Ухвала суду № 39057774, 15.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" травня 2014 р. м. Київ К/9991/40962/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Волошин В.М.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 15.05.2014 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011

у справі № 2а-13742/10/2070

за позовом Комунального підприємства „Виробничо-технологічне підприємство

„Вода"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків у м. Харкові

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство „Виробничо - технологічне підприємство „Вода" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (правонаступник - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів) про скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2011 позовні вимоги задоволено частково, скасовано податкові повідомлення-рішення: №0000220847/0 від 08.07.2010, №0000220847/1 від 30.07.2010, №0000220847/2 від 13.08.2010, №0000220847/3 від 28.10.2010, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування суом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку своєчасності сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань позивача та складено акт № 2393/47-0/33206804 від 25.06.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000220847/0 від 08.07.2010, яким за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 936277, 90 грн.

В порядку адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 08.07.2010 залишено без змін, а скарги позивача залишені без задоволення, винесені податкові повідомлення-рішення: №0000220847/1 від 30.07.2010; №0000220847/2 від 13.08.2010; №0000220847/3 від 28.10.2010.

Перевіркою встановлено, що підприємство несвоєчасно сплатило суму узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість по декларації за листопад 2009 року в сумі 1872555, 71 грн.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Пунктом 1.3 с. 1 Закону визначено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача, що кошти які надходили до бюджету, у відповідності до вимог п. 7.7 ст. 7 Закону, спрямовувалися в погашення податкового боргу, який виник раніше ніж частина податкового боргу, оскільки п. 7.7 ст. 7 Закону визначено рівність бюджетних інтересів.

З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Разом з тим, Законом, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Як визначено пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 у справі № 2а-13742/10/2070 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 у справі № 2а-13742/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко