Ухвала суду № 39057778, 15.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2014 року м. Київ К/9991/50007/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2011

у справі № 2-а-1570/244/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Едмар»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

про скасування акта та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Едмар» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування акта та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2010 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2011 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Свідоцтва № 23215252 від 11.02.2005 року, виданого Державною податковою адміністрацією України, позивача зареєстровано як платника податку на додану вартість, адресою платника зазначено провулок Старокінний, буд. 2.

Відповідачем 13.08.2010 складений акт № 261 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Едмар» на підставі п.п. «е» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення стала та обставина, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зроблено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Абзацом 4 частини 2 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі повинні міститися такі відомості про юридичну особу як місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону № 755-IV в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Згідно з підпунктом «е»пункту 9.8 статті 9 «Про податок на додану вартість» реєстрація як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зроблено запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням. Порядок анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість передбачений Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 року № 79.

Відповідно до п.5.3 Положення рішення про анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами, зокрема, є повідомлення державного реєстратора, відомості з Єдиного Державного реєстру щодо наявності запису про відсутність юридичної особи або фізичної особи підприємця за місцезнаходженням.

Відповідно до ч.2 ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних - осіб підприємців»відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді: витягу з Єдиного державного реєстру; довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується; бази даних (сукупність інформації Єдиного державного реєстру в електронному вигляді), для цілей бюро кредитних історій.

Як вбачається з матеріалів справи, листом державного реєстратора № 5727 від 30.06.2010 року ТОВ «Едмар»у строк до 29.07.2010 року було зобов'язано підтвердити реєстраційні відомості про юридичну особу шляхом надіслання рекомендованим листом, або особистою подачею заповненої картки підтвердження реєстраційних відомостей (форми №6).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вищезазначений лист позивачем отриманий не був з вини поштового відділення та повернутий на адресу реєстратора 13.08.2010 року з причин закінчення терміну зберігання та не проживання адресата за вказаною адресою.

Колегія суддів погоджує висновки судів попередніх інстанцій, що до 13.08.2010 року державний реєстратор не міг вносити відповідний запис до Єдиного державного реєстру про відсутність ТОВ «Едмар» за юридичною адресою, а тому, висновок податкового органу про непідтвердженість місцезнаходження позивача, який зроблений на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру станом на 12.08.2010 є протиправним.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2011 у справі № 2-а-1570/244/2011 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2011 у справі № 2-а-1570/244/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко