'язань з податку на додану вартість виходячи з ціни операції по поставці послуг ПП «Есфирь» згідно договорів №179 від 17.09.2007р. та №229 від 27.12.2007р. є неправомірним. Позивач вважає, що рішення відповідача щодо визначення позивачу зобов'язань з податку на прибуток в сумі 2305,50грн. на підставі Акту перевірки, у якому відсутня доказова інформація про виявлені порушення вимог податкового законодавства, є неправомірним, оскільки прийнято на підставі Акту перевірки, складеного із порушенням пп.1.3, пп.1.7. п.1 та пп.2.3.2 п.2.3 Порядку №327.

У судове засідання, що відбулося 24.02.09р., відповідач надав заперечення на позов, у яких повідомляє суду, що позовні вимоги не визнає тому, що вважає, що позивач повинен був включити до складу свого валового доходу суми послуг, наданих ПП «Есфирь» працівникам позивача згідно умов договорів №179 від 17.09.2007р. та №229 від 27.12.2007р., оскільки для працівників позивача такі надані послуги були безоплатними. Такий висновок відповідач зробив на підставі пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України №283/97ВР від 22.05.97р. «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідач вважає, що позивач занизив валові доходи по рядку 01.1 «доходи від продажу товарів (робіт, послуг) Декларації про оподаткування прибутку підприємств на загальну суму 393566грн., та занизив податок на прибуток за період що перевірявся у сумі 108783,00грн.

Крім того, відповідач вважає, що оскільки працівники позивача не оплачували надані їм ПП «Єсфирь» послуги харчування та послуги організації новорічних свят, а за них ці послуги оплачував позивач, то він зобов'язаний був нарахувати податкові зобов'язання по ПДВ на підставі пп.3.1.1. п.3.1. ст.3, п.4.2 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97ВР від 03.04.97р. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що позивач не включив в податкові зобовязання по ПДВ вартість безоплатно наданих послуг по харчуванню працівників по талонам на суму 78713,30грн.

Відповідач вважає, що позивач порушив п.5.9 ст. 5 Закону України №283/97ВР від 22.05.97р. «Про оподаткування прибутку підприємств», у частині розрахунку балансової вартості залишків, що спричинило заниження даних рядка 01.2 Декларації по наступним податковим періодам: 2007р. у сумі 2819грн.; 1 квартал 2008р. у сумі 24197,00грн.; 1кв. 2008р. у сумі 3224,00грн.

Відповідач також вважає, що позивач порушив п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України №283/97ВР від 22.05.97р. «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим завищив валові витрати у сумі 102076,00грн.

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що позивач занизив податок на прибуток за період, що перевірявся у розмірі 100697,00грн.

Відповідач вважає, що податкові повідомлення рішення від 03.10.2008р. №0000712301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 131141грн.50коп. (у тому числі 100697грн.00коп. з основного платежу та 30444грн.50коп. штрафних санкцій), та від 03.10.2008р. №0000722301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 15 955грн.01коп. ( у тому числі 10636грн.67коп. з основного платежу та 5318грн.34коп. штрафних санкцій), які прийняті за результатами проведеної перевірки, є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, тому у задоволенні позову слід відмовити.

У судове засідання, що відбулося 24.03.09р., позивач надав заперечення на заперечення проти позову, у яких повідомляє суду, що не згоден з відповідачем за мотивами викладеними у наведених запереченнях та наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

24.03.09р. відповідач надав суду заперечення на позовну заяву, у яких повідомляє суду що позов не визнає тому, що на думку відповідача, виходячи із змісту договору ПП «Есфирь» фактично надавало послуги ДП «ЗШВ «Новий Світ», а останнє оплачувало послуги згідно актів виконаних робіт. Відповідач вважає, що позивач фактично зобовязувався надати послуги для працівників, але обовязок по наданню послуги поклав на ПП «Есфирь», залишаючись при цьому відповідальним перед робітниками за надання послуги.

У наведених запереченнях відповідач посилається на те, що послуги по харчуванню надавались ПП «Есфирь» згідно талонів на харчування, які працедавцем - ДП «ЗШВ «Новий Світ» видавались працівнику. Суми витрат по послугам на харчування включались позивачем до складу валових витрат відповідно п.п. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону України №283/97ВР від 22.05.97р. «Про оподаткування прибутку підприємств». Сума нарахованих внесків в соціальні фонди на вартість такого харчування, також була включена до складу валових витрат позивача згідно з п.п. 5.7.1 п.5.7 ст.5 вищенаведеного Закону. Таким чином, відповідач вважає, що в порушення п.п. 4.1.1, п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України №283/97ВР від 22.05.97р. «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем не включено до складу валового доходу безкоштовно надані послуги по харчуванню працівників ДП «ЗШВ «Новий Світ». Враховуючи наведене, перевіркою встановлено заниження валових доходів на загальну суму 393566,00грн. та встановлено заниження податку на прибуток за період, що перевірявся у розмірі 100697,00грн.

Відповідач у наведених запереченнях пояснює суду, що вважає, що в даному випадку звичайною ціною операції є ціна придбання послуг згідно актів прийому-передачі від ПП «Есфирь» по договору харчування працівників підприємства (договір №179 від 17.09.07р.). Тому відповідач вважає, що позивач в порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3, п. 4.2 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не включив в податкові зобовязання по ПДВ вартість безоплатно наданих послуг по харчуванню працівників, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 10636грн.

У судове засідання, що відбулося 27.05.09р., позивач надав пояснення до позову, у яких повідомляє суду, що оскільки послуги по харчуванню працівників позивача та послуги по організації новорічних свят для них надавав особисто виконавець ПП «Есфирь» і вказані послуги були спожиті працівниками позивача в процесі їх надання, то твердження відповідача про надання послуг позивачем, на думку позивача, суперечить ст. 901 ЦК України.

У судове засідання, що відбулося 05.06.09р., відповідач надав розрахунок податку на прибуток та пояснив суду, що розрахунок податку на прибуток фактично містить порушення на суму 100694,50грн., а податкове повідомлення рішення виписане на суму 100697грн., тому, що сума 100694,50грн. була округлена до 100697грн.

У судове засідання, яке відбулося 05.06.09р., позивач надав пояснення на розрахунок податку на прибуток, наданий у судове засідання відповідачем, у якому повідомляє суду, що не згодний з наданим відповідачем розрахунком тому, що вважає округлення суми порушень відповідачем неправомірним, а вказані в Акті перевірки порушення такими, що не відповідають дійсності та нормам матеріального права, оскільки ані Акт перевірки, ані розрахунок зобовязання податку на прибуток не містять ані фактів порушень, ані документів, по яким позивач не мав права на валові витрати по ним.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Працівниками ДПІ у м. Судак АР Кримбуло проведено виїзну планову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ДП «Завод шампанських вин «Новий Світ» за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2008 р.

За результатами перевірки складений Акт №418/23-0/00412665 від 25.09.2008 р. (а.с.16-102).

У ході документальної перевірки встановлено:

- порушення п.п. 4.1.1 п.4.1 ст.4, п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97р. № 283/97-ВР, а саме позивачем занижено податок на прибуток у розмірі 100697,00грн. у наступних податкових періодах:

за 3 квартал 2007р. на суму 8017,00грн.;

за 2007р. на суму 31483,00грн. ( у т.ч. за 3 квартал 2007р. у сумі 8017,00грн.);

за 1 півріччя 2008р. на суму 69214,00грн.

- порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.2 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97р., а саме заниження податку на додану вартість у розмірі 10636,67грн. у т.ч. по періодам:

за вересень 2007р. на суму 2230,00грн.;

за жовтень 2007р. на суму 8406,67грн.

Також, по результатам перевірки зменшено значення рядка 26 декларації з податку на додану вартість у сумі 71115,65грн. у т.ч.:

за листопад 2007р. на суму 8066,66грн.;

за грудень 2007р. на суму 11407,32грн.;

за січень 2008р. на суму 6940,00грн.;

за лютий 2008р. на суму 8503,33грн.;

за березень 2008р. на суму 10854,67грн.;

за квітень 2008р. на суму 8766,67грн.;

за травень 2008р. на суму 8720,00грн.;

за червень 2008р. на суму 7857,00грн.

-порушення п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в частині не своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та штрафних санкцій по наданим уточнюючим розрахункам податкових зобовязань з податку на додану вартість за січень 2008р. та червень 2008р.

-в результаті перевірки питання правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету утриманих сум податку з доходів фізичних осіб встановлено порушення абз. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». По результатам перевірки нарахована пеня за несвоєчасне внесення до бюджету утриманих сум податку з доходів фізичних осіб з виданої заробітної плати в сумі 5565,50грн. (а.с.100,101).

За результатами проведеної перевірки на підставі Акту перевірки №418/23-0/00412665 від 25.09.2008 р. були винесені податкові повідомлення-рішення

№0000712301/0 та №0000722301/0 від 03.10.08 р. (а.с. 14,15).

Відповідно до податкового повідомлення-рішення №0000712301/0 від 03.10.08 р. позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 131141грн.50коп., з яких 100697грн.00коп. донараховано податку на прибуток підприємств, 30444грн.50коп. штраф за порушення п.п. 4.1.1 п.4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3, п. 5.9 ст. 5, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», нарахований відповідно до підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (а.с.14).

Відповідно до податкового повідомлення-рішення №0000722301/0 від 03.10.08 р. позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 15 955грн.01коп. з яких 10636грн.67коп. донараховано чистого податкового зобовязання з ПДВ, 5318грн.34коп. штраф за порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст.3, п.4.2 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", нарахований відповідно до підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, пп.17.1.3, 17.1.6 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (а.с.15).

Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 03.10.2008р. №0000712301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 131141грн.50коп., у тому числі 100697грн.00коп. з основного платежу та 30444грн.50коп. штрафних санкцій було прийнято відповідачем за наступні порушення податкового законодавства:

­пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України №283/97ВР від 22.05.97р. «Про оподаткування прибутку підприємств» через заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток по операціях з безкоштовно наданих послуг по харчуванню працівників позивача та операції з організації новорічних свят у загальній сумі 393566,00грн за період з 01.09.2007р. по 30.06.2008р., що привело до заниження зобов'язань з податку на прибуток за цей період на суму 98391,50грн.;

­п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України №283/97ВР від 22.05.97р. «Про оподаткування прибутку підприємств» через заниження об'єкта оподатковування податком на прибуток на суму 9222грн.00 коп., що привело до заниження зобов'язань з податку на прибуток на суму 2305,50грн. (але, по яких операціях, за які порушення та за який період в акті перевірки не вказано).

Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 03.10.2008р. №0000722301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 15 955грн.01коп., у тому числі 10636грн.67коп. з основного платежу та 5318грн.34коп. штрафних санкцій було прийнято відповідачем за порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.2 ст.4, пп.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону України №168/97ВР від 03.04.97р. «Про податок на додану вартість» через заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість по операціях з безкоштовно наданих послуг по харчуванню працівників позивача та по операції організації новорічних свят в сумі 10636,67грн за період вересень та жовтень 2007р.

Позивач вважає рішення відповідача щодо нарухування вищевказаних податкових зобов'язань неправомірним з мотивів їх невідповідності нормам материального права, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1.31 ст.1 Закону України №283/97ВР від 22.05.97р. «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі Закон №283) продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Згідно п.1.23 ст.1 Закону № 283, безоплатно надані роботи, послуги - це роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості.

Згідно пп.4.1.1. п.4.1. ст.4 Закону № 283 валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно пп.11.3.1 п.11.3. ст.11 Закону № 283 датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку. Таким чином, згідно вищевказаних норм закону до складу валового доходу платника податків включаються загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі результаті робіт (послуг), надані таким платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості. При цьому датою збільшення валового доходу у разі безоплатного надання результатів робіт (послуг) вважається дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Суд не може погодитися з доводами відповідача про те, що, позивач повинен був включити до складу свого валового доходу суми послуг, наданих ПП «Есфирь» працівникам позивача згідно умов договорів №179 від 17.09.2007р. та №229 від 27.12.2007р. на підставі вищевказаних норм закону, оскільки для працівників позивача такі надані послуги були безоплатними.

Але у вищевказаних нормах закону мова йде про включення до складу валового доходу сум наданих послуг, які надаються таким платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості.

Суд погоджується з аргументами позивача про те, що фактично позивач у перевіряємому періоді не здійснював операцій з безоплатного надання результатів робіт (послуг) по харчуванню своїх працівників та організації новорічних свят для них, тобто не надавав робіт (послуг) без вимоги про компенсацію їх вартості, ці послуги надавало особисто ПП «Есфирь», а позивач лише відшкодовував компенсацію їх вартості ПП «Есфирь».

Згідно п.1.4 ст1 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97ВР від 03.04.97р. (далі Закон №168) поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно пп.3.1.1. п.3.1. ст.3 Закону №168 об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону №168 датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Таким чином, згідно вищевказаних норм закону об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з поставки послуг, тобто будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, у тому числі операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, які надаються таким платником податку. При цьому датою виникнення податкових зобов'язань по операціях з безоплатного виконання робіт, надання послуг вважається дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

На думку відповідача, позивач повинен був включити до складу об'єкта оподаткування ПДВ суми послуг, наданих ПП «Есфирь» працівникам позивача згідно умов договорів №179 від 17.09.2007р. та №229 від 27.12.2007р. на підставі вищевказаних норм закону, оскільки для працівників позивача такі надані послуги були безоплатними.

Відповідач в Акті перевірки вважає, що оскільки працівники позивача не оплачували надані їм ПП «Есфирь» послуги харчування та послуги організації новорічних свят, а за них ці послуги оплачував позивач, то він зобов'язаний був нарахувати податкові зобов'язання по ПДВ на підставі пп.3.1.1. п.3.1. ст.3, п.4.2 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97ВР від 03.04.97р. При цьому відповідач для визначення обєкта оподаткування ПДВ прийняв звичайною ціною операції ціну придбання послуг згідно актів виконаних робіт, складених позивачем та ПП «Есфирь» (стор.61 Акту перевірки).

Але у вищевказаних нормах закону мова йде про визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість по операціям з виконання робіт, надання послуг, які надаються таким платником податку, а не іншою особою.

Суд погоджується з аргументами позивача про те, що фактично позивач у перевіряємому періоді не здійснював операцій з виконання робіт, надання послуг своїм працівникам, у тому числі не здійснював операцій з безоплатного виконання робіт, надання послуг своїм працівникам з наступних підстав.

Судом встановлено, що з метою забезпечення трудових, соціально-економічних прав та інтересів працівників, створення сприятливих умов діяльності підприємства, що направлені на підвищення соціальної захищеності працівників, на забезпечення стабільності та ефективності праці підприємства, а також підвищення взаємної відповідальності сторін між адміністрацією Державного підприємства «Завод шампанських вин «Новий Світ» в особі директора Павленко Я.П. та профспілковим комітетом в особі Калієвської Т.В. укладений Колективний договір на 2007р.- 2008р.р., який узгоджений зборами трудового колективу Державного підприємства «Завод шампанських вин «Новий Світ» (протокол №2 від 17.07.2007р.) (а.с.234-236).

Предметом вищенаведеного Колективного договору є переважно додаткові у порівнянні з законодавством положення про оплату праці, зайнятості, режим робочого часу, пільги та соціальні гарантії, які надаються роботодавцем за рахунок власних коштів (абз.5.розділу 1 договору).

Згідно п.6.28 Розділу VI Колективного договору, укладеного між адміністрацією та трудовим колективом позивача, позивач зобов'язаний організовувати безкоштовні обіди для своїх працівників за рахунок коштів підприємства.

Судом встановлено, що організація та облік послуг громадського харчування шляхом надання комплексних обідів для працівників позивача у перевіряємому періоді здійснювалась позивачем на підставі наказу №256-п від 31.08.2007р. (а.с.237).

Відповідно до наказу №256-п від 31.08.2007р. працівники позивача:

1.Щомісячно в строк до 30 числа, що передує звітному місяцю, представляють директору на затвердження списки штатних працівників підприємства, яким ПП «Есфирь» буде надавати послуги громадського харчування.

2.Щомісячно в строк до 1 числа звітного місяця на підставі затверджених директором списків штатних працівників підприємства видають іменні талоні працівникам у кількості, рівній кількості робочих днів у поточному місяці.

3.Щомісячно в строк до 3 числа місяця, що слідує за звітним, приймають від ПП «Есфирь» іменні талони працівників, які останні надають ПП «Есфирь» в обмін на комплексні обіди. На підставі отриманих талонів складають звіт про фактичну кількість обідів, отриманих працівниками підприємства від ПП «Есфирь», і акт виконаних робіт за звітний місяць.

4.На підставі звіту про фактичну кількість обідів, отриманих працівниками підприємства, і підписаного сторонами акту виконаних робіт відображають в бухгалтерському обліку суми заборгованості перед ПП «Есфирь» відповідно до умов договору про надання послуг громадського харчування та утримують суми податку з доходів фізичних осіб згідно вимог чинного законодавства.

Судом встановлено, що на виконання умов колективного договору позивач 17.09.2007р. уклав із ПП «Есфирь» договір №179, згідно умов якого ПП «Есфирь» зобов'язується надавати працівникам позивача послуги громадського харчування шляхом надання комплексних обідів, а позивач зобов'язується оплачувати вартість наданих послуг ПП «Есфирь» грошовими коштами з розрахунку 20грн. за кожний фактично наданий комплексний обід (а.с.194-195).

Позивач також уклав із ПП «Есфирь» договір №229 від 27.12.2007р., згідно умов якого ПП «Есфирь» зобов'язується надавати послуги по організації та обслуговуванню новорічного святкового заходу для працівників позивача у кількості 350 чоловік (святкове оформлення зала, обслуговування банкету, готування й доставка блюд, сервіровка столів, прибирання залу тощо), а позивач зобов'язується оплатити за надані послуги ПП «Есфирь» грошові кошти у сумі 21000грн. (а.с.196-197).

Судом встановлено, що фактично у перевіряємому періоді ПП «Есфирь» надало працівникам позивача послуги на загальну суму 393566,67грн., у тому числі:

-послуги громадського харчування шляхом надання комплексних обідів згідно умов договору №179 від 17.09.2007р. на суму 376066,67грн. (без ПДВ) за період з 01.09.2007р. по 30.06.2008р.

-послуги по організації та обслуговуванню новорічного святкового заходу для працівників позивача згідно умов договору №229 від 27.12.2007р. на суму 17500грн. (без ПДВ) у грудні 2007р.

Судом встановлено, що ПП «Есфирь» представило позивачу акти виконаних робіт (наданих послуг) на суму наданих послуг працівникам позивача згідно умов договору №179 від 17.09.2007р. та №229 від 27.12.2007р. для здійснення позивачем оплати по ним, а саме: акти виконаних робіт №456 від 28.09.07р., №468 від 31.10.07р., №2 від 30.11.07р., №3 від 28.12.07р. №4 від 28.12.07р., №1 від 31.01.08р., №2 від 29.02.08р., №3 від 31.03.08р., №4 від 30.04.08р., №5 від 30.05.08р., №6 від 30.06.08р. на загальну суму виконаних робіт 472280грн., в тому числі 78713,33грн. ПДВ (а.с.183-193).

В бухгалтерському обліку позивач відобразив витрати по бухгалтерському рахунку 84 «Інші операційні витрати» на суму 376066,67грн. і відобразив заборгованість перед ПП «Єсфирь» на суму 451280грн.(у т.ч. ПДВ 75213,33грн.).

Судом встановлено, що в податковому обліку з податку на прибуток сума витрат на оплату харчування працівників позивача згідно умов договору №179 від 17.09.2007р. була включена позивачем до складу валових витрат відповідно до пп.5.6.1. п.5.6. ст.5 Закону України №283/97ВР від 22.05.97р. «Про оподаткування прибутку підприємств» на суму 376066,67грн. за період з 01.09.2007р. по 30.06.2008р., що відображено в Декларації з податку на прибуток підприємств (стор.45 Акта перевірки, а.с.59).

В податковому обліку з податку на додану вартість та в Декларації з ПДВ позивач не відобразив податковий кредит, сплачений ПП «Есфирь» у складі ціні послуг по харчуванню своїх працівників на суму 75213,33грн. за період з 01.09.2007р. по 30.06.2008р., оскільки ці послуги в подальшому не використовуються позивачем в оподатковуваних операціях в межах його господарської діяльності.

Крім того, із своїх працівників позивач утримав податок з доходів фізичних осіб, відобразив його у бухгалтерському обліку та в податковій звітності по формі 1-ДФ та перерахував його до бюджету у встановленому порядку.

В бухгалтерському обліку позивач відобразив витрати по бухгалтерському рахунку 85 «Інші витрати» на суму 17500грн. і відобразив заборгованість перед ПП «Есфирь» на суму 21000грн. (у т.ч. ПДВ 3500грн.).

В податковому обліку з податку на прибуток витрати по організації новорічних свят своїм працівникам позивач до складу валових витрат не включив та в Декларації з податку на прибуток підприємств не відобразив через відсутність звязку вказаних витрат з господарською діяльністю підприємства.

В податковому обліку з податку на додану вартість та в Декларації з ПДВ позивач також не відобразив податковий кредит, сплачений ПП «Есфирь» у складі ціні послуг по організації новорічних свят на суму 3500грн. у грудні 2007р., оскільки ці послуги в подальшому не використовуються позивачем в оподатковуваних операціях в межах його господарської діяльності.

Податок з доходів фізичних осіб з послуг по організації новорічних свят позивач не утримував, оскільки вказані доходи персоніфіковані не були.

Витрати по операції з організації новорічних свят згідно умов договору №229 від 27.12.2007р. на суму 17500грн. (без ПДВ) у грудні 2007р позивачем до складу валових витрат не включались через відсутністю зв'язку вказаних витрат з господарською діяльністю підприємства.

Такі фактичні обставини справи, а також право позивача на валові витрати в частині придбаних послуг громадського харчування для працівників позивача на суму 376066,67грн. за період з 01.09.2007р. по 30.06.2008р. відповідачем не оскаржуються та підтверджуються ним в Акті перевірки.

Однак, відповідач вважає, що позивач крім включення суми витрат на оплату харчування своїх працівників до складу валових витрат, також повинен був включити до складу свого валового доходу ці суми, тобто суми послуг, наданих ПП «Есфирь» працівникам позивача згідно умов договорів №179 від 17.09.2007р. та №229 від 27.12.2007р., оскільки для останніх вони є безоплатними (стор.31 Акта перевірки).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послуги, які споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідач вважає, що послуги по харчуванню своїх працівників та організації новорічних свят для них фактично надавав позивач.

Суд не погоджується з вищенаведеними висновками відповідача тому, що проводячи системний аналіз ст. 901 Цивільного кодексу України, Закону №283, Закону №168 суд прийшов до висновку, що оскільки послуги по харчуванню працівників позивача та послуги по організації новорічних свят для них надавав особисто виконавець ПП «Есфирь» і вказані послуги були спожити працівниками позивача в процесі їх надання, то твердження відповідача про те, що ці послуги були надані саме позивачем суперечить нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи.

Доказів на підтвердження того, що послуги надавались позивачем, а не виконавцем за означеними вище договорами, відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач неправомірно вважає, що позивач повинен був включити до складу свого валового доходу 98391,50грн. (376066,67грн.+ 17500грн.) х 25%) та нарахувати ПДВ 10636,67грн. (2230грн. за вересень 2007р. та 8406,67грн. за жовтень 2007р.) на суми послуг по харчуванню працівників позивача по договору №179 від 17.09.2007р. та на суми послуг по організації новорічних свят по договору №229 від 27.12.2007р., оскільки для останніх вони є безоплатними.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що фактично позивач не здійснював операцій з поставки послуг, у тому числі операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг своїм працівникам, а надання послуг працівникам позивача здійснював інший платник податку, то відповідач неправомірно визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 10636,67грн. за період вересень та жовтень 2007р. за порушення пп.3.1.1. п.3.1. ст.3, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97ВР від 03.04.97р.

Крім того, нарахування відповідачем податкових зобов'язань з ПДВ позивачу на підставі п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97ВР від 03.04.97р. також є неправомірним на підставі наступного.

Згідно п.4.2 ст.4 зазначеного Закону у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни. Судом встановлено, що відповідач визначив базу оподаткування та нарахував ПДВ по результатам перевірки виходячи з ціни операції по поставці послуг ПП «Есфирь» згідно договорів №179 від 17.09.2007р. та №229 від 27.12.2007р. Але згідно п.4.2 ст.4 зазначеного Закону база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни, лише у разі здійснення платником податку операцій, перелік яких встановлений цим пунктом закону.

Фактично позивач у перевіряємому періоді не здійснював операцій з поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, не здійснював операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з позивачем, не передавав товарів (робіт, послуг) у межах балансу для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з ним особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку.

Таким чином, оскільки фактично позивач не здійснював операцій, перелік яких встановлений п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97ВР від 03.04.97р., то визначення відповідачем зобов'язань з податку на додану вартість виходячи з ціни операції по поставці послуг ПП «Есфирь» згідно договорів №179 від 17.09.2007р. та №229 від 27.12.2007р. є неправомірним.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже «на підставі» означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Згідно статті 2 Закону України “Про державну податкову службу в України” одним із завдань органів податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, повною і своєчасною сплатою до бюджетів податків і зборів.

Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”№509-ХІІ від 04.12.1990 р. органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Відповідач вважає, що позивач порушив п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст5 Закону України №283/97ВР від 22.05.97р. «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим занизив об'єкт оподатковування податком на прибуток на суму 9222грн.00 коп. та відповідно податок на прибуток на суму 2305,50грн.

Суд не може погодитися з рішенням відповідача про визначення податку на прибуток на суму 2305,50грн. та вважає його неправомірним на підставі наступного.

При оформленні матеріалів виїзних планових перевірок посадові особи органів державної податкової служби повинні керуватися «Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових і позапланових перевірок за питаннями дотримання податкового, валютного і іншого законодавства», затвердженим наказом ДПАУ від 10.08.2005р. №327.

Відповідно до пп.1.3 п.1 зазначеного Порядку встановлено, що Акт це службовий документ, що підтверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової або позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного й іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідно до пп.1.7 п.1 зазначеного Порядку факти виявлених порушень податкового законодавства викладаються в акті перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пп.2.3.2 п.2.3 зазначеного Порядку за кожним відображеним в акті фактом порушенням податкового законодавства необхідно:

- висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання в податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені в ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання;

- у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, при цьому додати до акту письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи в податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акту перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

- у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення факти відмови відобразити в акті.

Таким чином, Порядком №327 передбачений чіткий перелік відомостей, показників та первинних документів, які повинні бути відображені в акті перевірки, що у свою чергу є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного і іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Фактично відповідач в Акті перевірки не вказав ані перелік відомостей, ані первинні документи, не навів кореспонденцію рахунків операцій по вказаних порушеннях, які б чітко, об'єктивно та в повній мірі вказували на виявлені факти порушень, що привели до заниження зобов'язань з податку на прибуток на суму 2305,50грн.

Так у Акті перевірки на стор. 42 таб.31 (а.с.57) вказані порушення п.5.9 ст. 5 Закону №283, у т.ч. по періодам:

-за 9 міс. 2007р. -708;

-за 2007р. +2819;

-за І квартал 2008р. +24197;

-за І півріччя 2008р. +3224.

При цьому, судом встановлено, що відповідач вказав тільки періоди і суми порушень, однак фактів та первинної документації позивача про виявлені порушення не наведено.

Судом також встановлено, що при розрахунку податку на прибуток у розділі 3.1.4 Акту перевірки відповідач вказує, що порушення п.5.9 ст.5 Закону №283 спричинило заниження даних рядка 01.2 Декларації на загальну суму 30240грн., у т.ч. :

-за 2007р. -2819грн.;

-за І квартал 2008р. 24197грн.;

-за І півріччя -3224грн.

Але у розрахунку нарахованого відповідачем податку на прибуток включена лише сума за період 2007р.-2819грн., а на суму по встановленим порушенням за 2008р. на 27421грн. не було прийнято податкове повідомлення-рішення і ця сума не врахована в розрахунку відповідача.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що в Акті перевірки не вказано, по яких саме операціях були встановлені факти порушень позивачем п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст5. Закону України №283/97ВР від 22.05.97р. «Про оподаткування прибутку підприємств», що привело до заниження зобов'язань з податку на прибуток на суму 2305,50грн.

В ході судового розгляду справи відповідач також не зміг надати суду пояснень щодо фактичних обставин виявлених порушень із посиланням на первинну документацію, яка б підтверджувала виявлені порушення у звязку з висновками відповідача про заниження податкових зобовязань з податку на суму 2305,50грн.

Таке оформлення матеріалів виїзних планових перевірок є порушенням пп.1.3, пп.1.7 п.1 та пп.2.3.2 п.2.3 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових і позапланових перевірок за питаннями дотримання податкового, валютного і іншого законодавства», затвердженим наказом ДПАУ від 10.08.2005р. №327, згідно з якими передбачений чіткий перелік відомостей, показників та первинних документів, які повинні бути відображені в акті перевірки, що у свою чергу є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного і іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Таким чином, оскільки рішення відповідача щодо визначення позивачу зобов'язань з податку на прибуток в сумі 2305,50грн. було прийнято на підставі Акту перевірки, складеного відповідачем із порушенням пп.1.3, пп.1.7. п.1 та пп.2.3.2 п.2.3 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових і позапланових перевірок за питаннями дотримання податкового, валютного і іншого законодавства», затвердженим наказом ДПАУ від 10.08.2005р. №327, оскільки у ньому відсутня доказова інформація про виявлені порушення вимог податкового законодавства, то таке рішення є неправомірним.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що розрахунок податку на прибуток відповідача фактично містить порушення на суму 100694,50грн., а податкове повідомлення-рішення від 03.10.2008р. №0000712301/0 винесене на 100697грн. донарахованих зобовязань.

Таким чином, сума нібито встановлених порушень у Акті перевірки і розрахунку податку на прибуток не відповідає сумі встановлених порушень у податковому повідомленні-рішенні від 03.10.2008р. №0000712301/0 і є меншою на 2,50грн.

Суд вважає неспроможним посилання відповідача на округлення суми порушень на 2,50грн., оскільки чинним законодавством чітко передбачені правила округлення до цілого, та у даному випадку округлення відповідача не відповідає встановленим правилам та нормам чинного законодавства.

При таких обставинах, суд вважає, що відповідач визначаючи позивачу зобовязання з податку на прибуток в розмірі 100697грн. та податку на додану вартість в розмірі 10636,67грн. діяв упереджено, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи, несправедливо.

Відповідно до підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до пп. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до 17.1.6 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Судом встановлено, що підставами для застосування до відповідача фінансових санкцій відповідно до п.п. 17.1.3, п.п.7.1.6 п. 17.1, ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” стало донарахування ДПІ у м. Саки АР Крим податку на прибуток підприємств розмірі 100697грн. та чистого податкового зобовязання з ПДВ в розмірі 10636,67грн.

Враховуючи те, що суд вважає необґрунтованим донарахування відповідачем вищенаведених сум податкового зобовязання, нарахування штрафних санкцій є неправомірним.

Відповідно до ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не доведено правомірність прийняття податкових повідомлень рішень від 03.10.2008р. №0000712301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 131141грн.50коп. (у тому числі 100697грн.00коп. з основного платежу та 30444грн.50коп. штрафних санкцій), та №0000722301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 15 955грн.01коп. (у тому числі 10636грн.67коп. з основного платежу та 5318грн.34коп. штрафних санкцій).

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги повністю, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У звязку зі складністю справи судом 05.06.2009 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 10.06.2009 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Судак Автономної Республіки Крим від 03.10.2008р. №0000712301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 131141 грн. 50 коп. (у тому числі 100697 грн. 00 коп. з основного платежу та 30444 грн. 50 коп. штрафних санкцій), та від 03.10.2008р. №0000722301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 15955 грн. 01 коп. ( у тому числі 10636 грн. 67 коп. з основного платежу та 5318 грн. 34 коп. штрафних санкцій) повністю.

3.Стягнути на користь Державного підприємства «Завод шампанських вин «Новий Світ» (98032, м. Судак, смт. Новий Світ, вул. Шаляпіна, 1; ЄДРПОУ 00412665; банківські реквізити: КРД ВАТ „Райффайзен Банк „Аваль”, м. Сімферополь, МФО 32402, рахунок 260056384, або на інший рахунок) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 03гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Кушнова А.О.