Ухвала суду № 39057753, 15.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2014 року м. Київ К/9991/12534/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.09.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2012

у справі № 2а-1870/5701/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетінг-центр LTD»

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркетінг-центр LTD» звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.09.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2012 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.09.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Маркетинг-центр LTD» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт від 11.07.2011 за № 5273/2312/21108536/68.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.1.4 ст.1, п.3.1.1. ст. 3, п.4.1 ст.4, п.п.6.1.1 п.6.1. ст.6, п.п. 7.1.3. п.7.3 ст. 7, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

На підставі вищевказаного акту податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 28 липня 2011 року №0001122312/0/60118 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 27962,0 грн.; від 28 липня 2011 року №0001102312/0/60119 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 92459,0 грн.; від 28 липня 2011 року №0001112312/0/60120 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 711635,0 грн.

В акті перевірки також зазначено, що в порушення п.5.1 пп.5.2.1 п.5.2., пп..5.3.9 ст. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.13 Декларацій «інші витрати, крім визначених у 04.1 - 04.12» на загальну суму 43691,0 грн.

Разом з тим, в акті перевірки зазначено, що встановити, по якій конкретно господарській операції, чи по яким бухгалтерським проводкам сталось дане порушення, не має можливості.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зазначені у акті перевірки висновки державного податкового органу щодо встановлених порушень позивачем ґрунтуються лише на припущеннях, оскільки зі змісту акту перевірки перевірити обґрунтованість зроблених в ньому висновків та правомірність донарахування податкового зобов'язання неможливо.

Згідно з п. 1.5, п. 1.6 та п. 1.7 Розділу I Порядку оформлення результатів документальних, виїзних планових та позапланових перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 № 327 (далі - Порядок № 327), акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Як визначено пп. 2.3.2 розділу II Порядку № 327, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства, зокрема, необхідно: - зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; - зазначити перелік документів, що не були надані у ході здійснення перевірки.

Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів/та різного роду висновків щодо дій посадових осіб підприємства.

Формування посадовими особами ДПІ в м. Суми висновків про наявність у платника податків порушень податкового законодавства без посилання на конкретні господарські операції з проведенням аналізу первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, стверджуючи, що «встановити по якій конкретно господарській операції, чи по яким бухгалтерським проводкам сталось дане порушення не має можливості», дає підстави вважати, що висновки про такі порушення є безсистемними та носять лише характер суб'єктивних припущень, що є неприпустимим з точки зору вимог, які ставляться перед посадовими особами податкового органу «Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 N 984 обставини щодо встановлених порушень у ході перевірки позивача.

Стосовно податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 28 липня 2011 року №0001112312/0/660120 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 711635,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу спільного засідання зборів учасників ТОВ «Маркетинг-центр LTD» та ТОВ «Роменський завод безалкогольних напоїв» від 31 грудня 2009 ним було затверджено розподільчий баланс та сальдові відомості ТОВ «Маркетінг-центр LTD» за якими частина активів на загальну первинну вартість 37 606 148,65 грн. залишається за ТОВ «Маркетінг-центр LTD», а частина активів, на загальну первинну вартість 2913112,38 грн. виділяється з метою створення ТОВ «Роменський завод безалкогольних напоїв»..

Відповідно до положень п.п. 3.2.1 п. 3.2. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, не є об'єктом оподаткування, зокрема, операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону.

Згідно з п.п. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України, не є об'єктом оподаткування операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджує висновок судів попередніх інстанцій, що внесення позивачем майна до статутного фонду ТОВ «Роменський завод безалкогольних напоїв» в процесі створення останнього шляхом виділу з ТОВ «Маркетінг - центр LTD», в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, не є об'єктом оподаткування. У зв'язку з цим висновки посадових осіб податкового органу про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 711635,00 грн. є необгрунтованими.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.09.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2012 у справі № 2-а-1870/5701/11 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми відхилити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.09.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2012 у справі № 2а-1870/5701/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко