Рішення № 39057952, 27.05.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 451/1044/13 Головуючий у 1 інстанції: Мулявка О.В.

Провадження № 22-ц/783/1539/14 Доповідач в 2-й інстанції: Береза В. І.

Категорія: 23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої судді: Берези В.І., суддів: Бойко С.М., Левика Я.А.,

за участю секретаря судового засідання: Брикайло М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес», ОСОБА_2, на рішення Радехівського районного суду Львівської області від 10 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес», правонаступника реорганізованого шляхом приєднання КВКП «Сапсан», про визнання недійсним договору оренди землі, -

в с т а н о в и л а:

у липні 2013 року представник ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес», просив визнати недійсним договір оренди землі, укладений між його довірителем та КВКП «Сапсан» 7 листопада 2005 року. Вимоги обґрунтовував тим, що у травні 2013 року ОСОБА_3 стало відомо про внесені доповнення і зміни у пунктах 2.3, 4.1 зазначеного договору, здійснені без його відома та погодження, з чим не згідний. Дані зміни порушують його права як орендодавця, наміру укладати договір оренди на інших умовах, ніж ті, які були зазначені у ньому первинно, не мав.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено. Договір оренди землі від 7 листопада 2005 року, укладений між Колективним виробничо-комерційним підприємством «Сапсан» та ОСОБА_3, визнано недійсним. Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржив представник Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес», ОСОБА_2, просить таке скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в позові.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Мотивує тим, що в рішенні суду жодним чином не згадуються покази свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про формування в 2005 році комісії для укладення договорів оренди землі між КВКП «Сапсан» та жителями села Стремільче, про можливість заповнення договору різними почерками. Не взято до уваги покази свідка ОСОБА_5 щодо вчинення дописування в п.4.1. спірного договору за вимогою самого орендодавця, і вчинялось таке саме у момент укладення договору у присутності кожної зі сторін. Виправлення були здійснені членом комісії ОСОБА_5 після виявлення помилок за погодженням зі сторонами. Зазначає, що нормативна грошова оцінка не виступала істотною умовою договору і не була обов`язковою для встановлення, оскільки така проводиться у випадку визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, до категорії яких не відноситься земельна ділянка ОСОБА_3 Крім того, після проведення державної реєстрації договору, примірники, належні орендодавцю, були повернуті йому, про що зазначили свідки, тому вважає абсурдним протилежне твердження позивача. Самі твердження позивача є суперечливими, судом дана обставина проігнорована. Апелянт вказує на відомості про проведення розрахунків, згідно з якими позивач отримував орендну плату кожного року і в її розмірі не сумнівався. Також вважає невмотивованим застосування судом ст. 230 ЦК України, оскільки така передбачає умисел щодо введення в оману з приводу обставин, які мають істотне значення.

В судове засідання з`явився представник апелянта - ОСОБА_2, представник позивача - ОСОБА_6, інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду справи, а тому справу розглянуто у їх відсутності, відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, представника позивача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно зі ст.ст.10,60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Встановлено, що 07.11.2005 року між ОСОБА_3 та КВКП «Сапсан», правонаступником якого є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю (далі - СГТзОВ) «Прогрес», укладено договір оренди землі (а.с.4-6, 44-46, 98-100).

Крім того, встановлено, що в оспорюваний договір внесено виправлення, закреслення, дописування без відома орендодавця та без його згоди в частині істотних умов договору.

Згідно з ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки тощо.

З огляду на наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, зокрема примірники договору оренди землі, покази свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зміну істотних умов, що передбачені ст. 15 Закону України «Про оренду землі», без згоди орендодавця.

Умови оспорюваного договору оренди землі, визначені у пунктах 2.3, 2.6, 4.1, відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі», є істотними, оскільки ними визначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки, особливості об'єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини, грошову оцінку земельної ділянки, та нарахування орендної плати в залежності від врожайності (не врожайності) років.

Так, у п.2.3 спірного договору змінена нормативно-грошова оцінка земельної ділянки (шляхом закреслення та зазначення іншої суми), а в п.4.1 дописано «умовних за весь пай 605грн.» (а.с.44).

Зміна зазначених істотних умов в односторонньому порядку орендарем є неприпустимою, оскільки цим порушуються права орендодавця на отримання належної оплати за передану в оренду земельну ділянку.

До того ж, у примірнику договору, який представлений суду відділом Держземаганства у Радехівському районі, на відміну від договору, наданого СГТзОВ «Прогрес», п.2.3 завірено печаткою КВКП «Сапсан» із дописуванням «виправленому вірити» та підписом ОСОБА_7 (а.с.98).

Судом взято до уваги визнання представником відповідача факту дописування у тексті договору оренди землі та письмові пояснення ОСОБА_3 щодо незгоди з діями КВКП «Сапсан» в частині здійснення дописувань у договорі. З огляду на це, суд дійшов вірного висновку про необхідність укладення додаткової угоди щодо внесення змін в частині грошової оцінки земельної ділянки, її розміру та розміру орендної плати.

Положеннями ст.203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так, відповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав визначених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 23 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядаються за згодою сторін.

Згідно з ч.1 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до роз'яснень пункту 9 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, згідно зі ст. 217 ЦК України, правочин не може бути визнаний недійсним в цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини, й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до статті 217 ЦК суд може визнати недійсною частину правочину.

У відповідності з ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів вважає, що районним судом неповно з'ясовано обставини справи, неправильно застосовано ст.230 ЦК України та визнано оспорюваний договір недійсним в цілому.

Не звернувши увагу на вищезазначені положення закону та обставини справи, суд першої інстанції ухвалив помилкове рішення, що відповідно до п.1 та п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про визнання оспорюваного договору недійсним в частині внесення виправлень і змін у пункти 2.3, 4.1 даного договору та визнання укладеними їх в редакції на момент його підписання сторонами.

Керуючись п. 2 ч.1 ст. 307, ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

апеляційну скаргу представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес», ОСОБА_2, задовольнити частково.

Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 10 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес», правонаступника реорганізованого шляхом приєднання КВКП «Сапсан», про визнання недійсним договору оренди землі задовольнити частково.

Визнати частково недійсним договір оренди землі від 7 листопада 2005 року, укладений між ОСОБА_3 та Колективним виробничо-комерційним підприємством «Сапсан» в частині внесення виправлень і змін у пункти 2.3, 2.6, 4.1 зазначеного договору та визнати укладеними вказані пункти договору у такій редакції:

2.3. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 19142, 64 грн.;

2.6. Інші особливості об'єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини: в пункті 2.3 цього договору: грошова оцінка земельної ділянки нарахована по її умовній кадастровій площі: ріллі 2,07 га, кормові 0,35 га;

4.1. Орендна плата нараховується Орендарем та оплачується Орендодавцю в розмірі не меншому 10 (десяти) % від ціни вирощеного врожаю, але не нижче 250 грн. за 1 га. У випадку неврожайних років орендна плата нараховується в розмірі не меншому ніж 250 грн. за 1 га.

В решті вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Береза В.І.

Судді: Бойко С.М.

Левик Я.А.