Ухвала суду № 39057694, 24.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2014 року м. Київ К/9991/49820/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Степашка О.І.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.04.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.06.2011

у справі № 2а/0570/4665/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОН СТРОЙ КОМ»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОН СТРОЙ КОМ» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20.04.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.06.2011 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.04.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено позапланова виїзна перевірка ТОВ «ДОН СТРОЙ КОМ» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за серпень 2010, яка виникла за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось у лютому-червні 2010 року, за наслідками якої складено акт від 27.12.2010 № 2258/23-3/33671268

В ході вказаної перевірки виявлено порушення позивачем п.п.7.4.1, 7.4.4 п. 7.4. п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3, 7.7.7 та п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За наслідками висновків вищезазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000802340, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 701395 грн., задекларованого по декларації з ІІДВ за серпень 2010.

Матеріалами справи встановлено, що позивач включив суму ПДВ у розмірі 81088 грн. за податковими накладними, виписаними постачальниками протягом 2008-2009 роки, до складу податкового кредиту з ПДВ у червні 2010р., оскільки фактично отримав ці податкові накладні у червні 2010р., що підтверджується журналом реєстрації податкових накладних, отриманих із запізненням.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається дата здійснення першої з подій: списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат з сплати податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) (п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Однак, відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 7.1, п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинним на час виникнення спірних господарських правовідносин), об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пп.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними та іншими документами, передбаченими вищезазначеним підпунктом, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену відповідними документами.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено право, а не обов'язок на подання скарги, включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у податкових накладних, які були отримані від постачальників з запізненням, у тому звітному періоді, у якому вони були отримані, є законним і обґрунтованим.

Законодавець не встановлює зазначену вимогу як беззаперечний обов'язок платника податку, а визначає це лише як його право. Недотримання позивачем порядку, передбаченого пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не є підставою для висновку відповідача про неправомірність віднесення позивачем витрат до податкового кредиту, оскільки згідно до пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього Закону платник податку притягується до відповідальності лише за умови відсутності податкової накладної.

При цьому, неподання відповідної скарги не позбавляє платника податку його законного права на податковий кредит, не використаний у відповідному періоді з незалежних від нього обставин.

З матеріалів справи вбачається, що в акті перевірки вказано про допущення позивачем порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» щодо віднесення до складу податкового кредиту липня 2010р. ПДВ у сумі 588 грн. на підставі податкової накладної №1 від 06.07.2010р. на загальну суму 3528 грн., у т.ч. ПДВ 588 грн. по СПД ОСОБА_1 та ПДВ у сумі 621,00 грн. згідно податкових накладних № 717 від 07.07.2010р., № 724 від 08.07.2010р., № 896 від 30.07.2010р. на загальну суму 3726 грн., у т.ч. ПДВ 621 грн. по ТОВ «Кріпильні технології» та щодо неправомірного віднесення у серпні 2010р. до складу податкового кредиту суму ПДВ 158,40 грн. на підставі податкової накладної № 1108 від 26.08.2010р. по ТОВ «Кріпильні технології».

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вищезазначені накладні відповідають приписам законодавства щодо їх змісту та порядку оформлення, порушень позивачем порядку формування податкового кредиту у період, що перевірявся немає.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.04.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.06.2011 у справі № 2а/0570/4665/2011 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.04.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.06.2011 у справі № 2а/0570/4665/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді О.І. Степашко Т.М.Шипуліна