Ухвала суду № 39057673, 24.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2014 року м. Київ К/9991/50192/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Степашка О.І.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2011

у справі 2а-8346/10/0670

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Овруцький хлібзавод"

до Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Овруцький хлібзавод" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.12.2010, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2011 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку ВАТ «Овруцький хлібозавод», за результатами якої складено акт № 187/16-0-00377727 від 04.06.2010.

16 серпня 2010 року відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ «Овруцький хлібозавод» у зв'язку з розглядом скарги, за результатами якої складено акт №292/23-01/00377727 від 18.08.2010 року «Про результати позапланова виїзна перевірка ВАТ «Овруцький хлібозавод» у зв'язку з розглядом скарги № 90 від 01.07.2010 року про скасування податкового повідомлення-рішення Овруцької МДПІ від 18.06.2010 року №0000461601/0 щодо нарахування податкового зобов'язання та застосування штрафної санкції по податку на додану вартість за квітень 2010 року» згідно висновків якого перевіркою підтверджено правомірність нарахування ВАТ «Овруцький хлібозавод» відповідно до акту документальної невиїзної (камеральну) перевірки від 04.06.2010 року №187/16-0-00377727, податкового зобов'язання по ПДВ в розмірі 66666,67 грн. в результаті порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а договір, укладений позивачем з МПП "Мета" визнаний нікчемним.

За результатами розгляду акту прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000461601/2 від 20.10.2010року, яким підприємству визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 66666,67грн. та №0000801601/0 від 20.10.2010 року, яким до підприємства застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 13333,33грн.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 01.04.2010 року між позивачем та МПП «Мета» було укладено договір підряду по ремонту приміщення підприємства. Відповідно до умов вказаного договору МПП «Мета» здійснило роботи по ремонту приміщення на загальну суму 400000грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за квітень 2010 року, актом приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2010 року, податковою накладною. Позивачем 20.05.2010 було подано до податкової інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року до якої помилково включено податкову накладну від 26.04.2010 року №147 отриману від МПП «Мета». Пізніше вказана податкова накладна була замінена на податкову накладну №149 від 30.04.2010 року, яка була прийнята податковою інспекцією.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 згаданого Закону податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного вище Закону передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його невідповідність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (абз. 1 ч. 2 ст. 216 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконним заволодіння ним.

Згідно з ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Так, відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

У даному випадку податковим органом не доведено невиконання спірних операцій на користь позивача, а отже не доведено обставин та не надано доказів на їх підтвердження, які б унеможливлювали формування позивачем податкового кредиту за зазначеними операціями.

Також, судова колегія зазначає, що надані позивачем документи повністю підтверджують реальність господарської операції.

При цьому відповідачем не були надані докази щодо неотримання позивачем послуг, визначених договором.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2011 у справі 2а-8346/10/067 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2011 у справі 2а-8346/10/067 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді О.І. Степашко Т.М.Шипуліна