Ухвала суду № 39057770, 28.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" травня 2014 р. м. Київ К/800/17400/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Весельської Т.Ф.,

Малиніна В.В.,

Ситникова О.Ф.,

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до Військової частини А2622 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Військової частини А2622 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2014 року, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2014 року ОСОБА_4 пред'явив у суді позов до Військової частини А2622, яка є правонаступником Військової частини А0197, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 17 грудня 2013 № 894 звільнений з військової служби у запас на підставі пункту "г" частини шостої статті 26 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками, мічманами Збройних Сил України, а наказом командира військової частини А 0197 від 27 грудня 2013 року № 300 виключений зі списків цієї військової частини.

При звільненні, відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" йому виплачена грошова допомога в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 23 календарні роки служби, виходячи з таких його складових: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за виконання важливих завдань, надбавка за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці та премія. Однак, до складу його місячного грошового забезпечення, з якого обчислена грошова допомога, безпідставно не включена щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року № 161; далі - Постанова № 889).

Посилаючись на зазначені обставини, просив суд визнати дії Військової частини А2622 щодо нарахування та виплати йому грошової допомоги при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889, протиправними та зобов'язати її здійснити перерахунок та виплату йому грошової допомоги при звільненні з урахуванням цієї щомісячної грошової винагороди.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2014 року, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги Військова частина А2622 посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

ОСОБА_4 своїм правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами вірно встановлено, що у даній справі позивачем на вирішення суду поставлено питання правомірності дій відповідача щодо невключення до одноразової грошової допомоги при звільненні щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачувалася йому відповідно до Постанови № 889.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що передбачена Постановою № 889 грошова винагорода є щомісячним видом грошового забезпечення, ознаки цієї виплати відповідають ознакам додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, а тому вона повинна бути врахована при обчисленні одноразової грошової допомоги позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів.

Відповідно до преамбули Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2011-XII) цим Законом визначаються основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, соціального та правового захисту, а також гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 2011-XII, порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацом першим пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, зокрема, у зв'язку із скороченням штатів, одноразова грошова допомога виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 років і більше.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 7 листопада 2007 року "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року № 161 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889" для військовослужбовців, зокрема, Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 пункту 1 цієї постанови, та військовослужбовців строкової військової служби) був запроваджений новий вид забезпечення - щомісячна додаткова грошова винагорода у таких розмірах: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Судами встановлено, і ця обставина не заперечувалася під час розгляду справи відповідачем, що позивач отримував щомісячну винагороду з квітня по липень 2013 року у розмірі 20 %, а з серпня по жовтень 2013 року у розмірі 40% місячного грошового забезпечення.

Оскільки зазначена щомісячна додаткова грошова винагорода була встановлена рішенням Уряду України, виплачувалася позивачу щомісяця з дня запровадження до дня звільнення його з військової служби, тобто мала постійний характер, то суди дійшли обґрунтованого висновку, що в силу положень статті 9 Закону № 2011-ХІІ вона повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні.

В обґрунтування касаційної скарги Військова частина А2622 послалася на те, що суди під час розгляду справи не врахували спеціальні норми законодавства, які визначають порядок виплати і розмір оспорюваних ОСОБА_4 виплат. Серед таких відповідачем зазначено пункт 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595, згідно з якою зазначена винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення, до яких і відноситься одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, а також пункт 38.6 наказу Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595, якою передбачено, що під час виплати одноразової грошової допомоги при звільненні до складу грошового забезпечення, з якого вона нараховується, будь-які винагороди взагалі не включаються.

Втім, колегія суддів не приймає до уваги зазначений довід відповідача з огляду на встановлені частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, відповідно до яких для визначення складових грошового забезпечення щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні застосуванню підлягають не зазначені спеціальні нормативно-правові акти, а частина друга статті 9 Закону № 2011-XII, який має вищу юридичну силу.

Отже, доводи, викладені в касаційній скарзі, зазначених висновків не спростовують, та не дають підстав вважати рішення судів такими, що ухвалені з порушеннями норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на те, що суди першої та апеляційної інстанцій всебічно і повно встановили фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, з'ясували дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалені ними рішення підлягають залишенню в силі.

Керуючись статтями 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Військової частини А2622 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Судді Т.Ф. Весельська

В.В. Малинін

О.Ф. Ситников